ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Справа№ 925/635/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Севастьянова А.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020, повний текст якого складений 17.02.2020

у справі № 925/635/19 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»

до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»

про визнання пункту договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215, 217 ЦК України, пункту 6.3.2 укладеного між сторонами за рішенням Господарського суду Черкаської області договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 54-Т від 06.04.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт договору, яким встановлено, що теплопостачальна організація зобов`язана відшкодувати постачальнику послуг витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої постачальником послуг), не відповідає вимогам статей 6, 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 277, оскільки, попри наявність державного регулювання тарифу на послуги з транспортування теплової енергії, передбачає оплату відповідачу витрат на ці послуги у розмірі, встановленому розрахунковим шляхом згідно з затвердженою відповідачем калькуляцією.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020, повний текст якого складений 17.02.2020, у справі № 925/635/19 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що тариф на послуги відповідача з транспортування своїми тепловими мережами теплової енергії позивача є регульованим державою тарифом, тому він не може встановлюватись на розсуд сторін договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 54-Т від 06.04.2015, а це означає, що пункт 6.3.2 спірного договору не відповідає вимогам норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Правил користування тепловою енергією, Ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Не погоджуючись з рішенням, 05.03.2020 Департамент праці та соціального захисту населення Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального справа та з неповним дослідженням всіх обставин справи.

У обґрунтування вказаної позиції апелянт послався на те, що:

- оспорюваний договір укладено рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі №925/1070/15 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про визнання договору укладеним, а відтак, п. 6.3.2 такого договору був предметом розгляду у вказаній справі, під час розгляду якої судами досліджувалось обґрунтування та заперечення сторін з приводу правомірності нарахування витрат на транспортування теплової енергії розрахунковим шляхом та встановлено безпідставність посилань сторін на неможливість встановлення саме такого принципу нарахування зазначених витрат, а відтак, оскаржуваним рішенням суд встановлює нові обставини, що вже були досліджені та встановлені в рішеннях судами всіх інстанції по справі № 925/1070/15, чим порушує права скаржника та ст. 75 ГПК України;

- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наданому апелянтом доказу, а саме листу НКРЕКП № 4302/18.1.3/7-19 від 17.04.2019, де зазначається, що протягом 2015 року для апелянта діяли тарифи на теплову енергію за категоріями споживачів без визначення окремих складових тарифу, що свідчить про те, що на момент виникнення правовідносин тарифу на транспортування не існувало, а відтак, враховуючи, що орган місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавство не може встановлювати тариф на транспортування теплової енергії для апелянта, так як останній не є ліцензіатом НКРЕКП, сторони відповідно до ст.ст. 632, 627 ЦК України встановили ціну на транспортування теплової енергії в спірному договорі;

- судом першої інстанції проігноровано вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якими передбачено наявність втрат теплової енергії у її вартості;

- отже, оскільки на 2015 рік окремий тариф на транспортування теплової енергії НКРЕКП не встановлювався, а орган місцевого самоврядування не може встановити такий тариф, існуючий тариф на закупівлю був не структурований, проте включав в себе витрати на транспортування теплової енергії, які отримував при закупівлі теплової енергії позивач, то апелянтом правомірно встановлено розрахунковим шляхом згідно калькуляції розмір таких витрат, що підтвердили суди в своїх рішеннях по справі № 925/1070/15 та про що зазначено в листі НКРЕКП № 4302/18.1.3/7-19 від 17.04.2019, а ухвалення оскаржуваного рішення завдає апелянту збитків, які полягають у відсутності відшкодування витрат, понесених останнім на транспортування та постачання теплової енергії, неможливість врахувати нормативні втрати в розподільчих мережах;

- при прийнятті оспорюваного рішення судом першої інстанції не враховано, що за змістом ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 справа № 925/635/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. на лікарняному з 06.04.2020 по 10.04.2020 вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи залишення апеляційної скарги без руху у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.

Ухвалою від 13.04.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.04.2020;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- справу № 925/635/19 призначено до розгляду на 20.05.2020 о 14:00;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою;

- зауважено учасникам справи на можливість розгляду справи № 925/635/19 за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідних клопотань.

04.05.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 29.04.2020), в якому позивач, з посиланням на те, що визначення вартості послуг з транспортування теплової енергії, яку не затверджено уповноваженим органом, не може бути застосовано при укладенні договору, а тому зміст п. 6.3.2 спірного договору суперечить нормам чинного законодавства, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, у відзиві позивач просить поновити пропущений ним строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про те, що:

- згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, який на даний час триває;

- Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни (доповнення) до Розділу Х. «Прикінцеві положення» ГПК України;

- відповідно п. 4 Розділу Х. «Прикінцеві положення» ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину;

- з огляду на вказані обставини та враховуючи положення ГПК України, позивачем строк для подання відзиву пропущений не був, а відтак, клопотання про поновлення строку на подання відзиву колегією суддів не розглядається.

18.05.2020 до суду від відповідач надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

20.05.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому відповідач просив поновити встановлений законом процесуальний строк для подання клопотання про залучення третьої особи та залучити до розгляду судової справи № 925/635/19 Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

18.05.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач, з посиланням на те, що з 12.03.2020 до 22.05.2020 на території України введено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», а з 18.03.2020 діє заборона на перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішніх сполучень (приміському, міському, регіональному та дальньому) та заборона регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автобусом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та з метою уникнення зараження та розповсюдження гострої респіраторної хвороби та масового поширення вірусної інфекції, просить перенести розгляд справи у підготовчому засіданні на іншу дату або зробити перерву в судовому засіданні, а у разі закінчення строку підготовчого провадження, - продовжити його строком на 30 днів.

Ухвалою від 20.05.2020 на часткове задоволення клопотання Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» розгляд апеляційної скарги відкладено до 17.06.2020 о 14:20.

Розпорядженням № 09.1-08/1710/20 від 16.06.2019, у зв`язку з перебуванням суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/635/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020 справа № 925/635/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Поляк О.І.

Ухвалою 17.06.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Поляк О.І. апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19 прийнято до свого провадження.

Станом на 17.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Щодо клопотання відповідача про залучення до розгляду судової справи № 925/635/19 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У поданій позивачем заяві він зазначає про те, що, оскільки правовідносини сторін безпосередньої стосуються Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, так як сторони є його ліцензіатами, яким вказана особа затверджує тарифи на послуги, цей спір необхідно розглядати за участю вказаної особи.

Колегія вважає вказану позицію відповідача помилковою та зазначає про те, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 50 ГПК України, єдиною підставою для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є те, що рішення у справі може вплинути на права або обов`язки такої особи щодо однієї із сторін.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів того, що рішення суду у цій справі, предметом розгляду у якій є позовні вимоги про визнання недійсним пункту договору, укладеного між позивачем та відповідачем, вплине на права або обов`язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо позивача та/або відповідача, у задоволенні поданого відповідачем клопотання відмовляється.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017, у справі № 925/1070/15, задоволено частково позов комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про визнання договору укладеним без врахування протоколу розбіжностей та визнано укладеним між сторонами з моменту набрання рішенням суду законної сили договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 54-Т від 06.04.2015 (далі Договір) в редакції, наведеній у вказаних судових рішеннях.

Згідно з п. 1.1 Договору позивач як теплопостачальна організація зобов`язався в 2015 році поставити відповідачу як постачальнику послуг теплову енергію в гарячій воді для споживачів за групами: 1 група - населення; 2 група - бюджетні організації та установи, 3 група - інші, а відповідач - прийняти і оплатити такий товар.

У п. 1.3 Договору визначено ціну 1 Гкал теплової енергії згідно з тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.4 Договору тариф на теплову енергію встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, і не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може збільшуватись протягом дії цього договору у разі прийняття відповідних рішень цією комісією.

Водночас у п. 6.3.2 Договору встановлено, що позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами постачальника послуг в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої постачальником послуг). Відшкодування постачальнику послуг вартості витрат на транспортування покупної теплової енергії проводяться теплопостачальною організацією до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить визнати 6.3.2 Договору недійсним з посиланням на те, що вказаний пункт не відповідає вимогам статей 6, 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», ч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 № 277, оскільки, попри наявність державного регулювання тарифу на послуги з транспортування теплової енергії, передбачає оплату відповідачу витрат на ці послуги у розмірі, встановленому розрахунковим шляхом згідно з затвердженою відповідачем калькуляцією.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України «Про теплопостачання», у преамбулі якого встановлено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 189, 191 Господарського кодексу України та ст. ст. 10, 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є: реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії; захист прав споживачів; забезпечення рівних можливостей доступу суб`єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії; запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.

За змістом ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про теплопостачання», державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, зокрема, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про теплопостачання»).

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію встановлені статтею 20 ЗУ «Про теплопостачання», частиною 2 якої встановлено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, серед іншого, здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Відповідач під № 185 включений до зведеного переліку суб`єктів природних монополій, який ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Порядку складання та ведення зведеного переліку суб`єктів природних монополій» від 28.11.2012№874-р, і, відповідно, є суб`єктом природної монополії з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 № 242 (далі Постанова № 242) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (втратив чинність на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 377).

У пункті 1.4 Постанови № 242 визначено, що цей Порядок застосовується Національною комісією регулювання електроенергетики України при встановленні тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів, природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.2 цього розділу, та поширюється на таких суб`єктів при розрахунку ними цих тарифів.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, своєю постановою від 10.08.2012 № 277 затвердила Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (чинні на час виникнення спірних правовідносин - примітка суду).

У пункті 1.2 Ліцензійних умов визначено, що ці умови є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять (мають намір провадити) діяльність з транспортування теплової енергії.

Ліцензіати з транспортування теплової енергії здійснюють її транспортування за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством (пункт 2.6 Ліцензійних умов).

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до приписів чинного законодавства тариф на послуги відповідача з транспортування своїми тепловими мережами теплової енергії позивача є регульованим державою тарифом, тому він не може встановлюватись на розсуд сторін Договором, що, в свою чергу, свідчить про те, що п. 6.3.2 Договору не відповідає вимогам приведених вище норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Аналогічний висновок викладено в постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020, у справі № 925/1391/18 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про стягнення 10 869 761,67 грн., предметом розгляду в якій були вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на транспортування теплової енергії за 2015 рік.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справі № 925/1391/18 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 925/635/19, не можуть їм суперечити та є преюдиційними і не потребують доведення у даній справі.

Щодо посилань відповідача на те, що Договір укладено рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.01.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 у справі № 925/1070/15 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про визнання договору укладеним, а відтак, п. 6.3.2 такого договору був предметом розгляду у вказаній справі, під час розгляду якої судами досліджувалось обґрунтування та заперечення сторін з приводу правомірності нарахування витрат на транспортування теплової енергії розрахунковим шляхом та встановлено безпідставність посилань сторін на неможливість встановлення саме такого принципу нарахування зазначених витрат, а відтак, оскаржуваним рішенням суд встановлює нові обставини, що вже були досліджені та встановлені в рішеннях судами всіх інстанції по справі № 925/1070/15, - колегія суддів зазначає про те, що інститути укладення договору та визнання договору недійсним не є тотожними, що при розгляді справи № 925/1070/15 судами не досліджувалось і не встановлювалось наявність підстав для визнання недійсним п. 6.3.2 Договору, в той час як судові рішення у справі № 925/1391/18 чітко встановлюють відсутність правових підстав для застосування тарифів на транспортування теплової енергії, визначених в п. 6.3.2 Договору, через те, що вказаний тариф є регульованим державою, а тому він не може встановлюватись на розсуд сторін договором.

При цьому послання відповідача на те, що протягом 2015 року тариф на транспортування теплової енергії не був визначений державою, того факту, що згідно з законом повноваження з визначення тарифу на транспортування природного газу на дату укладення спірного договору мала держава, не спростовує, і виключає можливості встановити його самостійно сторонами.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання недійсним пункту 6.3.2 укладеного між сторонами за рішенням Господарського суду Черкаської області договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 54-Т від 06.04.2015 є законними. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволені повністю, залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго».

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2020 у справі № 925/635/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/635/19.

Повний текст постанови складено: 22.06.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк