Справа № 755/12237/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2019 року за №12019100040007438 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, неодруженого, з середньою освітою, працюючого неофіційно різноробочим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 16 січня 2012 року за ч. 3 ст.185 КК України; вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 21 лютого 2012 року за ч. 3 ст.185, ст.70 КК України; вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 08 червня 2012 року, який було змінено ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2013 року, за ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ст.70, ст.71 КК України; вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 31 серпня 2012 року за ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, ст. 70, ст.71 КК України; вироком Середино-Будського районного суду Сумської області від 13 березня 2014 року за ч. 2 ст.297, ч.3 ст.185, ст.70, ст.71 КК України; вироком Сумського районного суду м. Суми від 26 вересня 2014 року за ч. 1 ст.321, ст.71 КК України; вироком Подільського районного суду м. Києва від 29травня 2019 року за ч. 2 ст.186, ст.72 КК України до 4 років 5 місяців днів позбавлення волі, звільненого по відбуттю строку покарання 02 липня 2019 року,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно формулювання обвинувачення, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 08 липня 2019 приблизно о 14 годині 20 хвилин, перебував за адресою: м. Київ, КПіВ «Гідропарк», де побачив раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_10 .

В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_10 , та він обрав об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти в розмірі 550 грн. 00 коп., що перебували в правій кишені штанів потерпілого ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 підійшов до відпочиваючого на траві потерпілого ОСОБА_12 , та з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, які виразились у нанесенні декількох ударів в область голови потерпілого, після чого, правою рукою витяг з правої кишені потерпілого ОСОБА_10 , грошові кошти в розмірі 550 грн., та одразу після виконаних дії побіг у напрямку станції метро «Гідропарк» в м. Києві.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 550 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

За результатами судового розгляду суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_4 слід ухвалити виправдувальний вирок.

Указаних висновків суд дійшов, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, й заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, у світлі такого.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28 березня 2019 року у справі № 154/3213/16).

У рамках цьогокримінальногопровадження судом досліджено надані з боку сторони обвинувачення наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність обставин, що підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованихст. 84 КПК України, як-то показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показав, що 08 липня 2019 року, він дійсно перебував в м. Києві у Гідропарку, де відпочивав з друзями та купався на річці. Близько 15.00 год цього ж дня повертався додому з друзями та був затриманий працівниками поліцій. На місці був чоловік який вказав на нього, як на особу що заволоділа його коштами. Як пізніше виявилось це був потерпілий ОСОБА_10 . Однак обвинувачений зазначив суду, що ОСОБА_12 він не бив та грошових коштів у нього не забирав та взагалі вказаного чоловіка тоді побачив вперше. При собі взагалі не мав ніяких грошових коштів, а працівниками поліції в нього була вилучена довідка про звільнення із СІЗО зі словами «це наш клієнт». Після затримання був доставлений до райвідділу поліції, де перебував у кайданках весь час у кімнаті, в яку періодично заходив потерпілий та бачив його. При проведенні його впізнання за участі потерпілого він відрізнявся від інших осіб пред`явлених для впізнання за віком, зростом та одягом. Одягнути речі, які запропонували йому працівники поліції він відмовився, оскільки це було «лахміття». Провину не визнає, зазначив, що до вказаного злочину не причетний.

У той же час, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо, які суд дослідив у порядку § 3 Глави28РозділуIV КПК України, в системному зв`язку з показаннями потерпілого, які суд сприймав безпосередньо, встановлено наступне.

Будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених статтею 353 КПК України, у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпілий ОСОБА_12 надав у суді показання, що 08 липня 2019 року близько 14 год. 30 хв. він перебуваючи в м. Києві в ПКіВ «Гідропарк», де він працював двірником, ліг на землю з метою відпочити. В цей час до нього підійшов невідомий чоловік та нанісши декілька ударів в обличчя, забрав у нього з правої кишені грошові кошти у сумі 500 грн. Зауважив, що саме цю суму грошових коштів він озвучив працівникам поліції, які прибули на місце події та доставили його до відділу поліції, де він в ході проведення процедури впізнання за зростом і тілобудовою впізнав чоловіка, який здійснив грабіж відносно нього. В чому був одягнений чоловік, що викрав у нього грошові кошти він не пам`ятає. Також потерпілий вказав, що точно не пам`ятає, чи спочатку відчув удар чи те, як хтось рукою заліз до його в кишені.

Оцінюючи в сукупності надані показання потерпілого, то вони є досить загальними, щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення та такими, що не узгоджуються з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті. Крім того, потерпілий під час надання показань в судовому засіданні постійно посилався на погану пам`ять та похилий вік, а також спосіб свого життя, а саме проживання на вулиці у Гідропарку, де і відбулося інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 на запитання прокурора вказав на обвинуваченого ОСОБА_4 як на особу, яка вчинила відносно нього грабіж, проте не зміг назвати прикмети за якими він його впізнав та детально вказати про обставини вчиненого, хронологію проведення слідчий дій за його участю. В подальшому на виклики суду в судові засідання потерпілий ОСОБА_10 не з`являвся.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 липня 2019 року, ОСОБА_10 повідомив, що 08 липня 2019 року приблизно о 06 год. 30 хв ранку за адресою м. Київ, ПКіВ «Гідропарк» наглядно невідомий йому чоловік відкрито заволодів належними йому грошовими коштами у сумі 500 грн. (т. 1 а.с. 110).

Суд звертає на увагу на ту обставину, що в даному протоколі потерпілий вказував про заволодіння 08 липня 2019 року о 06 год. 30 хв. його грошовими коштами у сумі 500 грн., проте у пред`явленому ОСОБА_4 обвинуваченні зазначається інша сума, а саме 550 грн., а також інший час вчинення злочину, а саме: 08 липня 2019 року о 14 год. 20 хв.

Відповідно до протоколу огляду місця події з ілюстративною таблицею від 08 липня 2019 року, який проводився із 19 год. 00 хв. до 19 год. 15 хв. в присутності двох понятих в ПКіВ «Гідропарк», за адресою: м. Київ, п-т Броварський, 3-А, то в ході даної слідчої дії було оглянуто земельну ділянку з насадженнями трави та кущів та за результатами якої будь-яких слідів чи предметів, що мали б значення для матеріалів провадження виявлено та вилучено не було. Потерпілий ОСОБА_10 вказав рукою на дане місце, як те, на якому відбулась подія. (т. 1 а.с. 111-113).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 08 липня 2019 року з долученими до нього відеозаписом, який проводився із 19 год. 18 хв. до 19 год. 40 хв. в присутності двох понятих за участю ОСОБА_10 , в м. Києві, ПКіВ «Гідропарк», в ході якого з метою перевірки і уточнення відомостей, а саме: 08 липня 2019 року приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, ПКіВ «Гідропарк», із застосуванням насильства громадянин ОСОБА_4 відкрито заволодів грошовими коштами в розмірі 550 грн, що належать громадянину ОСОБА_10 .

Слідчим експериментом встановлено, що 08 липня 2019 року приблизно о 08 год. 00 хв. 09 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, ПКіВ «Гідропарк», громадянин ОСОБА_10 ліг відпочивати на газоні після важкої праці прибиральником. Приблизно о 14 год. 20 хвилин ОСОБА_10 відпочиваючи на газоні відчув, що до нього хтось наблизився, останній розплющив очі, та побачив, як раніше невідомий йому чоловік, на вік приблизно до 40 років, худорлявої тілобудови, на зріст приблизно 165 см., одягнений в червону футболку та темні штани, обличчя худорляве, губи тонкі, нагнувся до нього та наніс декілька рухів біля обличчя руками, тим самим у громадянина ОСОБА_10 одразу пішла кров з носа. В цей час, коли ОСОБА_10 схопив руками ніс, щоб зупинити кровотечу, чоловік заліз до правої кишені громадянина ОСОБА_10 та однією рукою витяг з неї грошові кошти в розмірі 550 грн., купюрами номіналом 200 грн 2 купюри, номіналом 50 грн. 3 купюри, після чого одразу побіг в бік станції метро «Гідропарк» в м. Києві. В цей час ОСОБА_10 піднявся та почав прямувати за даним чоловіком на відстані 30 метрів, однак у звязку з похилим віком, не наздогнавши невідомого, звернувся до прохожої жінки, яка викликала працівників поліції, а громадянин ОСОБА_10 попрямував в бік бігу невідомого. Через декілька хвилин біля станції метро «Гідропарк» побачив працівників поліції з даним невідомим, який відкрито заволодів його грошовими коштами, та ще з одним чоловіком повної тілобулови, на вік приблизно 35 років, слов`янської зовнішності, одягнений був в темну футболку. Під час бігу ОСОБА_10 за невідомим останній вигукував йому «стій». Даного невідомого чоловіка впізнати дуже добре зможе. (т. 1 а.с. 132-135).

Щодо протоколу слідчого експерименту від 08 липня 2019 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що згідно протоколу його було проведено 08 липня 2019 року в період часу з 19 год. 18 хв. до 19 год. 40 хв., тобто до проведення слідчої дії пред`явлення особи для впізнання (08 липня 2019 року в період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 06 хв. (т. 1 а.с. 140-143)), але вже під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_10 вказав, що саме ОСОБА_4 08 липня 2019 року приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м.Київ, ПКіВ «Гідропарк», із застосуванням насильства відкрито заволодів грошовими коштами в розмірі 550 грн. Крім того зазначено, що особа, яка вчинила грабіж, була одягнена в червону футболку та темні штани.

Таким чином, потерпілий, який відповідно до заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 липня 2019 року зазначав, що невідомий чоловік відкрито заволодів його грошовими коштами, вже до проведення слідчої дії - пред`явлення особи для впізнання, був обізнаний про особу, яка вчинила злочин, оскільки даний протокол було зачитано йому вголос та наявний його підпис.

З протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 08 липня 2019 року, вбачається, що 08 липня 2019 року о 21 год. 30 хв. (фактичне затримання 08 липня 2019 року о 14 год. 45 хв.) ОСОБА_4 було затримано з підстави: «якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин». (т. 1 а.с. 137-139).

Проте, даний протокол не містить даних, що у затриманого вилучались будь-які речі чи грошові кошти.

В розумінні положень ст.209КПК України ОСОБА_4 , являвся особою, яка фактично була затримана уповноваженою службовою особою.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомоюстатті 223 і статтею 236 цього Кодексу, проте цього зроблено не було, як наслідок грошових коштів у останнього вилучено не було.

Суду не надано відомостей, що у цьому кримінальному провадженні є речові докази, взагалі.

Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання з долученим до нього відеозаписом, складеного слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 08 липня 2019 року в період часу з 23 год. 00 хв. до 23 год. 06 хв. в присутності понятих, слідує, що потерпілому для впізнання було пред`явлено таких осіб:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

3. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

4. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В ході проведення даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_10 , вказав, що серед пред`явлених осіб для впізнання, знаходиться особа під номером «1» ( ОСОБА_4 ), яка 08 липня 2019 року приблизно о 14 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, ПКіВ «Гідропарк» відкрито заволоділа грошовими коштами в розмірі 500 грн, що належали останньому. (т.1, а.с. 140-143).

Оцінюючи, як доказ протокол пред`явлення особи для впізнання, суд враховує, що в ході проведення даної слідчої дії потерпілому ОСОБА_10 було пред`явлено чотирьох осіб, серед яких, як зазначено в протоколі, був ОСОБА_4 , проте в подальшому зазначається, що потерпілий впізнає за рисами обличчя, одягом, статі і національності саме ОСОБА_4 . Також враховує те, що пред`явлені особи для впізнання мають різний вік, зріст, тілобудову, та те, що лише ОСОБА_4 вдягнений в червону футболку, на відміну від інших трьох осіб, які вдягнені в чорний одяг. До того ж, при перегляді відеозапису даної слідчої дій вбачається, що потерпілий не дочекавшись роз`яснення її суті та запитань слідчого одразу ж почав вказувати на ОСОБА_4 , як на особу яка вчинила злочин, при цьому вказавши на інших осіб пред`явлених для впізнання: «це свої хлопці».

Пред`явлення особи для впізнання це слідча (розшукова) дія, що передбачена ст.228 КПК України та детально регламентована у главі21 вказаного Кодексу.

Мета пред`явлення особи для впізнанняполягає в перевірці можливості (потерпілого, свідка чи підозрюваного) впізнати особу за описаними раніше під час допиту зовнішніми рисами та прикметами, а також у з`ясуванні обставин, за якими вона бачила цю особу.

У тих випадках коли особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте вказує, що може впізнати її за сукупністю ознак, слідчий (прокурор) у протоколі зазначає, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати цю особу.

Грубим порушенням кримінально-процесуального закону є попередня демонстраціяособі, яка впізнає, особу, котра повинна бути пред`явлена для впізнання, або спроба надати інші відомості про прикмети цієї особи.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.

Тож суд, дослідивши даний протокол пред`явлення особи для впізнання, складений слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 08 липня 2019 року, вважає, що є установленим факт порушення вимог процесуальної форми проведення слідчої дії впізнання передбаченої положеннями ст. 228 КПК України.

З постанови ККС ВС у справі N357/14462/14-квід 15лютого 2018року випливає, що підставою для визнання доказів недопустимими може виступати порушення вимог процесуальної форми їх призначення чи проведення, однак не якість змісту документів складених у ході проведення процесуальних дій. У таких ситуаціях суд вправі дати іншу правову оцінку доказу, у тому числі не брати його до уваги, навівши ґрунтовні мотиви свого рішення, але не визнавати його недопустимим.

У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку,призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

За таких умов суд надавши вказаному доказу іншу правову оцінку (порушення процесуальної форми проведення), хоча і не визнає його недопустимим, у розрізі позиції КК ВС викладеної у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, однак не бере до уваги з наведених мотивів.

Щодо показів потерпілого наданих у суді, так і даних встановлених під час слідчого експерименту за його участю, даних, що відображені в протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08 липня 2019 року, протоколі огляду місця події від 08 липня 2019 року досліджених судом в судовому засіданні, суд хоча і враховує зазначені у них дані, однак вважає, що останні лише констатують факт відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством вчиненого відносно ОСОБА_10 , а тому їх не достатньо для доведеності факту вчинення даного діяння ОСОБА_4 з дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Адже,у сукупності доказів, на яких ґрунтувалося обвинувачення, протокол пред`явлення особи для впізнання відігравав вирішальну роль: він був об`єднуючим, закріплюючим елементом, оскільки протокол огляду місця події, протокол слідчого експерименту за участю потерпілого є непрямими доказами, і вони мали значення для доведення вини особи лише в сукупності з протоколом пред`явлення особи для впізнання.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року у справі № 1-р/2019, зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. (див. рішення ККС ВС у справі № 761/8301/18 від 16 квітня 2020 року)

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У цій справі так не сталося, оскільки прокурор не виконав свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, щодо доведення перед судом обвинувачення за допомогою достовірних доказів, як наслідок суд не може констатувати факту того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина, зокрема головуючий суддя, міг би пояснити факти встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Інших доказів суду надано не було.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 жодного разу у судове засідання не з`явилися.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. При цьому, саме за клопотанням прокурора суд тривалий час відкладав судові засідання для виклику свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , встановлення місцезнаходження та здійснення примусового приводу свідка ОСОБА_19 , про що постановлялись відповідні ухвали від 03 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 151), від 17 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 170), від 14 січня 2020 року (т. 1 а.с 187), від 29 січня 2020 року (т. 1 а.с. 211). Крім того, ухвалою суду від 29 січня 2020 року (т.1 а.с. 213-214) судом було встановлено прокурору у даному кримінальному провадженні, процесуальний строк для забезпечення явки свідків зі сторони обвинувачення на 19 лютого 2020 року. Проте, забезпечення явки свідків зі сторони обвинувачення стороною обвинувачення не було виконано, жодного належного відпрацювання на адресу суду не надходило.

При цьому,з реєструматеріалів досудовогорозслідування кримінальногопровадження вбачається,що вякості свідківпід часдосудового розслідуваннябули допитані ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .Проте,враховуючи вимоги ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, згідно розділу 11-14 Реєстру речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функції прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону.

Враховуючи, тривалий розгляд цього нескладного, у розумінні ч. 3 ст. 28 КПК України, кримінального провадження, постійне невиконання стороною обвинувачення обов`язку забезпечити присутність під час судового розгляду свідків, відповідно до ч.3 ст. 23 КПК України, зваживши на думку сторони захисту та обвинувачення щодо наявності клопотань, суд ухвалив закінчити з`ясування обставин справи й перевірку їх доказами та перейти до судових дебатів.

Тобто, відповідно до частини 3статті 363 КПКза відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів, що й було зроблено судом. Судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд при постановленні вироку.

Вищеперераховані докази, а скоріше їх відсутність, покази обвинуваченого підтверджують, що органами досудового слідства зроблено неповний аналіз та хибна оцінка доказів, яка не дозволяє прийти до висновку про доведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В рішенні ЕСПЛ у справі Вассіліоса Ставрополуса проти Греції (скарга № 35522/04, 27 вересня 2007 року п. 39), суд зазначив, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі. Згідно роз`яснень, даних у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись ст. 62 Конституції України, згідно якої всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого тлумачаться на його користь, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України вчинив ОСОБА_4 .

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді особистого зобов`язання, враховуючи вимоги ст. 203 КПК України слід скасувати.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді особистого зобовязання скасувати.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя