ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4315/20 Справа № 203/143/19 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.10.2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» було укладено договір позички транспортного засобу №28102014, згідно якого в тимчасове користування товариству було передано транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 .

01.01.2017 року було підписано додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору від 28.10.2014 року до 31.12.2018 року.

23.01.2018 року о 17-55 г. в м.Дніпрі на вул.Белелюбського, в районі будинку №5-Б водій Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» ОСОБА_1 , керуючи вищезазначеним транспортним засобом здійснив зіткнення з трамвайним потягом, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

08.05.2018 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська у справі №204/2958/18 було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №94/18А від 23.05.2018 року, складеного судовим експертом ОСОБА_3 , матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , була визначена в сумі 53 002 грн. 84 коп.

Також відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №94 від 23.05.2018 року за проведення експертного дослідження ОСОБА_2 було сплачено 2000 грн.

Відповідно до умов п.4.2.5 договору позивач сплатив ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 55 002 грн. 84 коп.

Посилаючись на вказані обставини, а також що матеріальну шкоду було завдано з вини відповідача, позивач на підставі ст.1191 ЦК України просив стягнути з останнього матеріальну шкоду в сумі 55 002 грн. 84 коп (а.с. 1-6).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 4 000 грн, судовий збір в сумі 1921 грн, а всього стягнуто 5 921 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с.233-237).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Автотранссервіс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Зазначає, що відповідач повинен відшкодувати повну суму виплаченого відшкодування шкоди у розмірі 55 002,84 грн, оскільки відповідач самовільно використовував транспортний засіб після прибуття до м. Дніпра (а.с.241-245).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2

28.10.2014 року між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» було укладено договір позички транспортного засобу №28102014, згідно якого та акту приймання-передачі транспортного засобу, що є додатком №1 до договору, транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 було передано позивачу в безоплатне тимчасове користування на строк до 31.12.2016 року.

01.01.2017 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» було укладено додаткову угоду до договору №28102014 від 28.10.2014 року, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 31.12.2018 року.

Згідно наказу №49 від 30.09.2011 року відповідача ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія автобуса (пасажирські перевезення) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» та наказом №828-К від 29.12.2017 року за ним закріплено транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 .

23.01.2018 року о 17-55 г. в м.Дніпрі на вул.Белелюбського, в районі будинку №5Б ОСОБА_1 , керуючи вищезазначеним транспортним засобом здійснив зіткнення з трамвайним потягом, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

08.05.2018 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська у справі №204/2958/18 було винесено постанову, якою ОСОБА_1 за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №94/18А від 23.05.2018 року, складеного судовим експертом ОСОБА_3 за замовленням власника транспортного засобу Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 , матеріальна шкода, завдана останньому внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу була визначена в сумі 53002 грн. 84 коп.

Також, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №94 від 23.05.2018 року за проведення експертного дослідження ОСОБА_2 було сплачено 2000 грн.

10.12.2018 року ОСОБА_2 звернувся до позивача у справі з претензією про відшкодування шкоди відповідно до умов п.4.2.5 договору №28102014 від 28.10.2014 року в сумі 55002 грн. 94 коп., що складається з матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 53002 грн. 84 коп. та витрат за проведення експертного дослідження в сумі 2000 грн.

Відповідно до видаткових касових ордерів вказана шкода була відшкодована позивачем ОСОБА_2 в повному обсязі.

Також встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась біля будинку №5Б по вул.Белелюбського в м.Дніпро, тобто безпосередньо поруч із територію Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» за адресою: м.Дніпро, вул.Белелюбського,5Б, де вказане підприємство орендувало нежитлові приміщення згідно договору оренди від 01.01.2019 року та куди прямував відповідач, повертаючись з м.Кривого Рогу після рейсу.

Згідно довідки від 19.07.2019 року, виданої відповідачу за місцем роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» вбачається, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди в січні 2018 року та наступні два місяці, щомісячна заробітна плата відповідача становила 4000 грн.

Ухвалючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач повинен нести відповідальність за заподіяну з його вини шкоду відповідно до ст.132 КЗпП України в межах свого середнього місячного заробітку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання..

За статтею 1191ЦКУкраїни особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Разом з тим, частиною другою статті 1187ЦКУкраїни передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними і рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1172ЦКУкраїни юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Встановлено, що транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 належав ТОВ «Автотранссервіс» на підставі договору позички транспортного засобу №28102014 від 28 жовтня 2014 року, строком до 31.12.2016 року. 01.01.2017 року укладено додаткову угоду до договору №28102014 від 28.10.2014 року, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 31.12.2018 року.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був працівником ТОВ «Автотранссервіс та працював на посаді водія автобуса (пасажирські перевезення).

Отже, відповідач не був власником автомобіля, на якому вчинив дорожньо-транспортну пригоду, та не володів ним на підставі будь-якого речового права, а в момент заподіяння шкоди виконував трудові обов`язки.

Даних про те, що відповідач заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій в матеріалах справи немає, у зв`язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про те, що транспортний засіб Daimler-Chrysler р/н НОМЕР_1 використовувався відповідачем при виконанні трудових обов`язків.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають, зокрема, у сфері трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, до правовідносин працівника та роботодавця з приводу матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду слід застосовувати положення Глави ІХ КЗпП України.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із ст.138КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу (загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

Положеннями статті130КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (частина 2 статті 130 КЗпП України).

Відповідно до статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

В свою чергу, випадки матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної працівниками з їх вини підприємству, установі, організації, передбачені у ст. 134 КЗпП України.

Пунктом 1 ч. 1 ст.134КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегією суддів перевірено, що посада відповідача - водій автобуса пасажирські перевезення), не входить до Переліку посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Таким чином, з відповідачем не був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Отже, за відсутності підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду підприємству, на останнього може бути покладено відповідальність лише в межах середнього місячного заробітку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач повинен нести відповідальність за заподіяну з його вини шкоду відповідно до ст.132 КЗпП України в межах свого середнього місячного заробітку, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: