Справа № 186/215/20

Провадження номер № 2/0186/181/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демиденко С.М.

секретар Фадєєва Т.Б.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 заповіту не залишила. Співвласники вказаної квартири - чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та син, ОСОБА_4 - померли. Інші спадкоємці першої черги відсутні.

ОСОБА_1 звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 12.12.2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують родинний зв`язок між ним та померлою. Саме ця обставина стала причиною звернення ОСОБА_1 до суду.

Померлий ОСОБА_3 доводився ОСОБА_1 рідним дядьком. Особисте сімейне життя ОСОБА_1 не склалося, тому він часто відвідував свого дядька та його родину. Покійний дядько та його дружина часто хворіли та потребували матеріальної допомоги. Ще за життя його дядька, ОСОБА_3 , він переїхав зі своїми речами проживати до померлої і з цього часу надавав їй матеріальну і фізичну допомогу, фактично вони почали проживати однією сім`єю. У них був загальний бюджет, вони вели спільне господарство, ОСОБА_1 оплачував всі комунальні послуги, забезпечував її продуктами, ліками, оскільки вона була людиною похилого віку, часто хворіла та потребувала сторонньої допомоги.

Близьких родичів у неї не було та її поховання ОСОБА_1 здійснив за кошти, які були зібрані разом з померлою за час спільного проживання.

Просить суд встановити факт сумісного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_1 .

Розгляд справи відбувався за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити з мотивів наведених в позовній заяві.

Представник відповідача Першотравенської міської ради Дніпропетровської області надала суду заперечення на позов в яких зазначила, що доводи позивача є необґрунтованими та факт проживання однією сім`єю не доведено. У зв`язку з чим прохала відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5 підтвердила суду, що в під`їзді будинку в якому вона проживає, а саме на п`ятому поверсі в квартирі АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 . ОСОБА_1 являється племінником ОСОБА_3 . Після смерті чоловіка ОСОБА_2 залишилася сама та їй при цьому дуже допомагали ОСОБА_1 та його батьки. ОСОБА_1 досить часто приїжджав до ОСОБА_2 після того як вона захворіла. При цьому вони хотіли продати квартиру ОСОБА_4 та забрати її в Павлоград . Однак квартиру ніхто не хотів купувати бо в ній зарізали ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 допомагав у похованні ОСОБА_3 та потім ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 роки, про що Книзі реєстрації смертей зроблено запис №17 (а.с. 8).

В Акті від 18 лютого 2020 року №224 складеного ПП «Комунальщик-4» зазначено, що позивач ОСОБА_1 , 1972 року народження, проживав разом з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 з 2015 року і до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

В акті про фактичне проживання/не проживання від 18 лютого 2020 року затвердженого директором філії УК «ОПТІМУС» підтверджено, що

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в м.Павлоград Дніпропетровської області, але за місцем реєстрації не мешкає з 2015 року (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 04 серпня 2004 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 1/3 частка, ОСОБА_2 1/3 частка та ОСОБА_4 1/3 частка (а.с. 13).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24691921 від 07 грудня 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності є свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 від 25 серпня 2009 року виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою (а.с 14,15).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №200777940 від 18 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності на 2/3 частки є свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 від 25 серпня 2009 року виданого Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою, на 1/3 частку свідоцтво про право власності №8460 від 04 серпня 2004 року (а.с. 44).

З заяви про прийняття спадщини за законом №1978 вбачається, що ОСОБА_1 02 жовтня 2019 року звернувся до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 (а.с.52).

Згідно листа державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори №6311/02-14 від 12.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кв. АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ув`язку з тим, що позивач не є біологічним родичем спадкодавця (а.с.11).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №6120 від 16 березня 2020 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , будь-які особи не зареєстровані (а.с. 59).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З досліджених судом доказів, а саме Акту від 18 лютого 2020 року №224 складеного ПП «Комунальщик-4» (а.с.9) та акту про фактичне проживання/не проживання від 18 лютого 2020 року затвердженого директором філії УК «ОПТІМУС» вбачається, що на час відкриття спадщини /16 травня 2019 року/ не сплинуло п`ять років, протягом яких спадкодавець та позивач проживали разом.

Що також підтвердила допитаний в судовому засіданні свідок

ОСОБА_5 , яка пояснила, що позивач досить часто приїжджав до ОСОБА_2 після того як вона захворіла.

Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано суду доказів, на підтвердження наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин з ОСОБА_4 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 373 ЦПК України, 358 ЦК України, - суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права власності на спадкове майно за законом - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Суддя С.М. Демиденко