open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
44 Справа № 210/57/19
Моніторити
Ухвала суду /12.04.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.01.2022/ Касаційний цивільний суд Постанова /07.12.2021/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /07.12.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /19.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /04.10.2021/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Постанова /17.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.04.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.09.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /12.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /10.07.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /26.06.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /28.05.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Рішення /28.05.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /31.01.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /10.01.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу
Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду
Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду
emblem
Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду Справа № 210/57/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /12.04.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.01.2022/ Касаційний цивільний суд Постанова /07.12.2021/ Дніпровський апеляційний суд Постанова /07.12.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /29.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /19.10.2021/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /04.10.2021/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Постанова /17.06.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /23.04.2020/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.09.2019/ Касаційний цивільний суд Постанова /12.08.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /10.07.2019/ Дніпровський апеляційний суд Ухвала суду /26.06.2019/ Дніпровський апеляційний суд Рішення /28.05.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Рішення /28.05.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /31.01.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу Ухвала суду /10.01.2019/ Дзержинський районний суд м.Кривого РогуДзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 210/57/19

провадження № 61-16622св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року у складі судді Сільченко В. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Усічні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») та просила стягнути з відповідача 190 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є донькою ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання трудових обов`язків на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (далі - КДГМК «Криворіжсталь»), правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», був травмований та помер.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві та смерті батька їй завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила близьку людину, смерть батька призвела до сильного нервового потрясіння, до теперішнього часу вона перебуває у напруженому психічному стані.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду у зв`язку зі смертю батька в розмірі 160 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, тому обов`язок з відшкодування позивачці, як дочці загиблого, завданої моральної шкоди покладається на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», правові підстави для стягнення якої визначені статтею 440-1 ЦК Української РСР 1963 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У вересні 2019 року ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосовано ті норми, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин - статтю 153 КзпП України, пункт 5.6.4. Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 5 від 13 січня 1997 року, та не були застосовані положення статті 441 ЦК Української РСР, пунктів 1 та 2 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пункту 13 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Відповідно до пункту 10 акта № 97/4 про нещасний випадок особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, є працівники ТОВ «Прип`ять», тому висновки суду про те, що відповідальним за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», є помилковими.

Нещасний випадок з ОСОБА_2 стався внаслідок наїзду автомобіля БілАЗ- 7522, який належав ТОВ «Прип`ять», на нерухомий автомобіль ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належав відповідачу, при цьому водій автомобіля ЗІЛ ОСОБА_2 знаходився ззовні біля автомобіля та був притиснутий переднім бамером автомобіля БілАЗ до задньої стінки автофургона ЗІЛ.

Відтак автомобіль ЗІЛ, який належав відповідачу, не перебував у русі, тому був позбавлений характерних для джерела підвищеної небезпеки критеріїв - неможливості повного контролю з боку людини, наявності шкідливих властивостей, великої ймовірності завдання шкоди. Транспортний засіб, що не рухається, не можна розглядати як предмет, що створює підвищену небезпеку, при наїзді на нього іншого транспортного засобу.

Відповідно до статті 441 ЦК Української РСР, чинної на момент настання нещасного випадку, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Вина водія цеху великовантажних автомобілів автотранспортної фірми № 1 ТОВ «Прип`ять» ОСОБА_3 у заподіянні шкоди ОСОБА_2 встановлена вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 1999 року, в якому суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, що керує транспортним засобом, що призвело до смерті потерпілого.

Під час нещасного випадку був відсутній вплив шкідливих або небезпечних умов праці, відповідальним за дію яких є роботодавець, а причинами настання нещасного випадку є дія транспортного засобу, який не належав роботодавцю потерпілого ОСОБА_2 , що підтверджено актом № 97/4.

Висновки судів щодо вини відповідача у настанні нещасного випадку ґрунтуються на змісті заходів, вжиття яких міг здійснити відповідач в добровільному порядку та які мали характер пропозиції з оцінкою доцільності їх вжиття.

Суди помилково застосували положення пункту 5.6.4 Правил охорони праці на автомобільному транспорті до спірних правовідносин, оскільки він стосується облаштування контрольно-технічних пунктів, проте відповідно до акту № 97/4 нещасний випадок мав місце на автошляху біля контрольно-пропускного пункту.

Відсутні правові підстави для покладення на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідальності у деліктному зобов`язанні на загальних підставах, оскільки відсутні неправомірні дії відповідача, які призвели до завдання шкоди потерпілій внаслідок нещасного випадку особі, та відсутня вина підприємства у завданні шкоди.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

17 жовтня 2019 року справа № 210/57/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Згідно акта № 97/4 про нещасний випадок від 07 жовтня 1998 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_2 стався нещасний випадок, внаслідок якого він загинув.

Відповідно до пункту 7 акта, причинами настанням нещасного випадку є порушення Правил дорожнього руху, які проявилися в недотриманні дистанції по відношенню до попереднього нерухомого автомобіля, невживання запобіжних заходів щодо своєчасної зупинки автомобіля і відсутності достатніх практичних навиків по управлінню автомобілем БілАЗ у водія ОСОБА_3 (пункти 13.1, 12.3 Правил дорожнього руху).

Відповідно до пункту 10 акта, особами, які допустили порушення законодавства, є: головний інженер цеху великовантажних автомобілів ТОВ «Прип`ять» ОСОБА_4 , який порушив вимоги пунктів 2.4.1, 2.4.4, 2.4.5 системи управління охороною праці а/т «Славутич», начальник автоколони цеху великовантажних автомобілів автотранспортної фірми ТОВ «Прип`ять» ОСОБА_5 , який порушив пункт 2.13.1 системи управління охороною праці а/т «Славутич» та пункт 2.8 Посадової інструкції начальника автоколони цеху великовантажного автотранспорту ТОВ «Прип'ять», водій автомобіля БілАЗ ТОВ «Прип`ять» ОСОБА_3 , який порушив вимоги статті 1 Закону України «Про охорону праці», пункт 2.16.4 системи управління охороною праці а/т «Славутич», пункти 13.1, 12.3 Правил дорожнього руху.

Встановлено, що згідно додатку № 1 до акта № 97/4 форми Н-1 про нещасний випадок від 07 жовтня 1998 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 водій автоколони ОСОБА_2 отримав від диспетчера шляховий лист для обслуговування їдальні комбінату «Криворіжсталь». О 14:35 год водій ОСОБА_2 під`їхав до контрольно-пропускного пункту № 5, де його зупинив контролер для догляду автомобіля. Після зупинки автомобіля ОСОБА_2 вийшов з нього і разом з контролером підійшов до автофургону позаду автомобіля для проведення догляду. Контролер оглянув автомобіль та дав сигнал жезлом іншому контролеру, щоб вона випустила автомобіль ЗІЛ з території комбінату. Після цього контролер повернув голову в бік ОСОБА_2 , який закривав задні двері автофургона, і побачив, що на автомобіль ЗІЛ рухається автомобіль БілАЗ-7522 з бортовим номером М-4 , який належить ТОВ «Прип`ять». Контролер крикнув водію БілАЗ щоб той зупинився, але водій ОСОБА_3 допустив наїзд автомобіля БІлАЗ на автомобіль ЗІЛ. Внаслідок зіткнення водія ОСОБА_2 притиснуло переднім бампером автомобіля БілАЗ до задньої стінки автофургона ЗІЛ, внаслідок чого він отримав пошкодження, несумісні з життям.

Згідно додатку № 2 до акта № 97/4 встановлено, що заходами щодо усунення причин нещасного випадку у КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є відповідач, є проведення позапланового інструктажу по Правилам дорожнього руху водіям автотранспортного руху, проведення цільової перевірки контрольно-пропускних пунктів, які розташовані на території КДГМК «Криворіжсталь», визначення місця догляду автомобілів, розгляд доцільності установки перед майданчиком догляду автомобілів дорожнього знаку «Стоп» (проїзд без зупинки заборонено), проведення позапланової перевірки знань нормативних документів з охорони праці, доповнення Інструкції по охороні праці додатковими вимогами у зв`язку з нещасним випадком для водіїв усіх типів автотранспортного цеху КДГМК «Криворіжсталь» та ТОВ «Прип`ять» та для особового складу позавідомчого воєнізованого загону КДГМК «Криворіжсталь» додатковими вимогами безпеки по догляду автомобілів.

У період з 27 жовтня 1998 року по 10 листопада 1998 року вказані заплановані заходи були виконані відповідачем та ТОВ «Прип`ять».

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом РАГС Дзержинської районної ради м. Кривого Рогу від 24 вересня 1998 року серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 роки , причина смерті - сполучена травма грудей та хребта з пошкодженням внутрішніх органів.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 1999 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої загинув ОСОБА_2 , та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 45 КК України призначене покарання вважати умовним із випробувальним терміном 1 рік 6 місяців. З ТОВ «Прип`ять» на користь ОСОБА_6 стягнуто 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, у зв`язку з якими у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема ЦК Української РСР 1963 року.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що смерть потерпілого сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв`язку із чим ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зобов`язане відшкодувати позивачу, як дочці загиблого, моральну шкоду, завдану смертю батька на виробництві, правові підстави для стягнення якої визначені статтею 440-1 ЦК Української РСР.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальністю за заподіяння моральної шкоди (наприклад, стаття 49 Закону «Про інформацію», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); - при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону України «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

За змістом статті 440-1 ЦК Української РСР заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року).

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини.

Згідно з пунктом 5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, яка діяла на момент нещасного випадку) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

На момент нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , були чинними Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (далі - Правила).

Відповідно до пункту 4 Правил відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров`я (надалі - потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги померлому (членам сім`ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Згідно з пунктом 11 Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили, що смерть батька позивача - ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак не звернули увагу на те, що діючим на той час законодавством не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого, а статтею 440-1 ЦК Української РСР була передбачена можливість відшкодування моральної шкоди лише тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Оскільки нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2 стався у вересні 1998 року, порядок відшкодування моральної шкоди на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтею 440-1 ЦК Української РСР, статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, у судів були відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак апеляційним судом та судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника, - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов СуддіВ. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов

Джерело: ЄДРСР 90143560
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку