ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Справа№ 910/12370/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Калатай Н.Ф.

при секретарі - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центросервіс" та Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Я.А. Карабань) від 15.01.2020 (повний текст складено 29.01.2020) у справі №910/12370/19

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центросервіс"

про визнання правочинів недійними,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі також - АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центросервіс» (далі також - ТОВ «Центросервіс») із вимогами про визнання недійсним договору №1009 від 14.11.2013, угоди про припинення зобов`язань №1051 від 09.12.2013, договору позики №746 від 16.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Застосовуючи до спірних правовідносин сторін положення Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про здійснення державних закупівель», статті 203, 215 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними з огляду на встановлені судом обставини щодо: укладення сторонами під виглядом договору позики №746 договору купівлі-продажу товару за яким відповідач передав у власність позивача товар, а позивач прийняв зазначений товар та сплатив за нього грошові кошти; укладення цього договору в обхід процедури відкритих торгів; укладення спірного договору поставки №1009 та договору поставки №996 від 08.11.2013, було поділено предмет закупівлі «Спирти, феноли, фенолоспирти та їхні галогено-, сульфо-, нітрони нітрозопохідні; спирти жирні технічні, 20.14.2 (метанол)», що є порушенням ч.2 ст.4 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), внаслідок чого договір №1009 від 14.11.2013 є недійсним; зміни сторонами істотних умов договору поставки №1009 шляхом укладення оскаржуваної угоди про припинення зобов`язань №1051.

Одночасно, судом застосовано до спірних правовідносин строки позовної давності за заявою відповідача у справі.

До Північного апеляційного господарського суду надійшло дві апеляційні скарги - від ТОВ «Центросервіс» та АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз».

ТОВ «Центросервіс» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 та ухвалити нове рішення, яким змінити оскаржуване рішення, шляхом виключення із мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 посилання на те, що договір №1009 від 14.11.2013, угоди про припинення зобов`язань №1051 від 09.12.2013, договір позики №746 від 16.07.2013 укладені з порушенням ЗУ «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010, з порушенням ЗУ «Про акціонерні товариства» від 01.06.2010, а також посилання на те, що договір №1009 від 14.11.2013, угоди про припинення зобов`язань №1051 від 09.12.2013, договір позики №746 від 16.07.2013 є недійсними. Судовий збір просить покласти на позивача.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою вказує на безпідставність застосування до спірних правовідносин сторін Закону України «Про здійснення державних закупівель» як такого, що не регулює відносини сторін щодо укладання договору поставки від 14.11.2013 №1009, оскільки закупівлі здійснювались підприємством за власні кошти. Висновки суду про укладення сторонами значного правочину з порушенням вимог статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» не відповідають обставинам справи, оскільки ціна договору поставки визначена на рівні 1 458 600,00 грн. У той час як значним відповідно до статуту позивача є правочин із сумою договору 10 млн грн. і більше. Судом допущено неправильне застосування статті 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишено поза увагою преюдиційні факти, встановлені у судовому рішенні від 11.12.2017 у справі №910/5380/16 за позовом ТОВ «Центросервіс» до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», зокрема щодо істування між сторонами договірних відносин та дійсності укладених правочинів.

АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз» у поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою посилається на неправильне застосування судом положень Цивільного кодексу України, якими унормовано питання позовної давності, зокрема статті 263 ЦК України. Так, обставини непереборної сили, підтверджені Сертифікатом про форс-мажорні обставини від 03.02.2014 №2018, унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом, що свідчить про поважність пропуску строку позовної давності та наявність підстав для захисту порушеного права позивача.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020 та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку зі звільненням у відставку судді Смірнової Л.Г. відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.04.2020, яка була головуючою суддею, для розгляду справи та поданих сторонами апеляційних скарг сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

30.04.2020 матеріали справи передані на розгляд колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 30.04.2020 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центросервіс» та Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Дідиченко М.А., Кропивна Л.В. Розгляд справи №910/12370/19 призначено на 04.06.2020.

У судовому засіданні 04.06.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, у зв`язку з перебування судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці з 25.06.2020 для розгляду справи та поданих сторонами апеляційних скарг сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила, що спір у справі виник у зв`язку з оспоренням позивачем дійсності укладених між ним та ТОВ «Центросервіс» правочинів з підстав невідповідності їх змісту нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про здійснення державних закупівель», іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позовні вимоги АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз» охоплюють укладені між сторонами договір поставки №1009 від 14.11.2013, договору позики №746 від 16.07.2013 та угоду про припинення зобов`язань №1051 від 09.12.2013.

Щодо договору поставки №1009 від 14.11.2013.

У позовній заяві, АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вказується про прийняття 16.08.2013 Комітетом конкурсних торгів ДАТ «Чорноморнафтогаз» рішення про затвердження документації конкурсних торгів на закупівлю товару - спирти, феноли, фенолоспирти та їхні галогено-, сульфо-, нітро-чи нітрозопохідні; спирти жирні технічні, 20.14.2. (метанол) у кількості 130 т, оформлене протоколом Комітету конкурсних торгів за №544-т.

Цього ж дня, 16.08.2013 Комітетом конкурсних торгів ДАТ «Чорноморнафтогаз» прийнято рішення про затвердження документації конкурсних торгів на закупівлю товару - спирти, феноли, фенолоспирти та їхні галогено-, сульфо-, нітро-чи нітрозопохідні; спирти жирні технчні, 20.14.2. (метанол) у кількості 800 т, оформлене протоколом Комітету конкурсних торгів за №545-т.

26.08.2013 в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України було розміщено відповідні оголошення:

№67 (810) №163619 про проведення процедур закупівлі 130 т метанолу;

№67 (810) №163615 про проведення процедур закупівлі 800 т метанолу.

За результатами вказаних процедур закупівлі, АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз» укладено:

1) договір від 14.11.2013 №1009, предметом якого є постачання ТОВ «Центросервіс» метанолу технічного марки А ДСТУ 3057-95 (ГОСТ - 2222-95) у кількості 130 тонн на загальну суму 1 458 600,00 грн у тому числі ПДВ, з урахуванням вартості 1 тонни продукції у сумі 9 350,00 грн (без ПДВ);

2) договір від 08.11.2013 №996, предметом якого є постачання ТОВ «Геоніка-Україна» метанолу технічного марки А ДСТУ 3057-95 (ГОСТ - 2222-95) у кількості 800 тонн на загальну суму 8 959 200,00 грн у тому числі ПДВ, з урахуванням вартості 1 тонни продукції у сумі 9 332,00 грн (без ПДВ).

На виконання укладених договорів, АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз» перераховано 17.12.2013 на користь ТОВ «Центросервіс» 800 000,00 грн, а на користь ТОВ «Геоніка-Україна» 16.12.2013 - 1 538 618,32 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Проведений позивачем комплексний аналіз укладених ним договорів від 14.11.2013 №1009 та від 08.11.2013 №996 слугував підставою для висновку про здійснення ним же поділу предмету закупівлі за затвердженими Комітетом конкурсних торгів ДАТ «Чорноморнафтогаз» документаціями конкурсних торгів на закупівлю товару - спирти, феноли, фенолоспирти та їхні галогено-, сульфо-, нітро-чи нітрозопохідні; спирти жирні технчні, 20.14.2. (метанол), оформленими протоколами від 16.08.2013 №№545-т та 544-т.

На переконання позивача, укладені між ним та відповідачем договір від 14.11.2013 №1009 та між ним та ТОВ «Геоніка-Україна» договір від 08.11.2013 №996, є єдиним правочином, а відтак, оскільки загальна сума цих договорів складає 10 417 800,00 грн, то, з огляду на вимоги статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та положення пп.14 п.9.5.5 підрозділу 9.5 розділу 9 Статуту АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз», такий правочин є значним, а отже, його укладення потребувало попередньої згоди НАК «Нафтогаз України».

Позивачем наголошується, що договір поставки від 14.11.2013 №1009 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на укладення значного правочину без погодження з НАК «Нафтогаз України».

Відсутність погодження НАК «Нафтогаз України» на укладення договору від 14.11.2013 №1009 також свідчить про невідповідність останнього вимогам статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства».

Крім цього, під час проведення процедури закупівель, порушені положення частини четвертої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010, якими встановлено обов`язок розміщення оголошення про проведення процедури закупівлі та про результати процедури закупівлі у міжнародному інформаційному виданні з питань державних закупівель Уповноваженого органу та на веб-порталі Уповноваженого органу англійською мовою, якщо очікувана вартість закупівлі перевищує суму, еквівалентну для товарів - 200 тисячам євро.

Як підтверджується даними з офіційного веб-порталу Національного банку України, доступними за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=26.08.2013.=daily станом на 26.08.2013 курс євро до гривні складав 1064,9074 грн за 100 євро. Відтак, оскільки реальна вартість закупівель за спірним правочином складала більше 10 млн грн., позивач вважає, що так як ця сума значно перевищує гривневий еквівалент 200 000,00 євро за курсом на 26.08.2013, то відповідне оголошення про здійснення державних закупівель мало бути оприлюднене у міжнародному інформаційному виданні з питань державних закупівель Уповноваженого органу та на веб-порталі Уповноваженого органу англійською мовою.

Відсутність такого оголошення свідчить про порушення сторонами здійснення процедури закупівель, а отже і про невідповідність оскаржуваного правочину положенням частини четвертої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010.

Крім цього, зроблений позивачем аналіз положень пункту 1.1 договору поставки від 14.11.2013 №1009, Специфікації №1 пункту 4.3 ГОСТ 2222-95 «Метанол технічний» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, свідчить про те, що для виконання договірних зобов`язань відповідач як постачальник повинен мати спеціальний дозвіл Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки. На переконання позивача, відсутність у відповідача відповідного дозволу на розподіл та застосування шкідливих небезпечних речовин 1,2 і 3 класу небезпеки є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу України, якою визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Надаючи оцінку доводам позивача, місцевий господарський суд погодився з наявністю підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним як такого, що укладений з порушенням вимог статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та частини четвертої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010.

Колегія суддів апеляційного суду не може з такими висновками погодитись з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормою статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, з огляду на положення статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як унормовано статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, у першу чергу договори, з огляду на наявність взаємних зобов`язань характеризуються у першу чергу суб`єктним складом, потім - умовами щодо предмету, строку, місця виконання тощо.

Як підтверджується матеріалами справи, 14.11.2013 між ТОВ «Центросервіс», як постачальником, та ПАТ «ДАТ Чорноморнафтогаз», як покупцем, було укладено договір поставки №1009.

За умовами договору поставки (п.п.1.1, 2.1-2.3) постачальник зобов`язується передати (поставити) у визначений термін у власність покупця товар згідно зі специфікацією №1 (додаток №1, метанол технічний ГОСТ 2222-95 у кількості 130 т), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Товар поставляється постачальником на умовах DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський р-н, село Каменоломня, вул. Київська №7 (відповідно до Інкотермс в редакції 2000 року). Транспортні витрати по доставці товару в пункт призначення включені в ціну товару.

Право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем і підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі.

Ціна та порядок здійснення розрахунків визначений сторонами у розділі 4 договору поставки. За п. 4.1. загальна сума договору складає 1 458 600,00 грн. Згідно з п.4.2 оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 банківських днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п.11.1 договору поставки останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013.

Отже, між сторонами укладено лише один договір поставки метанолу технічного на загальну суму - 1 458 600,00 грн.

Укладення позивачем договору від 08.11.2013 №996, предметом якого є постачання ТОВ «Геоніка-Україна» метанолу технічного марки А ДСТУ 3057-95 (ГОСТ - 2222-95) у кількості 800 тонн на загальну суму 8 959 200,00 грн не може розглядатись у взяємозвязку із укладенням ним же спірного договору поставки 14.11.2013 №1009, оскільки договори укладені з різними постачальниками товару, у різні дні, за різними процедурами закупівель, а документація з проведення закупівель затверджена різними рішеннями Комітету конкурсних торгів ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Відтак, у суду відсутні підстави розглядати договори, укладені позивачем від 08.11.2013 №996 та від 14.11.2013 №1009 як єдиний договір.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач звертає увагу на постанову Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17, а саме на посилання суду на статтю 235 Цивільного кодексу України. Так, Верховним Судом зауважено, що: «Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (пункт 3.11 постанови пленуму Вищого гсоподарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»). Отже, специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин («прихований») може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться в статті 203 Цивільного кодексу України. Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою визнання його недійсним.».

Застосувавши статтю 235 Цивільного кодексу України, Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що хоча відповідачами у справі №910/15151/17 було укладено 60 договорів поставки нафтопродуктів, насправді, вони мали на меті укласти вісім договорів купівлі-продажу нафтопродуктів. Укладаючи 60 договорів відповідачі мали на меті ухилення від отримання погодження відповідних договорів наглядовою радою покупця. У справі №910/15151/17 усі договори були укладені виключно відповідачами, тобто покупцем та продавцем виступали одні і ті ж юридичні особи, усі договори були укладені в один і той же день та стосувались нафтопродуктів.

Оскільки, як встановлено апеляційним судом у справі №910/12370/19 позивач виступає покупцем метанолу в обох договорах поставки, однак його контрагентами є різні юридичні особи, і договори укладались за результатами двох окремих процедур закупівлі, у суду відсутні підстави для застосування правового висновку, викладеного Верховним Судом у справі №910/15151/17 до спірних правовідносин сторін.

Відтак, оскільки предметом оскаржуваного договору поставки є поставка метанолу в обсязі 130 т на загальну вартість 1 458 600,00 грн, у суду відсутні правові підстави для кваліфікації такого правочину як значного у розумінні статті 70 Закону України «Про акціонерні товариства» та положення пп.14 п.9.5.5 підрозділу 9.5 розділу 9 Статуту АК «ДАТ «Чорноморнафтогаз». Доводи апеляційної скарги ТОВ «Центросервіс» у цій частині є обґрунтованими.

Безпідставними є посилання позивача на недійсність договору поставки №1009 з огляду на відсутність відповідного оголошення про здійснення державних закупівель у міжнародному інформаційному виданні з питань державних закупівель Уповноваженого органу та на веб-порталі Уповноваженого органу англійською мовою, оскільки, враховуючи встановлений Національним банком України на 26.08.2013 курс євро до гривні на рівні 1064,9074 грн за 100 євро, то вартість закупівель за спірним правочином не перевищує гривневий еквівалент 200 000,00 євро, що виключає необхідність застосування частини четвертої статті 10 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 до спірних правовідносин сторін.

Колегія суддів апеляційного суду також відхиляє посилання позивача на частину третю статті 228 Цивільного кодексу України, визначену позивачем як правову підставу вимог, зокрема, щодо правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, оскільки в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, а також наявність наміру у кожної із сторін при укладанні спірного договору поставки метанолу.

Колегія суддів апеляційного суду критично оцінює зроблений позивачем аналіз положень пункту 1.1 договору поставки від 14.11.2013 №1009, Специфікації №1 пункту 4.3 ГОСТ 2222-95 «Метанол технічний» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, в частині необхідності отримання відповідачем дозволу Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки. На переконання позивача такі роботи відповідач здійснює у зв`язку з необхідністю розподілу метанолу під час здійснення ним поставки.

Так, як убачається із пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається:

роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3;

виробникові або постачальникові машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

При цьому, наявний у додатку 2 перелік робіт не містить «постачання небезпечних речовин», що виключає можливість віднесення взятих ТОВ «Цетросервіс» зобов`язань за спірним договором поставки до таких, виконання яких потребує отримання відповідного дозволу Держгірпромнагляду. Водночас, позивачем не надано доказів, що діяльність ТОВ «Цетросервіс» охоплює не лише поставку метанолу, а і його виробництво, зберігання або ж розподіл.

Отже, підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу України - відсутні.

Щодо договору позики від 16.07.2013 №746.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2013 між відповідачем, як позикодавцем, та позивачем, як позичальником, було укладено договір позики №746 (далі - договір позики).

За умовами договору позики (п.п.1.1, 1.4) позикодавець передає у власність позичальника продукцію відповідної кількості, якості та вартості, відповідно специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, а позичальник зобов`язується повернути по закінченню терміну позики позикодавцеві таку ж кількість продукції, відповідної якості. Вартість продукції, яка передається за даним договором, становить 3 366 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 561 000,00 грн.

Оскаржуючи укладений договір, позивач у позові посилається на те, що цей договір укладено з порушенням вимог частини першої статті 3, частини третьої статті 509 та частини першої статті 637 Цивільного кодексу України щодо здійснення цивільних прав та обов`язків, відповідно до вимог добросовісності, розумності та справедливості.

Оскаржуваний договір наведеним вимогам не відповідає, оскільки передбачає набуття позивачем права власності на продукцію виробничо-технічного призначення без проведення процедури державної закупівлі, на умовах обмеженої конкуренції. Зокрема, спірний договір суперечить частині четвертій статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», якою забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Серед інших підстав недійсності правочину позивачем наголошено на відсутності у відповідача будь-яких документів, які б підтверджували здійснення ним поставки метанолу позивачу та наявності ознак службового підроблення печатки на спірному договорі позики та актів приймання-передавання продукції. Одночасно у позові наголошено на тому, що позивачем не оголошувались процедури державних закупівель на придбання 300 т метанолу, який позивач мав би повернути за спірним договором.

Враховуючи викладені позивачем доводи недійсності договору позики від 16.07.2013 №746, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач вказує на укладення сторонами фіктивного правочину. За приписами статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» державна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об`єкта закупівлі чи виплат, пов`язаних з використанням об`єктів права інтелектуальної власності.

Водночас, за договором позики, відповідно до приписів статті 1046 Цивільного кодексу України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Оскільки у процесі виконання договору позики від 16.07.2013 позивач отримав 127,28 тонн метанолу, і з огляду на положення статті 1046 Цивільного кодексу України та пункту 3.1. договору мав повернути таку ж кількість метанолу, а не надати ТОВ «Центросервіс» державні кошти за поставлений товар, то враховуючи норму статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», колегія суддів приходить до висновку, що вказаний закон до спірних правовідносин сторін не застосовується.

Надаючи оцінку діям сторін у контексті укладення правочину спрямованого на настання наслідків за ним, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять:

акт приймання-передавання від 17.07.2013 метанолу у кількості 24,860 т на загальну суму 232 411,00 грн;

акт приймання-передавання від 18.07.2013 метанолу у кількості 25,000 т на загальну суму 233 750,00 грн;

акт приймання-передавання від 25.07.2013 метанолу у кількості 23,400 т на загальну суму 218 790,00 грн;

акт приймання-передавання від 25.07.2013 метанолу у кількості 29,060 т на загальну суму 271 711,00 грн;

акт приймання-передавання від 07.08.2013 метанолу у кількості 24,960 т на загальну суму 233 376,00 грн.

На підтвердження здійснення ТОВ «Цетросервіс» поставки метанолу за наведеними актами, товариством надано:

товарно-транспортну накладну від 16.07.2013 про поставку метанолу у кількості 24,860 тонн, пункт завантаження - м. Северодонецьк, пункт розвантаження - Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, №7;

товарно-транспортну накладну від 17.07.2013 про поставку метанолу у кількості 25,000 тонн, пункт завантаження - м. Северодонецьк, пункт розвантаження - Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, №7;

товарно-транспортну накладну від 24.07.2013 про поставку метанолу у кількості 23,400 тонн, пункт завантаження - м. Северодонецьк, пункт розвантаження - Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, №7;

товарно-транспортну накладну від 24.07.2013 про поставку метанолу у кількості 29,060 тонн, пункт завантаження - м. Северодонецьк, пункт розвантаження - Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, №7;

товарно-транспортну накладну від 06.08.2013 про поставку метанолу у кількості 24,960 тонн, пункт завантаження - м. Северодонецьк, пункт розвантаження - Сакський район, село Каменоломня, вул. Київська, №7.

Матеріали справи також містять акти виконаних робіт, укладені ТОВ «Цетросервіс» з авто перевізниками та податкові накладні.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо виконання сторонами договору позики у частині передання та отримання товару, що є предметом позики, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладений договір був спрямований на настання наслідків за результатами його укладення.

При цьому, колегія суддів залишає поза увагою доводи позивача стосовно ознак службового підроблення печаток, якими скріплено підпис голови правління ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на договорі та актах приймання-предавання метанолу за цим договором, з огляду на відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували цю обставину.

Отже, оскаржуваний позивачем договір позики від 16.07.2013 №746 є таким, що укладений без порушень вимог законодавства у сфері державних закупівель, а також спрямований на настання правових наслідків за результатами його укладення. Підстави для визнання його недійсним - відсутні. Висновки місцевого суду про те, що за правовою природою, договір позики №746 є договором купівлі-продажу за яким відповідач передав у власність позивача товар, а позивач прийняв зазначений товар та сплатив за нього грошові кошти не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Як і висновок суду про те, що спірні правовідносини сторін підпадають під сферу дії вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Щодо угоди про припинення зобов`язань від 09.12.2013.

Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду справи, 09.12.2013 між відповідачем, як стороною-1, та позивачем, як стороною-2, було укладено угоду про припинення зобов`язань №1051 (далі - угода про припинення зобов`язань).

За змістом вищевказаної угоди відповідач має зобов`язання перед позивачем з повернення продукції (метанол технічний ГОСТ 2222-95 в кількості 127,28 т) на суму 1 428 081,60 грн, які виникли відповідно до договору позики, термін виконання яких настав, а позивач за договором поставки має зобов`язання перед відповідачем з поставки продукції (метанол технічний ГОСТ 2222-95 в кількості 127,28 т) на суму 1 428 081,60 грн, термін виконання яких настав. Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання в частині поставки і повернення продукції припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Сторони погодили, що метанол технічний ГОСТ 2222-95 в кількості 127,28 т на суму 1 428 081,60 грн, в тому числі ПДВ 238 013,60 грн (далі - товар), переданий стороною-1 стороні-2 за договором позики, вважати товаром, поставленим за договором поставки, в кількості 127,28 т і на суму 1 428 081,60 грн з моменту підписання цієї угоди. Умови та порядок взаєморозрахунків застосовується відповідно до умов договору поставки №1009 від 14.11.2013.

З моменту підписання даної угоди вважати зобов`язання сторін по договору позики припиненими в обсязі, зазначеному в пункті 1 даної угоди.

Як унормовано статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За нормою статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, тобто мати однорідний предмет. При цьому, характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту.

Крім того, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

У позовній заяві позивач вказує на недійсність здійсненого ним та відповідачем зарахування зустрічних вимог, оскільки, на його переконання, строк виконання вимог за зустрічними зобов`язаннями - не настав. Тобто, ним не оскаржується ні характер зобов`язання, ні його зміст, ні умови виконання.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що за договором позики від 16.07.2013 №746 у ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», з огляду на отримання ним у позику метанолу у розмірі 127,28 тонн, зі спливом 120 днів з моменту отримання цього метанолу за актами приймання-передачі виник обов`язок цей метанол повернути. Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Центросервіс» стосовно виникнення у позивача обов`язку з повернення метанолу саме зі спливом 120 днів з моменту отримання предмету позики, а не зі спливом 120 днів + 30 днів.

Так, термін позики, на який продукція надавалася позичальнику, становив 120 календарних днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі продукції, після закінчення якого, позичальник був зобов`язаний повернути протягом 30 днів таку ж кількість продукції, відповідної якості, зазначеної в актах прийому-передачі (п.2.2, 3.1 договору позики).

Оскільки пунктом 3.1 договору позики сторони погодили обов`язок повернути товар протягом 30 днів, то такий обов`язок виник уже на перший день з моменту спливу 120 днів користування метанолом. Водночас, належним буде вважатись виконання позивачем обов`язку у будь-який із днів, охоплений 30-денним періодом, визначеним пунктом 3.1. Отже позивачем помилково ототожнено строк виконання зобов`язання та період, протягом якого таке виконання є належним.

Враховуючи акт приймання-передавання від 17.07.2013, від 18.07.2013, від 25.07.2013, від 25.07.2013, від 07.08.2013 метанолу у загальній кількості 127,28 тонн, колегія суддів приходить до висновку, що у момент укладення угоди про припинення зобов`язань у позивача уже існував обов`язок з повернення метанолу позикодавцю - ТОВ «Цетросервіс».

Водночас, враховуючи положення укладеного сторонами за результатами проведення державних закупівель договору поставки метанолу №1009 від 14.11.2013 у ТОВ «Цетросервіс» існував обов`язок з поставки позивачу метанолу у обсязі 130 тонн. Оскільки відповідно до пункту 2.2. договору поставки, поставка товару здійснюється у строк не більше 5 днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця, то відсутність заявки на постачання метанолу не свідчить про відсутність у ТОВ «Цетросервіс» обов`язку здійснити поставку метанолу, а лише вказує на те, що строк виконання цього зобов`язання визначений моментом пред`явлення вимоги ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з виконання такого обов`язку у вигляді заявки на поставку.

Оскаржуваною позивачем угодою сторони погодили, що метанол технічний ГОСТ 2222-95 в кількості 127,28 т на суму 1 428 081,60 грн, в тому числі ПДВ 238 013,60 грн (далі - товар), переданий ТОВ «Цетросервіс» ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за договором позики, вважати товаром, поставленим за договором поставки, в кількості 127,28 т і на суму 1 428 081,60 грн з моменту підписання цієї угоди. Умови та порядок взаєморозрахунків застосовується відповідно до умов договору поставки №1009 від 14.11.2013.

Враховуючи положення статті 601 Цивільного кодексу України (зарахування зустрічних вимог), сторони дійшли згоди про взаємне припинення зобов`язань позивача - з повернення метанолу у кількості 127,28 тонн відповідачу за договором позики, та про припинення зобов`язань відповідача - з поставки метанолу за договором поставки від 14.11.2013 №1009. При цьому, колегія суддів враховує, що зарахування відбулось у результаті волевиявлення обох сторін шляхом укладення двостороннього правочину.

Здійснене сторонами зарахування зустрічних вимог відповідає положенням статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ «Центросервіс» є боржником за договором поставки №1009 від 14.11.2013 та кредитором за договором позики від 16.07.2013 №746, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» є кредитором за договором поставки №1009 від 14.11.2013 та боржником за договором позики від 16.07.2013 №746, вимоги, щодо яких сторонами здійснено зарахування - є однорідними, так як стосуються передачі метанолу кредитору боржником за відповідним договором, строк виконання вимог за договором позики - настав, а строк виконання вимог за договором поставки визначений моментом пред`явлення вимоги, що згідно ст. 530 Цивільного кодексу України свідчить, що воно є строковим та здатне до зарахування.

Одночасно, у результаті укладеної між сторонами угоди, у позивача залишився обов`язок з перерахування відповідачу вартості метанолу у розмірі 127,28 тонн на загальну суму 1428081,60 грн, а у відповідача виник обов`язок ці кошти прийняти, відповідно до договору поставки №1009 від 14.11.2013.

Відтак, доводи позивача про недійсність угоди про припинення зобов`язань як такі, що обумовлені виключно відсутністю підстав для взаємозаліку зобов`язань у зв`язку з недотриманням сторонами статті 601 Цивільного кодексу України щодо настання строку виконання зустрічного зобов`язання, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки такий взаємозалік здійснений обома сторонами шляхом оформлення власного волевиявлення до зарахування таких вимог у вигляді укладання двостороннього правочину, тобто у момент укладання угоди кожна зі сторін визначилась із існуванням зустрічних зобов`язань, їх однорідністю та строковістю.

З урахуванням викладеного, а також оскільки під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що здійснення сторонами зустрічного заліку вимог відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсною угоди про припинення зобов`язань від 09.12.2013. Висновки місцевого суду про недійсність оскаржуваного позивачем правочину спростовуються встановленими під час апеляційного перегляду обставинами справи. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Центросервіс» про помилковість висновків суду першої інстанції і у цій частині є обґрунтованими.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що із відповідним позовом ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернулось зі спливом шести років після укладення відповідних договорів, тобто вже після того, як сторони прийняли їх до виконання (поставка продукції здійснена, позивачем метанол за договором отримано, частина розрахунків проведена, є рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5380/16 від 11.12.2017 про стягнення з позивача на користь відповідача сума заборгованості за договором поставки №1009 у розмірі 628081,60 грн). Така поведінка позивача після укладення договору слугувала підставою для учасників останнього сподіватись на його дійсність.

Однак, позивач заперечив дійсність правочину, в першу ж чергу, через порушення допущені самим же товариством, оскільки у позовній заяві позивач наголошує на тому, що саме ним, в порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» розділено предмет закупівлі, не отримано погодження НАК «Нафтогаз України», не розміщено оголошення у міжнародному інформаційному виданні з питань державних закупівель Уповноваженого органу та на веб-порталі Уповноваженого органу англійською мовою, не перевірено наявність у учасника закупівель ліцензії тощо. Наведене демонструє недобросовісну поведінку останнього, у зв`язку з чим вказані заперечення позивачем дійсності оскаржуваного правочину не мають правового значення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною третьою статті 16 Цивільного кодексу України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч 2 - 5 статті 13 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що заперечення позивачем дійсності правочину з підстав допущених самим позивачем порушень є зловживанням правом, а тому захисту не підлягає.

Відтак, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними - не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Оскільки колегією суддів апеляційного суду встановлено відсутність підстав для визнання оскаржуваних договорів недійсними з підстав, викладених у позовній заяві, то відповідно, відсутні підстави і для застосування до спірних правовідносин сторін строку позовної давності. У зв`язку з цим, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги позивач про незастосування судом першої інстанції положень статті 263 Цивільного кодексу України - безпідставними.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у справі №910/12370/19, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центросервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020, з урахуванням викладених у ній вимог щодо виключення окремих висновків із мотивувальної частини рішення, - підлягає частковому задоволенню. Враховуючи ж вимоги, викладені у апеляційній сказі Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 - скарга задоволенню не підлягає.

Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

З урахуванням викладеного, судові витрати за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Центросервіс», як і витрати за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» покладаються на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центросервіс» - задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 з залишенням в силі його резолютивної частини про відмову у позові. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12370/19 у редакції цієї постанови.

3. У задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» - відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, оф. 505, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центросервіс» (04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 23, код ЄДРПОУ 31899531) 8644,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу №910/12370/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.07.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

Н.Ф. Калатай