ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа №823/1832/16

адміністративне провадження №К/9901/42725/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі №823/1832/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство" до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство" (далі - ПрАТ "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство", позивач) звернулося до суду з позовом до Черкаської міської виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 104 від 06.06.2016 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована фактично тими ж доводами, що й позов. Так, скаржник вважає, що оспорюване рішення є незаконним, оскільки Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25 та стаття 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не вимагають, щоб уповноважений по соціальному страхуванню обирався саме з членів трудового колективу підприємства. Вимогою цих Положень та Закону є лише те, щоб такий уповноважений обрався на загальних зборах працівників, що і було дотримано позивачем. До того ж, середня заробітна плата і допомога по вагітності та пологах ОСОБА_1 розрахована відповідно до чинного законодавства, позивач не порушив порядок прийняття вказаної особи на роботу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу позивача не скористався.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що 17.05.2016 на підставі наказу відділення Фонду від 04.03.2016 № 24 та направлення від 16.05.2016 № 316 посадовою особою відділення Фонду проведено планову перевірку ПрАТ "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство" щодо дотримання норм чинного законодавства з питань загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Перевіркою виявлені порушення ст. 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 № 2240-ІІІ та п. 1.4 Положення "Про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 № 25, у зв`язку з чим неправомірно використано кошти Фонду в сумі 3912,30 грн.

За результатами перевірки складено акт № 316 від 17.05.2016.

06.06.2016 на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №104 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 3912,30 грн.

Позивач подав до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та до відповідача скарги від 18.07.2016 та від 29.07.2016 про перегляд вищевказаного рішення.

Рішенням відповідача № 2 від 04.08.2016 та рішенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 4 від 26.10.2016 за результатами розгляду скарг, позивачу відмовлено у їх задоволенні, а рішення Фонду № 104 від 06.06.2016 про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3912,30 грн визнано правомірним.

Вважаючи рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача винесене з порушенням норм чинного законодавства, оскільки при проведенні планової перевірки посадові особи відділення Фонду уповноважені перевіряти правильність обчислення середньоденної заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення застрахованим особам, тоді як аналіз розміру встановленої працівнику трудовим договором заробітної плати не відноситься до компетенції Фонду соціального страхування. Також відділення Фонду уповноважене перевіряти лише роботу комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, тоді як перевірка обрання уповноваженого із соціального страхування підприємства не відноситься до компетенції Фонду.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяв відповідно до норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. При проведенні перевірок страхувальників, для визначення правомірності нарахування такої допомоги, органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перевіряють правильність обчислення середньої заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення, що відповідає приписам ст. 2 Закону №1105 та п 5.2 Інструкції №29. А при здійсненні перевірки правомірності використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності органи Фонду зобов`язані перевіряти як роботу, так і створення комісії (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 (далі - Закон №2240; в редакції, що діяла на момент настання страхового випадку) законодавство України, що регулює відносини у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Аналогічні норми містяться і у статті 2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон №1105), який діє на зміну Закону №2240 з 1 січня 2015 року та на підставі якого проводилась перевірка позивача.

Відповідно до ст. 38 Закону №2240 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Частиною 1 статті 38 Закону №2240 визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. Відповідно до частини 2 статті 53 Закону №2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із абзацом першим пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок №1266; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб`єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Відповідно до п. 7 Порядку №1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №1266, Міністерству праці та соціальної політики надано право давати роз`яснення щодо застосування вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Міністерство праці та соціальної політики в своєму листі від 01.02.2010 №1000/0/14-10/18 визначило, що суми нарахувань за час відпусток на відміну від порядку їхньої фактичної виплати розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці (як при визначенні страхових внесків, так і відповідно при здійсненні розрахунку середньої заробітної плати).

Статтею 94 КЗпП визначено, що заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналіз розмірів посадових окладів у штатних розкладах свідчить про те, що оплата праці на підприємстві проводилась не за фактично виконану роботу та без врахування фінансового стану.

Як встановлено судами, відповідно до статуту ПрАТ «Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство», затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Черкаське ВМПНП» в обов`язки директора входить підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, наймати та звільняти працівників, підписувати договори (правочини) на суму, що не перевищує 10% балансової вартості Товариства, здійснювати інші функції, які необхідні для забезпечення нормальної роботи Товариства, згідно з чинним законодавством та внутрішніми документами Товариства.

Після того, як ОСОБА_1 була надана відпустка по вагітності та пологах (наказ від 26.08.2014 №1), на посаду директора нікого не прийнято, тобто посада залишалася вакантною.

Наказом від 26.08.2014 № 2 директор ОСОБА_1 залишила за собою право здійснювати керівництво поточною діяльністю товариства (затвердження штатного розкладу, розпорядження: майном, в т.ч. коштами; укладання угод; організація матеріально-технічного забезпечення діяльності товариства; затвердження внутрішніх нормативних документів) без нарахування і виплати заробітної плати.

У штатному розписі, затвердженому директором ОСОБА_1 з 26.08.2014 передбачено фонд оплати праці лише для однієї посадової особи - головного бухгалтера - 1220,00 грн.

Відповідно до наказу від 02.02.2015 № 2 ОСОБА_1 виходить на роботу з декретної відпустки з 01.02.2015 із заробітною платою 1230,00 грн. і з 01.02.2015 штатним розписом знову збільшується фонд оплати праці для двох штатних одиниць: посадовий оклад директора - 1230,00 грн та головного бухгалтера - 1220,00 грн.

Штатні розписи позивача, де визначено оклад директора, введені в дію з 01.11.2013, з 01.12.2013, з 26.08.2014, 01.02.2015, та з 01.09.2015, затверджені директором ОСОБА_1 .

Відповідно до статуту позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства "Черкаське ВМПНП", право встановлювати оклад (винагороду) директору відноситься до виключної компетенції наглядової ради.

Тому, посадовий оклад директора у розмірі 2300,00 грн, який взятий для розрахунку допомоги, перед настанням страхового випадку встановлено неправомірно.

Отже, посадовий оклад директору ОСОБА_1 на період з 01.11.2013 по 26.08.2014 встановлено у завищеному розмірі з метою збільшення суми допомоги по вагітності та пологах, оскільки відповідно до статті 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах компенсує втрату заробітної плати на час такої відпустки.

Згідно з абзацом 8 пункту 5.2 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою правління Фонду від 22.12.2010 №29 (далі - Інструкція №29) під час проведення перевірок страхувальників посадові особи органу Фонду мають право перевіряти правильність обчислення середньої заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення застрахованим особам.

Пунктом 7 Порядку № 1266 (в редакції, що діяла на момент настання страхового випадку) передбачено, що для розрахунку допомоги по вагітності та пологах середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Отже, органи Фонду наділені повноваженнями, щодо проведення перевірок дотримання страхувальниками-роботодавцями норм трудового законодавства з питань, які можуть вплинути на правомірність нарахування та виплати матеріального забезпечення, яке надається за рахунок коштів Фонду.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Тому при проведенні перевірок страхувальників, для визначення правомірності нарахування такої допомоги, органи Фонду перевіряють правильність обчислення середньої заробітної плати, з якої обраховуються суми матеріального забезпечення, що відповідає приписам ст. 2 Закону №1105 та п 5.2 Інструкції №29.

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону №2240 рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджено постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 №25.

Отже, комісія (уповноважений) підприємства, установи, організації із соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням діє на підставі Положення затвердженого правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та приймає рішення щодо призначення матеріального забезпечення застрахованим особам, а тому при здійсненні перевірки правомірності використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності органи Фонду зобов`язані перевіряти як роботу так і створення комісії (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Черкаське виробниче монтажно-пусконалагоджувальне підприємство" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій