ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 817/2141/17

адміністративне провадження № К/9901/68192/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, прийняту у складі колегії суддів: Носа С.П. (головуючий), Кухтея Р.В., Попка Я.С.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Рівненської області, в якому просив суд:

1.1. - визнати протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо відмови позивачу у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку із навчанням;

1.2. - зобов`язати прокуратуру Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку із навчанням у відповідності до вимог чинного законодавства.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він подав заяву до прокурора Рівненської області про надання частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки для виконання роботи над дисертацією, до якої долучено клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, для написання дисертаційного дослідження. Однак, прокурором Рівненської області було повідомлено позивача про відмову у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, оскільки не підтверджено, що він успішно виконує індивідуальний план роботи та не конкретизовано на який час необхідно надати вказану відпустку, що, на думку позивача, є неправомірним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Інституту законодавства Верховної Ради України від 02.11.2015 «Про зарахування до аспірантури без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_1 » наказано зарахувати з 02.11.2015 ОСОБА_1 до аспірантури Інституту законодавства Верховної Ради України без відриву від виробництва на умовах контракту з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата наук спеціальності 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право та призначено науковим керівником позивачу члена кореспондента НАПрП України, доктора економічних наук, професора, головного консультанта Української школи законотворчості відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України ОСОБА_2

4. Наказом Генеральної Прокуратури України від 03.08.2016 № 173к призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 першим заступником прокурора Рівненської області, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів щодо неповнолітніх управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України.

5. 06.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області ОСОБА_1 звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про надання частини додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, для виконання роботи над дисертацією, відповідно до статті 216 КЗпП, статті 15 Закону України «Про відпустки».

6. До заяви долучено клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України на 1 арк., в якому Інститут законодавства Верховної Ради України звертається з клопотанням до прокуратури Рівненської області від 05.12.2017 № 22/575-1-13 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустку тривалістю 30 календарних днів аспіранту Інституту законодавства Верховної Ради України 2015 року вступу без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_1 для написання дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право (а.с.13-14, 32-33).

7. Прокуратурою Рівненської області листом від 08.12.2017 № 11-927вн-17 розглянуто заяву позивача про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням за клопотанням Директора Інституту законодавства Верховної Ради України від 05.12.2017 №22\575-1-1 та вказано, що, оскільки у клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної Ради України не зазначено, чи успішно виконує ОСОБА_1 індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано, в який час надати вищевказану відпустку, задовольнити заяву про надання вищевказаної відпустки за наданим клопотанням на даний час не представляється можливим (а.с.15, 35).

8. Також прокуратурою Рівненської області 08.12.2017 № 11-775 вих 17 директору Інституту законодавства Верховної Ради України було надіслано лист про те, що задовольнити клопотання про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки ОСОБА_1 не є можливим, оскільки в цьому клопотанні не зазначено, чи успішно він виконує індивідуальний план підготовки та не конкретизовано в який час надати йому відпустку (а.с.34).

9. 08.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області ОСОБА_1 звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про долучення до заяви від 06.12.2017 довідки Інституту законодавства Верховної Ради України від 08.09.2017 №22/434-1-13.

10. Листом від 12.12.2017 №11-944вн-17 прокуратурою Рівненської області було розглянуто заяву від 08.12.2017 та вказано, що в додатково наданій довідці від 08.09.2017 № 22/434-1-13 вказано, що ОСОБА_1 успішно виконує індивідуальний план підготовки в аспірантурі. У той же час в клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної Ради України від 05.12.2017 № 22/575-1-13 не конкретизовано, в який саме період необхідно надати вищевказану відпустку та зазначено, що додаткову оплачувану відпустку як аспіранту для виконання роботи над дисертацією буде надано при надходженні відповідного клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України з зазначенням конкретного періоду надання такої відпустки (а.с.17, 37).

11. Не погоджуючись з діями прокуратури Рівненської області щодо відмови у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку з навчанням, уважаючи їх незаконними та протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 20.02.2018 позов задовольнив.

13. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи на дисертацією є обов`язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви, а прокуратурою Рівненської області не розглянуто та не вирішено заяву позивача від 06.12.2017 про надання відпустки (частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки) у встановленому законом порядку, а саме шляхом прийняття відповідного управлінського рішення.

14. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2018 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

15. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що дії прокуратури Рівненської області щодо відмови позивачу у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку із навчанням згідно із заявою ОСОБА_1 від 06.12.2017 - відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, так як позивачем не виконано необхідною умови, передбаченої статтею 216 КЗпП України та статтею 15 Закону України «Про відпустки» для надання такої відпустки, а саме не надано доказів успішного виконання індивідуального плану підготовки.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційні скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку працівника надавати для отримання додаткової оплачуваної відпустки для написання дисертаційного дослідження будь-які документи із навчального чи наукового закладу.

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Стаття 202 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачає, що працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

21. Згідно з частинами четвертою та шостою статті 216 КЗпП України працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.

22. Відповідно до статті 217 КЗпП України на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

23. Згідно з частиною четвертою статті 218 КЗпП України працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом чотирьох років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

24. Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

25. Відповідно до статті 1 Закону № 504/96-ВР державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

26. Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток, зокрема, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону).

27. Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 504/96-ВР працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

28. Навчання в аспірантурі регулюється також Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 309 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення № 309).

29. Відповідно до пункту 42 Положення №309 аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва та успішно виконують індивідуальний план роботи, за місцем роботи надається додаткова оплачувана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів і виконання роботи над дисертацією та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

VI. Оцінка Верховного Суду

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

31. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону № 504/96-ВР працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

32. Аналогічна норма передбачена частиною четвертою статті 216 КЗпП України.

33. Крім того, відповідно до пункту 42 Положення №309 (що було чинним на момент виникнення спірних відносин) аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва та успішно виконують індивідуальний план роботи, за місцем роботи надається додаткова оплачувана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів для складання кандидатських іспитів і виконання роботи над дисертацією та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

34. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з метою складання кандидатських іспитів та виконання роботи над дисертацією.

35. Судами попередніх інстанцій установлено, що 06.12.2017 перший заступник прокурора Рівненської області ОСОБА_1 звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про надання частини додаткової оплачуваної відпустки у зв`язку з навчанням з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, для виконання роботи над дисертацією, відповідно до статті 216 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про відпустки».

36. До заяви долучено клопотання Інституту законодавства Верховної Ради України на 1 арк., в якому Інститут законодавства Верховної Ради України звертається з клопотанням до прокуратури Рівненської області від 05.12.2017 № 22/575-1-13 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустку тривалістю 30 календарних днів аспіранту Інституту законодавства Верховної Ради України 2015 року вступу без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_1 для написання дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право (а.с.13-14, 32-33).

37. Згідно з частиною шостою статті 216 КЗпП України відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої та частиною четвертою цієї статті, надаються впродовж навчального року.

38. Додаткова оплачувана відпустка у зв`язку з навчанням надається на підставі заяви та довідки-виклику.

39. Відповідно до матеріалів справи, у заяві позивача про надання додаткової оплачуваної відпустки, у зв`язку з навчанням в аспірантурі, вказаний період навчання з 11.12.2017 по 31.12.2017 включно, який не перевищує 30 календарних днів.

40. Проаналізувавши наведені правові норми в контексті спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно вказав, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи над дисертацією є обов`язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви, посилаючись на положення статті 216 КЗпП України та статті 15 Закону №504/96-ВР.

41. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, ні Законом України «Про відпустки», ні Кодексом законів про працю України чи іншими актами законодавства не передбачено обов`язку працівника надавати для отримання додаткової оплачуваної відпустки, для написання дисертаційного дослідження, будь-які документи з вищого навчального закладу.

42. Законодавством також не передбачено що для надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку з написанням дисертаційного дослідження, необхідно надати будь-які документи з вищого навчального закладу із зазначенням конкретного часу додаткової оплачуваної щорічної відпустки.

43. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності належної довідки-виклику, яка може бути підставою для надання додаткової оплачуваної відпустки. Довідка-виклик, що знаходиться в матеріалах справи, підтверджує право позивача на отримання, відповідно до частини четвертої статті 216 КЗпП України, додаткової оплачуваної відпустки, оскільки містить дані про те, що позивач є аспірантом та виконує індивідуальний план навчальної та наукової роботи аспіранта.

44. Крім того, позивачем неодноразово надавалася довідка від 08.09.2017 № 22/434-1-13 про те, що ОСОБА_1 з 02.11.2015 навчається та успішно виконує індивідуальний план в аспірантурі Інституту законодавства Верховної Ради України на умовах контракту без відриву від виробництва з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право.

45. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Прокуратури Рівненської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв`язку із навчанням.

46. Отже, Верховний Суд констатує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, цей суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

47. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

48. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

49. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а суд апеляційної інстанції скасував її помилково.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко