ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2020м. ДніпроСправа № 904/1695/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» м. Запоріжжя

до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Жовті Води

про стягнення суми боргу в розмірі 214699грн.20коп., пені в розмірі 24666грн.15коп., штрафу в розмірі 24936грн.73коп., 3% річних в розмірі 2913грн.19коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» звернулось до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 214699грн.20коп., пені в розмірі 24666грн.15коп., штрафу в розмірі 24936грн.73коп., 3%річних в розмірі 2913грн.19коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару згідно з видатковими накладними №ЗП-00003694 від 24.04.2019, №ЗП-00006580 від 10.09.2019, №ЗП-00008232 від 26.11.2019 на підставі договору про закупівлю товару №263/13/63Е від 02.04.2018 (з урахуванням додаткових угод до договору №1 від 02.04.2018, №2 від 31.12.2018, №3 від 03.05.2019).

Позивач зазначає, що згідно з видатковими накладними №ЗП-00003694 від 24.04.2019, №ЗП-00006580 від 10.09.2019, №ЗП-00008232 від 26.11.2019 відповідачу був поставлений товар на суму 356239грн.20коп. З урахуванням положень пункту 4.2 договору №263/13/63Е від 02.04.2018 товар мав бути оплачений в строк до 23.06.2019, 09.11.2019 та 25.01.2020 відповідно.

Платіжними дорученнями №14288 від 02.08.2019 та №19555 від 24.10.2019 відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 141540грн. Несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 214699грн.20коп., яка заявлена до стягнення.

На підставі пункту 7.4 договору №263/13/63Е від 02.04.2018 та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму пені в розмірі 24666грн.15коп. за загальний період з 23.06.2019 по 19.03.2020 та 7% штрафу в загальному розмірі 24936грн.73коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 2913грн.19коп. за загальний період з 23.06.2019 по 19.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020 прийнято позов до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020 залишено без задоволення клопотання відповідача №18/3797 від 15.05.2020 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, 18.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку подання відзиву на позов.

Посилаючись на наказ Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» №166 від 07.05.2020 та положення пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить продовжити йому строк подання відзиву на позов не менше, ніж до закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно з пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У відзиві, що надійшов до суду 17.06.2020, відповідач вказав про незгоду із заявленими позовними вимогами в повному обсязі, зазначив про помилковість застосування положень статті 231 Господарського кодексу України до грошових зобов`язань та послався на постанови Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14, від 06.12.2010 у справі №3-4гс10, від 20.12.2010 у справі №3-41гс10. Також відповідач звернув увагу суду на помилковість розрахунку 3%річних.

Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:

- обставини укладання договору про закупівлю товару №263/13/63Е від 02.04.2018, строк його дії;

- факт передачі товару за видатковими накладними до договору про закупівлю товару №263/13/63Е від 02.04.2018 на суму 356239грн.20коп.;

- умови договору щодо порядку та строків розрахунків за відпущений товар;

- здійснені розрахунки за договором, сума наявної заборгованості з оплати вартості переданого товару;

- визначені договором заходи відповідальності за порушення строків оплати товару, наявність підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надав наступні докази (в копіях): договір про закупівлю товару №263/13/63Е від 02.04.2018 з додатковими угодами до нього №1 від 02.04.2018, №2 від 31.12.2018, №3 від 03.05.2019; листи ДП "СхідГЗК" "Про поставку пластин твердого сплаву" №13-13/1300 від 18.04.2019, №13-13/2707 від 02.09.2019, №13-13/3414 від 22.11.2019; видаткові накладні №ЗП-00003694 від 24.04.2019 на суму 206347грн.20коп., №ЗП-00006580 від 10.09.2019 на суму 7332грн, №ЗП-00008232 від 26.11.2019 на суму 142560грн.; платіжні доручення №14288 від 02.08.2019 на суму100000грн., №19555 від 24.10.2019 на суму 41540грн., а також розрахунок заявлених до стягнення сум №325 від 19.03.2020.

Відповідач не долучав до відзиву докази.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александр» (далі - постачальник) та Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - покупець) укладено договір про закупівлю товару №263/13/63Е від 02.04.2018 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити знаряддя, код 4451 (пластини твердого сплаву) за найменування, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума (ціна) договору, відповідно до специфікації №1, становить 3900000грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 650000грн. (п. 3.1 договору).

Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (п. 4.1 договору).

За умовами пункту 4.2 договору покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів.

Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товарів здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках. Термін поставки кожної партії товарів протягом 15-ти календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів.

У пункті 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP, склад покупця:

- вул. Першотравнева, 2д, "Складське господарство", м. Жовті Води, Дніпропетровська область;

- вул. Заводська, 3б, м. Жовті Води, Дніпропетровська область.

При поставці партії товару постачальник надає сертифікат виробника, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортні документи (п. 5.3 договору).

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 7.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, про що сторони підписують додаткову угоду (п. 11.2 договору).

Сторони уклали специфікацію №1 до договору на суму 3900000грн. (додаток №1), якою визначили 49 позицій найменування товару, його кількість, ціну та вартість.

Шляхом підписання додаткових угод №1 від 02.04.2018, №2 від 31.12.2018 та №3 від 03.05.2019 сторонами вносились зміни до умов договору.

Так, у додатковій угоді №1 від 02.04.2018 до договору сторони домовились про зменшення обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця, та здіснення поставки товару відповідно до специфікації №2, яка є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди та договору.

За умовами пунктів 1, 2 додаткової угоди №1 від 02.04.2018 до договору специфікація №1 втратила чинність, а вартість поставки і ціна договору відповідно до специфікації №2 становлять 2822623грн.20коп., у тому числі податок на додану вартість 20% - 470437грн.20коп.

У зв`язку з втратою чинності специфікацією №1, сторонами узгоджено зміну пунктів 1.2, 3.1, 6.1.3 договору в частині номеру специфікації, відповідно до якої здійснюватиметься поставка.

Додатковою угодою №2 сторони дійшли згоди змінити редакцію пункту 11.1 договору та викласти його в наступній редакції: "11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.".

У додатковій угоді №3 від 03.05.2019 до договору сторони домовились про зменшення обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця, та здіснення поставки товару відповідно до специфікації №3, яка є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди та договору.

За умовами пунктів 1, 2 додаткової угоди №3 від 03.05.2019 до договору специфікація №2 втратила чинність, а вартість поставки і ціна договору відповідно до специфікації №3 становлять 1219166грн.40коп., у тому числі податок на додану вартість 20% - 203194грн.40коп.

У зв`язку з втратою чинності специфікацією №2, сторонами узгоджено зміну пунктів 1.2, 3.1, 6.1.3 договору в частині номеру специфікації, відповідно до якої здійснюватиметься поставка.

Матеріали справи містять адресовані позивачу заявки ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на поставку товару - листи «Про поставку пластин твердого сплаву» №13-13/1300 від 18.04.2019, №13-13/2707 від 02.09.2019, №13-13/3414 від 22.11.2019.

На виконання умов договору позивач згідно з вказаними вище заявками поставив відповідачу товар на загальну суму 356239грн.20коп., що підтверджується видатковими накладними №ЗП-00003694 від 24.04.2019 на суму 206347грн.20коп., №ЗП-00006580 від 10.09.2019 на суму 7332грн., №ЗП-00008232 від 26.11.2019 на суму 142560грн., копії яких містяться у матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача без заперечень та зауважень.

З огляду на положення пункту 4.2 договору відповідач зобов`язаний був оплатити вартість одержаного товару за видатковою накладною №ЗП-00003694 від 24.04.2019 в строк до 24.06.2019, за видатковою накладною №ЗП-00006580 від 10.09.2019 - до 11.11.2019, за видатковою накладною №ЗП-00008232 від 26.11.2019 - до 27.01.2020 (включно).

Відповідач оплатив поставлений товар лише частково та з порушенням визначеного договором строку, перерахувавши позивачу 02.08.2019 платіжним дорученням №14288 грошові кошти в сумі 10000грн. і 24.10.2019 платіжним дорученням №19555 грошові кошти в сумі 41540грн.

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість за поставлений товар у сумі 214699грн.20коп.

Наведені обставини і стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

У відзиві відповідач не спростував належними доказами вказані обставини та не надав доказів погашення суми боргу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач своїх зобов`язань з повної оплати товару у встановлений договором строк не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у загальній сумі 214699грн.20коп., у тому числі: за видатковою накладною №ЗП-00003694 від 24.04.2019 - в сумі 64807грн.20коп. і за видатковими накладними №ЗП-00006580 від 10.09.2019 на суму 7332грн., №ЗП-00008232 від 26.11.2019 на суму 142560грн. - у повній сумі вартості товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з нормами статей 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів погашення наявної суми заборгованості відповідачем на момент розгляду справи суду не надано, тому вимоги позивача в частині стягнення 214699грн.20коп. суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та задовольняються в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача: пеню в розмірі 24666грн.15коп. за загальний період прострочення оплати товару з 23.06.2019 по 19.03.2020; штраф 7% (відповідно до п. 7.4 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України) в розмірі 24936грн.73коп. за прострочення оплати товару понад 30 днів та 3% річних у розмірі 2913грн.19коп. за загальний період з 23.06.2019 по 19.03.2020. Розрахунки заявлених до стягнення сум виконані позивачем окремо за кожною видатковою накладною.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

При цьому, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

За умовами пункту 7.4 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

Як вбачається зі змісту пункту 7.4 договору, сторони визначили умови про відповідальність за порушення грошового зобов`язання посиланням на положення ст. 231 Господарського кодексу України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією (ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. У свою чергу, передбачене частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

З наявного у позовних матеріалах розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем виходячи зі ставки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а нарахування штрафу, з посиланням на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 7% від вартості товару, оплату якого відповідачем прострочено.

Однак, сторонами у договорі не визначено можливість забезпечення виконання зобов`язань шляхом нарахування пені, розмір та базу її нарахування, а законодавчими актами не встановлено обов`язковості її сплати у спірних відносинах. Так, Закон України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань" визначає лише граничні межі нарахування пені на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України, а не передбачає її стягнення у цьому розмірі в обов`язковому порядку.

Включення ж до договору умови щодо застосування до грошового зобов`язання заходів відповідальності за порушення негрошових зобов`язань, які передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, не узгоджується із свободою договору, задекларованою в ст. 627 Цивільного кодексу України.

Абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В даному випадку сторони не можуть договірні відносини в частині визначення відповідальності врегулювати на власний розсуд таким чином, оскільки обов`язковість законодавчих положень щодо заходів відповідальності, які підлягають застосуванню до порушень певних зобов`язань, випливає саме з суті цих зобов`язань.

Тож, оскільки умовами договору не передбачено можливості застосування до відповідача за невиконання грошового зобов`язання пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штрафу в розмірі 7%, а також баз їх нарахування, то у позивача відсутнє право на стягнення відповідних сум. Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 24666грн.15коп. та штрафу в розмірі 24936грн.73коп. задоволенню не підлягають.

Однак, наведене не виключає можливості покладення на боржника за невиконання грошового зобов`язання відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку у визначенні дат початку періодів їх нарахування.

Датами початку періодів нарахування 3% річних позивачем визначено: за видатковою накладною №ЗП-00003694 - 23.06.2019, за видатковою накладною №ЗП-00006580 від 10.09.2019 - 09.11.2019, за видатковою накладною №ЗП-00008232 від 26.11.2019 - 25.01.2020. Втім, на зазначені дати припадає закінчення 60-денного строку виконання зобов`язання по оплаті отриманого відповідачем товару за цими видатковими накладними. Тоді як право на нарахування 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання виникає у кредитора лише з наступного дня, після настання кінцевої дати розрахунку.

Крім того, 23.06.2019, 09.11.2019 та 25.01.2019 є вихідними днями. Отже, відповідно до припису ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України датами закінчення строків оплати товару за вказаними видатковими накладними є перші за цими днями робочі дні, тобто 24.06.2019, 11.11.2019 і 27.01.2019 відповідно. Таким чином, право на нарахування 3% річних у позивача виникло за видатковою накладною №ЗП-00003694 від 24.04.2019 - з 25.06.2019, за видатковою накладною №ЗП-00006580 від 10.09.2019 - з 12.11.2019 та за видатковою накладною №ЗП-00008232 від 26.11.2019 - з 28.01.2020.

Після здісненого судом перерахунку 3% річних за загальний період з 25.06.2019 по 19.03.2020 становлять 2842грн.40коп., з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 70грн.79коп. слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 3263грн.12коп.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 247-252, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Александр" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми боргу в розмірі 214699грн.20коп., пені в розмірі 24666грн.15коп., штрафу в розмірі 24936грн.73коп., 3% річних у розмірі 2913грн.19коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 14309787; місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Александр" (ідентифікаційний код 38920229; місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2) суму боргу в розмірі 214699грн.20коп., 3% річних у розмірі 2842грн.40коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3263грн.12коп.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 24666грн.15коп., штрафу в розмірі 24936грн.73коп. та 3% річних у розмірі 70грн.79коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням приписів пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.06.2020.

Суддя Р.Г. Новікова