ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 р.

Справа № 440/258/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 20.02.20 року по справі № 440/258/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якій просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати неправомірною відмову ГУПФУ в Полтавській області у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України (в тому числі і навчання в Національному університеті внутрішніх справ курсантом), а саме, період з 14.08.2000 по 06.11.2015 (міліція) та з 07.11.2015 по 31.05.2016 (поліція); зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ України, а саме, період з 14.08.2000 по 06.11.2015 включно загальною кількістю повних 18 календарних років та 8 календарних місяців та 17 днів; зобов`язати ГУПФУ в Полтавській області обчислити та зарахувати до страхового стажу період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме, період з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно загальною кількістю повних 18 календарних років та повних 8 календарних місяців та 17 днів, а також зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019, складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України, загальною кількістю повних 22 календарних років та 1 календарний місяць та 18 днів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 до його страхового стажу. Зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області обчислити та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно. Зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України згідно складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019 загальною кількістю повних 22 календарних років 1 календарний місяць 18 днів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що висновок суду не відповідачє обставинам справи, а оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог винесено з неправильним встановленням обставин у справі. Зазначає, що військовослужбовці та особи начальницького та рядового складу визнані такими, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню лише з квітня 2007 року, а страхувальники розпочали подання додатку 34 "Розрахунок суми внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення, що підлягають сплаті" до Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України". Проте зазначені страхувальники подавали до органів Пенсійного фонду лише додаток 34 без звітності персоніфікованого обліку, подання якого не було передбачено вказаним нормативним актом. Лише після внесення змін до Порядку формування та подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальноообов`язкове державне соціальне страхування згідно наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 № 441, з червня 2016 року звіт з єдиного соціального внеску такими страхувальниками, зокрема органами Національної поліції, подається в розрізі застрахованих осіб. Інформація у реєстрі щодо позивача по справі в органі пенсійного фонду також наявна починаючи з червня 2016 року, про що свідчить відповідний витяг. Таким чином, інформація щодо проходження служби позивачем в органах внутрішніх справ не може міститися в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з огляду на подання страхувальником звітності без персоніфікованого обліку. Посилаючись на вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1, процес зарахування певних періодів роботи (служби) до загального страхового стажу здійснюється виключно на етапі призначення пенсії (встановлення права на пенсію) відповідним структурним підрозділом управління Пенсійного фонду України. Таким чином, для зарахування періодів роботи позивач мав подати до органу пенсійного фонду заяву встановленого зразка для призначення (переходу на інший вид) пенсії. Однак, згідно Інформаційної системи "Звернення" Пенсійного фонду України після призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_1 із відповідними заявами не звертався. Суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу позивача про зарахування стажу державної служби, не врахував факт того, що із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про державну службу" не звертався, а тому фактично суд першої інстанції задовольнив вимогу на майбутнє, що є порушенням положень ч. 1 ст. 2 КАС України.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначивши, що вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача. Вказує, що наявність страхового стажу впливає у подальшому на оплату лікарняних листків на новій цивільній роботі та можливість виходу на цивільну пенсію, тому не може погодитися з позицією відповідача про відмову зарахувати його страховий стаж. Також просив суд стягнути з відповідача судовий збір, не сплачений відповідачем після задоволення його позовних вимог судом першої інстанції у даній справі.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , починаючи з 02.10.2019, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 80 % від розміру грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За даними трудової книжки АХ №108431 та розрахунку вислуги років для призначення пенсії майорові поліції ОСОБА_1 , оформленого посадовими особами Департаменту захисту економіки Національної поліції України, до вислуги років для призначення пенсії зараховується період служби ОСОБА_1 з 14.08.2000 по 27.07.2005, в якості курсанта Національного університету внутрішніх справ; в органах внутрішніх справ з 27.07.2005 по 06.11.2015 та в Національній поліції України з 07.11.2015 по 01.10.2019.

Остання штатна посада перед звільненням - старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності УЗЕ в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

18.11.2019 позивач звернувся до пенсійного органу із запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", в якому просив згідно наданих ним копій трудової книжки, наказу про звільнення та довідки послужного списку здійснити перерахунок його страхового стажу, зарахувавши до нього період його перебування на службі в ОВС системи МВС, а саме, період з 14.08.2000 по 06.11.2015 (міліція) та з 07.11.2015 по 01.10.2019 (поліція) .

Листом від 21.11.2019 ГУПФУ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що подання страхувальниками відомостей про суми нарахованого грошового забезпечення із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у розмірі кожної застрахованої особи законодавчо введено починаючи з червня 2016 року. До червня 2016 року звітність передбачала загальні показники кількості осіб та нарахованого грошового забезпечення в звітному періоді без персоніфікованого обліку відомостей. Тому, у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2019 №770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним органом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки: за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року – не пізніше ніж 1 грудня 2019 року; за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року – не пізніше ніж 1 травня 2020 року; за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року – не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року; за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року – не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року; за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року – не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року. Кінцеві строки подання страхувальником або уповноваженими органами звіту до територіальних органів Пенсійного фонду України можуть бути змінені відповідними державними органами за погодженням з Пенсійним фондом України, але не пізніше ніж до 11 жовтня 2022 року .

У подальшому, 04.12.2019 позивач звернувся до пенсійного органу з електронним запитом про надання роз`яснень щодо того, яким чином він може використати своє законне право на зарахування періоду служби з 14.08.2000 по 01.10.2019 до страхового стажу .

Листом від 09.12.2019 №6230/Г-02 ГУПФУ в Полтавській області проінформувало позивача про те, що іншого механізму подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особами начальницького і рядового складу, ніж той, що визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 21.06.2019 №770, не передбачено. При цьому, додатково управління зазначило, що страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, яка додається до заяви про призначення пенсії .

Учасниками справи не оспорюється та підтверджено матеріалами справи, що під час оформлення документів для призначення пенсії за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" разом із заявою від 11.12.2019 позивач надав до ГУПФУ в Полтавській області для зарахування спірного періоду до страхового стажу довідку від 03.12.2019 №4/1081д, архівну довідку від 05.12.2019 №1/2723, відповідь на запит від 29.11.2019 №189 та довідку Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Полтавській області 23.12.2019 управлінням оформлено повідомлення про призначення пенсії №23826/03.2-20, в якому, зокрема, зазначено про те, що надані 11.12.2019 до пенсійного органу Головатим О.В. документи залучені до його пенсійної справи та на розмір пенсії останнього не впливають .

Позивач, не погоджуючись з відмовою управління зарахувати йому до страхового стажу період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України/Національній поліції, а саме, період з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно загальною кількістю повних 18 календарних років та повних 8 календарних місяців та 17 днів, а також вважаючи, що має право на зарахування вказаного періоду й до стажу державної служби, звернувся до суду з вказаним позовом. Порушення своїх прав на зарахування страхового стажу за весь період військової служби обґрунтовує тим, що йому до страхового стажу зараховано лише 3 роки страхового стажу, що значно впливає на розмір оплати лікарняних листків у пропорційному відношенні до наявного страхового стажу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу періоду його роботи

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (надалі – Закон № 2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Як слідує з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , останній перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області як отримувач пенсії по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як правильно зауважив суд першої інстанції, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не визначають та не регулюють питання сплати страхувальниками страхових внесків та розрахунку страхового стажу особам, які отримують пенсію за цим Законом.

При цьому, стаття 1-1 Закону № 2262-ХІІ визначає, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Так, частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV зі змінами(далі - Закон №1058-IV) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із № 1058-IV застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (оплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому загоном порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 25 розділу II «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), особи рядового і начальницького складу підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню за рахунок коштів відповідного бюджету, а також коштів, що надходять від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій згідно з договорами, укладеними між ними і органами внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 20 розділу II Положення час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Вказаним Законом передбачено такий вид військової служби як військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Абзацом 9 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що за осіб, зазначених у пунктах 8, 11 - 14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога, надбавка і компенсації.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.

Отже, до страхового стажу законом віднесено період, у якому особа підлягала загальнообов`язковому державному страхуванню та за який сплачені страхові внески, зокрема, органами, які виплачують цій особі заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу та ними подано відомості про застрахованих осіб.

Законом України від 03.04.2007 № 857 "'Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до статті11 Закону №1058 внесено зміни, згідно з якими військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу визнані такими, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню з квітня 2007 року, а страхувальники розпочали подання додатку 34 "розрахунок суми внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із грошового забезпечення, що підлягають сплаті" до Інструкцїї "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (із змінами доповненнями).

Водночас, подання зазначеними страхувальниками до органів Пенсійного фонду України звітності персоніфікованого обліку не було передбачено чинним законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2016 за №682/28812, внесено зміни до Порядку формування та подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок), згідно з якими з червня 2016 року звіт з єдиного соціального внеску подається страхувальниками за осіб із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII до Закону № 1058 внесено зміни щодо зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період із 01.01.2004 по 31.12.2006 у порядку, встановленому Урядом. Доручено Кабінету Міністрів України визначити порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період із 01.07.2000 по 31.12.2016 стосовно військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських

21 серпня 2019 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) (надалі – Порядок № 770), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських», якою забезпечується наповнення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніми відомостями про грошове забезпечення та сплату страхових внесків військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських і зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, які звернулися за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм права можна зробити висновок, що з 1 жовтня 2017 року набули чинності зміни в законодавстві щодо порядку зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби (крім строкової) з 01.07.2000 по 31.12.2016 при призначенні пенсій за віком, по інвалідності та у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону № 1058. Зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків, а заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Слід зазначити, що цим Законом до внесення змін було передбачено обчислення страхового стажу з 01.01.2004, а заробітної плати з 01.07.2000 лише за даними системи персоніфікованого обліку. І хоча починаючи з 01.01.2007 військовослужбовці підлягали загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та з їх грошового забезпечення утримувались страхові внески, звіти для внесення даних до персоніфікованого обліку за них не подавались. Як наслідок, періоди, за які відсутні дані в системі персоніфікованого обліку до страхового стажу не враховувались.

Отже, починаючи з 01.10.2017 шляхом внесення доповнень до Закону № 1058 було вирішено колізію щодо зарахування страхового стажу для військовослужбовці, які проходили військову службу в період з 01.07.2000 по 31.12.2016 та яким призначено пенсію за нормами Закону№ 1058. Зокрема, такі особи можуть звернутися до територіальних управлінь Пенсійного фонду України із заявами про призначення (перерахунок) пенсій з урахуванням військової служби, а відповідно і заробітної плати. До заяви слід додати довідку про період проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків та довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок № 770 регулює питання зарахування до страхового стажу періодів служби з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, які звернулися за призначенням пенсії та:

не набули право на пенсію за вислугу років згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на момент досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

не мають права на пенсію за вислугу років згідно із Законом внаслідок позбавлення військових або спеціальних звань, звільнення із служби у зв`язку із засудженням за умисне кримінальне правопорушення, вчинене з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією;

набули право на отримання пенсії згідно із Законом, але виявили бажання отримувати пенсію в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Водночас питання зарахування до страхового стажу періоду військової служби особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, залишилося не врегульованим.

В спірній ситуації позивач набув право на призначення пенсії за нормами № 2262-ХІІ та не виявив наміру та бажання отримувати пенсію в порядку та на умовах, передбачених Законом № 1058. Водночас позивач має безумовне право, яке надано йому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, Законом України України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо зарахування періодів його військової служби до страхового стажу та таке право не може бути обмежено лише з підстав того, що позивач отримує інший вид пенсії за нормами Закону № 2262-ХІІ, а не згідно Закону № 1058.

Виокремлення осіб такої категорії, без можливості застосування до них положень Порядку № 770, ставить у нерівне становище з особами, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд не знаходить у такому різному ставленні правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі «Молдавська проти України» (заява № 43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи заявника апеляційної скарги про те, що для зарахування періодів роботи позивач мав подати до органу пенсійного фонду заяву про встановленого зразка для переходу на інший вид пенсії (за нормами Закону № 1058), є такими, що обмежують право особи на вільний вибір виду соціального захисту (пенсії), яким така особа має право скористатися, та створюють для такої особи додаткові перепони у можливості скористатися своїм правом на належне зарахування страхового стажу.

Відмова органу Пенсійного фонду в зарахуванні до страхового стажу періодів військової служби з 14.08.2000 по 31.05.2016 порушує право позивача на отримання допомоги застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та виплачується Фондом соціального страхування України в залежності від наявного страхового стажу в системі персоніфікованого обліку. Тому доводи заявника апеляційної скарги про передчасність позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині колегія суддів відхиляє.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування до страхового стажу періоду його роботи.

З урахуванням наведеного вище нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 14.08.2000 по 31.05.2016 включно.

Водночас колегія суддів не може погодитися з висновоками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зарахування до стажу державної служби періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019, складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України, загальною кількістю повних 22 календарних років та 1 календарний місяць та 18 днів.

З 01.05.2016 вступив в силу Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 7 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Частиною 3 статті 46 Закону №889-VIII передбачено, що порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (надалі – Порядок № 229).

За змістом пункту 2 Порядку № 229 обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058). Однак Прикінцевими положеннями Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889) передбачено деякі особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

На призначення пенсії за Законом № 3723 у порядку, визначеному для осіб, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати такі категорії осіб: – державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) обіймали посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набрання чинності Законом № 889 мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

Отже, з огляду на приписи вказаних норм, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, а у випадках, встановлених законодавством, для призначення пенсії за нормами Закону № 3723. В першому випадку, обчислення стажу державної служби здійснюється служба управління персоналом державного органу, в якому працює така особа; в другому випадку – стаж необхідний для призначення пенсії за нормами Закону № 3723 зараховується територіальним органом Пенсійного фонду за міцем проживання заявника, який звертається за призначенням пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах розгляду цієї справи не встановлено обставин того, що позивач працює в органі державної служи та служба управління персоналом відмовляється зарахувати період роботи позивача. Так само не встановлено обставин того, що відповідач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу» та за результатами розгляду звернення позивача відмовлено в зарахуванні до стажу державної служби періоду проходження служби в органах внутрішніх справ України згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019, складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України, загальною кількістю повних 22 календарних років та 1 календарний місяць та 18 днів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в Кодексі адміністративного судочинства України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В контексті розгляду цієї справи колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушень прав позивача в частині зарахування календарної вислуги до стажу державної служби, які б потребували судового захисту, та погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі про передчасність позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи Порядку № 229 та Закону № 889, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України згідно складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019 загальною кількістю повних 22 календарних років 1 календарний місяць 18 днів з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути на його користь судовий збір, який міг бути ним сплачений за подання трьох вимог немайнового характеру.

З огляду на матеріали справи, судовий збір за подання позовної заяви позивач не сплачував, оскільки його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" як позивача - особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.

При цьому необхідно керуватися нормами статті 139 КАС України, відповідно до частин першої, п`ятої якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення особами судових витрат, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для їх розподілу відсутні.

Аналогічний висновок щодо розподілу судових витрат за результатами ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог позивача, який в силу Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 240/4937/18.

Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 315, 316 , 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 по справі № 440/258/20 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України згідно складеного Департаментом захисту економіки Національної поліції України розрахунку вислуги років для призначення пенсії на 01.10.2019 загальною кількістю повних 22 календарних років 1 календарний місяць 18 днів.

Прийняти в цій частині постаову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 по справі № 440/258/20 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

З.Г. Подобайло

Судді

(підпис) (підпис)

А.М. Григоров Н.С. Бартош