ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа№ 911/5/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є Аптека" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020

у справі № 911/5/20 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є Аптека"

про стягнення 59 834,15 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є Аптека" про стягнення 59 834,15 грн. заборгованості за договором поставки продукції №08/1-02-13 від 08.02.2013, з яких 49 456,00 грн основного боргу, 9 219,14 грн пені (за період з 19.05.2019 до 06.12.2019), 817,00 грн 3% річних (за період з 19.05.2019 до 06.12.2019), 342,01 грн інфляційних втрат (за період з 19.05.2019 до 06.12.2019) та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції №08/1-02-13 від 08.02.2013 в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2020 у справі № 911/5/20 позов ТОВ "Грінвуд" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Є Аптека" на користь ТОВ "Грінвуд" 49 456,00 грн основного боргу; 2014,59 грн пені; 817,00 грн 3% річних; 342,01 грн інфляційних втрат; 1 921,00 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини невиконання відповідачем договірних зобов`язань з повної оплати отриманого товару за договором поставки продукції №08/1-02-13 від 08.02.2013, керуючись ст. ст. 11, 509, 530, 610, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 230, 231, 232, 265 ГК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, судом зменшено розмір пені та частково задоволено ці позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Є Аптека" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 у справі № 911/5/20.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також прийняттям оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права. Так, апелянт стверджує, що спір було розглянуто за відсутності відповідача, який не повідомлявся належним чином. За твердженнями скаржника, справа помилково розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було передано неякісний товар.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 року, справу № 911/5/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Є Аптека" на рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 у справі № 911/5/20. Учасникам справи запропоновано подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

Від ТОВ "Грінвуд" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Позивач стверджує, що відповідачем прийнято товар без будь-яких зауважень, претензій щодо якості товару на адресу товариства не надходило. Щодо повідомлення судом сторони відповідача про судовий розгляд справи. позивач звертає увагу на те, що надіслання рекомендованої кореспонденції суду здійснювалось за адресою місцезнаходження ТОВ "Є Аптека", що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 справу № 911/5/20 призначено до судового розгляду в режимі відеоконференції на 30.06.2020. Доручено Східному апеляційному господарському суду забезпечити проведення судового засідання у даній справі в режимі відеконференцзв`язку.

Перед початком судового засідання секретарем судового засідання за допомогою засобів відеконференцзв`язку встановлено, що представник апелянта в приміщення Східного апеляційного господарського суду для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Зокрема процесуальні документи суду надсилались судом як за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, так і за адресою повідомленою відповідачем в апеляційній скарзі. При цьому, рекомендовані конверти, що надсилались за адресою місцезнаходження повернуті відділенням поштового зв`язку з відміткою: «адресат відсутній за адресою». А рекомендований конверт, що надсилався за повідомленою стороною у скарзі адресою, вручений адресату 09.06.2020, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411631119352.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому апеляційна інстанція звертає увагу на те, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 про відкриття апеляційного провадження та від 01.06.2020 про призначення справи до розгляду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державною. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух апеляційної скарги, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 46 ГПК України) є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд, з огляду на обмеження розгляду апеляційної скарги процесуальними строками, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про судовий розгляд справи апеляційною інстанцією.

Оскільки представник відповідача для участі в судовому засіданні 30.06.2020 в режимі відеоконференції не з`явився, технічна фіксація судового процесу здійснена за допомогою програмного комплексу «Акорд».

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2020 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

08.02.2013 між ТОВ "Грінвуд" (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ "Є Аптека" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки продукції №08/1-02-13 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався протягом строку дії даного договору передати у власність покупцю товар, а покупець на умовах та в порядку, визначених даним договором, оплатити товар в кількості та за узгодженими цінами, вказаними в накладних, і приймає товар на їх підставі.

Згідно п. 1.2 договору право власності на товар, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Накладні мають статус специфікацій, визначений п. 2 ст. 266 ГК України та вважаються невід`ємними частинами даного договору.

Оплата за товар, що постачається, здійснюється покупцем в національній валюті України гривні (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі в безготівковому порядку. Звітність про реалізацію товару покупець надає наприкінці кожного місяця.

У разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

В п. 6.2 договору сторонами узгоджено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.3 договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність: - за невиконання умов Розділу 2 даного договору сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар; - за невиконання або порушення інших умов цього договору, відповідальність покупця встановлюється відповідно чинного законодавства України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами зі строком чинності в один рік (п. 9.1 договору). У разі, якщо сторони не заявили про своє бажання розірвати договір не пізніш ніж за 30 календарних днів до моменту спливу терміну чинності договору, він вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.2 договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 12-67). Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався частково.

Між сторонами підписано акт взаємних розрахунків станом на 01.04.2019, згідно якого за відповідачем рахується заборгованість з оплати вартості отриманого товару в сумі 49456,00 грн (а.с. 68).

ТОВ "Грінвуд" зверталось до ТОВ "Є Аптека" з листами-вимогами від 23.07.2019 № 2343; від 25.11.2019 № 2394, в яких просив здійснити погашення заборгованості у вищенаведеній сумі.

Оскільки вимога позивача не була задоволена відповідачем, ТОВ "Грінвуд" пред`явлено позов про стягнення з ТОВ "Є Аптека" 49456,00 грн заборгованості за договором поставки продукції №08/1-02-13 від 08.02.2013. Крім того, на суму заборгованості позивачем за період з 19.05.2019 до 06.12.2019 нараховано пеню в сумі 9 219,14 грн, 3% річних в сумі 817,00 грн (за аналогічний період) та інфляційних втрат в сумі 342,01 грн (за аналогічний період).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору, який укладений між ТОВ "Грінвуд" та ТОВ "Є Аптека", колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами договору в його п. 2.2 узгоджено, що покупець зобов`язаний оплачувати кожну замовлену партію товару на умовах: оплатити всю суму, яка вказана у відповідній накладній поступово, по мірі реалізації товару, але не пізніше ніж через 3 (три) місяці з моменту початку перебігу строку. Моментом початку перебігу строку вважається підписання уповноваженим представником покупця накладної на партію товару.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно видаткових накладних позивачем у період з 07.06.2018 по 19.02.2019 здійснено поставку товару. Вказані видаткові накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно довіреностей та відбиток печатки товариства. Обставин отримання відповідачем товару на суму 49 456,00 грн апелянтом не заперечуються.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання договірних зобов`язань в повному обсязі відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 49 456,00 грн. Апеляційна скарга не містить доводів на спростовання вищенаведених висновків суду.

Посилання апелянта на поставку неякісного товару судовою колегією визнаються не переконливими, оскільки відповідачем жодними належними і допустимими засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено пред`явлення ним відповідних претензій позивачу та/або повернення такого товару на заявлену до стягнення суму основної заборгованості у даній справі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 6.3 договору сторонами узгоджено, що за невиконання умов Розділу 2 (Порядок здійснення розрахунків) даного договору покупець сплачує пеню від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла на момент виникнення прострочення оплати за поставлений товар.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем при обрахунку суми пені було визначено період з 19.05.2019 по 06.12.2019. Тобто позивачем помилково не було здійснено її нарахування по кожній накладній окремо.

Колегія суддів, виходячи з правил розрахунку строків та з огляду на положення п. 2.2 договору, вважає вірним визначення місцевим господарським судом початку перебігу строку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, періоду нарахування неустойки з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме:

- за видатковою накладною від 23.08.2018 (на загальну суму 8553,00 грн.) строк оплати становить до 23.11.2018, з 24.11.2018 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 24.11.2018 по 24.05.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 24.05.2019 (сума пені 49,21 грн.);

- за видатковою накладною від 19.09.2018 (на загальну суму 4441,20 грн.) строк оплати становить до 19.12.2018, з 20.12.2018 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 20.12.2018 по 20.06.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 20.06.2019 (сума пені 140,54грн.);

- за видатковою накладною від 19.10.2018 (на загальну суму 1265,97 грн.) строк оплати становить до 20.01.2019, з 21.01.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 21.01.2019 по 21.07.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 21.07.2019 (сума пені 77,59 грн.);

- за видатковою накладною від 20.11.2018 (на загальну суму 4085,39 грн.) строк оплати становить до 20.02.2019, з 21.02.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 21.02.2019 по 21.08.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 21.08.2019 (сума пені 368,36 грн.);

- за видатковою накладною від 19.12.2018 (на загальну суму 1466,97 грн.) строк оплати становить до 19.03.2019, з 20.03.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 20.03.2019 по 20.09.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 20.09.2019 (сума пені 172,66 грн.);

- за видатковою накладною від 18.01.2019 (на загальну суму 2273,97 грн.) строк оплати становить до 18.04.2019, з 19.04.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 19.04.2019 по 19.10.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 19.05.2019 по 19.10.2019 (сума пені 327,26 грн.);

- за видатковою накладною від 18.02.2019 (на загальну суму 1134,99 грн.) строк оплати становить до 20.05.2019 (оскільки 18.05.2019 припадає на вихідний, відтак кінцевою датою строку є наступний за ним робочий день відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України), з 21.05.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 21.05.2019 по 21.11.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 21.05.2019 по 21.11.2019 (сума пені 193,29 грн.);

- за видатковою накладною від 19.02.2019 на суму 4026,26 грн.) строк оплати становить до 20.05.2019 (оскільки 19.05.2019 припадає на вихідний, відтак кінцевою датою строку є наступний за ним робочий день відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України), з 21.05.2019 настало прострочення, належний строк нарахування пені становить з 21.05.2019 по 21.11.2019, відтак у заявлений позивачем загальний період нарахування пені потрапляють дати з 21.05.2019 по 21.11.2019 (сума пені 685,68 грн.).

За іншими доданими до матеріалів справи видатковими накладними (від 07.06.2018, від 08.06.2018, від 25.07.2018, від 26.07.2018) визначений відповідно до закону період нарахування пені до заявленого позивачем періоду не входить.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку проведеного судом першої інстанції розрахунку пені в межах заявленого періоду, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак висновок Господарського суду Київської області про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 2014,59 грн є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення даної частини позовних вимог в заявлених позивачем сумах, а саме в розмірі 817,00 грн річних та 342,01 грн інфляційних.

Щодо доводів апелянта про вирішення місцевим господарським судом даної справи за відсутності відповідача та доказів належного його повідомлення апеляційна інстанція виходить із наступного.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом встановлено, що скаржник зареєстрований за адресою: 08600 , Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, б. 57 А. Саме на цю адресу місцевий господарський суд надсилав процесуальні документи зі справи. При цьому ухвала суду про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою про вибуття адресата. Рекомендований конверт з ухвалою суду про відкладення, згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», 29.02.2020 був перенаправлений до іншого відділення, за місцем обслуговування, а 07.03.2020 скеровано на повернення за зворотною адресою: «інші причини».

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведена адреса згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача (станом на момент розгляду справи у місцевому та апеляційному судах).

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 911/3309/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17, від 02.08.2019 у справі № 908/2445/18).

Відповідачем в суді першої інстанції клопотання про надсилання поштової кореспонденції за іншою адресою ніж офіційна адреса місцезнаходження юридичної особи не заявлялось.

При цьому відповідач у випадку вибуття підприємства із зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі місцезнаходження повинен забезпечити організацію отримання надісланої йому кореспонденції, зокрема, шляхом вчинення відповідного правочину із скерування поштової кореспонденції в місце обслуговування. Доказів того, що відповідачем вчинялись вказані дії не надано, як і не подано доказів звернення апелянта до відділення поштового зв`язку стосовно надання пояснень невручення товариству рекомендованих відправлень, а також проведення службового розслідування з цього питання.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про неналежне його повідомлення про судовий розгляд справи є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. А тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення згідно приписів п. 3) ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Також є безпідставними твердження апелянта щодо невірного вирішення даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки в силу приписів ч. 4 ст. 247 ГПК України спір у даній справі не віднесено до переліку справ, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження. Більше того, дана справа за змістом ч. 5 ст. 12 ГПК України віднесена до категорії малозначних.

Аргументація апеляційної скарги в частині порушення принципу змагальності та позбавлення права відповідача на пред`явлення зустрічного позову відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки апелянт не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку та захистити своє право.

Таким чином, доводи апелянта про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 у справі № 911/5/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Є Аптека" у справі №911/5/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2020 у справі №911/5/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Є Аптека".

4. Справу №911/5/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови складено 01.07.2020