Справа № 661/557/20

Провадження № 2/661/378/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

01 червня 2020 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Чирського Г.М.,

при секретарі: Шевченко Ю.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Шарко С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка в порядку спрощеного порядку з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» Новокаховської міської ради про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» Новокаховської міської ради про скасування наказу про дисциплінарне стягнення №30-а від 28.11.2019 р. про притягнення завідувача Амбулаторії лікарської №2 ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за відмову надання медичної послуги та порушення правил медичної етики. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказаний наказ є безпідставним та незаконним, оскільки у ньому не зазначено який саме проступок було здійснено, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, що є порушенням норм ст.149 КЗпП України. Крім того зазначає, що генеральний директор КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Нова Каховка» Ходорковська О.І. та медичний директор КНП «ЦПМСД м. Нова Каховка» Зінченко З.І. мають щодо нього неприязні стосунки. Оскаржуваний наказ винесено на підставі подання медичного директора КНП «ЦПМСД м. Нова Каховка» Зінченко З.І. , за фактом скарги гр. ОСОБА_6 , яка зазначила, що він відмовився прийняти її, нічого не пояснюючи. Натомість, позивач зазначає, що вказана пацієнтка була ним оглянута як лікарем-терапевтом 13.11.2019 р., про що свідчить запис про її огляд та на підставі рекомендацій при виписці з інфекційного відділення та лікаря-інфекціоніста КІЗ, була направлена на консультацію до лікаря-невропатолога поліклініки ЦМЛ м. Нова Каховка. При цьому, зазначає, що вказана пацієнтка ОСОБА_6 укладала декларацію з іншим лікарем-терапевтом, який перебував на робочому місці, зокрема, із Зінченко З.І . Позивач виконує роботу завідувача амбулаторії лікарської №2 за сумісництвом, у вільний від основної роботи лікаря-терапевта час. Тому, як завідувач амбулаторії не може нести відповідальності за обов`язки, які передбачені посадовою інструкцією на основному місці роботи як лікаря-терапевта.

04.03.2020 р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволенні позовних вимог, оскільки вважає наказ про дисциплінарне стягнення №30-а від 28.11.2019 р. правомірним та законним. У відзиві представник відповідача вказує, що зазначений наказ був виданий після з`ясування обставин інциденту, за яким встановлено, що 13.11.2019 р. до лікаря-терапевта ОСОБА_2 на 16:15 год. була записана пацієнтка ОСОБА_6 , в якої декларація укладена з лікарем-терапевтом Зінченко З.І . Згідно правил надання первинної медичної допомоги, лікар зобов`язаний надати першу медичну допомогу, не зважаючи на те, що декларація з ним відсутня. Відповідно до ст. 149 КЗпП України, ОСОБА_2 виклав письмово пояснення з приводу вказаного факту. Про те, що позивач несвоєчасно прийняв ОСОБА_6 , і взагалі, чи прийняв її саме 13.11.2019 р., свідчить роздруківка Аудиту змін електронної картки пацієнта, з якої вбачається, що 13.11.2019 р. не вносилась інформації, натомість 19 та 20 листопада вже з`явилась інформація про огляд пацієнтки ОСОБА_6 , складена ОСОБА_2 . Вказане свідчить, що самого огляду не було, натомість позивач з метою відведення від себе підозри, вніс інформації в електронну базу ключову інформацію по хворобі ОСОБА_6 25.11.2109 р. відповідач отримав від медичного директора (лікаря-терапевта) Зінченко З.І. подання, на підставі якого, враховуючи ступінь тяжкості і заподіяної шкоди, вини позивача, а саме, - доведення дуже хворої людини до нервового напруження, що могло призвести до важких наслідків, пов`язаних з моральним та фізичним станом пацієнтки, обставин за яких вчинено проступок , видано спірний наказ.

12.03.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якому він наголошує на тому, що відповідач у відзиві до позову посилається на Правила надання первинної медичної допомоги, відповідно до яких лікар зобов`язаний надати першу медичну допомогу, незважаючи на те, що декларація відсутня, при цьому не зазначає відповідні пункти порушення. Будь-яких доказів того, що пацієнтка ОСОБА_6 13.11.2019 р. перебувала у невідкладному стані, або перебувала при гострому розладі фізичного чи психічного здоров`я та потребувала екстреної, або невідкладної медичної допомоги, що встановлено цими Правилами, відповідачем не надано. При цьому, Правилами не передбачено таке поняття як «перша медична допомога», зазначене відповідачем. Роздруківка із програми «MEDEIR» належним доказом бути не може, оскільки відповідачем не надано доказу наявності вимог Національної служби здоров`я України (НСЗУ) щодо обов`язкову ведення лікарем саме цієї програми, а також чи доведено керівництвом відповідача лікарям відповідні внутрішні розпорядчі документи про обов`язкове ведення програми, порядок її використання, внесення змін в посадові інструкції.

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позовної заяви підтримали із наведених у ній підстав, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у відзиві до позову.

Додатково зазначила, що позивач 13.11.2019 р. у грубій формі відмовив пацієнту ОСОБА_6 у прийомі та направив її до лікаря-терапевта, з яким остання уклала декларацію, не надавши при цьому першої медичної допомоги. Догану ОСОБА_2 отримав як завідувач амбулаторії лікарської №2, який порушив, у тому числі п.п. 1.5, 2.6., 4.1. Посадової інструкції, Правила медичної етики і деонтології, не здійснивши контроль за наданням медичної допомоги населенню, неетично поводив себе з пацієнтом. ОСОБА_6 уклала декларації із лікарем-терапевтом Зінченко З.І. , однак з причини помилки реєстраторів, остання була записана на прийом до лікаря-терапевта ОСОБА_2

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час судового розгляду встановлено з трудової книжки позивача, що ОСОБА_2 працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» Новокаховської міської ради на посаді лікаря-терапевта дільничного амбулаторії лікарської №2 (основне місце роботи) та за внутрішнім сумісництвом на 0,25 ставки на посаді завідувача амбулаторії лікарської №2.

Наказом генерального директора Ходорковської О.І. КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» №30-а від 28.11.2019 р., на підставі подання медичного директора КНП «ЦПМСД м. Н.Каховка» Зінченко З.І. , за відмову від надання медичної послуги та порушення правил медичної етики, оголошено догану завідувачу Амбулаторії лікарської №2 ОСОБА_2 , з яким останній ознайомлений.

З подання медичного директора КНП «ЦПМСД м. Н.Каховка» Зінченко З.І. від 25.11.2019 р. вбачається, що у листопаді місяці терапевт ОСОБА_2 відмовив у прийомі, зокрема, гр. ОСОБА_6 мотивуючи тим, що остання підписувала декларацію з іншими лікарями. ОСОБА_2 по даному випадку надано роздруківку огляду терапевта, що проведено 13.11.19 р. За даними Е-картки: 13.11.19 о 16:05 год. створена картка. 16:06 запис про консультацію, 19.11.19 р. о 16:37 год. створені скарги та огляду; 20.11.2019 р. о 11:21 год. створено огляд-консультація. При цьому не вказано дати та сигнальної позначки. За даними Е-Реєстратури запис на прийом 13.11.2019 р. о 16:15-16:30 год. не співпадає за фактичним зверненням. У пацієнтки талон на прийом 16:30 год. 13.11.2019 р. Враховуючи зазначене, лікар-терапевт не міг оглянути пацієнтку, а створення запису про огляд та консультацію не відповідає дійсності. Просить, застосувати до лікаря-терапевта ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення за відмову від надання медичної послуги та неетичної поведінки з пацієнтом.

Зі скарги ОСОБА_6 головному лікарю Зінченко І.І. , зареєстрованої 18.11.2019 р. за вхідним №90-Л, слідує, «13.011.13 листопада була записана на прийом до терапевта 16:30 ОСОБА_2 який відмовився прийняти, нічого не пояснивши». Дата написання скарги «18.011.2019 р.»

У ході проведення службової перевірки відповідачем, у позивача були відібрані пояснення, в яких він стверджував про те, що хвора ОСОБА_6 склала декларацію з лікарем-терапевтом лікарської амбулаторії №2 Зінченко З.І. , проте була записана на прийом до лікаря-терапевта ОСОБА_2 13.11.2019 р. ОСОБА_6 була ним оглянута. На підставі рекомендації при виписці з інфекційного відділення та лікаря-інфекціоніста КІЗ, хвора була направлена на консультацію до лікаря-невропатолога поліклініки ЦМЛ м. Н.Каховка.

Відповідно наданого запису огляду пацієнта за підписом та печаткою лікаря-терапевта ОСОБА_2 , останнім 13.11.2019 р. було проведено прийом та огляд пацієнта ОСОБА_6 , надано консультацію та направлено на консультацію до невропатолога.

Сторонами по справі не заперечувався факт того, що гр. ОСОБА_6 добровільно уклала декларацію з лікарем-терапевтом Зінченко І.І. та 13.11.2019 р. працівниками реєстратури, з невідомих причин, була записана на прийом до лікаря-терапевта ОСОБА_2 , який також займає посаду завідувача лікарської амбулаторії № 2 лікарні.

Статтею 35-1 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що Первинна медична допомога - це медична допомога, що передбач надання консультацій, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Пацієнт має право обирати лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

А вже порядок обрання лікаря ПМД затверджений Наказом МОЗ № 503 від 19.03.2018 року «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форму декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу» передбачає право пацієнта вільно обирати лікаря та укладати відповідну декларацію з тим лікарем, з яким пацієнт має бажання її укласти.

Частиною 1 розділом 2 вищезазначеного Наказу визначено, що пацієнт (його законний представник) має право обрати лікаря, який надає ПМД (первинну медичну допомогу), незалежно від зареєстрованого місця проживання такого пацієнта з числа осіб, які зазначені в договорі про медичне обслуговування населення, укладеному між відповідним надавачем ПМД та Національною службою здоров`я України. Пунктом 7 розділу 2 Наказу визначено, що одночасний вибір двох або більше лікарів, які надають ПМД, не допускається. Пунктом 5 розділу 2 Наказу передбачено, що пацієнт (його законний представник) має право змінити лікаря, який надає ПМД, шляхом подання тому самому або іншому надавачу ПМД нової Декларації відповідно до цього Порядку.

Відповідно до п. 10 розділу 2 Порядку надання ПМД затверджених Наказом МОЗ України № 504 від 19.03.2018 року визначено, що навіть надання в межах ПМД невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров`я пацієнтам, які у зв`язку з цим не потребують екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої') медичної допомоги, здійснюється відповідно до режиму роботи надавача ПМД та годин прийому пацієнтів лікарем (командою) з надання ПМД. П. 11 Порядку надання ПМД передбачає, що у разі виникнення невідкладного етану при гострому розладі фізичного чи психічного здоров`я пацієнта, внаслідок якого пацієнт потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, якщо такий розлад стався під час прийому пацієнта лікарем з надання ПМД, лікар з надання ПМД повинен викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та до її прибуття надати пацієнту відповідну медичну допомогу.

Відповідачем доказів того, що пацієнтка ОСОБА_6 13.11.2019 року перебувала у невідкладному стані, або перебувала при гострому розладі фізичного чи психічного здоров`я та потребувала екстреної, або невідкладної медичної допомоги під час судового розгляду не надано.

Посилання відповідача на вимоги НСЗУ щодо обов`язкового, негайного ведення відкритої електронної карти пацієнта і занесення туди всіх необхідних даних по хворобі та діям, що передбачені встановленою електронною програмою MEDEIR лікарем саме під час прийому хворих, не підтверджені належними доказами.

Між тим, представник відповідача зазначила про відсутність правових норм та нормативних актів, які вимагають від лікаря негайного внесення відомостей до електронної програми MEDEIR під час, або безпосередньо після прийому (огляду) хворих.

До того ж, позивачем зазначено, що відомості, як були встановлені під час огляду пацієнта ОСОБА_6 ним були внесені до електронної картки, встановленої за допомогою електронною програмою MEDEIR, в період часу з 13.11.2019 по 20.11.2019 р. Внесення відомостей до електронної картки ОСОБА_6 у вказаний період часу не оспорювалося під час судового розгляду представником відповідача.

Таким чином, заперечення відповідача щодо несвоєчасно прийняття позивачем пацієнта ОСОБА_6 , і взагалі, чи прийняття її саме 13.11.2019, спростовуються електронною карткою пацієнта ОСОБА_6 від 13.11.2019 р., а також роздруківкою Аудиту змін (надалі - Аудит змін) електронної карти пацієнта ОСОБА_6 , отриманої через програму "MEDEIR", з якої вбачається про заповнення відомостей лікарем ОСОБА_2 в період часу з 13.11.2019 по 20.11.2019 та 28.11.2019 р.

З цих підстав, суд не приймає до уваги скаргу ОСОБА_6 від 18.11.2019 р., відомості у якій не знайшли свого підтвердження та не спростовують зазначених вище обставин та висновків , встановлених судом.

Крім того, оспорюваний Наказ №30-а від 28.11.2019 р. жодної мотивувальної частини не містить, як і не містить точного та обґрунтованого характеру порушення трудової дисципліни, не конкретизовано, у чому саме полягає недобросовісне виконання посадових обов`язків, не конкретизовано, коли саме та яким чином вчинено порушення позивачем.

При застосуванні дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано те, що позивач надав пояснення, в яких зазначив про те, що він не допускав недобросовісного виконання посадових обов`язків, і цей факт підтверджується електронною карткою хворої ОСОБА_6 .

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних належних доказів того, що позивачем під час виконання своїх посадових обов`язків, саме як завідувача Амбулаторії лікарської №2 дійсно, було допущено порушення посадових (функціональних) обов`язків. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України). Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Вказаний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 29.05.2019 р. у справі №452\970\17.

Зокрема, пунктами 1.5, 2.1-2.4, 2.6, 2.14, 2.21. Посадової інструкції ОСОБА_2 передбачено, що завідувач амбулаторії лікарської №2, у своїй повсякденній праці керуються наказами головного лікаря КНП «ЦПМСД м. Нова Каховка», департаменту охорони здоров`я Херсонської облдержадміністрації, МОЗ України, принципами та правилами медичної етики і деонтології, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкцією та іншими нормативними актами, законодавчими документами, діючими на території України і несе персональну відповідальність за їх виконання. Здійснює керівництво амбулаторії лікарської №2 відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність установ і організацій охорони здоров`я. Забезпечує надання якісної, кваліфікованої медичної допомоги населенню. Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності. Здійснює контроль за наданням медичної допомоги населенню м. Нова Каховка. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Здійснює заходи щодо забезпечення належних санітарно - епідеміологічних умов функціонування амбулаторії. Несе відповідальність за роботу амбулаторії лікарської №2 та рівень медичного обслуговування населення.

Тому, із суті досліджуваної посадової інструкції позивача вбачається, що Завідувач амбулаторії лікарської №2 хоч і несе відповідальність за неякісне і невчасне обстеження хворих, порушення норм медичної етики та деонтології. (п.4.1 розділу 4 Посадової інструкції), але, виходячи з посадової інструкції завідувача амбулаторії лікарської № 2, не вбачається обов`язок ОСОБА_2 , який виконує адміністративні, управлінські функції та здійснює виключно контроль за наданням медичної допомоги, забезпечення її здійснення підлеглими, особистого ведення прийому пацієнтів, обстеження хворих.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства, встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження незаконності дій відповідача та прийнятого останнім наказу від №30-а від 28.11.2019 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог, визнання незаконним та скасування вказаного наказу.

Крім того позивачем були понесені судові витрати, що складаються з витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу (правову) допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн., позивачем надано до суду: копію договору про надання правової допомоги № 21/01 від 21.01.2020 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №21\01 від 21.01.2020 р., акт про надання правових послуг (виконаних робіт) по договору №21\01 від 21.01.2020 р., від 31.01.2020 р., детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом від 31.01.2020 р.

Як вбачається з акту про подання правових послуг (виконаних робіт) по договору №21\01 від 21.01.2020 р., складеного 31.01.2020 р. та відповідного детального опису робіт, адвокат Чорний С.В. надав ОСОБА_2 правові послуги в розмірі 1000 грн., які складаються з: консультації клієнта з тактики та стратегії ведення судових засідань, аналіз судової практики та діючого законодавства (4 години) - 200 грн., складання позовної заяви до суду (4 години, 5 аркушів) в розмірі 800 грн. Підписанням вказаного акту виконаних робіт сторони підтвердили, що клієнт сплатив адвокату залишок суми по договору в розмірі 50% вартості договору, а саме 500 грн., та загалом по договору клієнт сплатив адвокату суму в розмірі 1000 грн.

Аналізуючи надані докази суд вважає, що витрати за правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1000 грн., є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати пов`язані зі сплатою судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 223, 263, 265, 259 ч.6, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» Новокаховської міської ради про скасування наказу про дисциплінарне стягнення - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» про дисциплінарне стягнення №30-а від 28.11.2019 р. про притягнення завідувача амбулаторії лікарської №2 ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Нова Каховка» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються : з витрат по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., витрат на правовому допомогу в сумі 1000,00 грн., а всього - 1840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2020 року.

Суддя Г. М. Чирський