ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5244/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (суддя Калашник Ю.В.) в адміністративній справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Гурського Р.Й. від 19.09.2019: № 01-05/266, № 01-05/267, № 01-05/271.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що завідувачем сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю ОСОБА_2 . Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 30 липня 2019 року було складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 36, згідно з яким встановлено порушення представниками салону еротичного масажу «Ego Studio» вимог ч. 3 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу», а саме, на території Яремчанської міської ради розміщено зовнішню рекламу, яка не відповідає встановленим законом вимогам щодо змісту: рекламний сюжет «(068)696-36-37 «EROTIK MASSAGE» містить зображення, що порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та містить ознаки дискримінації.

Також відповідачем було направлення подання за № 06.2-12/ до Експертної ради з питань протидії дискримінації за ознакою статі Міністерства соціальної політики України про надання експертного висновку щодо розповсюдження реклами салону еротичного масажу «Ego Studio», а також подання за № 06.2-12/ до громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу» про проведення незалежної експертизи вищезазначеної реклами на предмет її відповідності нормам статей 7, 8 Закону України «Про рекламу».

Крім того на адресу керівника масажного салону «Ego Studio» 31.07.2019 було направлено вимогу № 06.2/12-, якою зобов`язано до 20.08.2019 надати наступні документи: пояснення; затверджений макет розповсюдженої реклами; письмову згоду особи, яка зображена на рекламному сюжеті; документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами; договір із розповсюджувачем; договір з виробником реклами (при наявності акти виконаних робіт, квитанції про сплату тощо), іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення.

На виконання вказаної вимоги, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області було направлено Договір про надання рекламних послуг від 01.01.2019, Договір про розміщення рекламного матеріалу по проекту «Ваш Гід» від 01.01.2019 та розписку моделі від 20.10.2018.

Згідно з рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області № 01-05/230 від 20.08.2019 розпочато справу про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 .

На адресу ФОП ОСОБА_1 05.09.2019 було направлено повідомлення про розгляд 17.09.2019 об 11:00 год. справи про порушення законодавства про рекламу.

ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 29.08.2019 отримано висновок Всеукраїнської громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу» за № 36-2019 від 05.08.2019, згідно з яким реклама студії еротичного масажу «Ego Studio» є дискримінаційною та порушує вимоги частини 3 статті 7 та частину 1 статті 8 Закону України «Про рекламу», а також 5.2.9, та пункт 5.2.8(а) статті 5 Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статті» СОУ21708654-002-2011.

Представник ФОП Глуханюк К.В. був присутній під час розгляду справи, що підтверджується протоколом № 36 від 17.09.2019.

Порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства про рекламу були підтверджені під час розгляду справи, що стало підставою для прийняття рішення № 01-05/267 від 19.09.2019 про накладення на порушника штрафу у розмірі 5083,00 грн. за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами та рішення № 01-05/266 від 19.09.2019 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами.

Також згідно з рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області № 01-05/271 від 19.09.2019 визнано рекламу масажного салону «Ego Studio» недобросовісною, зобов`язано рекламодавця ФОП ОСОБА_1 зупинити її розповсюдження.

Позивач з вказаними рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними та прийнятими всупереч закону.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що реклама не порушує етичні, гуманістичні, моральні норми, не нехтує правилами пристойності та не містить ознаки дискримінації відносно жінки. Судом першої інстанції та відповідачем зворотне не доведено. Фактично висновок суду побудований та думці певної категорії громадян, об`єднаних у громадське об`єднання, відповідний висновок громадської організації не може вважатися належним доказом в адміністративній справі, адже відповідачем у встановленому законом порядку експертизу призначено не було. Також апелянт зазначає, що Держпродспоживслужба не має права втручатися у форму та зміст реклами та витребувати документи щодо вартості реклами, а також звертає увагу, що ст. 7 Закону України «Про рекламу» не зобов`язує рекламодавця вказувати на зовнішній рекламі юридичну, фактичну адресу підприємства, адреси місць виробництва, потужностей та місця надання будь-яких послуг.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26 травня 2004 року.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п. 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з п. 13 Порядку посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Викладені норми чинного законодавства спростовують доводи апелянта щодо відсутності у відповідача повноважень надавати оцінку формі та змісту реклами. Посилання апелянта на ч. 2 ст. 16 Закону України «Про рекламу» є необґрунтованим, адже така заборона встановлена під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а не під час здійснення контрольних заходів щодо дотримання законодавства про рекламу.

Також постановою Кабінету Міністрів України № 693 та статтею 26 Закону України «Про рекламу» органи Держспоживслужби наділені повноваженнями отримувати будь-які документи, що стосується порушень законодавства про рекламу. Контролюючий орган самостійно визначає обсяг достатніх документів, адже чинне законодавство не визначає їх вичерпний перелік. Апелянт не навів належних доводів, з посиланням на норми чинного законодавства, що документи щодо вартості реклами не можуть бути витребувані відповідачем.

Крім того, частиною 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законом визначено обов`язок рекламодавця/виробника реклами/розповсюджувача реклами надати на вимогу контролюючого органу інформацію щодо вартості реклами, а тому доводи апелянта у вказаній частині не приймаються судом як обґрунтовані.

Щодо вимог до розміщення рекламної продукції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 44 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Окремим нормативно-правовим актом не врегульовано питання щодо вимог до розміщення реклами в мережі Інтернет, а тому суд, в порядку аналогії закону, застосовує до такого виду рекламу вищенаведену норму законодавства.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у рішенні про визнання реклами недобросовісною відповідач посилається на відсутність назви підприємства, яке надає послугу, та адреси її надання. Проте чинне законодавства вимагає від рекламодавця відображення інформації щодо найменування розповсюджувача реклами і не вимагає відображення адреси надання рекламованих послуг, а тому у вказаній частині оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не може вважатися обґрунтованим.

Разом з тим, виключно такий недолік не може свідчити про протиправність відповідного рішення. В даному випадку основною підставою для прийняття всіх трьох оскаржуваних рішень стали висновки Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, відповідно до яких зовнішня реклама з послуг еротичного масажу типу «біг-борд» на території Івано-Франківської області, Яремчанської міської ради, вул. Свободи, містить зображення, що порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності та містять ознаки дискримінації.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на результатах проведеної експертизи Всеукраїнської громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу».

Разом з тим апелянт зазначає, що експертний висновок № 36-2019 від 05.08.2019 не може бути прийнятий судом до уваги, як належний доказ, адже громадська організація не є експертною установою, судом першої інстанції не перевірялася освіта та кваліфікація осіб, які проводили дослідження. Також позивач звертає увагу на порушення процедури призначення та проведення експертизи, передбаченої Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Надаючи оцінку таким доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що наказом Міністерства юстиції України № 1950/5 від 26.12.2012, зареєстрованим 02.01.2013 за № 1/22533, затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідна Інструкція визначає процедуру призначення судових експертиз та експертних досліджень судовими експертами державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів.

Таким чином, Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень регулює питання призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень судовими експертами, а тому її вимоги не поширюються на проведення незалежних експертиз громадськими об`єднаннями.

Разом з тим, статтею 29 Закону України «Про рекламу» визначено, що об`єднання громадян та об`єднання підприємств у галузі реклами мають право здійснювати незалежну експертизу реклами та нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами.

З огляду на викладене, суд апеляційної доходить висновку, що відповідач мав право звернутися до відповідною громадської організації щодо проведення незалежної експертизи реклами і експертний висновок № 36-2019 від 05.08.2019 був належним доказом під час прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних в даній справі рішень.

Щодо прийняття вказаного висновку судом, як належного та допустимого доказу у справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтями 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд апеляційної інстанції не встановив факт одержання експертного висновку, складеного Всеукраїнською громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу», з порушенням закону, а тому останній є належним та допустимим доказом під час розгляду адміністративної справи в розумінні КАС України.

Проте статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції повністю погодився з висновками експертизи та доводами відповідача, які ґрунтувалися на результатах експертизи, та дійшов висновку про те, що реклама масажного салону має ознаки дискримінації.

Проте такі висновки, з огляду на зміст висновку та мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у відповідній частині, є достатньо суперечливими та, за висновком суду апеляційної інстанції, не доведеними з боку відповідача.

Суд у даному випадку виходить з приписів ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», якою визначено, що дискримінація за ознакою статі - ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» передбачено: непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Ані відповідачем, ані судом першої інстанції не наведено ознаки, які дають можливість дійти беззаперечного висновку про наявність у рекламі масажного салону у спірних правовідносинах ознак дискримінації жінки в контексті положень Законів України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Разом з тим, не доведення такої ознаки не є підставою для визнання протиправними оскаржуваних рішень.

Так, за приписами ст. 1 Закону України «Про рекламу» недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Статтею 7 Закону встановлено, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Закон України «Про захист суспільної моралі» встановлює правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону реклама будь-якої продукції, товарів і послуг, що містить тексти і (або) зображення сексуального характеру, дозволяється лише в спеціалізованих засобах масової інформації. Зовнішня реклама (відкриті вітрини, щити на будинках, вулицях тощо), що містить тексти і (або) зображення сексуального чи еротичного характеру, забороняється.

Таким чином, закон містить пряму заборону щодо розміщення зовнішньої реклами, що містить зображення сексуального чи еротичного характеру.

За визначенням Закону України «Про захист суспільної моралі» продукція еротичного характеру - будь-які матеріальні об`єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою. Продукція сексуального характеру - будь-які матеріальні об`єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, призначені для задоволення сексуальних потреб людини.

Досліджені судом фото- докази, які містяться в матеріалах справи, беззаперечно доводять, що розміщена реклама масажного салону «Ego Studio» містить такі зображення, адже жіноче тіло, одягнене в білизну, яке приймає звабливу еротичну форму, сприйматися як сексуальний об`єкт в силу фізіологічної природи людини.

Таке зображення не асоціюється з наданням медичних послуг, як про те стверджує позивач, адже Конституційний Суд України в своєму рішенні від 25 листопада1998 року № 15-рп/98 (справа про платні медичні послуги) зазначив, що у медичній науці поняття «медична допомога» переважно охоплює лікування, профілактичні заходи, які проводяться під час захворювань, травм, пологів, а також медичний огляд та деякі інші види медичних робіт.

Також суд зазначає, що науковцями запропоновано визначення масажу це спосіб лікування і запобігання хворобам. Його суть полягає в механічній дії спеціальними прийомами на поверхню тіла або якого-небудь органу за визначеною системою і послідовністю. Масаж є науково обґрунтованим, перевіреним багатолітньою практикою, найбільш фізіологічним для організму людини оздоровчим засобом.

Залежно від мети застосування масаж, його розділяють на: лікувальний, спортивний, гігієнічний, косметичний. Кожен вид масажу підрозділяється на підвиди і має свої завдання.

Ефективним засобом для лікування різних захворювань і пошкоджень є лікувальний масаж. Він допомагає відновленню нормальної діяльності всього організму. Масаж входить в комплекс лікувальних заходів, що проводяться в лікарнях, санаторіях, поліклініках, лікувально-профілактичних установах. Залежно від характеру функціональний порушень він застосовується в різних модифікаціях, має свою методику, показання і протипоказання, має загальний і локальний вплив.

Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» установлено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як медична практика.

Для суб`єктів господарювання, що провадять медичну практику, встановлюються певні загальні вимоги, що встановлено Ліцензійними умовами, та спеціальні щодо:

а) приміщень, в яких провадиться медична практика: ДБН В.2.2-10-2001 поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих будинків і споруд усіх типів закладів охорони здоров`я незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, а також приміщень медичного призначення, вбудованих чи таких, що входять до складу інших типів будинків. Вимоги ДБН є обов`язковими для юридичних та фізичних осіб-суб`єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності.

б) персоналу, який провадить медичну практику: наказ МОЗ України від 29.03.2002 № 117 «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників», наказ МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я», наказ МОЗ України від 19.12.1997 № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», наказ МОЗ України від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою».

Таким чином, якщо апелянт стверджує про рекламу лікувального масажу, останній має довести дотримання вимог чинного законодавства в частині права його надання, що не було здійснено позивачем, а тому такі доводи не приймаються судом апеляційної інстанції.

Крім того, згідно зі ст. 21 Закону України «Про рекламу» реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: об`єктивну інформацію про лікарський засіб, медичний виріб, метод профілактики, діагностики, лікування, реабілітації і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою, а рекламований товар є лікарським засобом, медичним виробом, методом профілактики, діагностики, лікування, реабілітації; вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу чи медичного виробу; рекомендацію щодо обов`язкового ознайомлення з інструкцією на лікарський засіб; текст попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров`я», що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

Реклама масажного салону «Ego Studio», який, за твердженням апелянта, надає послуги з лікувального масажу, що є одним з видів медичних послуг, не відповідає критеріям, визначеним вищенаведеної норми права.

Сукупність викладених обставин дає можливість дійти висновку, що оскаржувані рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області є правомірними, адже розміщена реклама масажного салону «Ego Studio» має ознаки недобросовісної.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову є вірними, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в адміністративній справі № 280/5244/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 23 червня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 червня 2020 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров