ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/8430/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя – Прудник С.В.) в адміністративній справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ»

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ» (далі – Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України (далі – Відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України №368-рш від 30.05.2019 року «Про визнання структури власності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій».

В обґрунтування позовних вимог позивачем, зокрема зазначено, що посилання Правління Національного банку в своєму рішенні від 30 травня 2019 року про відзив (анулювання) генеральної ліцензії з причини відсутності письмового погодження Нацкомфінпослуг про набуття істотної участі ОСОБА_1 у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» є неспроможним, оскільки на момент прийняття цього рішення матеріали по погодженню набуття істотної участі ОСОБА_1 у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» для погодження знаходились на розгляді у Нацкомфінпослуг та рішення про відмову у погодженні не було прийнято. Крім того, Позивач вказав і про те, що, на його думку, рішення Відповідача про відкликання Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій порушує права та законні інтереси Позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до суду за їх захистом та відновленням.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №160/8430/19 в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення – відмовлено (т. 3, а.с. 46-51).

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 3, а.с. 55-61).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано у тому числі тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внаслідок змін у структурі власності, починаючи з 21.02.2019 року єдиним власником ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» є ТОВ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ», а кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» став ОСОБА_1 , якому опосередковано через ТОВ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ» належить частка в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ».

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

В обґрунтування відзиву Відповідач зазначив про те, що з огляду на набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» без погодження з Нацкомфінпослуг структура власності Позивача перестала відповідати вимогам щодо прозорості, починаючи з дати набуття ОСОБА_1 істотної участі без погодження з Нацкомфінпослуг (тобто починаючи з 21.02.2019 року). При цьому, Відповідач зазначив про те, що невідповідність структури власності Позивача вимогам щодо прозорості є підставою для визнання структури власності непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

В судовому засіданні 11 березня 2020 року представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представники Відповідача, кожен окремо, проти вимог апеляційної скарги заперечили.

В судовому засіданні 11 березня 2020 року колегія суддів порадившись на місці ухвалила оголосити перерву у засіданні до 01.04.2020 року об 11:00 год.

В судовому засіданні 01 квітня 2020 року, з огляду на неявку учасників справи, колегія суддів порадившись на місці ухвалила оголосити перерву у засіданні до 29 квітня 2020 року об 11:20 год.

В судовому засіданні 29 квітня 2020 року, з огляду на неявку учасників справи, колегія суддів порадившись на місці ухвалила оголосити перерву у засіданні до 20 травня 2020 року об 11:20 год.

12 травня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи №160/8430/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року доручено Шостому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №160/8430/19 01 липня 2020 року о 10:00 год.

В судовому засіданні 01 липня 2020 року о 10:00 год. Позивач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання в режимі відеоконференції ані до Шостого апеляційного адміністративного суду, ані до Третього апеляційного адміністративного суду свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив.

Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи з 01 липня 2020 року на іншу дату до суду апеляційної інстанції не надходило.

За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представників Відповідача, ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з`явились.

Заслухавши додаткові пояснення представників Відповідача, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» зареєстроване як юридична особа 26.07.2016 року. Статус фінансової установи Товариство отримало 01.11.2016 року.

ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» мало генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 06.09.2017 року №206 (діяльність з обміну валют) зі строком дії до 05.09.2020 року (т. 1, а.с. 23). Згідно з інформацією з реєстру приміщень, у яких здійснюється діяльність з обміну валют, станом на дату прийняття спірного рішення Національним банком України від 30.05.2019 року № 368-рш, ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» мало 239 структурних підрозділів.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань унаслідок змін у структурі власності починаючи з 21.02.2019 року єдиним опосередкованим власником істотної участі та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» став ОСОБА_1 , якому опосередковано (через ТОВ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ») належить частка в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ».

18.02.2019 року та 07.03.2019 року Позивачем направлені на адресу Національного банку України повідомлення про подання відомостей про структуру власності небанківської фінансової установи (т. 1, а.с. 25).

03.04.2019 року Національний банк України за № 27-0015/18050 направив на адресу Позивача повідомлення щодо дотримання вимог нормативно-правового акту Національного банку України з питань ліцензування, в якому запропонував Позивачу у найкоротші строки подати до Національного банку України інформацію щодо внесення змін до статуту із зазначенням їх короткого опису, оновлену анкету, та пояснення щодо причин їх неподання у визначений термін (т. 1, а.с. 119-120).

Листом від 27.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з метою надання погодження на набуття (збільшення) істотної участі у фінансовій установі.

02.05.2019 року за №3125/16-5 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на адресу Національного банку України скеровано розпорядження від 25.04.2019 року №775 «Про відмову ОСОБА_1 в погодженні набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ», яке зареєстровано Банком 10.05.2019 року за № 175/36670.

Після чого, 16.05.2019 року в.о. директором Департаменту ліцензування ОСОБА_2 складено доповідну записку на ім`я Правління Національного банку України щодо діяльності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ», в якій зазначено про те, що:

- внаслідок змін в структурі власності, починаючи з 21.02.2019 єдиним опосередкованим власником істотної участі та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» став ОСОБА_1 , якому опосередковано (через ТОВ «ФІНАНСИ УКРАЇНИ») належить частка в розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ»;

- у зв`язку з не поданням ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» у встановлений строк документів, передбачених п.п. 33 – 35 Порядку №297, Національний банк України направив ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» запит з вимогою щодо їх надання, однак станом на дату цієї доповідної записки інформація та документи на вказаний запит не надходили, що свідчить про не розкриття ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» інформації щодо джерел походження коштів ОСОБА_1 для формування власного капіталу, оплати частки в статутному капіталі на підставі і в порядку, визначених Положенням №297;

- з урахуванням вимог ч. 5 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» набуття істотної участі ОСОБА_1 у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» потребувало письмового погодження Нацкомфінпослуг, однак за інформацією, отриманою від Нацкомфінпослуг ОСОБА_1 відмовлено в погоджені набуття істотної участі в ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» шляхом опосередкованого володіння 100% статутного капіталу фінансової установи у зв`язку з тим, що подані документи містять недостовірну інформацію (т. 1, а.с. 116-117).

30.05.2019 року Правлінням Національного банку України на підставі доповідної записки в.о. директора Департаменту ліцензування Савчука С. від 16.05.2019 року прийнято рішення №368-рш «Про визнання структури власності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій»(т. 1, а.с. 114-115).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16.07.2019 року №1349 за результатами розгляду листа позивача щодо призначення довіреної особи, якій передається право брати участь у голосуванні, на період до отримання письмового погодження набуття істотної участі у Товаристві, від 01.07.2019 №91/1 призначено ОСОБА_3 довіреною особою, якій передається право брати участь у голосуванні, на період до отримання ОСОБА_1 письмового погодження набуття істотної участі у Товаристві.

Крім того з матеріалів справи встановлено, що листом від 14.05.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з метою надання погодження на набуття (збільшення) істотної участі у фінансовій установі.

09.07.2019 року за №5264/16-5 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на адресу Національного банку України скеровано розпорядження від 13.06.2019 року №1120 «Про відмову ОСОБА_1 в погодженні набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ».

08.10.2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, втретє, постановлено розпорядження від 08.10.2019 року №1977 «Про відмову ОСОБА_1 в погодженні набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ».

Правомірність прийняття Відповідачем рішення №368-рш «Про визнання структури власності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій» є предметом судового розгляду у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Національний банк України, приймаючи рішення від 30.05.2019 № 368-рш «Про визнання структури власності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій», діяв в межах та в спосіб визначені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 14 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.

За приписами пунктів 2 та 5 частини другої статті 44 Закону України «Про Національний банк України» до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду, зокрема, належать видача, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій.

Частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порядок видачі, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється Національним банком України.

Так, Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв`язку ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 № 297 (далі - Положення № 297) визначає порядок видачі небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв`язку ліцензій на здійснення валютних операцій, а також їх зупинення, поновлення та відкликання (анулювання).

Відповідно до пп. 10 п. 78 Положення №297 Національний банк має право відкликати (анулювати) в небанківської установи ліцензію в разі визнання Національним банком структури власності небанківської установи непрозорою.

З аналізу вищенаведеного випливає те, що Національний банк України є уповноваженим органом на відкликання (анулювання) ліцензії небанківської установи на здійснення валютних операцій, у тому числі, з підстав визнання структури власності небанківської установи непрозорою.

При цьому, згідно з п. 48 Положення №297 структура власності небанківської установи є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

1) відомості про структуру власності небанківської установи дають змогу визначити:

усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у небанківській установі або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність небанківської установи;

усіх ключових учасників небанківської установи та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюзі володіння корпоративними правами небанківської установи;

характер взаємозв`язків між особами, зазначеними вище;

2) документи про структуру власності небанківської установи відповідають вимогам розділу VI цього Положення;

3) набуття/збільшення істотної участі в небанківській установі, яка є фінансовою установою, погоджено в порядку, установленому законодавством.

Структура власності небанківської установи є непрозорою, якщо вона не відповідає вимогам щодо прозорості, визначеним у пункті 48 розділу VI цього Положення, а також за наявності обставин, визначених у пунктах 49, 50 розділу VI цього Положення.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов`язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 3 розділу І Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг від 04 грудня 2012 року № 2531 (зі змінами) (далі -Порядок № 2531) установлено, що юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної участі у фінансовій установі, зобов`язана отримати письмове погодження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується Позивачем, що 21 лютого 2019 ОСОБА_1 набув істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» без отримання відповідного погодження у Нацкомфінпослуг. Натомість, ОСОБА_1 звернувся до Нацкомфінпослуг за отриманням погодження вже після набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ».

У той час як, з урахуванням положень п. 33, п. 34 положення №297 та з огляду на набуття ОСОБА_1 істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ», Позивач був зобов`язаний подати до Національного банку України документи з метою підтвердження інформації про джерела походження коштів ОСОБА_1 , спрямованих ним на оплату частки в статутному капіталі ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ`протягом 30 робочих днів з дня набуття істотної участі, тобто у строк до 05.04.2019.

Однак відповідні документи та інформацію до Національного банку України Позивачем не надано як у зазначений строк, так і в подальшому.

Судом встановлено, що за інформацією, отриманою від Нацкомфінпослуг, ОСОБА_1 двічі відмовлено в погодженні набуття істотної участі в ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» шляхом опосередкованого володіння 100% статутного капіталу фінансової установи (розпорядження Нацкомфінпослуг від 25.04.2019 року № 775, від 13.06.2019 року № 1120) у зв`язку з тим, що подані документи містять недостовірну інформацію.

Відтак, з огляду на набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» без погодження Нацкомфінпослуг структура власності Позивача перестала відповідати вимогам щодо прозорості починаючи з дати набуття ОСОБА_1 істотної участі без погодження Нацкомфінпослуг (тобто, починаючи з 21.02.2019 року), що свідчить про правомірність прийнятого Відповідачем рішення від 30 травня 2019 року за №368-рш «Про визнання структури власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій».

Щодо тверджень Позивача про те, що він листом від 18.02.2019 № 23-18.02 повідомив Національний банк України про зміну структури власності небанківської фінансової установи та надав відповідні документи, в тому числі документи, що підтверджують джерела походження коштів ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно вказав про те, що лист із зазначеним номером до Національного банку України не надходив, що підтверджується листом Управління діловодства Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив і про те, що Позивач повідомив Національний банк України про зміну структури власності листом від 07.03.2019 № 23-07.03., при цьому, Позивачем було надано до Національного банку України виключно повідомлення про подання відомостей про структуру власності небанківської фінансової установи станом на 07.03.2019, відомості про остаточних ключових учасників станом на 07.03.2019, відомості про власників істотної участі станом на 07.03.2019 та схематичне зображення структури власності станом на 07.03.2019. Документів, на підставі яких відбулися зміни в складі відомостей про структуру власності, та документів, що підтверджують джерела походження коштів ОСОБА_1 для оплати вартості частки у небанківській установі до Національного банку України надано не було.

Разом з цим суд апеляційної інстанції приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог бере до уваги і те, що, Позивач додав разом з позовною заявою копію листа від 18.02.2019 року за вих. № 23-18.02 з начебто відтиском штампу Національного банку України від 20.02.2019 року. В той же час, у судових засіданнях в суді першої інстанції за участю представників сторін вирішувалось питання щодо призначення судової експертизи друкарських форм з приводу нанесення відповідного відтиску штемпелю Національним банком України на листі ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» від 18.02.2019 року вих. № 23-18.02 та зобов`язано представника Позивача подати до суду оригінал означеного листа. Однак, оригінал листа ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ від 18.02.2019 року за вих. № 23-18.02 до суду не було подано, у зв`язку із чим, у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи друкарських форм усною ухвалою суду у судовому засіданні 29.11.2019 року було відмовлено.

Щодо доводів ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» про зазначення Відповідачем у спірному рішенні інформацію, отриману від Київської місцевої прокуратури № 6, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідне посилання носило виключно інформативний характер та не було підставою для прийняття рішення про визнання структури власності позивача непрозорою та відкликання (анулювання) у нього генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки підставою для прийняття спірного рішення слугувала доповідна записка Департаменту ліцензування, про що зазначено безпосередньо в рішенні Відповідача від 30 травня 2019 року за №368-рш.

Поряд із зазначеним, Позивач вказав про те, що правомірність розпорядження Нацкомфінпослуг № 1120 від 13.06.2019 року про відмову ОСОБА_1 погодженні набуття істотної участі у ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» оскаржена до Окружного адміністративного суду міста Києва (провадження №640/11241/19).

Однак, з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 року у справі № 640/11241/19 за позовом ОСОБА_1 до Нацкомфінпослуг було задоволено заяву Позивача та залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Зазначені обставини свідчать про те, що Національний банк України, приймаючи рішення від 30.05.2019 № 368-рш «Про визнання структури власності ТОВ «ЛЕВ КАПІТАЛ» непрозорою та відкликання (анулювання) генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій», діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для скасування вказаного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 11 грудня 2019 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ КАПІТАЛ» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року по справі №160/8430/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 02 липня 2020 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова