Справа №: 644/3128/20

Провадження № 3/653/1077/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 червня 2020 року м. Генічеськ

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНПП - НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, пенсіонерки, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувалась,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 квітня 2020 року серії ГП № 130294 встановлено, що 15 квітня 2020 року гр. ОСОБА_1 за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Чонгар, КПВВ «Чонгар», під час дії по всій території України карантину встановленого ПКМУ № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню ГРХ COVID-19», відмовилась від обов`язкової обсервації за адресою: смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 105, після того, як в`їхала з ТОТ АР Крим, через контрольний пункт в`їзду, чим порушила вимоги п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, повідомлялась належним чином про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення SMS повідомлення. ОСОБА_1 направила пояснення у якому вказала, що після прибуття з ТОТ АР Крим, вона перебували на самоізоляції 14 днів.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 245 КупАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 280 КУпАП, під час розгляду справи суд має вирішити: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона відповідальності. Зазначенні питання під час розгляду справи суд має вирішувати з аналізу наявних по справі доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП. Тобто усі кваліфікуючі ознаки правопорушення, як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони мають доводитися певними доказами та мати своє відображення у певних документах, які складаються на місці вчинення правопорушення із дотриманням вимог відповідних інструкції.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами відповідно ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно до преамбули Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб (далі Закон) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ст. 29 Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 31 Закону обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 зі змінами, чинними на стан 17.04.2020 року (далі Постанова КМУ № 211) з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин.

Згідно п. 5 Постанови КМУ № 211 установлено, що обов`язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають:

особи, які заявили про добровільну госпіталізацію до обсерватора (ізолятора) у зв`язку з неможливістю дотримання вимог самоізоляції;

особи, які двічі порушили умови самоізоляції (крім осіб, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї постанови);

особи, які мали контакт із хворими або мають ознаки інфікування COVID-19 та відмовляються від медичного обстеження, за направленням лікуючого лікаря;

особи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою). Обов`язкова госпіталізація таких осіб до обсерваторів (ізоляторів) проводиться у порядку, визначеному цією постановою;

особи, які в`їжджають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя через контрольні пункти в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї (крім співробітників Місії Міжнародного комітету Червоного Хреста, співробітників акредитованих в Україні дипломатичних місій, зокрема тих, які провадять моніторинг ситуації та доставку гуманітарної допомоги населенню, що проживає на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з хворою на COVID-19 особою).

Перелік осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, осіб, що належать до дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, інших відповідних осіб міжнародних організацій, які не підлягають обов`язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), визначається Міністерством закордонних справ.

Строк обсервації становить 14 днів.

Діти, які не досягли 12 років, підлягають госпіталізації до обсерватора (ізолятора) разом з одним із батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону.

Госпіталізація до обсерваторів та/або ізоляторів осіб, визначених у цьому пункті, забезпечується в межах компетенції Міністерством інфраструктури, Міністерством розвитку громад та територій і Міністерством охорони здоров`я.

Особа, яка має ознаки захворювання на COVID-19, підлягає обов`язковому медичному огляду, за результатами якого може бути направлена на самоізоляцію.

Видатки на проживання осіб у обсерваторах (ізоляторах) можуть здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів (в тому числі за рахунок резервних фондів цих бюджетів).

Відшкодування витрат місцевих бюджетів на проживання осіб у обсерваторах (ізоляторах) може здійснюватися за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету у розмірі фактично здійснених витрат, але не більше сум витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 11, ст. 488).

Порядок проведення обов`язкової госпіталізації осіб, які здійснюються перетин державного кордону до обсерваторів (ізоляторів), затверджений даною Постановою КМУ № 211, який визначає механізм організації роботи місць обсервації (ізоляторів), їх утримання та госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів) осіб, які здійснюють перетин державного кордону.

За змістом п. 3 Порядку керівники обласних, Київської міської держадміністрацій:

- визначають перелік спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції) та надсилають його до штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

- забезпечують чергування біля пунктів пропуску через державний кордон бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час направлення осіб на обсервацію (ізоляцію);

- визначають обсяги витрат, які необхідні для забезпечення транспортування осіб до місць обсервації (ізоляції) та укладають відповідні договори з постачальниками послуг;

- забезпечують організацію харчування, яке здійснюється за рахунок коштів осіб, які перебувають в обсерваторах (ізоляторах);

- забезпечують організацію медичного (дистанційного) супроводу осіб у місцях обсервації (ізоляції), надання їм медичної допомоги та видачі листків непрацездатності у разі потреби.

Згідно п.п. 5, 6, 7, 8 Порядку Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці своїм рішенням визначає уповноважених осіб, відповідальних за організацію процесу госпіталізації осіб до обсерваторів (ізоляторів) після того, як особи залишили територію пункту пропуску через державний кордон. МВС, Національна поліція, Національна гвардія забезпечують: охорону публічної безпеки та порядку під час направлення на госпіталізацію осіб до обсерваторів (ізоляторів) після того, як особи залишили територію пункту пропуску через державний кордон; супровід транспортних засобів, а також аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки під час транспортування організованих груп людей (більше ніж 40 осіб) до обсерваторів (ізоляторів); охорону публічної безпеки та порядку по зовнішньому периметру території об`єкта обсервації (ізоляції). 7. Перебування осіб в обсерваторах (ізоляторах), крім харчування, є безкоштовним. Особи, які перебувають в обсерваторах (ізоляторах), можуть отримувати особисті речі, продукти харчування (крім алкогольних напоїв та речей, заборонених до зберігання) та зобов`язані дотримуватись правил, встановлених адміністрацією місця обсервації (ізоляції). Транспортування осіб від місця обсервації (ізоляції) до місць проживання здійснюється за власні кошти осіб. Адміністрація місця обсервації (ізоляції) забезпечує: підготовку місця обсервації (ізоляції) до прийому осіб та створення належних умов їх перебування; дотримання вимог інфекційного контролю, забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту під час обслуговування осіб, які перебувають на обсервації (ізоляції).

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 130294 від 15 квітня 2020 року не долучені:

- матеріали, що містять інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_1 ;

- дані про спеціалізований заклад для організації обсервації (ізоляції), який визначений керівником облдержадміністрації та до якого повинні були направити ОСОБА_1 ;

- рішення керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яким визначено уповноважених осіб, відповідальних за організацію процесу госпіталізації осіб до обсерваторів (ізоляторів);

- належного підтвердження щодо осіб, на яких розповсюджуються виключення, передбачені п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Також, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП 130294 від 15 квітня 2020 року в порушення вимог ст. 256 КУпАП не зазначено, який саме підпункт п. 5 Постанови КМУ № 211 інкримінують ОСОБА_1 .

Отже, підпис в протоколі, пояснення та диски з відеозаписами відмови ОСОБА_1 від обсервації вказує лише на відмову особи від обсервації і не доводить фактів належного визначення місця обсервації, обов`язковості перебування в умовах обсервації, а не в умовах самоізоляції в своєму помешканні та не доводить наявності фактів і підстав обов`язковості обсервації.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому суд зобов`язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

За викладених обставин, оскільки суть та обов`язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, належно не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, про які зазначено раніше, не доведені, суд вважає вину ОСОБА_1 недоведеною достатніми та беззаперечними доказами, а провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 44-3, 247, 251, 252, 256, 278, 280, 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набрала чинності «____»________2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова