Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 404/3050/16-ц

провадження № 61-14339св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Кіровоградська міська рада, ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року в складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним і скасування пункту 114 рішення Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель жилої і громадської забудови та про скасування рішення про державну реєстрацію права на цю земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:46:348:0079, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 травня 2016 року за номером запису про право 14746812 на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року № 1437.

Позов мотивований тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 1989 року та державного акту на право приватної власності на землю від 11 серпня 1998 року позивач є власником жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Суміжним користувачем є ОСОБА_2 , власник будинку АДРЕСА_1 .

У листопаді ОСОБА_2 розпочато процедуру приватизації земельної ділянки та йому запропоновано підписати схему (акт) погодження меж земельної ділянки. При ознайомленні він дізнався, що план зовнішніх меж його земельної ділянки складено неправильно, тобто не враховано належні йому території, земельна ділянка відокремлена самочинно збудованим парканом.

Позивач підписав акт погодження меж, а усно вони домовилися про перенесення паркану з його земельної ділянки в бік суміжної земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 .

Проте ОСОБА_2 умови домовленості не виконала і він 11 січня 2012 року направив до Управління Держкомзему у м. Кіровограді письмову заяву про відкликання підпису з акту погодження меж, однак відповіді не отримав.

11 квітня 2012 року він звернувся до Управління Держкомзему у м. Кіровограді з другою заявою та 24 квітня 2012 року отримав ксерокопії відповідей на свої звернення, в яких зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж та складання акта на право приватної власності на земельну ділянку погоджена Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді, заяву про відкликання підпису з акту погодження меж прийнято до розгляду та документація із землеустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 до комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою на погодження, не передавалася.

Кіровоградською міською радою порушена процедура виділення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність, оскільки відсутня заява ОСОБА_2 про бажання отримати цю земельну ділянку у власність. Також були відсутні підстави для винесення рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки, оскільки на момент винесення рішення технічна земельна документація з землеустрою була відсутня.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивоване порушенням прав позивача при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Обставини на які посилається позивач, щодо виготовлення технічної документації, погодження меж, повідомлення ним про порушення його прав, а саме накладення земельних ділянок знайшли підтвердження в суді.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав забезпечує їх реальний захист з урахуванням того, що скасування вказаного рішення породжує наслідки для позивача та накладення на частини будинку та прибудинкових споруд, що автоматично породжує неможливість узаконення та присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці позивача.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи та відповідно до технічного звіту про геодезичні вишукування присадибної ділянки чітко вбачається порушення прав позивача, оскільки після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці ОСОБА_2 має місце накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача та на прибудинкові будівлі позивача.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 жовтня 2017 року, в позові ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення в частині передачі у власність земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав відмовлено.

Постанова мотивована тим, що прав позивача не порушені приватизацією ОСОБА_2 земельної ділянки.

Раніше, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення меж між земельними ділянками відмовлено. В цій справі встановлено, що відкликання підпису, яким засвідчується згода на схемі погодження меж на земельній ділянці, законодавчо не передбачено, заява про відкликання підпису не має правових наслідків. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж і складення державного акта на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ОСОБА_2 погоджено управлінням Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області в установленому законодавством порядку. Позивач не довів, що його право користування земельною ділянкою в межах його земельної ділянки, визначеної державним актом, є порушеним і що ОСОБА_2 встановила паркан з порушенням саме цих меж.

Висновком експерта від 12 квітня 2013 року встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 належить право власності на земельну ділянку площею 866,7 кв. м, у його фактичному користуванні перебуває земельна ділянка площею 883,64 кв. м, тобто на 16,94 кв. м більше, ніж зазначено в державному акті. Межа між земельними ділянками НОМЕР_2 і АДРЕСА_1 відповідно до виданого на ім`я ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності від 11 серпня 1998 року проходить по будівлі належного позивачу погребу літер «Г», тобто першочергово така конфігурація межі визначена саме в державному акті позивача, а не відповідача.

При дослідженні матеріалів інвентарних справ експертом встановлено, що у 1953 році межа між земельними ділянками №99 і НОМЕР_3 проходила вздовж бокового фасаду погребу літер «Г» і за таких обставин відповідно до чинних на той час будівельних норм права власників цих будинків не були порушеними.

Фактична відстань між боковим фасадом погреба літер. «Г», розташованого на ділянці НОМЕР_2 , та боковим фасадом гаражу літер. «Ж», розташованого на ділянці НОМЕР_3 складає 0.25-0.30 м.

Разом з тим, розташування надвірних будівель та споруд на земельній ділянці з порушенням будівельних норм не є підставою для визнання незаконною приватизації земельної ділянки, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Доводи позивача про зменшення внаслідок дій відповідача розміру належної йому земельної ділянки з 913,2 кв. м спростовуються рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2016 року, про відмову в позові ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення Кіровоградської міської ради від 10 червня 1996 року № 24 та визнання недійсним виданого 11 серпня 1998 року на його ім`я державного акту.

При вирішенні спору необхідно виходити з розміру земельної ділянки, визначеної в державному акті від 11 серпня 1998 року.

Після приватизації позивачем земельної ділянки ОСОБА_2 набула право власності на будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 вересня 2004 року та договору дарування від 17 грудня 2004 року, в якому зазначено, що будинок з будівлями та спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 728 кв. м. У 2012 році нею приватизовано земельну ділянку площею 717 кв. м.

Висновок суду першої інстанції, що факт порушення прав позивача підтверджується технічним звітом про геодезичні вишукування, є безпідставним. З цього звіту вбачається, що межа між земельними ділянками проходить по боковій стіні погреба позивача, що встановлено як висновком експерта, так і державним актом, виданим на його ім`я. Зазначене не є фактом порушення саме відповідачем раніше встановлених суміжними власниками меж.

Суд першої інстанції не врахував, що посилання на накладення земельних ділянок в схемі, яку суд взяв за основу для задоволення позову, зроблено на підставі того, що позивачу належить земельна ділянка площею 900 кв. м, а не 866,7 кв. м, тобто більше на 33,3 кв. м ніж зазначено в його державному акті, тобто взяті неправильні вихідні дані, при цьому розмір земельної ділянки ОСОБА_2 взагалі не зазначено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку через представника ОСОБА_3 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд мав керуватися земельним законодавством щодо приватизації, чинним на час оформлення позивачем прав на земельну ділянку. На підтвердження своїх прав на земельну ділянку позивач надав технічний паспорт на жилий будинок, в якому зазначено площу земельної ділянки в розмірі 913,2 кв. м.

Апеляційний суд незаконно не взяв до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, висновки експерта, на які посилається апеляційний суд, зроблені без матеріалів геодезичного знімання. Експерт мав відповідно до пункту 6.1 Науково-методичних рекомендацій з підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, встановити фактичне землекористування земельними ділянками, а саме фізичні характеристики таких ділянок (конфігурацію, площу, проміри тощо).

З генерального плану земельної ділянки вбачається, що її розмір складає 913,2 кв. м.

Кіровоградською міською радою порушено право, що було передбачено у статтях 17, 67 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до державного акту позивачу передано у власність 866,7 кв. м. Проте висновок апеляційного суду про те, що при вирішенні спору слід виходити з розмірів земельної ділянки, наведеної у державному акті, є помилковим.

Апеляційний суд не досліджував законність встановлення відповідачем паркану між земельними ділянками сторін і не встановив дотримання ДБН 79-92 та ДБН 360-92**. Останні будівельні норми визначають мінімальну відстань від конструкції стіни до бічної межі ділянки 1 м.

У результаті автоматичного розподілу справи 17 січня 2018 року після задоволення колегією суддів заяви про відвід, новий суддя-доповідач не мав достатнього часу для підготовки до розгляду цієї справи.

Позиції інших учасників

27 жовтня 2018 року відповідач ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач після оскаржуваного рішення міської ради про передання відповідачу земельної ділянки почав судові процеси, з огляду на які відповідач зміг оформити право на земельну ділянку лише через 4 роки після відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що право позивача оскаржуваним ним рішенням міської ради не порушено. Про це свідчить і висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Позивач користувався земельною ділянкою більшої площі, ніж мав право, тому виділення відповідачу земельної ділянки, яка позивачу не належала, не може бути підставою для скасування приватизації.

Позивач вже заявляв позов про визнання незаконним рішення Кіровоградської міської ради та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, та рішенням у справі № 404/2244/14-ц йому відмовлено в задоволенні позову. Це рішення є остаточним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

Позивач є власником жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 вересня 1989 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-3034 та державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровоградською міською радою від 11 серпня 1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів приватної власності на землю № 6927.

Відповідно до державного акту розмір належної позивачу земельної ділянки складає 866,7 кв. м.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж і складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_1 на території Кіровоградської міської ради, яка формується в процесі її складення, виготовлена ОСОБА_2 в 2011 році та містить акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 20 грудня 2011 року за підписами землекористувача та представників суміжних землеволодінь і землекористувань, у тому числі ОСОБА_1 .

Зазначений акт підписано 20 грудня 2011 року комісією у складі: начальника управління Держкомзему у м. Кіровограді та виконавця, при цьому були присутні: землекористувач ОСОБА_2 , представники суміжних землекористувань (землеволодінь), а саме: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Ці підписи було засвідчено головою квартального комітету № 14 ОСОБА_7 22 грудня 2011 року, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж і складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, громадянці ОСОБА_2 , в межах АДРЕСА_1 , на території Кіровоградської міської ради, було погоджено Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області в установленому законодавством порядку.

У зазначеному акті міститься запис про те, що земельна ділянка передається у власність ОСОБА_2 відповідно до рішення сесії Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року № 1437.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року №1437 передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку.

Позивач 11 січня 2012 року подав заяву до Держкомзему м. Кіровограда про відкликання свого підпису в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки.

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення меж між земельними ділянками.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05 червня 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровоградської міської ради, третя особа ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення Кіровоградської міської ради від 10 червня 1998 року № 24 про передання позивачу в приватну власність земельну ділянку площею 866,7 кв. м на АДРЕСА_2 та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00008906, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6927.

У зазначеній справі встановлено, що межі та розміри земельної ділянки змінені рішенням Кіровоградської міської радипорівняно з 1953 роком, але це не виникло внаслідок помилки, а є законним, вмотивованим та обґрунтованим рішенням з земельних питань органу місцевого самоврядування. Позивачем, не надано доказів того, що рішення Кіровоградської міської ради від 10 червня 1998 року № 24 прийнято з порушеннями, що тягне його недійсність та що його права як власника земельної ділянки порушені. Приймаючи до уваги процедуру передачі земельної ділянки в приватну власність встановлену в 1998 році, визначення розміру та меж земельної ділянки та передачі її у приватну власність не були можливі без безпосередньої участі особи, яка бажає отримати земельну ділянку у власність, що передбачає обізнаність особи щодо розмірів та меж земельної ділянки, яка передається у власність.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2013 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У зазначеній справі суди дійшли висновку, що права позивача не є порушеними, позивач не довів, що його право користуватися земельною ділянкою саме в межах його земельної ділянки, визначеної державним актом, є порушеним та що ОСОБА_2 встановила паркан з порушенням саме цих меж.

Експертом за результатами судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 відповідно до виданого на ім`я ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності від 11 серпня 1998 року, проходить по будівлі належного позивачу погреба літер «Г». У 1953 році межа між земельними ділянками НОМЕР_2 і НОМЕР_3 проходила вздовж бокового фасаду погреба літер «Г» і за таких обставин відповідно до діючих на той час будівельних норм права власників цих будинків не були порушеними. Фактична відстань між боковим фасадом погреба літер «Г», розташованого на ділянці НОМЕР_2 , та боковим фасадом гаражу літер «Ж», розташованого на ділянці НОМЕР_3 , складає 0.25-0.30 м.

Згідно з генеральним планом станом на 26 жовтня 1953 року площа земельної ділянки на АДРЕСА_2 становила 913,2 кв. м, разом з тим, у державному акті, виданому ОСОБА_1 , розмір земельної ділянки зазначено 866,7 кв. м, а фактично в користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 883,64 кв. м.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неповно та неправильно встановив фактичні обставини справи, що свідчили про порушення прав позивача, є безпідставними.

Апеляційний суд з дотриманням норм процесуального права надав належну правову оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи та іншим письмовим доказам, наявним у справі та дійшов правильного висновку про те, що при вирішенні справи слід виходити з розміру та конфігурації земельної ділянки, на яку позивач має право відповідно до державного акту.

Доводи касаційної скарги про те, що під час вирішення справи суд мав керуватися земельним законодавством, чинним на час приватизації позивачем земельної ділянки, є безпідставними, оскільки в цій справі предметом спору є законність оскарженого позивачем рішення Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року.

Законність визначення розміру земельної ділянки позивачу рішенням Кіровоградської міської ради від 10 червня 1998 року № 24 було предметом іншого судового спору, в якому позивачу відмовлено у задоволенні позивних вимог рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2014 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Апеляційний суд надав належну правову оцінку розташуванню господарчих споруд сторін та дійшов правильного висновку про їх правове значення у спорі щодо законності оскаржуваного рішення міської ради.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться за межами розгляду справи касаційним судом, який лише перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлені обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями141, 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов