Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 р. Справа№200/882/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі судового засідання Гуменній В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 213 від 05.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 213 від 05.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що він, маючи достатньо трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, звернувся 01.08.2019 року за призначенням пенсії до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області. До заяви позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують страховий та пільговий стаж, який враховується для призначення пільгової пенсії. З метою підтвердження записів у його трудовій книжці позивачем також були надані наступні документи: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 13/8/2.3-43 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; довідку про суму заробітної плати № 13/8/2.3-43/1 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; довідку про суму заробітної плати № 13/8/2.3-43/2 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; історичну довідку, що видана ДП «Шахтоуправління «Зуєвське»; накази від 26.09.1994 року № 902-к та від 10.04.2000 року № 221 про результати атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад за умовами праці; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 05-02/3154 від 20.08.2019 року, що видана ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська»; довідку про заробітну плату для розрахунку пенсії № 05-02/3227 від 23.08.2019 року, що видана ПАТ «Орендним підприємством «Шахта Жданівська»; відповідь ГУ ПСЗН Донецької обласної державної адміністрації № 121/2469 від 20.11.2007 року про виконання припису; наказ від 30.03.1996 року № 172 про результати атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад за умовами праці; наказ від 01.11.2007 року № 1210 про доповнення до наказу № 172 від 30.03.1996 року про результати атестації робочих місць за умовами праці; історичну довідку, що видана ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська», проте зазначені документи не були прийняті відповідачем з підстав їх видачі підприємствами, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території України.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 213 від 05.11.2019 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з підстав не врахування періоду його роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, оскільки у його трудовій книжці в записі № 5 в прийомі на роботу відсутня назва підприємства. У рішенні відповідача також зазначено, що згідно поданих позивачем документів та даних індивідуальних відомостей стосовно застрахованої особи ОСОБА_1 його загальний трудовий стаж складає 22 роки 02 місяці 18 днів, пільговий стаж за Списком № 1 складає 3 роки.

Позивач вважає, що порушення роботодавцем порядку заповнення його трудової книжки не може бути підставою для позбавлення його права на пенсію. Також зазначає, що на його думку, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Позивач вважає, що його трудовий та пільговий стаж є достатніми для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, тому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 213 від 05.11.2019 року про відмову йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на його заяву, подану разом із додатком 01.08.2019 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву № 6225 від 01.08.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши до його страхового та пільгового стажу періоди його роботи на наступних посадах: учень гірника підземного другого розряду з повним робочим днем в ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року; гірник підземний другого розряду з повним робочим днем на шахті «Ждановська» з 22.05.1990 року по 30.069.1992 року; гірник підземний другого розряду з повним підземним робочим днем на шахті ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року; гірник підземний третього розряду з повним підземним робочим днем у шахті ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року; гірник підземний третього розряду з повним підземним робочим днем на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року та допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 01.08.2019 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви поряд з іншим, позивачем були додані наступні документи: копія паспорту позивача та копія довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру; копія трудової книжки БТ-ІІ № 1521239 від 11.02.1986 року; копія дублікату трудової книжки АВ № 648738 від 10.05.2001 року; копію свідоцтва про навчання № 67 від 17.03.1989 року; копію військового квитка № 0425191 від 14.06.1989 року; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 48 від 09.07.2019 року, що видана ПАТ «Шахтоуправління «Донбасс»; копію наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці № 700 від 16.05.2006 року; копія наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» № 528 від 20.04.2011 року; довідку про перейменування підприємства № 48 від 09.07.2019 року; довідку від 26.07.2019 року № 1426-5000166098 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідач вказує, що при розгляді доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів було встановлено, що в трудовій книжці позивача серії БТ- НОМЕР_1 № 1521239 в записі № 5 (період роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року) при прийомі на роботу не зазначено назву підприємства, що робило відповідний запис, що є порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була чинна на момент здійснення відповідного запису.

Також до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи з 22.05.1990 року по 30.09.1992 року на шахті «Жданівська» та періоди роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року та з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське», оскільки позивачем не надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Також відповідач зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.03.2020 року запис по підприємству ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» не знайдено.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що період роботи позивача з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року на ПАТ « Шахтоуправління «Донбас» зарахований до пільгового стажу позивача.

Згідно з поданими позивачем документами та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відносно ОСОБА_1 його загальний трудовий стаж склав 22 роки 2 місяці 18 днів, його пільговий стаж роботи за Списком № 1 склав 3 роки 19 днів. Тому відповідач просить суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 31.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху у зв`язку із наявністю її недоліків.

Ухвалою від 24.02.2020 року суд відкрив провадження у справі. Суд відстрочив позивачу сплату судового до ухвалення судового рішення по справі. Також суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 213 від 05.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи судом вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12.03.2020 року.

Суд відклав ухвалою від 12.03.2020 року розгляд справи до 09 години 15 хвилин 15.04.2020 року.

Подальший розгляд справи суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження, про що 15.04.2020 року виніс відповідну ухвалу. Суд замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначив на 09 год 45 хв 06.05.2020 року. Витребував у позивача пояснення з приводу порядку та умов відбування ним покарання у вигляді виправних робіт у період з 01.03.1997 року по 18.01.1997 року, а також належних доказів на підтвердження зазначеної обставини у разі їх наявності. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

Ухвалою від 06.05.2020 року суд витребував повторно у позивача докази по справі та відклав підготовче засідання до 17 год 00 хв 20.05.2020 року.

Суд виніс ухвалу від 20.05.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17 год 00 хв 17.06.2020 року.

Позивач та представник відповідача на судове засідання не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7- зв. бік. а.с. 8).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № 1426-5000166098 від 26.07.2019 року (а.с.10).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивач звернувся 01.08.2019 року до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою № 6265 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058.

До заяви, крім іншого, позивачем було додано копію трудової книжки серії БТ- НОМЕР_1 № 1521239 від 11.02.1986 року; копію дублікату трудової книжки серії АВ № 648738 від 10.05.2001 року; копію свідоцтва про навчання № 67 від 17.03.1989 року; копію військового квитка № 0425191 від 14.06.1989 року; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 48 від 09.07.2019 року , що видана ПАТ «шахтоуправління «Донбас»; копію наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці № 700 від 16.05.2006 року; копію наказу «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» № 528 від 20.04.2011 року; довідку про перейменування підприємства № 48 від 09.07.2019 рок (а.с.78 зворотній бік).

Про прийняті від позивача документів відповідачем було складено відповідну розписку-повідомлення, що засвідчена підписом позивача та спеціаліста управління, згідно з якому позивача повідомлено, що для призначення пенсії недостатньо довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Також зазначено строк подання таких документів до 30.10.2019 року (а.с. 79).

Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 додав всі необхідні документи, проте вони не були прийняті відповідачем з підстав їх видачі підприємствами, що розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів 05.11.2019 року рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 213 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах до надання позивачем довідок про пільговий характер роботи, та за умов підтвердження підстав видачі довідок про пільговий характер роботи первинними документами за періоди роботи заявника. Зазначено, що при розгляді документів, наданих позивачем, було встановлено, що в трудовій книжці серії БТ- НОМЕР_1 № 1521239 в записі № 5 в прийомі на роботу позивача відсутні назва підприємства, що є порушенням п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110. На підставі зазначеного період роботи позивача з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року вирішено не враховувати. Також у рішенні зазначено, що згідно поданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач має загальний трудовий стаж 22 роки 02 місяці 18 днів, пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 складає 3 роки. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися за призначенням пенсії після досягнення останнім 65-річного віку (а.с. 32-зв.бік а.с. 32).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії БТ- НОМЕР_1 № 1521239 від 11.02.1986 року, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 11-17), у спірні періоди позивач:

- з 22.02.1989 року (з 16.02.1989 року по 20.03.1989 року проходив курси підготовки гірничих робітників підземних в УП «Харцизське») по 21.03.1989 року прийнятий учнем гірничого робітника підземного другого розряду на Шахтоуправлінні «Зуєвське» Виробничого об`єднання «Октябрьуголь» МУП України;

- з 21.03.1989 року по 12.06.1989 року працював на посаді гірничого робітника підземного другого розряду на Шахтоуправлінні «Зуєвське» Виробничого об`єднання «Шахтерскантрацит» МУП України (реорганізовано згідно наказу МУП № 34 від 23.02.1989 року) (а.с. 38);

- з 22.05.1990 року по 30.09.1992 року працював на посаді гірничого робітника підземного другого розряду з повним робочим днем на шахті «Жданівська»;

- з 20.03.1995 року по 24.07.1995 року працював на посаді гірничого робітника підземного другого розряду з повним робочим днем у шахті на Шахтоуправлнні «Зуєвське» ВО «Октябрьуголь»;

- з 27.07.1995 року по 01.04.2001 року працював на посаді гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем в шахті на Шахтоуправлнні «Зуєвське» ВО «Октябрьуголь» ( з 25.10.1996 року перейменовано на Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта Зуєвська» ДП Державної холдингової компанії «Жовтневугілля») (а.с. 38). Також у вказаний період в трудовій книжці міститься запис про термін відбування покарання позивача з 01.03.1997 року по 18.09.1997 року у вигляді виправних робіт без позбавлення волі (а.с.15);

- з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року працював на посаді гірничого робітника підземного третього розряду з повним робочим днем у шахті на Шахтоуправлінні «Зуєвська».

Відповідно до записів у дублікаті трудовій книжці позивача, копія якої також міститься в матеріалах справи (а.с. 18-23), у спірний період, з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року ОСОБА_1 працював гірником підземним третього розряду з повним підземним робочим днем на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Як вбачається із Свідоцтва № 67 від 17.03.1989 року ОСОБА_1 у період з 16.02.1989 року по 17.03.1989 року проходив навчання за професією гірничого робітника підземного в учбовому пункті шахти «Зуєвська» (а.с. 24).

Із наказів № 902-к від 26.09.1994 року, № 1210 від 21.11.2007 року та № 221 від 10.04.2000 року вбачається, що на ВП «Шахтоуправління «Зуєвське» проводилась атестація робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад за умовами праці та посада позивача – гірничого робітника віднесена до Списку № 1 (а.с. 39, 40, 45-46).

Вироком Жданівського міського суду Донецької області від 13.02.1997 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України та призначено покарання – 6 місяців виправних робіт за основним місцем роботи з утриманням в дохід держави 10 відсотків його заробітної плати щомісячно. Зазначений вирок набрав законної сили 21.02.1997 року (а.с. 126).

Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана ВП «Управлінням ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» від 23.01.2019 року № 1318/2.3-43 підтверджується повний робочий день позивача на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське». В зазначеній довідці вказано, що позивач виконував підземні гірничі роботи у періоди: з 22.02.1989 року по 20.03.1989 року на посаді учня гірничого робітника, з 20.03.1989 року по 12.06.1989 року на посаді гірничого робітника підземного другого розряду, з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року на посаді гірничого робітника підземного та у період з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року на посаді гірничого робітника підземного (а.с. 35).

Із довідок №№ 1318/2.3-4311, 1318/2.3-4312 від 23.01.2019 року, що видані ВП «Управлінням ремонтно-будівельних та природоохоронних робіт» вбачається, що позивач працював на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» та отримав заробітну плату у періоди: з лютого по червень 1989 року (а.с. 36) та з березня 1995 року по грудень (включно) 2000 року (а.с. 37).

Також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбасс» № 48 від 09.07.2019 року підтверджується факт роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем у шахті у період з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року на вищезазначеному підприємстві на посаді гірничого робітника підземного за професією, що передбачена Списком № 1 (а.с. 33, зв. бік а.с. 91).

Виконання підземних робіт позивачем на ПАТ « Шахта «Жданівська» у період з 22.05.1990 року по 29.06.1992 року на посаді гірничого робітника з повним робочим днем у шахті підтверджено довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що видана Орендним підприємством «Шахта «Жданівська» 20.08.2019 року за вих. № 05-02/3154 (а.с. 41).

23.08.2019 року Орендним підприємством «Шахта « Ждановська» видано за вих. № 05-02/3227 довідку, з якої вбачається, що позивач у період з травня 1990 року по вересень 1992 року (включно) отримував заробітну плату (а.с. 42).

Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 підтверджується сплата страхових внесків, зокрема, у оскаржувані періоди страхувальниками (а.с. 30-31, 97-100):

- ДОАО Шахта «Зуєвська» ДП ДКХ «Жовтненьвугілля» у період з січня 1999 року по жовтень 2000 року (включно), з січня 2001 року по квітень 2001 року (включно) та з лютого 2003 року по червень 2003 року (включно);

- Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» у період з квітня 2011 року по червень 2014 року (включно).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Згідно ст. 8 Закон № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Як встановлено за матеріалами справи позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п.1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.

За письмовими поясненнями сторін та відповідно до «Алгоритму розрахунку пенсії за віком», наведеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.11.2019 року (а. с. 77-78) при розгляді заяви позивача крім не зарахування періоду його роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, відповідачем не було зараховано до його пільгового стажу за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення») період його роботи з 22.05.1990 року по 30.09.1992 року на шахті «Жданівська», періоди роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року та з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» з підстав не надання позивачем довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

При вирішенні питання щодо правомірності/неправомірності не зарахування до пільгового стажу позивача за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV вказаних вище періодів його роботи, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 22 років 6 місяців у чоловіків при зверненні з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно із п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в який дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах" затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, слюди, солі та інших рудних та не рудних копалинах підземним способом. (далі - Список № 1173).

Згідно підпункту 1 пункту 1 зазначеного списку до нього відносяться всі підземні робітники, що зайняті повний робочий день у шахті.

Постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 року № 10 (зі змінами внесеними у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів СССР № 497 від 23.07.1991 та № 591 від 09.08.1991 року відповідно до ст.14 Закону СССР "О пенсионном обеспечении граждан в СССР"), затверджено Список виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, та роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах (далі - Список № 10).

Відповідно до п. а ч. 1 розділу І «Гірничі роботи» зазначеного списку до нього відносяться всі працівники зайняті повний робочий день у шахті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.1994 року № 773) затверджено Список N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список № 162).

Відповідно до п. а ч. 1 розділу І «Гірничі роботи» зазначеного списку до нього також відносяться всі працівники, зайняті повний робочий день у шахті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року № 1644, від 13.03.2006 року № 276 та від 24.02.2010 року № 173) затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список № 36).

Відповідно до п. 1.1 ч. 1 розділу І «Гірничі роботи» зазначеного списку до нього теж відносяться всі працівники зайняті повний робочий день у шахті.

Комплексний аналіз наведених вище нормативно-правових приписів дає підстави дійти висновку, що право на передбачену п.1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списках № 1173, 10, 162 та 36 за умови їх безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та за наявності передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV строку стажу такої роботи.

Таким чином, робота ОСОБА_1 учнем гірника підземного другого розряду з повним робочим днем у шахті, гірником підземним другого розряду з повним робочим днем у шахті та гірником третього розряду з повним робочим днем у шахті (на яких працював позивач у спірні періоди) відноситься до робіт, які надають право на отримання пенсії на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 ст. 114 № Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 від 11.02.1986 року та копії дублікату трудової книжки серія НОМЕР_4 записи про спірні періоди роботи позивача здійснені акуратно, кульковою ручкою, засвідчені відповідною печаткою підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в записі № 5 при прийомі позивача на роботу назви підприємства, суд зазначає наступне.

Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року № 162 (чинною на момент заповнення трудової книжки позивача) передбачено виключний обов`язок заповнення та ведення трудової книжки працівника адміністрацією підприємства.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що порушення роботодавцем порядку заповнення його трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Крім того суд звертає увагу на той факт, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем не враховано того факту, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості позивача на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Крім того в матеріалах справи міститься історична довідка по ГП «Шахтоуправління «Зуєвське», з якої вбачається, що «Шахтоуправління «Зуєвське» ВП «Шахтерськантрацит» МУП України, яке робило відповідний запис про звільнення позивача 12.06.1989 року до 01.03.1989 року, значилось як «Шахтоуправління «Зуєвське» ВП «Октябрьуголь» МУП України згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України від 30.01.1981 року № 19 та розпорядження Ради Міністрів УССР від 28.01.1981 року № 38-Р) на підставі чого слідує висновок про те, що саме цим підприємством і зроблено відповідний запис 22.02.1989 року у трудовій книжці позивача.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вже було зазначено вище, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом позивачем при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії було надано: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 13/8/2.3-43 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; довідку про суму заробітної плати № 13/8/2.3-43 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; довідку про суму заробітної плати № 13/8/2.3-43/2 від 23.01.2019 року, що видана ВП «Управління ремонтно-будівельних і природоохоронних робіт»; історичну довідку, що видана ДП «Шахтоуправління «Зуєвське»; накази від 26.09.1994 року № 902-к та від 10.04.2000 року № 221 про результати атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад за умовами праці; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 05-02/3154 від 20.08.2019 року, що видана ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська»; довідку про заробітну плату для розрахунку пенсії № 05-02/3227 від 23.08.2019 року, що видана ПАТ «Орендним підприємством «Шахта Жданівська»; відповідь ГУ ПСЗН Донецької обласної державної адміністрації № 121/2469 від 20.11.2007 року про виконання припису; наказ від 30.03.1996 року № 172 про результати атестації робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад за умовами праці; наказ від 01.11.2007 року № 1210 про доповнення до наказу № 172 від 30.03.1996 року про результати атестації робочих місць за умовами праці; історичну довідку, що видана ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська», але зазначені документи не були прийняті у позивача з підстав їхньої видачі підприємствами, що розташовані на тимчасово окупованій території України.

Суд зауважує, що Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 2 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а), проаналізував положення ст. 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів, закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих підприємствами, установами, закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій українською владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на соціальне забезпечення в належному розмірі.

Трудовий стаж позивач набув у періоди, коли м. Донецьк та м. Шахтарськ Донецької області, перебували під контролем української влади, і підприємства, які видали довідки позивачеві, також були утворені відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідках, які не були прийняті відповідачем випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Поряд з іншим суд зазначає, що під час роботи позивача з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року на посаді гірничого робітника підземного другого розряду з повним робочим днем у шахті на Шахтоуправлінні «Зуєвське» ВО «Октябрьуголь» позивач відбував покарання без позбавлення волі. Трудова книжка містить позначку про не зарахування зазначеного періоду до загального та безперервного стажу позивача.

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України, затвердженого Законом N 3325-VII від 23.12.1970 року, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Положеннями частини 4 статті 95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Відповідно до частини 3 статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України, затвердженого Законом N 3325-VII від 23.12.1970 року; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Норма статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Тобто, дана стаття передбачає можливість застосування положень частини 4 статті 95 Виправно-трудового кодексу України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше».

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що порядок включення періоду відбування виправних робіт без позбавлення, волі в загальний трудовий стаж особи, передбачений ст. 414-1 КПК України, на час виникнення спірних правовідносин втратив силу, та з врахуванням того, що чинним законодавством передбачено безумовне зарахування часу відбування засудженими покарання у виді виправних робіт у загальний стаж роботи, з огляду на вимоги ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо сплати за позивача страхових внесків, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування часу відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу.

Враховуючи, що позивач під час відбування виправних робіт працював за професією, яка передбачена Списком №1, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд вважає період відбуття виправних робіт під час роботи на посаді гірничого робітника підземного другого розряду з повним робочим днем у шахті на Шахтоуправлнні «Зуєвське» ВО «Октябрьуголь» у період з 01.03.1997 року по 18.09.1997 року, підлягає зарахуванню в пільговий страховий стаж позивача.

Отже позовна вимога ОСОБА_1 в частині зарахування до страхового та пільгового стажу періоду його роботи з 01.03.1997 року по 18.09.1997 року на Шахтоуправлінні «Зуєвське» ВО «Октябрьуголь» під час, якого позивач відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку щодо протиправного відповідачем не зарахування періодів роботи позивача: з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, з 22.05.1990 року по 30.09.1992 року, з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року та з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року.

Також суд зауважує, що пунктом 4.7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005 року передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі (за висновком органу Пенсійного фонду) необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до підприємств, на яких працював позивач, з метою отримання додаткових документів, або підтверджень тих чи інших обставин.

Щодо неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року на ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» суд зазначає, що вказана позовна вимога не знайшла свого підтвердження та була спростована відповідачем.

Зазначене підтверджується «Алгоритмом розрахунку пенсії за віком», наведеному у витязі з ІКІС ПФУ: підсистема призначення та виплати пенсії стосовно ОСОБА_1 (зв. бік а.с. 77-а.с. 78).

На підставі вищезазначеного, позовна вимога в частині зобовязання відповідача зарахувати період роботи позивача з 18.04.2011 року по 31.05.2014 року задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також містяться Індивідуальними відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , якими підтверджується сплата страхових внесків, зокрема, у оскаржувані періоди страхувальниками: ДОАО Шахта «Зуєвська» ДП ДКХ «Жовтненьвугілля» у період з січня 1999 року по жовтень 2000 року (включно), з січня 2001 року по квітень 2001 року (включно) та з лютого 2003 року по червень 2003 року (включно); Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» у період з квітня 2011 року по червень 2014 року (включно).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи трудової книжки та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Порядку № 637, у зв`язку з чим положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, застосуванню у даному випадку не підлягають.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійних фондів України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при вирішенні питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимогам законності і було свавільним. Тобто, відповідач використав повноваження без тої мети, з якою ці повноваження надані.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 05.11.2019 року № 213 є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць суд зазначає, що вказана вимога є передчасною, оскільки пенсія позивачу не призначалась.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення відповідач має враховувати висновки рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 24.02.2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення в даній адміністративній справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення інших витрат позивачем до суду не надано.

Таким чином, судовий збір у розмірі 84, 08 грн. та 756, 72 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок позивача та за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання протиправним та скасування рішення № 213 від 05.11.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 05.11.2019 року № 213 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2019 року № 6265, зарахувавши до його страхового стажу та пільгового стажу за Списком № 1 періоди його роботи з 22.02.1989 року по 12.06.1989 року, з 20.03.1995 року по 01.04.2001 року та з 17.02.2003 року по 10.07.2003 року на ДП «Шахтоуправління «Зуєвське» та з 22.05.1990 року по 30.09.1992 року на шахті «Жданівська».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 84, 08 грн. (вісімдесят чотири гривні вісім копійок) на користь Державного бюджету України.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області суму судового збору у розмірі 756, 72 грн. (сімсот п`ятдесят шість гривень сімдесят дві копійки) на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.06.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Голуб