Справа №672/433/18

Провадження №2/672/3/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 року Городоцький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого Сакенова Ю.К.

секретаря Ратушняк Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника Городоцької міської ради Нагуляк О.М., Єрьоменко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Городоцької міської ради, ОСОБА_2 , про скасування рішень органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про скасування рішень органу місцевого самоврядування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником житлового будинку та господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказану нерухомість позивач набула у власність в порядку спадкування. Викладені обставини стверджують відомості свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 303657.

Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці, яка була передана рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради від 25 жовтня 1996 року у приватну власність покійному батькові позивача - ОСОБА_5 відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року та ст.56 ЗК України, у розмірі 0,10 га для обслуговування будівель та 0,116 га для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року (ч.1), рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до декрету КМ України «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З огляду на вимоги п.7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України: «Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки».

Рішенням №15 сесії Городоцької міської ради від 31 березня 2015 року позивачу було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Як стало відомо позивачу, після отримання дозволу на виготовлення технічної документації межа земельних ділянок зі сторони земельної ділянки ОСОБА_2 при виготовленні нею правовстановлюючих документів на землю змінена таким чином, що не є прямою лінією, як було завжди при житті їх батьків, а тому земельна ділянка суттєво зменшилась на 0,0413 га.

Вказане порушення ОСОБА_2 прав позивача зафіксовано комісійно, актом від 17.12.2015 року, який в подальшому був затверджений рішенням №29 від 23.12.2015 року сесії Городоцької міської ради.

Як стало відомо позивачу, у липні 2017 році належне ОСОБА_2 нерухоме майно - житловий будинок із надвірними будівлями було отримано нею на підставі договору купівлі-продажу від 08.01.2009 p., який посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.B. Розмір земельної ділянки даним договором відчуження не визначений.

За приписами ч.1 ст.377 ЦК України, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно ч.2 cт.377 цього ж Кодексу, якщо житловий будинок, будівля, або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такі ж вимоги містять норми статті 120 ЗК України.

Як стало відомо позивачу, із наданих відповідачем ОСОБА_2 документів у липні 2017 року рішенням №14 від 07 лютого 2013 року тридцять першої сесії Городоцької міської ради УІ скликання, відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, які знаходяться в користуванні громадян, загальною площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Дана земельна ділянка не перебувала у користуванні відповідача. Додамо, що 1000 кв.м. під будинком та біля будинку немає. ОСОБА_2 було передано три земельних ділянки, загальна сума площі яких склала саме 1000 кв.м., про що викладено нижче.

Рішенням №17 цієї ж сесії Городоцької міської ради надано дозвіл відповідачу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 800 кв.м.

Рішенням №15 від 28 травня 2013 року тридцять четвертої сесії Городоцької міської ради затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_2 три земельні ділянки площами 223 кв.м., 67 кв.м., 710 кв.м. з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням №13 від 28 травня 2013 року тридцять четвертої сесії Городоцької міської ради затверджено технічну документацію та передано у власність відповідачу одну земельну ділянку площею 547 кв.м. з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Чому саме 547 кв.м. передано, чим обумовлена вказана площа цієї та іншої земельної ділянки 710 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за десятки метрів від самого будинку, на городі та межують із городом позивача, незрозуміло.

З огляду на викладене вище, рішення Городоцької міської ради на розроблення проектів землеустрою та передачі у власність земельних ділянок розміром 0,710 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку за кадастровим номером 6821210100:06:001:0041 та розміром 0,547 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства за кадастровим номером 6821210100:06:001:0046, є незаконними.

Відповідно до припису ч.2 cт.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, а відповідно до ч.3 cт.158 цього ж Кодексу, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішеннями органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно п.п.б), г), д) ч.3 cт.152 ЗК України: «Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав...; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом способів.»

В свою чергу, п.п.3,4,5,10 ч.2 cт.16 ЦК України визначено: «Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове стягнення обов`язку в натурі; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб».

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7 передбачено, що «Згідно зі статтею 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів».

Згідно п.11 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 р. №7 «Розглядаючи позови про захист прав власників земельній ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність».

На підставі наведеного позивач просить визнати незаконними рішення сесії Городоцької міської ради №14, 17 від 07 лютого 2013 року про надання дозволу на розроблення технічної документації проекту землеустрою на земельну ділянку площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та площею 800 кв.м. для ведення селянського господарства, №№13, 15 від 28.05.2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою земельних ділянок за кадастровими номерами 6821210100:06:001:0041, 6821210100:06:001:0046.

Відповідачі позов не визнали та зазначили, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6821210100:06:001:0041, 6821210100:06:001:0046 передані ОСОБА_2 відповідно до вимог Земельного кодексу України та інших нормативно правових актів.

Ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні даного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку та господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказану нерухомість позивач набула у власність в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 05 грудня 2013 року.

Рішенням виконавчого комітету Городоцької міської ради від 25 жовтня 1996 року ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,216 га, з яких для обслуговування будівель - 0,10 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,116 га.

Рішенням сесії Городоцької міської ради VI скликання №15 від 31 березня 2015 року позивачу було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для передачі у власність, яка знаходиться у її користуванні.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" (який був чинним на момент виділення земельної ділянки батьку позивача в 1996 р.) було передбачено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбаченихстаттею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Державний акт на земельну ділянку ОСОБА_4 оформлений не був.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_4 не надала суду доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_2 захопила належну їй частину земельної ділянки.

Справа не містить об`єктивних даних щодо користування позивачем на законних підставах земельною ділянкою з чітко визначеною межею за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом комісії Городоцької міської ради від 17.12.2015 року встановлено, що під час виготовлення землевпорядної документації ОСОБА_2 межі земельної ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_4 не узгоджувались. За результатами обміру земельної ділянки останньої встановлено, що її площа зменшилась, встановити межові знаки комісія не мала можливості у зв`язку з відсутністю відповідних приладів та ліцензії на проведення цих робіт.

Таким чином, названий акт не містить даних щодо захоплення ОСОБА_2 частини земельної ділянки ОСОБА_4 .

Відсутні такі дані і у висновку експерта ОСОБА_7 №675/019, де вказано, що у фактичному користуванні ОСОБА_4 на момент проведення експертизи перебуває земельна ділянка розміром 0,1801 га, що не відповідає розміру вказаному у рішенні виконавчого комітету Городоцької міської ради від 25.10.1996 року, а саме 0,216 га.

Визначити наявність порушення права позивача з боку відповідача в зв`язку з самовільним захватом частини належної їй земельної ділянки, про що ОСОБА_4 зазначила в позовні заяві, за відсутності об`єктивних даних щодо земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні, є неможливим.

Необхідно також врахувати, що підстави припинення права власності на земельну ділянку передбачені ст.ст.140,142,143 ЗК України. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про існування таких підстав в конкретному випадку.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №58695783 від 06.05.2016 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №58696456 від 06.05.2016 року, земельні ділянки площею 0,071га кадастровий номер 6821210100:06:001:0041 з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" та площею 0,0547га кадастровий номер 6821210100:06:001:0046 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", що розташовані по АДРЕСА_2 , знаходяться у власності ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №9035413 від 06.09.2013 року та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №9031115 від 06.09.2013 року відповідно.

Крім того, Рішенням Городоцької міської ради Городоцького району Хмельницької області №15 від 28.05.2013 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 передано у приватну власність також земельні ділянки площею 0,0223 га та 0,0067 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Слід також зауважити, що посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті своїх батьків, є безпідставним, оскільки спірна земельні ділянка включає в себе земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку для ведення підсобного господарства

У зв`язку з переходом до ОСОБА_4 права власності на будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, право на земельну ділянку для ведення підсобного господарства автоматично не набувається, лише на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку.

Оскільки ОСОБА_4 не надала суду доказів наявності у неї права на вищевказану земельну ділянку, тому ця обставина також свідчить про необґрунтованість твердження про порушення її права на землю з боку ОСОБА_2 .

Не є підставою для задоволення позову і твердження позивача, що між житловим будинком ОСОБА_2 , розташованим по АДРЕСА_2 , який вона придбала на підставі договору купівлі продажу від 08.01.2009 року, та земельною ділянкою, наданою їй для обслуговування цього будинку, є розрив суцільної площі.

Так у додатку №7 до висновку експерта №675/019 відображено, що такий розрив утворився внаслідок облаштування проїзду загального користування, яким користуються як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.377 ЦК України (у редакції станом на час придбання ОСОБА_2 будинку, 08.01.2009 року) :

«1.До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю абоспоруду, переходитьправо власностіна земельнуділянку, наякій вонирозміщені,без зміниїї цільовогопризначення,у розмірах,встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.»

Відповідно до п. «б», «г» ч.1 ст. 121 ЗК України: «Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Таким чином ОСОБА_4 не надала у суді доказів, що внаслідок прийняття Городоцькою міською радою рішень №№14, 17 від 07.02.2013 року про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації проекту землеустрою на земельні ділянки площею 1000 кв.м. та 800 кв.м., №№13, 15 від 28.05.2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою земельних ділянок за кадастровими номерами 6821210100:06:001:0041, 6821210100:06:001:0046 порушено її право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , що стало підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. 264, 265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Городоцької міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконними та недійсними рішення сесії Городоцької міської ради №№14,17 від 07.02.2013 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації проекту землеустрою на земельні ділянки площею 1000 кв.м. та 800 кв.м. №№13,15 від 28.05.2013 року про затвердження технічної документації із землеустрою земельних ділянок за кадастровими номерами 6821210100:06:001:0041, 6821210100:06:001:0046 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Даний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Городоцька міська рада Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060708, місце знаходження вул.Грушевського, 53 м.Городок Хмельницької області.

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 26.06.2020 року.

Суддя Ю.К.Сакенов