П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/7234/19Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Вербицької Н.В.,судді Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАГОДА» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 року ТОВ «ЗЛАГОДА» (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі відповідач, ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 року:

- №000500501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713190,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 178 298,00 грн.;

- №000501501, яким до позивача застосовано штраф у сумі 354511,00 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірні повідомлення-рішення винесені за наслідками помилкових висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов`язань внаслідок загибелі врожаю озимих, придбання та експлуатації легкового автомобіля та організації безкоштовного харчування працівників.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2019 року в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області було видано наказ №63 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода».

24.09.2019 року відповідачем було складено направлення на перевірку.

З 25.09.2019 року по 16.10.2019 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЛАГОДА» код ЄДРПОУ 00850365, вул. Виноградна, буд. 4, м. Маркевичеве, Ширяївський район, Одеська область, з питань дотримання вимог податкового, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2019 року №194/15-32-05-01/00850365 (надалі-акт перевірки) з додатками, згідно якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1, ст.44, п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188, п.198.5, ст.198 ПК України із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 731129,00 грн.;

- п.201.1, п.201.10, ст.201 ПК України, із змінами та доповненнями, в результаті чого СТОВ «Злагода» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 731129,00 грн..

Перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся, основним видом діяльності підприємства являлось вирощування сільськогосподарської продукції, що засівалася на орендованих сільськогосподарських земельних ділянках з метою її реалізації. Для здійснення даної діяльності СТОВ «Злагода» придбавались відповідні товари, роботи, послуги (насіння, хімія, добрива, паливно-мастильні матеріали, інше) вартість яких відносилась до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно наданих до перевірки первинних документів (а саме: актів обстеження земельних ділянок від 05.09.2018 року, 18.05.2017 року) встановлено знищення попередньо засіяної сільськогосподарської продукції - озима пшениця 160 га., озимий ячмінь - 118 га., гречка - 84 га.

При вирощуванні вищевказаної сільськогосподарської продукції СТОВ «Злагода» було використано та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-матеріальні цінності (паливно-мастильні матеріали, хімія, добрива) на суму ПДВ 225497,00 грн..

Податковий орган вважає, що внаслідок знищення посивів озимої пшениці, озимого ячменю, гречки придбані позивачем товарно-матеріальні цінностей (насіння, добрив, хімії, паливно-мастильних матеріалів) на суму ПДВ 225497,00 грн. не були використані у власній господарській діяльності, а тому цю суму ПДВ СТОВ «Злагода» повинно було віднести до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та зареєструвати податкові накладні на вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Також перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся СТОВ «Злагода» було придбано легковий автомобіль Porsche Масаn (VIN НОМЕР_1 ). Суми придбання легкового автомобіля Porsche Масаn, вартість технічного обслуговування та ремонту віднесено СТОВ «Злагода» до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих податкових накладних на загальну суму 400774,00 грн..

Відповідач вважає, що вказаний автомобіль Porsche Масаn не використовувався позивачем у власній господарській діяльності, а тому позивач повинен був віднести до складу податкових зобов`язань з ПДВ та зареєструвати податкові накладні на вартість придбання цього легкового автомобіля, вартість технічного обслуговування та ремонту.

Крім того, перевіркою встановлено, що в періоді, який перевірявся на СТОВ «Злагода» здійснювалось безоплатне годування обідами власних працівників, що в порушення п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1,ст.188 ПК України із змінами та доповненнями СТОВ «Злагода» не віднесено до складу податкових зобов`язань з ПДВ, не складено та не зареєстровано податкові накладні на суми безоплатно наданих продуктів харчування в розмірі ПДВ 104858,00 грн..

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області від 23.10.2019 року №194/15-32-05-01/0085036 (надалі - акт-перевірки) сформовано та направлено поштовим відправленням з повідомленням СТОВ «Злагода» податкові повідомлення-рішення, яке СТОВ «ЗЛАГОДА» отримало 31.10.2019 року:

- №000500501 від 18.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713190,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 178298,00 грн.;

- №000501501 від 18.11.2019 року, яким застосовано штраф у сумі 354511,00 грн.

04.11.2019 року СТОВ «Злагода» було надано заперечення на акт перевірки від 23.10.2019 року №194/15- 32-05-01/0085036.

Розглянувши заперечення ГУ ДПС в Одеській області надав відповідь від 13.11.2019 року №3870/10/15-32-05-01-10.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з правомірністю висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань

При вирішенні даного спору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін на підставі Закону України від 24.05.2012 року №4834-VІ) якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Нормування витрат на паливо та мастильні матеріали регулюється, зокрема, Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 (надалі за текстом - "Норми витрат"). Державну реєстрацію вказаного документа як нормативно-правового акту Міністерством юстиції України не проведено.

За змістом загальних положень вказаного акту Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (надалі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України «Відносно наказу Міністерства транспорту від 10 лютого 1998 року №43» від 28.02.2014 року №1112-0-4-14/10.1 зазначений наказ є актом нормативно-технічного характеру і у відповідності до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, державній реєстрації в Міністерстві юстиції не підлягає і є діючим без такої.

Стосовно висновку податкового органу про обов`язок позивача віднести до складу податкових зобов`язань суми ПДВ в загальному розмірі 225497,00 грн., які попередньо були віднесені до складу податкового кредиту внаслідок придбання відповідних товарів, робіт та послуги (насіння, хімія, добрива, паливно-мастильні матеріали) при посіві та вирощуванні загиблих озимих культур, то суд першої інстанції цілком правомірно не погодився з таким висновком, зазначивши, що основним видом діяльності підприємства являлось вирощування сільськогосподарської продукції, що засівалася на орендованих сільськогосподарських земельних ділянках з метою її реалізації, а підприємницька діяльність у сільськогосподарській сфері завжди пов`язана з певними ризиками, зокрема, з ризиками втрати посівів з об`єктивних причин, які не залежать від волі виробника, і витрати, понесені в зв`язку з організацією таких посівів є частиною господарської діяльності підприємства, незалежно від отриманих результатів, а тому висновки податкового органу стосовно не використання у власній господарській діяльності товарів (робіт,послуг) з огляду на загибель посівів є неправомірними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі 804/4853/14 від 10.09.2019 року.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до акту від 02.06.2017 року земельні ділянки, на яких загинули 160 га озимої пшениці та 118 га озимого ячменю, після перекультивації були засіяні соняшником з 26 по 30 травня 2017 року. Усі витрати понесені раніше на цих площах під посів озимого ячменю та пшениці, використані для вирощування соняшника.

Відповідно до акту від 03.10.2018 року земельна ділянка 84 га, на якій загинула гречка, засіяна озимим ячменем 1-2 жовтня 2018 року. Усі затрати понесені у результаті посіву гречки у вигляді мінеральних добрив, засобів захисту рослин, а також дизпалива використані на вирощування озимого ячменю.

Копії актів від 02.06.2017 року та 03.10.2018 року додатково надані СТОВ «Злагода» податковому органу разом з запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року №194/15-32-05-01/0085036.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про невикористання у власній господарській діяльності придбаних позивачем товарів, робіт та послуги (насіння, хімія, добрива, паливно-мастильні матеріали) для посіву та вирощування озимих культур, що загиблі.

Стосовно висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань внаслідок невикористання у власній господарській діяльності автомобіля Porsche Масаn, то як слідує з матеріалів справи позивачем було придбано такий легковий автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2016 року №16-34, укладеного з ТОВ» Емералд Спорткар». В підтвердження фактичного отримання автомобіля до перевірки СТОВ «Злагода» надано видаткову накладу від 29.12.2016 року №РН-0000033 на загальну суму 2367250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 394541,67 грн., та акт прийому-передачі автомобіля від 04.01.2017 року. Суми придбання легкового автомобіля Porsche Масаn, вартість технічного обслуговування та ремонту віднесено СТОВ «Злагода» до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих податкових накладних на загальну суму 400774,00 грн..

Висновок податкового органу про невикористання вказаного автомобілю у власній господарській діяльності ґрунтується на наступному:

- для автомобілю Porsche Масаn норми витрат палива не визначались;

- до перевірки не надано подорожні листи або інші первинні документи, які б містили

інформацію про використання автотранспортному засобу і чи пов`язане таке використання з власною господарською діяльністю;

- усні пояснення директора;

- придбання СТОВ «Злагода» у HACK «Оранта» Зеленої карти - обов`язкового міжнародного страхового сертифікату, наявність якого є обов`язковою умовою для водіїв, які планують виїхати за кордон на власному автомобілі до країн - членів Міжнародної системи. Разом з тим, до перевірки не надано документи, що підтверджують виїзд працівників СТОВ «Злагода» за кордон.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання податкового органу на невизначення позивачем норм витрат палива для вказаного автомобіля на підставі Положення Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43, зазначивши, що такі норми не є обов`язковими для підприємств, які не входять до сфери управління Мінтрансу України, а мають для них суто рекомендаційний характер.

Аналогічний висновок наведений у Постанові Верховного Суду у справі 817/1429/16 від 04.04.2018 року.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, що СТОВ «Злагода» на підтвердження використання транспортного засобу у власній господарській діяльності надало податковому органу разом з запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року №194/15-32-05-01/0085036 додаткові документи:

- Подорожні листи у кількості 15 шт.;

- Наказ про відрядження №7 від 21.08.2018 року до республіки Молдова;

- Наказ про відрядження №9 від 27.12.2017 року в Автономну республіку Крим.

Разом з тим, наказ про відрядження №7 від 21.08.2018 року до республіки Молдова, підтверджує виїзд працівника - директора СТОВ «Злагода» за кордон, який пов`язаний з власною господарською діяльністю СТОВ «Злагода» та обґрунтовує придбання СТОВ «Злагода» у HACK «Оранта» Зеленої карти - обов`язкового міжнародного страхового сертифікату.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що СТОВ «Злагода» правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ вартість придбання легкового автомобіля, вартість технічного обслуговування та ремонту автомобіля, який використовувся у власній господарській діяльності позивача на загальну суму 400774,00 грн..

Що стосується не віднесення СТОВ «Злагода» до складу податкових зобов`язань з ПДВ, не складення та не реєстрацію податкових накладних на суми безоплатно наданих продуктів харчування своїм працівникам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України від 14.12.1992 року №2694-ХІІ «Про охорону праці», керівник підприємства (роботодавець) може за власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Відповідно до положень колективних договорів СТОВ «Злагода» за 2015-2017 роки, 2018-2020 роки адміністрація підприємства за власні кошти організовує гаряче харчування працівників безкоштовно. Позивач зазначає, що копії колективних договорів додатково надані СТОВ «Злагода» податковому органу разом із запереченнями до акту перевірки від 23.10.2019 року №194/15-32-05-01/0085036.

Оподаткування операцій з безоплатного забезпечення працівників харчуванням залежить від умов, згідно з якими здійснюється таке забезпечення.

Таким чином, безоплатне забезпечення працівників харчуванням, яке здійснюється за ініціативи работодавця, є операцією з продажу такого харчування, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальному порядку.

Платник податку при придбанні харчування включає суми ПДВ, сплачені (нараховані) при його придбанні, до складу податкового кредиту за наявності складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної.

Таким чином, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв`язку з придбанням харчування, у разі обов`язкового забезпечення працівників харчуванням, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п.201.11 ст.201 ПК України).

При цьому, якщо вартість зазначеного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування та пов`язані з отриманням доходів, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання / використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов`язань за правилами, встановленими п.198.5 ст.198 ПК України, не здійснюється.

Судова колегія зазначає, що відповідачем не заперечується:

- наявність відповідного документального підтвердження на придбання продуктів харчування (податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, що передбачені п.201.11 ст.201 ПК України);

- що СТОВ «Злагода» провадить господарську діяльність, яка пов`язана з виробництвом та реалізацією товарів та спрямована на отримання доходу;

- що СТОВ «Злагода» здійснювалось безоплатне годування власних працівників, задіяних саме в господарській діяльності СТОВ «Злагода», що пов`язана з виробництвом та реалізацією товарів та спрямована на отримання доходу;

- відповідно до колективних договорів, укладених на СТОВ «Злагода» за 2016-2017 роки та 2018-2020 роки, роботодавець за власні кошти додатково встановив гаряче харчування працівників безкоштовно.

Також, згідно з ч.1 ст.9-1 Кодексу законів про працю України, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти (ч.1 ст.166 Кодексу законів про працю України).

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст.7 Закону України «Про охорону праці»).

Відповідно до п.п.«в», «г» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі.

Гаряче харчування є заходом з охорони праці робітників, задіяних на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, на виконання приписів ст.7 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, колегія суддів вважає, що СТОВ «Злагода» правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми безоплатно наданих продуктів харчування працівникам в розмірі ПДВ 104858,00 грн. у періоді з січня 2016 року по грудень 2018 року.

Щодо висновку податкового орану про порушення СТОВ «Злагода» п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, із змінами та доповненнями, в результаті чого СТОВ «Злагода» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 731129,00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що це порушення є похідним від порушення зазначеного в акті щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 731129,00 грн..

В зв`язку з відсутністю заниження ПДВ на загальну суму 731129,00 грн., у позивача відсутній обов`язок щодо складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму 731129,00 грн..

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що підстави вважати, що позивачем було порушено приписи Податкового Кодексу України відсутні, тому висновки відповідача є безпідставними та складені ним податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 року №000500501, №000501501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Вербицька Н. В. Кравець О.О.