Справа № 948/393/20

Номер провадження 2/948/151/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020 Машівський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Косик С.М.,

за участю: секретарів Ткач Н.М.,Мотріченко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» про стягнення орендної плати,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 14.02.2020 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у травні 2020 року позивач звернувся до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 2,61 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області та 30.11.2009 між ним та відповідачем було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який, у т.ч., передбачає сплату орендної плати. Позивач стверджує, що відповідач орендну плату за 2017-2019 роки сплатив не в повному обсязі, а також не сплачував податки з нарахованої орендної плати, відтак, виникла заборгованість. У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму 28457,70 грн за порушення умов договору оренди землі від 30.11.2009 р., який укладений між сторонами, що складається із суми орендної плати (основного боргу) 17361,07 грн, збільшення на інфляцію 1135,83 грн, пені 9661,18 грн та 3% річних 299,62 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати на його користь.

Ухвалою суду від 06.05.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.20).

26.05.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» сплатило за період дії договору орендну плату в повному обсязі, як того вимагає договір оренди землі, виконавши обов`язок достроково сплативши орендну плату за період дії договору на загальну суму 37435,79 грн, а тому застосування пені в даному випадку є безпідставним. Товариство провело розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції у межах та у спосіб визначений законодавством України. Оскільки умови договору оренди землі не містять заборони сплати оренди землі за наявності коштів наперед, в такому разі можна вважати, що відповідач виконав належно усі умови договору та сплатив позивачеві орендну плату у повному обсязі достроково сплативши її за період дії договору на загальну суму 37435,79 грн. Отже, враховуючи вищевикладене позивач безпідставно намагається стягнути цілком необґрунтовану суму позовних вимог з ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» незважаючи на те, що останній сплатив орендну плату в повному обсязі встановлену договором оренди землі. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 28,29).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на тому, що протягом 2017-2019 років відповідач не виплатив належну йому згідно з договором орендну плату.

Представник позивача також наполягав на задоволенні позовних вимог, покликаючись на обов`язкове виконання договору сторонами та відсутність додаткових угод щодо зміни орендної плати та виплати орендної плати авансом. Також пояснив, що пеня нарахована за останній рік.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві та додатково пояснили, що протягом дії договору позивач не звертався до товариства з проханням провести звірки, отримував орендну плату за 2017-2019 роки авансом, тобто в минулі роки було виплачено більше, ніж передбачено договором та заперечень не мав. Уважає що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки період 2017-2018 рік заявлено з пропуском річного строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,61 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Селещинської сільської ради Машівського району полтавської області, що стверджується копією державного акту на право власності на землю серії Р2 № 624041 від 27 серпня 2004 року (а.с. 10).

30.11.2009 р. укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Карлівське СГП «ЛОС», який зареєстрований 09.12.2009р. за №040955800748, за умовами якого строк дії договору складає 10 років, зі сплатою орендної плати у виді 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 1821,91 грн в рік в натуральній формі продукцією рослинництва, переробки с/г продукції, яка виробляється орендарем за цінами не вище ринкових. Номенклатура, кількість та вартість продукції яка поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати погоджується виходячи з можливостей орендаря та потреб орендодавця. Орендар має право сплатити орендодавцю орендну плату частково або повністю в грошовій формі. Орендар та орендодавець досягли спільної згоди щодо розміру орендної плати (а.с.7-9).

Відповідно до пп.10,11,14 Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься у грошовій та натуральній формі до 30 числа останнього у звітному році місяця. У разі не внесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, статті 1ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та інших видів діяльності.

Статтею 15ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» визначено,щооднієюз істотнихумовдоговоруоренди землієорендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків вбачається, що за спірний період у 2017-2019 роках ОСОБА_1 орендної плати від відповідача не отримував (а.с.6 зв).

З наданих відповідачем документів вбачається, що у 2010 р. позивачу сплачено орендної плати на суму 1600,00 грн (а.с.35), у 2011 2000,00 грн + 663,97 грн = 2663,97 грн (а.с.36,37), у 2012 році 4377,33 грн (а.с. 38), у 2013 році 4380,00грн (а.с. 39), у 2014 році 4400,00 грн (а.с.40), у 2015 році 5320,00 грн + 2394,00 грн (а.с.55,56), у 2016 р. 6000,00 грн (57).

Даючи оцінку доводам позивача про несплату орендної плати за 2017-2019 роки та запереченням відповідача про переплату орендної плати у попередні роки та відсутність у зв`язку з чим будь-якої заборгованості, суд зазначає наступне.

Загальна норма права, визначена частиною другою статті 409 ЦК України, передбачає, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

За змістом статті 629ЦКУкраїни визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (стаття 632 ЦК України).

Статтями 21, 23Закону встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди та переглядаються за згодою сторін.

Згідно зі статтею 526ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.13 договору оренди земельної ділянки, розмірі орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни, розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок підвищення розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законом, а п. 36 договору передбачено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Судом установлено, що в період з 2009 по 2019 роки, позивач не звертався з вимогою про зміну умов договору у частині зміни розміру орендної плати чи перегляду нормативної грошової оцінки землі.

Водночас виплата орендної плати позивачу в підвищеному розмірі у 2009-2016 роках є не переплатою орендної плати, а добровільним збільшенням орендарем її розміру за усною згодою між сторонами у зв`язку із збільшенням нормативної грошової оцінки землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року.

При цьому, з такими умовами орендодавець погодився та прийняв орендну плату у збільшеному розмірі без внесення змін до договору оренди землі.

Вказаний висновокґрунтуєтьсянаправовій позиції,викладенійвпостанові ВерховногоСудувід 26 вересня 2018 року (справа № 525/756/15-ц, провадження № 61-7197св18).

Крім того, наведені посилання відповідача не можуть бути взяті до уваги й тому, що Законом України«Проорендуземлі» та умовами договору оренди чітко передбачений порядок оплати орендної плати і не передбачено її внесення наперед, достроково.

За таких обставин суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата в розмірі 1821,91 грн, як це визначено умовами договору, без урахування індексації щодо якої сторони не дійшли згоди та не внесли зміни до умов договору оренди земельної ділянки за вказаний період, але з урахуванням індексу інфляції, що визначено п. 10 договору.

Саме такзастосованонормиматеріального прававпостановіВерховного Судувід 16 травня 2018 року при розгляді справи № 525/301/16-ц (провадження № 61-11555св18).

Відповідно до ч.2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Таким чином, оскільки орендна плата за умовами договору вноситься до 30.12. кожного року, а тому розрахунок буде таким:

Місяць року за період розрахункуІндекс інфляції, %січень місяць 2018101.5лютий місяць 2018100.9березень місяць 2018101.1квітень місяць 2018100.8травень місяць 2018100.0червень місяць 2018100.0липень місяць 201899.3серпень місяць 2018100.0вересень місяць 2018101.9жовтень місяць 2018101.7листопад місяць 2018101.4грудень місяць 2018100.8січень місяць 2019101.0лютий місяць 2019100.5березень місяць 2019100.9квітень місяць 2019101.0травень місяць 2019100.7червень місяць 201999.5липень місяць 201999.4серпень місяць 201999.7вересень місяць 2019100.7жовтень місяць 2019100.7листопад місяць 2019100.1грудень місяць 201999.8січень місяць 2020100.2лютий місяць 202099.7березень місяць 2020Індекс не встановленоквітень місяць 2020Індекс не встановлено

Тобто, за період з 01.01.2018 року по квітень 2020 року інфляційне збільшення складає 256,98 грн, а сума боргу 2077,98 грн.

З січня 2019 року по квітень 2020 року інфляційне збільшення складає 71,91 грн, а сума богу з інфляцією 1892,91 грн.

З січня 2020 року по квітень 2020 року сума боргу з інфляцією складає 1819,17 грн.

Отже, оскільки на час звернення позивача до суду не минув трирічний строк позовної давності щодо сплати орендної плати за 2017-2019 роки, а відтак суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведеного судом розрахунку, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2077,98 грн, за 2018 рік суму боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1892,91 грн та за 2019 рік 1819,17 грн, а всього 5790,06 грн.

В той час, п. 14 договору передбачена сплата пені в розмір 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення, а орендна плата вноситься у строк до 30 числа останнього у звітному році місяця, тобто останній день виплати орендної плати за 2019 рік - 30 грудня 2019 року, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за рік, що передує зверненню за таким розрахунком: (1821,91*0,2/100) *118 = 429,97 грн.

В той час, оскільки представником відповідача подано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Тобто у даних правовідносинах строк позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за 2017 рік почався 31.12.2017р., тобто наступного дня після закінчення граничного строку виплати орендної плати встановленої п. 11 договору.

Оскільки до суду позивач звернувся 05 травня 2020 року, а відтак строк позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за 2017 рік не сплив, натомість до вимог про стягнення пені за несплату орендної плати у 2017 році строк позовної давності сплинув 31.12.2018р.

Сплинув строк позовної давності і по вимогах про стягнення пені за 2018 рік 31.12.2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до вимог позивача про стягнення пені за вказаний період слід застосувати строк позовної давності і з цих підстав у задоволенні позову відмовити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) також зроблено висновок, що передбачене частиною другою статті 625ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Отже, 3% з 31.12.2017 року по 27.04.2019 року за 483 дні становить 72,32 грн (1821,91 грн*483*3:100:365).

3% з 31.12.2018 року по 27.04.2020 року за 178 дні становить 26,65 грн (1821,91 грн *178*3 :100 :365).

Суд не уважає за можливе вийти за межі позовних вимог та стягнути штрафні санкції, зокрема 3% річних за інший період.

Разом з тим, посилання представника відповідача про необхідність застосування до вимог про розрахунок пені Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» суд визнає необґрунтованими, оскільки в преамбулі цього Закону передбачено, що суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Дані ж правовідносини виникли між підприємством та фізичною особою, без статусу - суб`єкт підприємницької діяльності.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з виплати орендної плати за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2077,98 грн, за 2018 рік суму боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1892,91 грн та за 2019 рік 1819,17 грн, пеню за період з 21.12.2019 року по 26.04.2020 року в сумі 429,97 грн; 3% з 31.12.2017 року по 27.04.2019 року в сумі 72,32 грн; 3% з 31.12.2018 року по 27.04.2020 року в розмірі 26,65 грн, а всього 6319,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України з ТОВ «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1232,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 141, 142, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» про стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2017 рік з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2077,98 грн, за 2018 рік суму боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1892,91 грн та за 2019 рік борг по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в розмірі1819,17 грн, пеню за період з 21.12.2019 року по 26.04.2020 року в сумі 429,97 грн; 3% з 31.12.2017 року по 27.04.2019 року в сумі 72,32 грн; 3% з 31.12.2018 року по 27.04.2020 року в розмірі 26,65 грн, а всього 6319,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1232,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС» на користь держави судовий збір в розмірі 184,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Селещина Машівський район Полтавська область, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 від 20.06.2001 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлівське сільгосппідприємство «ЛОС», місцезнаходження юридичної особи: м. Карлівка, вул. 60-річчя Жовтня,5А Полтавської області, код 32256241.

Повний текст Рішення складено 25.06.2020 року.

Суддя С.М.Косик