-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №288/481/14-ц
Категорія 54 Доповідач Галацевич О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Талько О.Б.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №288/481/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення на роботі на посаді лікаря епідеміолога, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, визнання певного факту та скасування судового рішення,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Санітарно-епідеміологічної станції Попільнянського району, у якому з урахуванням письмових пояснень (а.с. 73-76, 110-114 т. 2, а. с. 20-23 т. 3), які фактично містили позовні вимоги, просив суд: поновити його на посаді лікаря епідеміолога, а у випадку відмови у поновленні - визнати неправильним формулювання причини його звільнення, змінити таке формулювання, вказавши в рішенні суду причини звільнення у точній відповідності до норм чинного законодавства із посиланням на пункт 6 статті 36 КЗпП України, а саме: відмова від продовження роботи у зв`язку з зміною істотних умов праці; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, вихідну допомогу та судові витрати по справі; визнати, що в позовній заяві від 26.08.1997 відсутня вимога вважати його звільненим за ст. 38 КЗпП України з 29.07.1997 з посади завідувача епідеміологічним відділом та скасувати рішення районного суду від 16.09.1998.
Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 09.03.2016 за клопотанням представника позивача замінено первісного відповідача - Санітарно-епідеміологічну станцію Попільнянського району на належного відповідача - Житомирський обласний лабораторний центр санітарно-епідеміологічної служби України (а.с. 82 т. 2).
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2017 року скасовано рішення Попільнянськогорайонного судуЖитомирської областівід 24січня 2017року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» про поновлення на роботі на посаді лікаря епідеміолога, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, визнання певного факту та скасування судового рішення з інших підстав.
У подальшому, вказане вище судове рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін постановою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року.
Ще 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, у якій просив ухвалити додаткове рішення стосовно поновлення його на роботі лікарем епідеміологом на один день, зокрема, у наказі №23 від 30.07.1997 змінити дату звільнення: неправильне «з 29.07.1997» змінити на правильне з 30.07.1997 року. Вважав, що суд не вирішив таку його позовну вимогу, хоча ним подавалися відповідні докази та доводи. Зокрема, зазначив, що оскільки наказ про його звільнення винесено 30.07.1997, то останнім днем його роботи було 30.07.1997, тому у наказі неправильно зазначено, що його звільнено з 29.07.1997. При цьому, на думку заявника, суд має постановити додаткове рішення, а у його трудову книжку повинен бути внесений запис про звільнення з роботи 30.07.1997, а не з 29.07.1997.
Згідно п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать, що під час перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового судового рішення, судом апеляційної інстанції було розглянуто всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надав позивач.
Заявник у поданій заяві фактично просить переглянути рішення суду апеляційної інстанції, яке у подальшому залишено без змін судом касаційної інстанції, висловлює незгоду з висновками, викладеними у цьому рішенні. Наведені доводи заявника не можуть слугувати підставою для ухвалення додаткового рішення. Суд не вправі змінювати зміст судового рішення та правові результати перегляду справи.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення не навів обставин, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 259, 270, 389-391 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст ухвали складений 24 червня 2020 року.
скопійовано
-
скопійовано
-
