Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 431/5782/17

провадження № 61-43817св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Верхньопокровська сільська рада Старобільського району Луганської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року

у складі судді Пелиха О. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Коновалової В. А., Луганської В. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Верхньопокровська сільська рада Старобільського району Луганської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,15 га, розташованої на території Верхньопокровської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 042151, виданого Старобільським районним відділом земельних ресурсів Луганської області 16 вересня 2003 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 295 з кадастровим номером 4425180500:05:002:0019 згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) члена КСП ім. Карла Маркса, с. Верхня Покровка Старобільського району Луганської області серії ЛГ № 0125552, виданого

у лютому 1997 року Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 28 березня 1997 року за № 122.

Зазначав, що він є спадкоємцем за заповітом, складеного 16 травня 2012 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про смерть якого йому стало відомо 27 листопада 2017 року після отримання зі Старобільського районного суду Луганської області позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій останні просили визнати за ними право власності

в порядку спадкування за законом на спадщину після померлого ОСОБА_4 , що унеможливило подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом у встановлений законом строк.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущений з поважної причини.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 02 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки його необізнаність щодо смерті заповідача не є поважною причиною для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 02 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами неправильно застосовано положення статті 1271 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки він протягом шестимісячного строку від заповіту не відмовлявся, а лише протягом цього строку не склав у нотаріуса заяви про прийняття спадщини

у зв`язку з тим, що не знав про смерть заповідача.

Відзиву на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 16 травня 2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Старобільського нотаріального округу Луганської області Пульним М. М., у якому заповідав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,15 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку із чим відкрилася спадщина на належне йому майно.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка є дружиною померлого ОСОБА_4 , звернулася до приватного нотаріуса Старобільського нотаріального округу Луганської області Пульного М. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за законом, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу щодо майна померлого.

ОСОБА_3 , який є сином померлого ОСОБА_4 , прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк.

14 грудня 2017 року приватним нотаріусом Старобільського нотаріального округу Луганської області Пульним М. М. видано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину по Ѕ частці, що складається з житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1486цс15 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься

у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа

№ 6-85цс12). Отже, місцевий суд, з яким погодився касаційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а відтак

є підстави для визначення додаткового строку для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини. Разом з тим слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку».

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі

№ 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

За таких обставин суди зробили правильний висновок, що необізнаність про смерть заповідача не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у зв?язку з чим правильно відмовили

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат