ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.06.2020Справа № 910/7702/18

За заявою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про встановленя порядку виконання рішення суду

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

про встановлення порядку виконання судового рішення

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" про встановлення порядку виконання рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7702/18 позов задоволено частково. Зобов`язано публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" включити суму кредиторських вимог публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у розмірі 206 680 341 грн. 81 коп. до реєстру акцептованих вимог публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", якими акцептувати кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у розмірі 206 680 341 грн. 81 коп.

У січні 2019 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7702/18 видано накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7702/18 залишено без змін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.12.2019 публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" подано заяву про встановлення порядку виконання рішення суду.

Подана заява мотивована тим, що AT «Укрзалізниця» вважає, що включення уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» вимог AT «Укрзалізниця» до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВБР» не призведе до виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7202/18 та зробить його неможливим.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2019 розгляд вказаної заяви призначено у судовому засіданні на 14.01.2020.

03.01.2020 до Господарського суд надійшов відзив на заяву, відповідно до якого Відповідач вказує на повне виконання рішення суду по справі № 910/7702/18 та вказує, що AT "Україниська залізниця" здійснює підміну понять та просить суд не встановити порядок виконання рішення суду, яке вже виконано відповідачем по справі, а змінити по суті вже прийняте судом рішення, яке набрало законної сили, в частині вимог, що взагалі не були заявлені позивачами під час подання позову до суду та розгляду справи, а відповідно вказані обставини щодо включення кредиторських вимог позивача до певної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів, судом не досліджувались, не розглядались та не встановлювались взагалі, а відповідно подана AT "Українська залізниця" заява до суду про встановлення порядку виконання рішення суду в частині включення їх кредиторських вимог до сьомої черги - не може бути задоволена.

У судових засіданнях 14.01.2020, 30.01.2020 судом оголошувались перерви.

30.01.2020 від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, а саме: копія кредитного договору № ККPOSKD.39810 від 14.11.2013, копія листа від 01.09.2017, копія листа від 27.11.2019 та копія листа від 21.02.2017.

14.02.2020 на адресу Господарського суду міста Києва надійшли пояснення від Відповідача з приводу долучення до матеріалів справи копій документів, відповідно до яких останній заперечував проти приєднання.

Ухвалою суду від 18.02.2020 залучено до участі у розгляді заяви про встановлення порядку виконання рішення суду по справі № 910/7702/18 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ: 21708016, 04053, м. Київ, вул. січових Стрільців, 17) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Встановлено Заявнику (Позивачу) строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для направлення на адресу третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. січових Стрільців, 17) Заяви про встановлення порядку виконання рішення суду ( в порядку статті 331 ГПК України) з додатками. В наступному судовому засіданні - подати суду докази надіслання (надання) її та доданих до неї доказів. Розгляд справи відкладено на 10.03.2020.

Судове засідання призначене на 10.03.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Борисенко І.І. на лікарняному.

У зв`язку з тим, що 06.04.2020 суддя Борисенко І.І. вийшов з лікарняного, суд на підставі ухвали суду від 06.04.2020 призначив розгляд заяви у справі №910/7702/18 до розгляду.

17.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про приєднання документів, а саме: копія договору відступлення прав вимоги № 148 від 30.10.2019, копія Додатку 1 по Договору № 148 від 30.10.2019, ухвала Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 № 905/1775/15, ухвала Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 № 905/1774/15 та копія листа вих. № 01-10/170220-1 від 17.02.2020.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заява Акціонерного Товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про встановлення порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, законодавцем передбачено право суду за заявою особи, змінити спосіб виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням; обмежень щодо кількісної можливості вчинення відповідних дій законодавцем не встановлено, адже метою зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Пунктами 7.1.3., 7.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз`яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» перебуває у стані ліквідації у зв`язку із визнання його неплатоспроможним, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.02.3015 № 188 «Про відкликання банківської ліценції та ліквідацією ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» - Міхно С.С. не є особою щодо якої можливо здійснити судовий контроль, як особи на яку покладено примусове виконання судового рішення. На думку Позивача, зазначені обставини значною мірою ускладнюють правильність виконання уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» рішення суду та ставлять під сумнів поновлення порушених прав АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».

Крім того, Позивачем оспорюється факт включення до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВБР».

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/7702/18 за позовом ПАТ "Українська залізниця" до ПАТ "ВБР" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили 03.04.2019, оскільки залишено без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 та рішенням Верховного Суду касаційного господарського суду від 28.08.2019, вирішено позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити частково та зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» (ідентифікаційний код 36470620) включити суму кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) у розмірі 206 680 341 (двісті шість мільйонів шістсот вісімдесят тисяч триста сорок одна) гривень 81 копійок до реестру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», якими акцептувати кредиторські вимоги.

Крім цього, рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2015 у справі № 905/1775/15 ухвалено стягнути з Державного підприємства Донецька залізниця на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором №КKPOSKD.991040.33 від 07.11.2013,що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6 960 965, 85 доларів США, поточної заборгованості по сплаті відсотків в сумі 54 066, 68 доларів США, простроченої заборгованості по платі відсотків в сумі 546 674, 21 доларів США.

На виконання вказаних рішень суддів були видані відповідні судові накази.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі №905/1775/15 замінено Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 ухвалу Господарського суду Донецької обрості від 10.08.2016 у справі № 905/1775/15 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017 постанову суду Апеляційної інстанції від 08.11.2016 скасовано, ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017 постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017 у справі № 905/1775/15 скасовано, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016 залишено в силі. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі №905/1775/15, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2018, в порядку повороту виконання рішення суду вирішено стягнути з ПАТ «ВБР» на користь ПАТ «Українська залізниця» кошти в сумі 206 680 341, 81 грн., оскільки суд вирішив, що ПАТ «Українська залізниця» у даній справі не є правонаступником Державного підприємство «Донецька залізниця».

Вказане рішення суду є остаточним та таким, що набрало законної сили та не підлягає оскарженню, а відповідно вказані обставин встановлені судом по справі № 905/1775/15 та відповідно повторному доказуванню не підлягають, а тому посилання Позивача у заяві на те, що останні є правонаступниками ДП «Донецька залізниця» та відповідно повинні бути включені до сьомої черги як юридичні особи-вкладники та клієнти банку є недоречними.

На підставі викладеного, з урахуванням прийнятих рішень суду по справах № 905/1775/15 та № 910/7702/18, які набрали законної сили, питання щодо вирішення включення кредиторських вимог до іншої черги та подальших дій ПАТ "ВБР" розглядалось на засіданні МКУА ПАТ "ВБР" (Протокол № 16 від 4 вересня 2019 року) та було вирішено:

Подати на затвердження до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», якими акцептувати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у розмірі 206 680 341 (двісті шість мільйонів шістсот вісімдесят тисяч триста сорок одна) гривень 81 копійок та включити їх до восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», так як задоволення вимог кредиторів повинно здійснюватися виключно в рамках вимог, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та здійснюється відповідно до черговості встановленої ч. 1 ст. 52 вищевказаного Закону.

Стаття 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, а саме:

1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

2. зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3. вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4. вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5. вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6. вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7. вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

8. інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги кредиторів банку (фізичних осібну тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; вимоги за субординованим боргом.

Згідно з вимогами Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються від 21.08.2017 N 3711 (далі-Положення N 3711), віднесення вимог кредиторів до певної черги відбувається у такому порядку, а саме:

До сьомої черги відносяться вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку, а саме: вимоги кредиторів - юридичних осіб, у тому числі вклади яких підтверджені іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

вимоги кредиторів - юридичних осіб, майнові права за коштами яких передані банку в заставу як засіб виконання позичальником або майновим поручителем зобов`язань, що виникли на підставі укладених з банком кредитних договорів; вимоги вкладників та кредиторів - юридичних осіб за вкладами у банківських металах та вклади яких підтверджені ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації; вимоги вкладників у межах вкладу до 10 гривень ;вимоги Національного банку України, що виникають на підставі договору про надання кредиту рефінансування; інші вимоги Національного банку України, а саме: цінності, зразки банкнот, штрафні санкції тощо; кошти, що надійшли до банку на рахунок, на якому обліковуються кошти до з`ясування, де платником була юридична особа, та які не були зараховані належним отримувачам цих коштів із завершенням технологічного циклу згідно з вимогами законодаства України; кошти на рахунках клієнтів банку - юридичних осіб, що були обмежені на розпорядження (арештовані), відповідно до вимог законодавства України.

До восьмої черги відносяться будь-які інші вимоги кредиторів банку, крім вимог зі субординованим боргом.

При цьому, законодавством чітко визначено, які вимоги кредиторів відносяться до 7-ої та 8-ої черг, а відповідно включити до реєстру акцептованих вимог кредитора можна лише у тій послідовності, яка визначена Законом.

Беручи до уваги те що ПАТ "Українська залізниця" не було та не є вкладником чи клієнтом банку, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2537 від 03.10.2019 про віднесення їх кредиторських вимог у розмірі 206 680 341 (двісті шість мільйонів шістсот вісімдесят тисяч триста сорок одна) гривень 81 копійок, до восьмої черги виплат, оскільки відповідно до вимог Закону вони не можуть бути ніяким чином включені та виплачені у сьому чергу.

Згідно статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).

Згідно ч. 8 ст. 240 ГПК України, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, прийняте судом рішення вже фактично виконано в повному обсязі ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", а саме прийнято рішення ФГВФО №2537 від 03.10.2019 про включення суми кредиторських вимог ПАТ "Укразалізниця" у розмірі 206 680 341,81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР", а незгода позивача щодо включення його кредиторських вимог до певної черги реєстру, має розглядатись судом в рамках вже іншого судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для встановлення порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про встановлення порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У поданій до суду заяві про встановлення порядку виконання рішення суду, яке вже фактично виконано ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (прийнято рішення ФГВФО № 2537 від 03.10.2019 про включення суми кредиторських вимог ПАТ "Укрзалізниця" у розмірі 206 680 341, 81 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "ВБР") AT "Україниська залізниця" здійснює підміну понять та просить суд не встановити порядок виконання рішення суду, яке вже виконано відповідачем по справі, а змінити по суті вже прийняте судом рішення, яке набрало законної сили, в частині вимог, що взагалі не були заявлені позивачами під час подання позову до суду та розгляду справи, а відповідно вказані обставини щодо включення кредиторських вимог позивача до певної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів, судом не досліджувались, не розглядались та не встановлювались взагалі, а відповідно подана AT "Українська залізниця" заява до суду про встановлення порядку виконання рішення суду в частині включення їх кредиторських вимог до сьомої черги - не підлягає задоволенню судом.

Тож, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення порядку виконання судового рішення Господарського суду міста Києва № 910/7702/18 від 19.10.2015.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного Товариства "Українська залізниця" про встановлення порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/7702/18 відмовити повністю.

Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2020.

Суддя І.І. Борисенко