ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа №621/497/17

адміністративне провадження №К/9901/24594/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського районного військового комісаріату Харківської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Зміївського районного військового комісаріату Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (головуючий суддя Бенедик А.П., судді Донець Л.О., Мельнікова Л.В.).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Зміївського районного військового комісаріату, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати постанову №29 від 02.03.2017 року по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову посилався на те, що 08.11.2016 він звернувся до Зміївського районного військового комісаріату для постановки на військовий облік. Після ознайомлення з його військовим квитком, співробітник Зміївського районного військового комісаріату відмовила в постановці на облік, запропонувавши сплатити адміністративний штраф за пропуск семиденного строку постановки на військовий облік та пройти медичну комісію. Він отримав направлення на медкомісію і пройшовши її, надав документи та висновки. Навіть після отримання документів медичного обстеження, співробітники Зміївського районного військового комісаріату поставити його на облік відмовилися. 02.03.2017 року робітник відділу кадрів, за місцем праці, повідомила його про необхідність з`явитись до Зміївського районного військового комісаріату. По прибуттю до Зміївського районного військового комісаріату йому було вручено постанову про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у Хмельницькому ОМВК Хмельницької області до 21.04.2010 року та після прибуття 30.06.2010 року до нового місця проживання в будинок АДРЕСА_1 (а. с. 4-5, 18-19) в семиденний строк не став на військовий облік, чим порушив правила військового обліку. Суд також вказав, що посилання позивача про винесення відповідачем постанови про адміністративне правопорушення після спливу встановленого законом строку є безпідставним, оскільки на час прийняття оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не став на військовий облік, а вказане порушення є триваючим. Крім того, факт проходження ОСОБА_1 . військово-лікарської комісії 11.11.2016 року не дає підстав вважати, що з цього часу слід рахувати строк накладення адміністративного стягнення, оскільки проходження вказаної комісії не свідчить про виконання ОСОБА_1 вимог щодо звернення до РВК для постановки на військовий облік. Таким чином, суд дійшов висновку, що у діях позивача присутній склад адміністративного правопорушення, а спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 210 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року постанову Зміївського районного суду Харківської області від 12.04.2017 по справі №621/497/17 було скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Зміївського районного військового комісаріату про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було задоволено.

Скасовано постанову Зміївського районного військового комісаріату №29 від 02.03.2017 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 119 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строки накладення адміністративного стягнення в силу ст. 38 КУпАП підлягають обчисленню з дати його безпосереднього виявлення. Враховуючи фактичну дату виявлення адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративне стягнення повинно бути застосовано, з урахуванням святкових та вихідних днів у 2017 році, не пізніше як 10.01.2017 року. На підставі викладеного, колегія суддів зазначила, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП, оскільки оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення винесена з порушенням двомісячного строку застосування адміністративного стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 червня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Зміївського районного військового комісаріату №29 від 02.03.2017.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що позивач з 21.04.2010 року був знятий з військового обліку Хмельницького ОМВК Хмельницької області та не став на військовий облік в жодному військовому комісаріаті України у встановлені законодавством терміни, про що свідчить відсутність відмітки про взяття на військовий облік у військовому квитку ОСОБА_1 . Скаржник вказав, що оскільки ОСОБА_1 до 02.03.2017 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`являвся та не надавав документи про результати проходження ВЛК Зміївського РВК, він не був поставлений на військовий облік. Скаржник зазначив, що висновки суду щодо порушення військовим комісаром Зміївського РВК вимог статті 38 КУпАП є необґрунтованими, оскільки станом на 02.03.2017 року позивач все ще не перебував на військовому обліку, чим порушував вимоги статей 37, 38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Тому 02.03.2017 на нього було складено адміністративний протокол та притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, в своїх поясненнях до протоколу ОСОБА_1 не заперечував факту несвоєчасної поставки на військовий облік.

Позивачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач 08.11.2016 року звернувся до Зміївського районного військового комісаріату для постановки на військовий облік. Факт звернення позивача до військового комісаріату 08.11.2016 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями письмових пояснень посадових осіб Зміївського районного військового комісаріату (а.с. 35-35).

Після чого, ОСОБА_1 був направлений для проходження медичної комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постановою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 02.03.2017 року №29 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 28.02.2017 року о 09 годині 00 хвилин на підставі пояснення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який не з`являвся до військового комісаріату з 2010 року по теперішній час, було встановлено, що він знявшись з військового обліку у Хмельницькому ОМВК у 2010 році прибув до Зміївського району для подальшого працевлаштування, але не з`явився до Зміївського РВК для постановки на військовий облік і надання віськовооблікових даних, чим порушив п. 10 ст. 38 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також п. 25 постанови Кабінету Міністрів України №921. (а. с. 9, 23, 31).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення №25 від 28.02.2017 року вбачається, що 28.02.2017 року о 09 годині 00 хвилин на підставі пояснення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який не з`являвся до військового комісаріату з 2010 року по теперішній час, було встановлено, що він знявшись з військового обліку у Хмельницькому ОМВК у 2010 році прибув до Зміївського району, для подальшого працевлаштування, але не з`явився до Зміївського РВК для постановки на військовий облік і надання віськовооблікових даних, чим порушив п. 10 ст. 38 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також п. 25 постанови Кабінету Міністрів України №921. (а. с. 32).

Згідно копії військового квитка серія НОМЕР_1 , виданого Дзержинським районним військовим комісаріатом м. Харкова 14.11.1988 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на військовому обліку у Хмельницькому ОМВК Хмельницької області в період з 25.02.2000 року по 21.04.2010 року. (а. с. 7, 21).

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 11.11.2016 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 непридатен до військової служби в мирний час, обмежено придатний у військовий час. (а. с. 8, 22).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах.

Згідно статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених, зокрема, у ст. 234-2 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Відповідно до п. 10 ст. 38 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" призовники та військовозобов`язані в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону передбачено, що взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов`язаних військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" призовники та військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Триваючими визначаються правопорушення, є такі, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи скаргу (позов) на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити, серед іншого, чи не сплив строк давності для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, законодавчо встановлені строки накладення адміністративного стягнення в силу ст. 38 КУпАП підлягають обчисленню з дати його безпосереднього виявлення (при триваючому правопорушенні).

При цьому, позивач 08.11.2016 року звернувся до Зміївського районного військового комісаріату для постановки на військовий облік, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями письмових пояснень посадових осіб Зміївського районного військового комісаріату та також не заперечувалось відповідачем у наданих під час розгляду справи запереченнях на позов та запереченнях на апеляційну скаргу.

Враховуючи фактичну дату виявлення адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення винесена з порушенням двомісячного строку застосування адміністративного стягнення.

Доводи скаржника про відсутність пропуску строку накладення адміністративного стягнення через те, що позивач станом на час винесення оскаржуваної постанови не перебував на військовому обліку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як було встановлено під час судового розгляду справи, фактично адміністративне правопорушення було виявлено 08.11.2016, а тому строки застосування стягнень повинні обраховуватись саме з цієї дати.

Таким чином, Суд вважає правильними висновки колегії суддів апеляційної інстанції про те, що приймаючи оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому вона підлягає скасуванню.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зміївського районного військового комісаріату Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі 621/497/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова