Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/89/20 пров. № А/857/3756/20 №А/857/4435/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (головуючий суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив з урахуванням уточнень визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 29.11.2019 - з наступного дня після досягнення 55-річного віку, враховуючи періоди: з 01.12.1987 по 31.08.1988 (навчання на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту), з 01.01.2004 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 03.02.2015 по 29.08.2017, з 04.09.2017 по 27.08.2018, з 18.09.2018 по 12.12.2018 (робота у ТОВ «Тоннельний отряд №6 Метростроя») - до загального стажу та 5 років на посаді підземного бетонника у ТОВ «Тоннельний отряд №6 Метростроя» - до стажу роботи за Списком №1.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позов задоволено, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 29.11.2019 - з наступного дня після досягнення 55-річного віку, враховуючи періоди: з 01.12.1987 по 31.08.1988 (навчання на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту), з 01.01.2004 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 04.09.2017 по 27.08.2018, з 18.09.2018 по 12.12.2018 (робота у ТОВ «Тоннельний отряд №6 Метростроя») - до загального стажу та 5 років на посаді підземного бетонника у ТОВ «Тоннельний отряд №6 Метростроя» - до стажу роботи за Списком №1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Додатковим рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 25.02.2020 про долучення до матеріалів справи документів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача таких витрат задоволено. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев`яти тисяч) гривень 00 копійок.
Не погодившись з такими рішеннями суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило їх в апеляційному порядку, вважає, що такі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права і просило скасувати рішення і додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви та постановити нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
В апеляційних скаргах зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за нормами законодавства держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 даної Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Отже, обчислення стажу роботи позивача у ТОВ «Тоннельний отряд № 6 Метростроя» має здійснюватись згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність і набутий на її території стаж та видані в належному порядку документи враховуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за законодавством України.
Умови, при виконанні яких особи мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, визначені абзацом 1 пункту 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058), якою передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 22 роки 6 місяців у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловіку у віці 50 років необхідно мати не менше 22 роки 6 місяців загального стажу роботи, з них не менше 10 років стажу на пільгових умовах за Списком № 1.
Відповідно до п. 3. Порядку застосування Списків №; 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Тобто, період пільгового стажу з 21.08.1992 окрім пільгової довідки підтверджується матеріалами проведеної атестації робочого місця.
Отже, до пільгового стажу роботи, крім уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з 21.08.1992 зараховується період роботи на відповідних посадах саме за результатами атестації робочих місць.
Атестація робочих місць проводиться відповідно до Порядку проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 та передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці, установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обгрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими, важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах, складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників тощо.
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обгрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У п.4.2 зазначеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Судом не враховано, що у постановах від 10.09.2013, 25.11.2014 та 17 березня 2015 № № 21-183а13, 21-519а14, 21-585а14 відповідно, Верховний Суд України встановив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Що стосується зарахування періодів роботи з 01.01.2004 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 03.02.2015 по 29.08.2017, з 04.09.2017 по 27.08.2018, з 18.09.2018 по 12.12.2018 до загального страхового стажу слід зазначити таке.
З 01.01.2004 прийнято Закон № 1058, яким введено поняття страховий стаж та застрахована особа.
Так, стаття 24 Закону № 1058 визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за нормами законодавства держави, на території якого вони проживають.
Отже, зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність (лист Мінсоцполітики від 10.07.2019 № 20933/02-12; лист Пенсійного фонду України від 07.10.2019 № 30929/02-12).
У відповідності до вищевикладеного позивачем не підтверджена сплата страхових внесків за період роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 03.02.2015 по 29.08.2017, з 04.09.2017 по 12.12.2018.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.12.1987 по 31.08.1988, тобто часу перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу на підставі запису, проведеного в трудовій книжці Львівським політехнічним інститутом.
Відповідно до ст. 24 Закону 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з п. 5 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 № 65, зміст навчання - це науково - обгрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Водночас, статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» від 17.012002 N 2984-ІІІ передбачено, що студент (слухач) - це особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовче відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп`ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством. При цьому відділення - це структурний підрозділ, що об`єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи (ст. 30 Закону України «Про вищу освіту»).
Оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу не здобуває певних освітнього та освітньо- кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає.
Відповідне роз`яснення надавалось Міністерством праці та соціальної політики України листом від 11.11.1994 №01-3/1000-02-2.
Пунктом 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 передбачено внесення вищим навчальним закладом для студентів, які мають трудові книжки, записів про час навчання, зокрема на підготовчих відділеннях цих навчальних закладів. Однак, такі записи не є підставою для зарахування до страхового стажу періоду перебування слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу
В поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило, що відповідно до ч. 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката, або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Судом не враховано, що Законом України «Про безоплатну правову допомогу» відповідно до Конституції України визначено зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомога, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Право на безоплатну правову допомогу відповідно до цього Закону - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, при призначенні суми відшкодування суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також фінансовий стан обох сторін. Аналогічні критерії у своїй роботі застосовує Європейський суд з прав людини, коли присуджує судові витрати згідно зі ст. 41 Конвенції з прав людини.
Як свідчить судова практика, заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим.
Щодо стягнення суми судових витрат, зокрема за надання професійної правничої допомоги в розмірі 9 000,00 грн. Головне управління вважає їх безпідставно завищеними, оскільки відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Управління вважає, що судом не в повній мірі враховано критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю даної справи, приймаючи до уваги, що дана справа не є складною (як за обсягом доказів так і за кількістю сторін у справі), а також те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обгрунтовані.
Апелянт зазначає, що долучена позивачем квитанція № 418604 від 24.02.2020 без надання відповідних банківських документів, не є належним і достатнім доказом на підтвердження покликань, що позивач поніс на правову допомогу у справі власне такі витрати.
Оскільки позивачем не надано суду належним чином оформлений та документально підтверджений банківський документ про оплату витрат на правничу допомогу у відповідності до вищенаведеного, відтак витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. відшкодуванню не підлягають.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 03.12.2019 з заявою до відповідача, у якій наполягав на прийнятті документів на пільгову пенсію за Списком №1. Разом із заявою позивачем подано документи визначені розпискою-повідомленням №8421/1-2178 від 03.12.2019, а саме:
- довідку Калуського ОМВК №117 від 12.11.2019 про те, що позивач дійсно проходив військову службу з 07.06.1985 по 16.07.1987;
- архівну довідку Національного університету «Львівська політехніка» №68-43-802 від 27.11.2019 про підтвердження навчання;
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 21.07.2004;
- довідку про підтвердження трудового стажу на ВАТ «Оріана» №25 від 30.01.2017;
- довідку про уточнення особливого характеру роботи на ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя» та довідку вибірку;
- архівну довідку №001525 від 09.11.2016 АТ «Московський метрострой»;
- архівну довідку №001529 від 11.11.2016 АТ «Московський метрострой» та довідку про перейменування;
- супровідний лист ИЮ/70-533/18 від 06.04.2018 ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя» про направлення результатів атестації робочого місця та інформації про втрату документів про атестацію до 2010 року;
- карту №414 спеціальної оцінки умов праці за робочим місцем підземного бетонника;
- карту №145а атестації робочого місця за робочим місцем підземного бетонника за умовами праці за Списком №1, затверджену 30.11.2010;
- довідку ИЮ/70/852/18 від 15.06.2018 ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя»;
- наказ №52/АРМ від 21.05.2010 ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя» для організації та проведення атестації робочих місць;
- графік проведення атестації робочих місць та умов праці до наказу №52/АРМ;
- відомість робочих місць підрозділів організації і результатів їх атестації за умовами праці в організації;
- наказ №101/АРМ від 30.11.2011 ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя» про завершення атестації робочих місць за умовами праці;
- протокол вимірювань аерозолів в повітрі робочої зони станом на 23.04.2010 за посадою « 145а Бетонщик підземний»;
- протокол вимірювань показників мікроклімату на робочих місцях 23.07.2010 за посадою « 145а Бетонщик підземний»;
- протокол оцінки умов праці за показниками напруженості трудового процесу за посадою « 145а Бетонщик підземний»;
- протокол вимірювань показників світлових умов на робочому місці 23.07.2010 за посадою « 145а Бетонщик підземний»;
- протокол вимірювань звукового тиску 23.07.2010 за посадою « 145а Бетонщик підземний»;
- наказ №109 пр від 13.07.2015 ТОВ «Тонельний отряд №6 Метростроя» про створення комісії про проведення спеціальної оцінки умов праці;
- протокол № 414-1А 570 оцінки впливу аерозолів на робочому місці станом на 12.02.2018 за посадою «Бетонщик»;
- протокол №414-2/Ш 570 оцінки впливу шуму на робочому місці 12.02.2018 за посадою «Бетонщик»;
- протокол №414-3/ВЛ 570 оцінки впливу вібрації локальної на робочому місці 12.02.2018 за посадою «Бетонщик»;
- протокол №414-4/Т 570 оцінки умов праці за важкістю робочого процесу на робочому місці 12.02.2018 за посадою «Бетонщик»;
- заяву про призначення пенсії;
- паспорт ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ;
- трудову книжку НОМЕР_3 ;
- довідку №01011900729 від 31.10.2019 про перебування на обліку в Калуському міськрайонному центрі зайнятості;
- архівну довідку №94 від 30.01.2017 про працю на Калуському ВО «Хлорвініл» з 20.08.1984 по 27.05.1985;
- довідку про перейменування підприємства ВАТ «Оріана» №95 від 30.01.2017;
- довідку про доходи №11 від 10.08.2018 «ЗАО «Тонельний отряд №6 Метростроя»;
- довідки про доходи №38; 39; 40; 41; 42; 43; 44; 45 "ООО «Тонельний отряд №6 Метростроя» від 16.03.2018;
- довідку про доходи №186 від 13.12.2018 «ООО «Тонельний отряд №6 Метростроя».
Також, у розписці-повідомленні зазначено документи, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: атестація робочого місця за період з 2001 по 2005 роки, та з 2015 по 2018 роки; сплати страхових внесків за період з 2001 по 2018 року; акта перевірки пільгового стажу за період з 2003 по 2018 роки.
Розглянувши подану заяву позивача та долучені до неї документи управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області прийнято рішення №294 від 12.12.2019 про відмову в призначенні пенсії (а.с.62-63). У вказаній відмові зазначено, що до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 14.08.2002 по 14.12.2003, з 15.12.2003 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 03.02.2015 по 29.08.2017, з 04.09.2017 по 15.03.2018 у «ООО «Тонельный отряд №6 Метростроя», оскільки заявником не представлено матеріали про результати проведення атестації робочих місць. Окрім того, періоди роботи на території Російської Федерації з 01.01.2004 по 09.09.2009, з 29.10.2009 по 08.09.2010, з 15.10.2010 по 03.03.2013, з 12.03.2013 по 26.11.2014, з 03.02.2015 по 29.08.2017, з 04.09.2017 по 12.12.2018 також не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків. За наявних документів, право на пенсію ОСОБА_1 набуде на загальних підставах у віці 60 років. Разом з тим, у разі наявності у заявника наказів атестацій робочих місць, які б підтверджували періоди роботи за Списком №1, необхідно повторно звернутися до сервісного центру для вирішення питання призначення пільгової пенсії.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Також, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, який настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Статтею 114 Закону № 1058-IV закріплено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Наведені положення статті 114 Закону №1058-IV збігаються із приписам статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (надала також - Закон №1788-XII).
Робота, професія - бетонник на підземних роботах на яких працював позивач, передбачена Списком №1 (розділ 1 «Горные работы», підрозділ 2 «а») виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від № 10 від 26.01.91. Дані професії також передбачені й іншими Списками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.94 та Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі, також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 (надалі, також - Списки) та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регулюється Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731 (надалі, також - Порядок №383).
Відповідно до пунктів 3, 4, підпунктів 4.1, 4.4, 10 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, щочинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. А отже при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Згідно з пунктами 1, 2, 4, 8, 9, 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
На території Російської Федерації обов`язкове здійснення атестації робочих місць регулювалося Положенням про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Мінпраці Росії від 24.03.1997 № 12, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров`я Російської Федерації від 31.08.2007 №569 та від 26.04.2011 №342н.
Положення даних нормативно-правових актів узгоджуються із нормами українського законодавства, щодо проведення атестації робочих місць.
Особливості ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 17.08.1993 за №110 (надалі, також - Інструкція).
Так, згідно із пунктом 2.14 Інструкції у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Пунктами 2.27 та 2.28 Інструкції встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: «Звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України».
Згідно із пунктами 2.6, 2.8 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, за змістом яких Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відповідно до Додатку 2 до пункту 10 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 за №18-1, рішення відповідної комісії про підтвердження періодів роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах повинно містити результати дослідження матеріалів заяви, перелік документів, які були взяті до уваги при його розгляді, висновки головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, заяви та докази, на яких ґрунтуються такі висновки, а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано висновок.
Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно з пунктом «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» ст. 3 названого Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок).
Підпунктом «і» п. 109 цього Порядку визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.
Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та п.10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».
Пунктом 21 Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14 липня 1987 року № 504 передбачалось, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу.
Також суд першої інстанції при розгляді даного спору врахував, що відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі « Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд вірно зазначив, що відповідачем відмовляючи в призначенні пенсії не надано жодної правової оцінки усім поданим у підтвердження страхового стажу та стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці документам. Також, проігноровано приписи чинних міжнародних угод України із Російською Федерацією в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав учасниць. Відповідачем не піддано сумніву автентичність поданих документів і до моменту відмови у призначенні пенсії не вчинялося дій щодо отримання підтверджуючих документів від роботодавця позивача чи відповідної архівної установи.
Таким чином, ураховуючи 5 років стажу на роботі, віднесеній до Списку №1, у позивача достатньо такого стажу для виходу на пенсію у віці 55 років. При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав заяву про призначення пенсії 03.12.2019, тобто в межах тримісячного строку звернення, а тому пенсія йому повинна призначатися з наступного дня після досягнення 55 річчя.
Щодо атестації робочого місця до 2010 року, то в матеріалах справи міститься довідка №ИЮ/70-852/18 від 15.06.2018 із повідомленням, що документи щодо атестації робочих місць проведеної до 2010 року були втрачені при переїзді (на звороті а.с.29), то втрата документів щодо проведення атестації робочих місць з вини підприємства не може бути підставою для неврахування даного періоду роботи позивача як пільгового, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.
Суд також правильно вказав, що щодо усіх періодів роботи позивача здійснені записи трудової книжки, які оформлені у відповідності до наведених вимог Інструкції, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів.
Вищенаведеними положеннями Інструкції не встановлено вимоги щодо внесення до трудової книжки працівника записів про характер виконуваної роботи та про наявність відпрацьованого повного робочого дня.
Що стосується зарахування позивачу періоду навчання в підготовчому відділенні вищого навчального закладу, то суд вірно вказав, що факт навчання на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту з 01.12.1987 по 31.08.1988 підтверджується відповідною довідкою (на звороті а.с.22). Враховуючи те, що за нормами законодавства, чинними на момент навчання позивача, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом були прирівняні в правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, а тому цей стаж підлягає зарахуванню до стажу, що враховується при призначенні пенсії.
Вирішуючи стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з чч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В дані справі розмір правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги від 10.01.2020 №10/01, додатковою угодою до договору № 1 від 24.02.2020 та квитанцією від 24.02.2020 №418604.
Згідно ч.ч. 5, 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте, матеріали справи не містять такого клопотання пенсійного органу та жодних інших пояснень відповідача з цього приводу.
В апеляційній скарзі пенсійний орган також не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат, апелянт лише зазначає, що розмір витрат є необґрунтованим.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року по справі № 300/89/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М. А. Пліш судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар
