Справа № 152/398/20

1-кп/152/49/20

В И Р О К

іменем України

19 червня 2020 року м. Шаргород

Справа №152/398/20

Провадження №1-кп/152/49/20

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копанки Калуського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, військовозобов`язаного, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України, кримінальне провадження щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020360000049 22.02.2020 року,

з участю сторін кримінального

провадження

зі сторони обвинувачення:

начальника Шаргородського

відділу Жмеринської місцевої

прокуратури ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

учасника судового провадження:

представника органупробації ОСОБА_6 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 наприкінці грудня 2019 року зі свого мобільного телефону марки «Redminote 7» з абонентським номером НОМЕР_1 , виявивши в мережі Інтернет оголошення про продаж підроблених банкнот національної валюти України, вирішив придбати підроблені грошові кошти з метою зберігання та подальшого збуту.

Після виникнення у обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на придбання, зберігання та збут підроблених грошових коштів, реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, останній в мережі Інтернет перейшов за посиланням про продаж підроблених грошових коштів на канал «Telegram» і домовився з невідомою особою про придбання НОМЕР_2 підроблених грошових коштів гривень банкнотами номіналом по 500 грн. кожна за гроші в сумі 3000 гривень поштовим переказом через мережу доставки компанією «Нова пошта».

Придбавши шляхом отримання поштовим переказом через компанію «Нова пошта» посилку з 23 (двадцяти трьох) підроблених банкнот національної валюти України гривні номіналом по 500 гривень кожна, виготовлені з однією серією та номером ФЖ 8942810 2015 року випуску на загальну суму 11500 гривень, обвинувачений ОСОБА_3 незаконно зберігав їх за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта від 19.03.2020 за №62, 15 (п`ятнадцять) банкнот національної валюти України гривні номіналом по 500 гривень кожна, виготовлені з однією серією та номером ФЖ 8942810 2015 року випуску, не відповідають зразкам, що перебувають у офіційному обігу на території України.

В подальшому, 13.02.2020 року приблизно о 13.35 годині, перебуваючи в автомагазині «Добробут», що розташований в АДРЕСА_3 та належить ФОП ОСОБА_7 , маючи намір незаконним шляхом заволодіти чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи,що наявніу ньогогрошові купюри,які вінпридбав напередодніта зберігавпри собі, єпідробленими, обвинувачений ОСОБА_3 вирішив купити автомобільне мастило за вказані підроблені гроші.

У період часу між 13.35-13.40 годинами 13.02.2020 року, реалізуючи свійзлочинний умисел, зкорисливих мотивів,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дійта настаннянегативних наслідків,перебуваючи уавтомагазині «Добробут»,обвинувачений ОСОБА_3 умисно збув дві підроблені банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень серією ФЖ 8942810, використавши їх як засіб платежу, розрахувавшись цими двома підробленими банкнотами номіналом по 500 гривень за дві каністри автомобільного мастила «WOLF 10W40B4 DISEL» місткістю 4 літри та 5 літрів на загальну суму 990 грн. з ФОП ОСОБА_7 , який сприйняв їх за справжні, та отримавши від ОСОБА_7 10 грн. здачі.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , заволодівши двома каністрами автомобільного мастила «WOLF 10W40B4 DISEL» місткістю 4 літри та 5 літрів на суму 990 грн., та здачею в сумі 10 грн., заподіяв матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1000 грн.

Таким чином,суд вважаєдоведеним,що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини,передбачені ч.1ст.199КК України,тобто придбання,зберігання тазбут підробленоїнаціональної валютиУкраїни увиді банкнот,а також ч.1ст.190КК України,тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім того, 22.02.2020року приблизноо 08.45годині, перебуваючи уприміщенні поштовоговідділення ТОВ«ІНТАЙМ»,що розташований вм.Шаргород, Вінницькоїобласті навул.Героїв Майдану,280, маючиумисел назбут підробленоїнаціональної валютиУкраїни увиді банкнот,які вінпридбав угрудні 2019року та намір повторно незаконним шляхом заволодіти чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи,що наявніу ньогогрошові купюри,які вінпридбав напередодніта зберігавпри собі,є підробленими,обвинувачений ОСОБА_3 вирішив отриматизамовлені нимраніше поштовівідправлення. Реалізуючисвій злочиннийумисел,з корисливихмотивів,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дійта настаннянегативних наслідків,перебуваючи уприміщенні поштовоговідділення ТОВ«ІНТАЙМ»,обвинувачений ОСОБА_3 22.02.2020приблизно о08.45годині збув десять підроблених банкнот національної валюти України номіналом по 500 грн. кожна з серією ФЖ 8942810 2015 року випуску, використавши їх як засіб платежу, розрахувавшись за раніше замовлені на своє ім`я поштові відправлення на загальну суму 4948 (чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. з оператором поштового відділення ОСОБА_8 , отримавши здачу в сумі 52 (п`ятдесят дві) гривні, який виявивши у подальшому, що передані ОСОБА_3 грошові кошти є підробленими та будучи матеріально відповідальною особою ТОВ, сплатив за поштові відправлення обвинуваченого власні кошти.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , заволодівши поштовими відправленнями на суму 4948 грн. та здачею в сумі 52 грн., заподіяв матеріального збитку потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 5000 грн.

Таким чином, суд вважаєдоведеним,що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини,передбачені ч.2 ст.199 КК України, тобто збутпідробленої національноївалюти Україниу видібанкнот,вчинений повторно,а такожч.2ст.190КК України,тобто шахрайство(заволодіннячужим майномшляхом обману),вчинене повторно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так,обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, які передбачені ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України і викладені в обвинувальному акті від 14.04.2020 року.

Начальник Шаргородського відділу Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечують щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовий розгляд не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.54, 55).

При цьому, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 27.05.2020 року та 17.06.2020 року відповідно, подали до суду заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності через неможливість прибувати в судові засідання, просять обвинуваченого суворо не карати, оскільки не мають до нього матеріальних та моральних претензій, повідомляють, що не заперечують щодо розгляду кримінального провадження за ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини справи не оспорюють (а.с.45, 56).

Виходячи з вимог ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду…

Заслухавши думки учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , враховуючи подані потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заяви,суд вважаєможливим заїх відсутностіз`ясувати обставиникримінального провадженнята проведеннясудового розглядубез участі потерпілих.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, які передбачені ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України і викладені в обвинувальному акті від 14.04.2020 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , викладені в заявах до суду, думки обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в заявах до суду повідомили про те, що фактичні обставини справи не оспорюють, зміст їх розуміють.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

А також у п.63 рішення ЄСПЛ в справі «Сітневський та Чайковський проти України» від 10.11.2016 року (остаточне 10.02.2017 року) зазначено, що «Ані буква, ані дух Конвенції неперешкоджають особідобровільно відмовитисявголос абоза мовчазноюзгодою відправа нагарантії справедливогосудового розгляду.Проте длятого,щоб відмовавід цьогоправа булавизнана дієвоющодо цілейКонвенції,вона маєнадаватися унедвозначний спосібта супроводжуватисяхоча бмінімальними гарантіями,співмірними їїзначущості.Крім того,вона неповинна суперечитибудь-якомуважливому суспільномуінтересу (див.рішення усправі «Сейдовічпроти Італії»…).Для того,щоб відмовабула дієвою,має бутидоведено,що заявникміг урозумних межахпередбачити наслідкисвоєї поведінки(див.… рішенняу справі«Ідалов протиРосії»… п.86…)».

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати…

При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом, тому права сторін кримінального провадження та потерпілих не порушуються.

Так, будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, зазначив, що виявляє жаль з приводу вчинення злочинів, готовий нести призначене судом покарання, під час досудового розслідування він активно сприяв розкриттю злочину, так як приймав участь добровільно у всіх слідчих діях, добровільно надав показання щодо обставин, механізму та способу вчинення злочинів, також добровільно надає показання під час судового провадження щодо обставин вчинення злочину.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що проживає у с. Хоменки Шаргородського району із ОСОБА_9 у цивільному шлюбі. ОСОБА_9 має двох малолітніх доньок та була вагітна його дитиною, тому він утримував велику сім`ю, а офіційної роботи не мав, підробляв ремонтом автомобілів та житлових будинків та квартир. Взимку 2019-2020 років його сім`я перебувала у скрутному матеріальному становищі, що спонукало його на вчинення злочинів, у чому він розкаюється.

Так, наприкінці грудня 2019 року він у мобільному телефоні проглядав стрічку новин і побачив оголошення про продаж підроблених грошей та перейшов за посиланням на канал «Telegram», де списався із невідомою йому особою про придбання купюр підроблених гривень. Невідома особа повідомила йому, що за 15000 грн. підроблених грошей слід заплатити 5000 грн. Невідома особа повідомила, що чоловік не отримав посилку із підробленими грошима, тому переадресує вказану посилку йому для отримання на Новій Пошті. Він погодився і отримав у січні 2020 року 11500 грн. підроблених грошей купюрами номіналом по 500 грн. Спершу він вирішив придбати мастило для автомобіля, що перебував у його користуванні, оскільки виникла необхідність везти дитину та цивільну дружину до лікарні. 13.02.2020 року між 13.35.-13.40 годинами він прийшов у магазин «Добробут», що знаходиться у м. Шаргород і вирішив збути підроблені грошові кошти, придбавши за них мастило у магазині, розрахувавшись підробленими грошима, обманувши таким чином продавця. Вибравши дві каністри мастила 4 літри і 5 літрів, він розрахувався із ФОП ОСОБА_7 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1000 грн., що були підроблені, двома купюрами по 500 грн. При цьому ОСОБА_7 надав йому здачу в сумі 10 грн. Придбане мастило він завіз додому у с. Хоменки та використав для ремонту автомобіля. В подальшому він продав вказаний автомобіль та придбав інший, який мав несправності.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що придбавши інший автомобіль, який мав несправності, він замовив потрібні запчастини, зокрема, автомобільну панель приладів, датчик, стійку, піввісь, які йому повинні були надійти на поштове відділення ТОВ «ІНТАЙМ» у м. Шаргороді. Коли запчастини прибули на поштове відділення ТОВ «ІНТАЙМ», то він не мав коштів для оплати за придбання запчастин і вирішив розрахуватися підробленими грошима. У поштовому відділенні він передав оператору ОСОБА_8 , з яким був знайомий раніше, 5000 грн. підроблених грошей купюрами по 500 грн. та отримав здачу 52 грн. ОСОБА_8 спершу не запідозрив, що гроші підроблені, але потім з`ясував цю обставину і повідомив у поліцію. Поліцейські приїхали до нього приблизно через 2-3 години після того, як він повернувся додому у с. Хоменки із запчастинами до автомобіля. Він передав поліцейським і запчастини, і дві купюри по 500 грн. підроблених грошей, які залишилися вдома, оскільки решту купюр малолітні діти дістали із шафи і пошкодили, тому він викинув пошкоджені гроші.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 показав, що просив вибачення у потерпілих, відшкодував заподіяні злочином збитки і тому потерпілі не мають до нього матеріальних та моральних претензій, запевняє суд, що не вчинятиме злочинів, так як виправив свою поведінку, просить його суворо не карати.

За такихобставин,виходячи заналізу обвинувальногоакту,допитавши обвинуваченого,вивчивши матеріали справи,що характеризуютьйого особу,суд прийшовдо висновку,що винуватість ОСОБА_3 у вчиненніінкримінованих йомузлочинів,передбачених ч.ч.1,2ст.190,ч.ч.1,2ст.199КК України, доведенаповністю.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України, а саме: наприкінці грудня 2019 року зі свого мобільного телефону марки «Redminote 7» з абонентським номером НОМЕР_1 , виявивши в мережі Інтернет оголошення про продаж підроблених банкнот національної валюти України, обвинувачений ОСОБА_3 вирішив придбати підроблені грошові кошти з метою зберігання та подальшого збуту.

Після виникнення у обвинуваченого ОСОБА_3 умислу на придбання, зберігання та збут підроблених грошових коштів, реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, останній в мережі Інтернет перейшов за посиланням про продаж підроблених грошових коштів на канал «Telegram» і домовився з невідомою особою про придбання НОМЕР_2 підроблених грошових коштів гривень банкнотами номіналом по 500 грн. кожна за гроші в сумі 3000 гривень поштовим переказом через мережу доставки компанією «Нова пошта».

Придбавши шляхом отримання поштовим переказом через компанію «Нова пошта» посилку з 23 (двадцяти трьох) підроблених банкнот національної валюти України гривні номіналом по 500 гривень кожна, виготовлені з однією серією та номером ФЖ 8942810 2015 року випуску на загальну суму 11500 гривень, обвинувачений ОСОБА_3 незаконно зберігав їх за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта від 19.03.2020 за №62, 15 (п`ятнадцять) банкнот національної валюти України гривні номіналом по 500 гривень кожна, виготовлені з однією серією та номером ФЖ 8942810 2015 року випуску, не відповідають зразкам, що перебувають у офіційному обігу на території України.

В подальшому, 13.02.2020 року приблизно о 13.35 годині, перебуваючи в автомагазині «Добробут», що розташований в АДРЕСА_3 та належить ФОП ОСОБА_7 , маючи намір незаконним шляхом заволодіти чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи,що наявніу ньогогрошові купюри,які вінпридбав напередодніта зберігавпри собі, єпідробленими, обвинувачений ОСОБА_3 вирішив купити автомобільне мастило за вказані підроблені гроші.

У період часу між 13.35-13.40 годинами 13.02.2020 року, реалізуючи свійзлочинний умисел, зкорисливих мотивів,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дійта настаннянегативних наслідків,перебуваючи уавтомагазині «Добробут»,обвинувачений ОСОБА_3 умисно збув дві підроблені банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень серією ФЖ 8942810, використавши їх як засіб платежу, розрахувавшись цими двома підробленими банкнотами номіналом по 500 гривень за дві каністри автомобільного мастила «WOLF 10W40B4 DISEL» місткістю 4 літри та 5 літрів на загальну суму 990 грн. з ФОП ОСОБА_7 , який сприйняв їх за справжні, та отримавши від ОСОБА_7 10 грн. здачі.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , заволодівши двома каністрами автомобільного мастила «WOLF 10W40B4 DISEL» місткістю 4 літри та 5 літрів на суму 990 грн., та здачею в сумі 10 грн., заподіяв матеріального збитку потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1000 грн.

Крім того, 22.02.2020року приблизноо 08.45годині, перебуваючи уприміщенні поштовоговідділення ТОВ«ІНТАЙМ»,що розташований вм.Шаргород, Вінницькоїобласті навул.Героїв Майдану,280, маючиумисел назбут підробленоїнаціональної валютиУкраїни увиді банкнот,які вінпридбав угрудні 2019року,та намір повторно незаконним шляхом заволодіти чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи,що наявніу ньогогрошові купюри,які вінпридбав напередодніта зберігавпри собі,є підробленими,обвинувачений ОСОБА_3 вирішив отриматизамовлені нимраніше поштовівідправлення. Реалізуючисвій злочиннийумисел,з корисливихмотивів,усвідомлюючи протиправністьсвоїх дійта настаннянегативних наслідків,перебуваючи уприміщенні поштовоговідділення ТОВ«ІНТАЙМ»,обвинувачений ОСОБА_3 22.02.2020приблизно о08.45годині збув десять підроблених банкнот національної валюти України номіналом по 500 грн. кожна з серією ФЖ 8942810 2015 року випуску, використавши їх як засіб платежу, розрахувавшись за раніше замовлені на своє ім`я поштові відправлення на загальну суму 4948 (чотири тисячі дев`ятсот сорок вісім) гривень з оператором поштового відділення ОСОБА_8 , отримавши здачу в сумі 52 (п`ятдесят дві) гривні, який виявивши у подальшому, що передані ОСОБА_3 грошові кошти є підробленими та будучи матеріально відповідальною особою ТОВ, сплатив за поштові відправлення обвинуваченого власні кошти.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 , заволодівши поштовими відправленнями на суму 4948 грн. та здачею в сумі 52 грн., заподіяв матеріального збитку потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 5000 грн.

Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування за ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України суд вважає вірною.

При цьому, суд виходить також із того, що, відповідно до ч.1 ст.32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

До того ж, суд враховує роз`яснення, що містяться в абз.2 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року за №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до яких, якщо вчинені злочини, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК України повинні отримувати окрему кваліфікацію.

Правовий зміст поняття «повторність» передбачає сам факт вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею, або частиною статті Особливої частини КК України, або різними статтями КК України у випадках, передбачених в його Особливій частині (ч.1 та 3 ст.32, п.2 примітки до ст.289 КК України). При цьому для повторності немає значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято (ч.4 ст.32 КК України).

Такий правовий висновоквисловлено ВерховнимСудом усправі №545/3663/16-квід 10.07.2018року,який судвраховує відповіднодо вимогч.ч.5,6ст.13ЗУ «Просудоустрій істатус суддів»,якими передбачено,що висновкищодо застосуваннянорм права,викладені упостановах ВерховногоСуду,є обов`язковимидля всіхсуб`єктів владнихповноважень,які застосовуютьу своїйдіяльності нормативно-правовийакт,що міститьвідповідну нормуправа. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також,суд виходитьіз того,що,відповідно дост.33КК України,сукупністю злочиніввизнається вчиненняособою двохабо більшезлочинів,передбачених різнимистаттями аборізними частинамиоднієї статтіОсобливої частиницього Кодексу,за жоденз якихїї небуло засуджено.При цьомуне враховуютьсязлочини,за якіособу булозвільнено відкримінальної відповідальностіза підставами,встановленими законом. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

До того ж, суд враховує роз`яснення, що містяться в п.п.9, 10 постанови Пленуму ВСУ за №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до яких за змістом частини другої статті 33 КК злочини, які утворюють сукупність, підлягають окремій кваліфікації. З урахуванням положень частини першої статті 33 КК це правило застосовується, зокрема, і тоді, коли особа вчинила декілька тотожних злочинів (злочинів одного виду), які утворюють повторність, але перший із них не має кваліфікуючих

ознак. У таких випадках перший злочин кваліфікується за частиною

першою відповідноїстатті Особливоїчастини КК,а одинчи декілька наступних за відсутності інших кваліфікуючих ознак за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його(їх)повторно. Якщо у складі злочину передбачене діяння, окремі прояви якого у поєднанні з відповідними обставинами утворюють склад

іншого злочину, то такі прояви, як правило, повинні отримувати окрему кваліфікацію...

Отже, суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені злочини за ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому суд приймає до відома досудову доповідь щодо нього, оскільки, відповідно до абзацу 17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Виходячи з норми ст.12 КК України, вчинені ОСОБА_3 злочини, що передбачені ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України, є злочинами невеликої, середньої тяжкості та тяжким злочином.

ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину. Ці обставини, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

З правового висновку Верховного Суду у справі №756/4830/17-к від 09.10.2018 року вбачається, що щире каяття це психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчинення інших дій, спрямованих на розкриття злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна вважати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти відображення в матеріалах кримінального провадження.

Суд,враховуючи вищевикладені правовівисновки ВерховногоСуду,при призначенніпокарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує такупом`якшуючу покаранняобставину,як щирекаяття,а такожвраховує такупом`якшуючу покаранняобставину як активне сприяння розкриттю злочинів, оскільки упродовж досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, добровільно та активно надав показання про факти та обставини вчинення злочину, добровільно приймав участь у проведенні слідчих дій, добровільно надавав показання щодо своєї злочинної діяльності, механізму вчинення злочину, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, про активне сприяння розкриттю злочину.

Також, суд враховує при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 таку пом`якшуючу обставину, яка не вказана у обвинувальному акті, як добровільне відшкодування завданого ним збитку, згідно із п.2 ч.1 ст.66 КК України, оскільки обвинувачений відшкодував потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 збитки, що підтверджується розписками про отримання грошових коштів (а.с.31, 32) та заявами потерпілих, які засвідчують відсутність до обвинуваченого будь-яких претензій матеріального та морального характеру (а.с.45, 56).

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.88-89).

За місцем проживання в с. Хоменки Шаргородського району, ОСОБА_3 характеризується позитивно, як особа, щодо якої у сільську раду не надходили скарги на поведінку, відсутні компрометуючі матеріали (а.с.92).

Крім того, за інформацією Хоменківської сільської ради, ОСОБА_3 проживає без реєстрації у АДРЕСА_1 , однією сім`єю спільно із ОСОБА_9 та малолітніми дітьми і батьками останньої (а.с.90, 91).

За зареєстрованим місцем проживання Копанківською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_3 характеризується позитивно, як особа, щодо якої у сільську раду не надходили скарги на поведінку, відсутні компрометуючі матеріали (а.с.30).

ОСОБА_3 ні за психіатричною допомогою до лікаря-психіатра, ні за наркологічною допомогою до лікаря-нарколога Шаргородської ЦРЛ не звертався, тобто на спеціальних обліках у лікарів не перебуває (а.с.93).

З досудової доповіді, що складена представником персоналу органу пробації Шаргородського РС філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, але тричі притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП, вчинив умисні злочини проти власності. ОСОБА_3 власного житла не має, проживає із співмешканкою ОСОБА_9 у будинку останньої. На теперішній час ОСОБА_3 неофіційно працевлаштований. Із опису бесіди з обвинуваченим ОСОБА_3 укладач досудової доповіді зробив висновок, що обвинувачений не підтримує зв`язків із особами, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, спиртними напоями не зловживає, має плани на майбутнє, які полягають у одруженні, не вчиненні злочинів у майбутньому. За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с.42-44).

Також, з розділу 3 «Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення» досудової доповіді вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення середній; ризик небезпеки останнього для суспільства чи окремих осіб визначений як середній (а.с.42-44).

З висновку органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 вбачається, що виправлення останнього можливе в умовах, не пов`язаних із ізоляцією від суспільства, зокрема, орган пробації вважає можливим застосування пробації до обвинуваченого (а.с.42-44).

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про пробацію», під часвирішення питанняпро застосуваннядо особипробації судбере доуваги характервчиненого кримінальногоправопорушення тасоціально-психологічнухарактеристику особиобвинуваченого абозасудженого,яку готуєперсонал органупробації абоадміністрація установивиконання покарань.

Згідно зп.2ч.1ст.2ЗУ «Пропробацію», досудова доповідь письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Частиною 1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У зв`язку із наведеним суд приймає до відома соціально-психологічну характеристику представником органу пробації ОСОБА_3 та погоджується із висновком про можливість виправлення останнього в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі, без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком в силу вимог ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, встановлених ст.76 КК України.

Таким чином, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та відсутності обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням ставлення ОСОБА_3 до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяні злочином збитки, з врахуванням думки потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які в заявах до суду просили суворо не карати обвинуваченого, оскільки їм відшкодовано збитки, завдані злочином, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі за правилами ст.70 КК України, з врахуванням положень ст.72 КК України щодо співвідношення покарань при складанні, без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком.

Так, ч.1 ст.70 КК України встановлено, що при сукупностізлочинів суд,призначивши покарання(основнеі додаткове)за кожнийзлочин окремо,визначає остаточнепокарання шляхомпоглинення меншсуворого покараннябільш суворимабо шляхомповного чичасткового складанняпризначених покарань.

З роз`яснень, що містяться в пунктах 20, 21 постанови Пленуму ВСУ за №7 від 24.10.2003 року (з наступними змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що передбачені законом

правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК)

застосовуються увипадках самостійноїкваліфікації вчиненогояк за різними статтями,так іза різнимичастинами однієї статті кримінального закону, якимипередбачено відповідальність заокремі складизлочинів іякі маютьсамостійні санкції… За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими

пунктами статті (частини статті) КК, які не мають

самостійної санкції,покарання непризначається. Встановлений ст.70 КК порядок, згідно з яким суд зобов`язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується

як основних, так і додаткових покарань. При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні

покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого

покарання більш суворим або повного чи часткового складання

покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати

крім даних про особу винного й обставин, що пом`якшують і

обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до

сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість

їх наслідків,вид сукупності(реальначи ідеальна)тощо. Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних.

Санкцією частини 2 статті 199 КК України передбачено конфіскацію як додаткове покарання. Разом з тим, в силу вимог ст.77 КК України, конфіскація при звільненні від покарання не застосовується.

Так, згідно із ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

При цьому, суд призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Відповідно до п.п.12, 14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами та як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 25.02.2020 року накладено арешт на мобільний телефон «Ремді Ноте7» з IMEI номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_3 та сім картою НОМЕР_4 ; три банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна; дві каністри з під мастила «WOLF GUAR TECH 10W40B4 DIESEL»: одну порожню місткістю п`ять літрів, іншу місткістю чотири літри з рештками мастила; автомобільну панель приладів з написом «Mersedes-Benz…0004467521»; датчик стопсигналу з написом «Germany 36745624 2014.11»; стійку автомобільну з написом «SACHS 310 016 НОМЕР_5 »; автомобільну піввісь, що була у використанні, які були видані ОСОБА_3 ; дві банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна, які були видані ОСОБА_7 ; десять банкнот національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна, які були видані ОСОБА_8 (а.с.94-96).

Частиною 4 ст.174 КПК України встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, арешт майна підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Так, 15 купюр номіналом по 500 грн. із серією ФЖ та номером 8942810, які визнані речовими доказами, приєднані до матеріалів кримінальної справи (а.с.75, 76, 77), та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шаргородського ВП до вирішення кримінальної справи (а.с.78), слід знищити.

Мобільний телефон «Ремді Ноте7» з IMEI номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_3 та сім картою НОМЕР_4 ; дві каністри з під мастила «WOLF GUAR TECH 10W40B4 DIESEL»: одну порожню місткістю п`ять літрів, іншу місткістю чотири літри з рештками мастила; автомобільну панель приладів з написом «Mersedes-Benz…0004467521»; датчик стопсигналу з написом «Germany 36745624 2014.11»; автомобільну стійку з написом «SACHS 310 016 НОМЕР_5 »; автомобільну піввісь, що була у використанні, які визнані речовими доказами, приєднані до матеріалів кримінальної справи (а.с.75), та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Шаргородського ВП до вирішення кримінальної справи (а.с.78), слід повернути обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи, що телефон не був знаряддям злочину, а також враховуючи, що потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . ОСОБА_3 повністю відшкодовано збитки шляхом передачі грошових коштів у рахунок відшкодування за придбане у них майно.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення судово-технічної експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведено 19.03.2020 року технічну експертизу і надано висновок за №62 (а.с.80-87), вартість експертизи становить 3140,20 грн. (а.с.79).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 3140,20 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.ч.1, 2 ст.190, ч.ч.1, 2 ст.199 КК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 КК України, ч.2 ст.190 КК України, ч.1 ст.199 КК України, ч.2 ст.199 КК України, та засудити його:

-за ч.1ст.190КК Українидо покаранняу видіобмеження воліна строкодин рік;

- за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік;

-за ч.1ст.199КК Українидо покаранняу видіпозбавлення волі настрок трироки;

-за ч.2ст.199КК Українидо покаранняу видіпозбавлення воліна строкп`ять роківбез конфіскаціїмайна всилу вимогст.ст.75,77КК України.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити до відбування ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, за правилами підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України, без конфіскації майна в силу вимог ст.ст.75, 77 КК України.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у два роки шість місяців не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у два роки шість місяців обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 3140 (три тисячі ста сорок) гривень 20 (двадцять) копійок за проведення технічної експертизи 19.03.2020 року за №62.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду від 25.02.2020 року на майно: мобільний телефон «Ремді Ноте7» з IMEI номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_3 та сім картою НОМЕР_4 ; три банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна; дві каністри з під мастила «WOLF GUAR TECH 10W40B4 DIESEL»: одну порожню місткістю п`ять літрів, іншу місткістю чотири літри з рештками мастила; автомобільну панель приладів з написом «Mersedes-Benz…0004467521»; датчик стопсигналу з написом «Germany 36745624 2014.11»; стійку автомобільну з написом «SACHS 310 016 НОМЕР_5 »; автомобільну піввісь, що була у використанні, які були видані ОСОБА_3 ; дві банкноти національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна, які були видані ОСОБА_7 ; десять банкнот національної валюти України номіналом по 500 гривень із серією ФЖ та номером 8942810 кожна, які були видані ОСОБА_8 , скасувати.

Речові докази: 15 (п`ятнадцять) купюр банкнот національної валюти України номіналом по 500 грн. із серією ФЖ та номером 8942810 знищити; мобільний телефон «Ремді Ноте7» з IMEI номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_3 та сім картою НОМЕР_4 ; дві каністри з під мастила «WOLF GUAR TECH 10W40B4 DIESEL»: одну порожню місткістю п`ять літрів, іншу місткістю чотири літри з рештками мастила; автомобільну панель приладів з написом «Mersedes-Benz…0004467521»; датчик стопсигналу з написом «Germany 36745624 2014.11»; автомобільну стійку з написом «SACHS 310 016 НОМЕР_5 »; автомобільну піввісь, що була у використанні, повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1