Провадження № 2/641/58/2020 Справа № 641/2207/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Колодяжної І.М.,

при секретарі - Гішян А.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Картавих М.І.

справа № 641/2207/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2018 року представник позивача подав до суду позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, суму заборгованості по відсоткам за користування кредитом і сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н від 01.10.2009 року, відповідно до умов якого вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти в розмірі, встановленому договором. Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконує, за ним перед банком виникла сума заборгованості за кредитним договором, в сумі 23992,82 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 93007,18 грн. В добровільному порядку відповідач не погашає наявну заборгованість.

Ухвалою суду від 11 травня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи та в цей же день копія ухвали направлена учасникам справи.

13.06.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач за первісним позовом зазначає, що вона уклала договір з ПАТ КБ «ПриватБанк» під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах (інвалідність другої групи, низький дохід, що не забезпечує право на життя, отримання тілесних ушкоджень, неодноразове лікування), їй спричинено значної моральної шкоди,також зазначила, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, який надав представник ПАТ КБ «ПриватБанк» невірний, у зв`язку з чим, просила стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь заборгованість у розмірі 47138,69 грн., у цінах станом на 01.05.2018 року; визнати договір кредитування № б/н від 01.10.2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 недійсним, таким, що вчинений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1945728 грн., у цінах станом на 01.05.2018 року; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» припинити утримувати ОСОБА_1 у «борговій кабалі та підневільному стані», який нав`язаний їй вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо сплати заборгованості за кредитом.

18.06.2018 року та 17.07.2018 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, в якому зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.10.2009 року відповідач 01.10.2009 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00%. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Про оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх виникнення ч.2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умовами та тарифами. Також відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank. ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншим витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, на думку представника позивача,у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредитному договору. Доводи відповідача про те, що договір вчинено під впливом тяжкої обставини, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним. Однак позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому законом порядку не заявлявся і предметом судового розгляду не був. Правом на оскарження даного договору у судовому порядку ще до звернення позивача з позовом жодна зі сторін не скористалися. Щодо договірного списання представник позивача, зазначив, що за договором про надання банківських послуг № 6/н від 01.10.2009 клієнт має прострочену заборгованість. Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.032004 року ( п.1.4) передбачено договірне списання банком з рахунку клієнта коштів без надання клієнтом платіжного доручення, може здійснюватися банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Відповідно до п.6.1. вищевказаної постанови встановлено, що банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5). Згідно з умовами договору, а саме правилам користування платіжною карткою (п.5.6) - «Тримач доручає банку списувати з будь-якого рахунку власника, відкритого в банку, зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу, списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку». При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо наданого відповідачем висновку спеціаліста, зазначив, що відповідно до ст. 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи), а надана спеціалістом допомога та консультації не змінюють висновок експерта. Наданий відповідачем висновок не може прийматись до уваги, оскільки психолог ОСОБА_3 не є атестованим судовим експертом, оскільки у реєстрі атестованих судових експертів відсутня інформація щодо присвоєння останньому кваліфікації судового експерту. При наданні висновку експерту відповідно до п.2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. В наданому до суду висновку неодноразово спеціаліст використовує оціночні твердження ,що суперечить чинному законодавству, також у наданому висновку використовуються розрахунки інфляційних втрат та відсотків, що відповідно до Закону України «Про судову експертизу» належить до питань економічної експертизи, яка відповідачем не замовлялась,а наданий висновок не відповідає вимогам до таких документів. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки справа № 6-14цс14 від 19.03.2014 року та справа № 6-61цс/14 від 18.06.2014 року «відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу,а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору». Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 02.2018. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.04.2018 року - до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму заперечення, не відповідають дійсності,а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Щодо посилання відповідача на зменшення розміру заборгованості зазначив, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором,здійснював повернення частин суми кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором і станом на 28.02.2018 року заборгованість складає суму в розмірі 117000,00 грн. Відповідач не надала суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. Також зазначив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, не повинні прийматися судом до уваги. У зв`язку з вищевикладеним, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

19.06.2018 року від представника позивача, за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, з якого вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.10.2009 року відповідач 01.10.2009 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00%. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх виникнення ч.2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умовами та тарифами. Також відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank. ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншим витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, на думку представника позивача,у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. Кредитний договір укладений із ОСОБА_1 складається із: заяви позичальника, пам`ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. Про згоду відповідача на укладення договору саме а такій формі та ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами свідчить підпис 01.10.2009 року заяви позичальника. ПАТ КБ «Приватбанк» додав до позовної заяви саме ті умови та правила надання банківських послуг, а також тарифи, з якими було ознайомлено відповідача. Такти чином, позивачем були надані судом саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Щодо порядку погашення заборгованості та нарахуванню процентів, зазначив, що згідно умов та правил надання банківських послуг та тарифів для погашення заборгованості по кредитним карткам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування - це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних, у разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню згідно умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості зазначив, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2012 року № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперацій та служить підставою для записів у регістрах бух обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором із нову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо наданого відповідачем розрахунку заборгованості зазначено, що згідно ст. 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо суд призначає експертизу. Разом з тим, відповідачем не доведено, що остання має спеціальні знання для здійснення такого розрахунку заборгованості. Судово-бухгалтерської експертизи з метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором не проводилась, а тому підстави вважати наданий банком розрахунок заборгованості неналежним відсутні. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, регульовані положеннями глави 71 ЦК України. Правовідносини, що існують між сторонами, є зобов`язальними. У разі порушення зобов`язання моральна шкода може відшкодовуватися тільки тоді, якщо це встановлено договором або законом ( ст. 611 ЦК України). Відшкодування моральної шкоди також не передбачена кредитним договором. Таким чином, на думку представника позивача, спірні правовідносини виникли за домовленістю сторін, тобто договірних зобов`язань, а положеннями ст. ст. 23, 1167 ЦК України регулюються правовідносини з відшкодування шкоди з не договірних зобов`язань. Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди зазначено, що представнику позивача не зрозуміло про яке «незаконне збагачення» говорить ОСОБА_1 , якщо позов до неї пред`явлено про стягнення кредитних коштів, а не її власних. Посилання на «незаконне збагачення» не має місце в цивільному провадженні, також, будь-яких підтверджень завданих збитків, відповідачем не надано. Також зауважив, що Цивільним кодексом України встановлено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так само вільно діяв і відповідач при укладенні кредитного договору, чітко усвідомлюючи в момент укладення цього договору обсяг взятих на себе зобов`язань, та виконувала їх, про що свідчать щомісячні платежі, тому посилання відповідача на недійсність кредитного договору на думку представника позивача не мають жодного смислового навантаження. Також, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, на думку представника позивача не повинні прийматися судом до уваги, та у зв`язку з вищевикладеним, просив відмовити в зустрічній позовній заяві та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

05.09.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в яких відповідач за первісним позовом зазначила, що з позовними вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» не згодна в повному обсязі та вважала, що вона не є боржником ПАТ КБ «ПриватБанк», а ПАТ КБ «ПриватБанк» є її боржником. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що 13.10.2009 року взяти кредит у розмірі 2756,1 грн. вона була змушена під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. Так, 01.05.2009 року ОСОБА_4 наніс останній легкі тілесні ушкодження, а 06.08.2009 року група осіб, знову нанесли їй тілесні ушкодження, вона перебувала на лікарняному довготривалий час, витрати на лікування потягли за собою значну суму, вона є інвалідом другої групи загального захворювання з 2006 року безстроково. Єдиним її джерелом доходу є пенсія, яка не забезпечує право останньої на життя, і не дозволяє їй сплачувати як тіло кредиту, так і відсотки, й штрафні санкції, у зв`язку чим, кредит для неї є борговою кабалою. Внаслідок суттєвого погіршення здоров`я вона не може працювати як приватний підприємець,у зв`язку з чим, з 01.05.2009 року по теперішній час не займається підприємницькою діяльністю і не отримує від неї доходів. 03.03.2015 року кредитна картка ОСОБА_1 була знищена, сама ж ОСОБА_1 у присутності свідків написала письмову відмову від договору кредитної позики, зобов`язалась більше не брати кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» і не повертати отримані гроші, так як кредитний договір для неї є недійсним та нікчемним. У приступності свідків, ця відмова, разом з актом була направлена на адресу ПАТ КБ « ПриватБанк». Зазначили, що у зв`язку з тим, що 03.03.2015 року вона відмовилася від договору кредитування, знищила кредитну картку, і більше не поповнювала її, а також, що позов був підписаний представником ПАТ КБ «ПриватБанк» 15.03.2018 року, вважала, що позивач пропустив трирічний строк давності пред`явлення позову до суду, у зв`язку з чим, на її думку , в позові повинно бути відмовлено в повному обсязі на підставі пропуску строку давності. Також зазначила, що кредитну картку вона не поповнювала та не повертала борг ПАТ КБ «ПриватБанк» 28.04.2015 року на суму 4 грн. 77 коп., 19.08.2015 року на суму 20 грн. 56 коп., 28.02.2018 року на суму 22 грн.16 коп., всі ці внески вона не здійснювала, а співробітниками ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою сфальсифікувати докази виконання нею зобов`язань перед банком фіктивно продовжити строк давності, також, ще однією з підставі відмови в задоволенні позову вважала, те, що він укладений під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, а також, те, що оспорюваний кредитний договір є для неї «кредитною кабалою та підневільним станом» в розумінні ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки вона отримує пенсію у розмірі 1415 грн., яка є єдиним її джерелом доходжу. 30% від пенсії становить 424,5 грн. Із них, згідно 2/3, тобто 283 грн. 00 коп. має йти на погашення тіла кредиту, а 1/3 на погашення відсотків та штрафних санкцій, також вважала що розрахунки по сплаті кредитного договору є невірними, оскільки ,на її думку, вони розраховані не вірно,так як в червні 2018 року вона звернулася до свого знайомого ОСОБА_3 з проханням скласти висновок, про те, які моральні страждання вона понесла, у зв`язку з тим, що кредитування з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» порушило її права на достатній життєвий рівень, на життя, та здоров`я, також, у зв`язку з тим, що кредитування було недійсним, оскільки вона була вимушена оформити його під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах. 11.06.2018 року використовуючи спеціальні наукові знання, з урахуванням практики ЕСПЧ ОСОБА_3 склав науковий висновок спеціаліста (компетентної особи) про те, що розмір завданого ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 складає 1945 728 грн., в ціні на 01.05.2018 року, розмір переплати, розраховано на підставі наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» позову складає 47138,69 грн., в ціні на 01.05.2018 року ( тобто по кредиту ПАТ КБ «ПриватБанк» винен ОСОБА_1 , а не вона їм., враховуючи вищевикладене просила в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.10.2018 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми. Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми об`єднана в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в цей же день копія ухвали направлена учасникам справи.

22.01.2019 року до суду надійшла уточнена відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якій відповідач за первісним позовом зазначила, що у своєму відзиві на зустрічний позов, відповідач за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» навмисно надав недостовірну інформацію про те, що вона уклала договір № б/н від 01.10.2009 року про отримання кредиту. В дійсності, на її думку, вона не укладала кредитний договір , а лише написала заяву з проханням оформити кредит, у зв`язку з чим, до спірних правовідносин повинні застосовуватися не умови договору, а чинне законодавство щодо займу грошових коштів з врахуванням інфляції та 3% річних, а не законодавство про кредитування. При написанні зазначеної заяви про оформлення кредиту, їй співробітниками ПАТ КБ «ПриватБанк» було запропоновано підписати фальшиве підтвердження, про те, що вона начебто ознайомлена з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою та тарифами, чого в дійсності не було. Вона подала лише заяву про видачу кредитної картки, яка не була підписана уповноваженим представником ПАТ КБ «ПриватБанк»,тому, на її думку , він є недійсним. Договору приєднання підписано також не було, а була підписана заява і лише однією стороною. Їй не були відомі і зрозумілі умови договору, так як вона з ними не знайомилась і не розуміє українську мову, у зв`язку з чим, просила відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

22.01.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача за первісним позовом, в якому зазначено, що ні з первинного позову, ні з відзиву на зустрічний позов, ні з додатків до вказаних заяв по суті справи не видно, які саме суми за кредитним договором були отримані ОСОБА_1 , коли вони були нею отримані, а також, як та коли погашалась заборгованість за кредитом. З доданого до первинного позову розрахунку заборгованості видно лише те, що нею в період часу з 01.10.2009 року отримувались якісь грошові кошти та погашалась якась заборгованість. Але, останній не зрозуміло як та в якому розмірі були нараховані відсотки за користуванням кредитом. Вважала, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не конкретизований, в позові не вказаний обґрунтований розрахунок сум, що банк просить стягнути, не вказано, чи застосовувались ПАТ КБ «ПриватБанк» заходи досудового врегулювання спору. З розрахунку, який наданий представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не можливо зрозуміти та достовірно встановити, які саме суми кредитних коштів були нею використані, коли були отримані ці кредитні кошти, чи проводилось нею погашення заборгованості за кредитом, коли та в якому розмірі було проведення погашення заборгованості, та яка саме сума не була повернута. Також, з цього розрахунку не видно, які саме відсотки були нараховані за користування кредитними коштами, коли вони були нараховані та яка загальна сума заборгованості по кредиту та по відсоткам. Крім цього, ПАТ КБ «ПриватБанк» був наданий до суду лист від 18.06.2018 року,в якому зазначено, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 01.10.2009 року були отримані картки у кількості 4-х примірників, остання з яких мала термін дії до 02.2018 р.. При цьому, ПАТ КБ «ПриватБанк» не були надані докази того, що нею вказані картки дійсно були отримані, не мала можливості прочитати договір перед його укладенням. Також з вказаного листа не зрозуміло, коли саме були видані ОСОБА_1 банківські картки, який термін дії кожної з них та які грошові суми можуть бути отримані по цим карткам. У зв`язку з вищевикладеним, вважала, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтований, не конкретний, неможливо достовірно встановити всі обставини справи, які мають значення для прийняття рішення, та вважала, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

20.02.2019 року, 22.02.2019 року до суду надійшла відповідь позивача за первісним позовом на заперечення відповідача, в якій зазначено, що відповідно укладеного договору № б/н від 01.10.2009 року відповідач 01.10.2009 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00%. на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Про оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх виникнення ч.2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладення договору здійснюється за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умовами та тарифами. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, необхідні для придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила, та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Щодо ознайомлення відповідача за первісним позовом з умовами кредитування зазначив, що позивачем за первісним позовом надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 01.10.2009 року, з якої чітко вбачається, що персональні дані, адреса проживання, інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «універсальна» та особистим підписом засвідчила. Також до матеріалів позовної заява долучено «Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» власноруч підписана відповідачем, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2.5% (30,00 % на рік), вказано розмірі комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладені договору були обговорені усі істотні умови. крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. Банком до суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже отримала кредитну карту «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі сума погашення за наданим кредитом). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладення договору, всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічної експертизи по справі не призначались. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір , який ніким не оспорений, а отже є всі законній підстави для стягнення заборгованості з відповідача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Наданий до заперечення відповідачем «акт» не має жодної юридичної сили,а заперечення не відповідають дійсності. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками,а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконала. протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи. Відповідач не спростувала доводів банку щодо часткового здійснення нею погашення заборгованості по кредитному договору. Доводи відповідача про те, що договір вчинено під впливом тяжкої обставини, можуть бути підставою для визнання його судом недійсним. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. ПАТ КБ «ПриватБанк» надав суду докази, щодо наявності заборгованості за договором. Відповідач, в свою, чергу, не спростувала докази надані банком щодо цього факту. Відповідачем не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа. Щодо правомірності односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування зазначив, що умови про порядок внесення змін до тарифів, умов та правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто відповідач перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з його умовами і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору, про що свідчить її підпис. Щодо посилання відповідача на відсутність у представника банку повноважень укладати кредитні договори. ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що згідно ст. 674 Постанови Правління національного банку України від 08.12.2004 року № 601 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного Банку України та банків України із зазначенням строків «зберігання» документи у банку зберігаються не більше 5 років. Анкета-заява підписана співробітниками банку, які були уповноважені на дані дії, міститься печать банку. Посилання відповідача, про те, що наданий йому кредит з споживчим необґрунтовані та безпідставні,так як в даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у той час коли споживчій кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Щодо посилання відповідача на те, що банк пропонує несправедливі умови кредитування, зазначив, що сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. Посилання відповідача, що банк пропонує несправедливі умови кредитування з безпідставними, адже сторони досягли згоди щодо всіх умов, що засвідчили власними підписами. Доказів, що відповідач не мала можливості прочитати договір перед його укладенням до суду не надано. Вважали посилання відповідача на несправедливі умови після погодження умов, багаторічної сплати за кредитним договором, тривалого виконання його умов, за відсутності дійсних підстав вважати відповідні умови договору несправедливими, лише намаганням уникнути відповідальності за допущення прострочення кредитного зобов`язання шляхом отримання неправомірної вигоди за рахунок отримання на свою користь рішення суду, після введення суду в оману обставинами, викладеними у позові. Щодо наданого відповідачем висновку спеціаліста, зазначив, , що наданий відповідачем висновок не може прийматись до уваги, оскільки психолог ОСОБА_3 не є атестованим судовим експертом, оскільки у реєстрі атестованих судових експертів відсутня інформація щодо присвоєння останньому кваліфікації судового експерту. При наданні висновку експерту відповідно до п.2.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами. В наданому до суду висновку неодноразово спеціаліст використовує оціночні твердження що суперечить чинному законодавству, також у наданому висновку використовуються розрахунки інфляційних втрат та відсотків, що відповідно до Закону України «Про судову експертизу» належить до питань економічної експертизи, яка відповідачем не замовлялась, а наданий висновок не відповідає вимогам до таких документів. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, регульовані положеннями глави 71 ЦК України. Правовідносини, що існують між сторонами, є зобов`язальними. У разі порушення зобов`язання моральна шкода може відшкодовуватися тільки тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК України). Відшкодування моральної шкоди також не передбачена кредитним договором. Таким чином, на думку представника позивача, спірні правовідносини виникли за домовленістю сторін, тобто договірних зобов`язань, а положеннями ст. ст. 23, 1167 ЦК України регулюються правовідносини з відшкодування шкоди з не договірних зобов`язань. Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди зазначено, що представнику позивача не зрозуміло про яке «незаконне збагачення» говорить ОСОБА_1 , якщо позов до неї пред`явлено про стягнення кредитних коштів, а не її власних. Посилання на «незаконне збагачення» не має місце в цивільному провадженні, також, будь-яких підтверджень завданих збитків, відповідачем не надано. Вимоги відповідача про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за своєю правовою природою не можуть містити самостійних вимог, оскільки відповідачем подано лише заперечення на позов. Щодо строків позовної давності зазначив, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленість сторін. Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки справа № 6-14цс14 від 19.03.2014 року та справа № 6-61цс/14 від 18.06.2014 року «відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу,а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору». Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 02.2018. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 10.04.2018 року - до спливу строку позовної давності, у зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своїх запереченнях, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також зауважив, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором, у зв`язку з вищевикладеним, просив задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

20.02.2019 року до суду надішли заперечення представника позивача за первісним позовом на відповідь на відзив відповідача, в яких викладені аналогічні обставини та доводи, які викладені в запереченнях та відзивах від 18.06.2018 року, 19.06.2018 року, 17.07.2018 року, 20.02.2019 року, 22.02.2019 року

29.05.2020 року до суду від відповідача за первісним позовом надійшла заява про застосування позовної давності, в якій зазначено, що відповідно до відомостей по картковому рахунку ОСОБА_1 наданих ПАТ КБ «ПриватБанк», остання операція по рахунку була проведена останньою 31.10.2014 року, а саме поповнення картки на суми 600,0 грн., 100,0 грн., 20,0 грн., за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього жодної операції по поповненню картки останньою здійснено не було, тобто саме 31.10.2014 року вона припинила виконання своїх зобов`язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до умов правил надання банківських послуг, на які посилається представник позивача у своєму позові та відзивах, заборгованість за карткою сплачується щомісячними платежами, які вносяться до 25 числа місяця, наступного за місяцем, коли виникла заборгованість. тобто, вона повинна була внести наступний платіж на свою картку до 25 грудня 2014 року. Таким чином на її думку, 26 грудня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було відомо, що вона припинила виконувати свої зобов`язання за картковим рахунком та не сплачувала по ньому заборгованість. Крім того, 03.03.2015 року вона в присутності двох свідків знищила кредитну картку ПАТ КБ «ПриватБанк», про що був складений відповідний акт. Також в цьому акті було вказано, що ОСОБА_1 відмовляється від договору кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобов`язується більше не брати кредитів у ПАТ КБ «ПриватБанк» та не повертати отримані кошти. Враховуючи вищевикладене, перебіг строку позовної давності на її думку почався з наступного дня після настання строку погашення чергового платежу по картці, тобто з 26 грудня 2014 року. Трирічний строк позовної давності щодо звернень до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до неї про стягнення заборгованості закінчився 26 грудня 2017 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позов 15.03.2018 року, тобто за межами терміну позовної давності.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, в повному обсязі підтримала позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, запереченнях, відповідях на відзив відповідача.

Відповідач та її представник у судовому засіданні проти первісного позову заперечували, просили в задоволенні первісного позову відмовити, врахувати заяву відповідача про застосування позовної давності від 29.05.2020 року та задовольнити зустрічній позов. Також відповідач пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 11 години 00 хвилин, вона підійшла до відділення зв`язку № 25 м. Харкова на Південному вокзалі, де до неї підішли свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .. Вона в присутності свідків розрізала банківську картку навпіл, та поклала її до конверту, туди ж поклала письмову відмову від кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», де зобов`язалась більше не брати кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» та не повертати на останню дату нараховані разом в пенею, штрафами та процентами по кредиту у розмірі 14000 грн.00 коп., оскільки ліміт був встановлений по картці 8000 грн., які вона раніше вже виплатила. Звідки взялися 14000 грн., остання не знає, так як більше 8000 грн. вона в ПАТ КБ «ПриватБанк» по цій кредитній картці не отримувала, і ліміт більш 8000 грн., їй не встановлювали в ПАТ КБ «ПриватБанк». Також, вважала, що кредитування порушує її конституційні права на достатній життєвий рівень, на життя, так як вона є інвалідом другої групи, мешкає сама, потребує матеріальної підтримки. Кредитування ,на її думку,є недійсним, фіктивним та нікчемним. Далі, ОСОБА_1 поклала в конверт письмову відмову та картку, закрили конверт, та кинули його до жовтого ящику, який стояв на вулиці біля дверей, відправили за адресою: АДРЕСА_2 останні зайшли до поштового відділення, де склали акт щодо цього, де розписалися ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Суд, заслухавши вступне слово відповідача та її представника , допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 01.10.2009 року ОСОБА_1 в ПАТ КБ «ПриватБанк» подала заяву - анкету на оформлення кредитної карти «Універсальна, 55 днів льотного періоду» ( а.с.13, Том1). В той же день між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 01.10.2009 року відповідно до якого, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.10.2009 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 28.02.2018 року заборгованість складає 117000, 00 грн.: з них: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 23992,82 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками 93007,18 грн. ( а.с.7-11, Том 1).

Як вбачається з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2018 року ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 01.10.2009 року отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 остання з них мала термін дії до 02.2018 року.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статтi ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

Згідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.6.6. Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором. Таким чином в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Встановлено, відповідач ОСОБА_1 належним чином не дотримувалася умов договору, внаслідок чого, згідно наданого розрахунку заборгованості, станом на 28.02.2018 року у відповідача перед банком виникла заборгованість в розмірі 117000, 00 грн., з яких:

- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 23992,82 грн.;

- загальний залишок заборгованості за відсотками 93007,18 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як зазначає в позовній заяві представник позивача 01 жовтня 2009 року з відповідачем було укладено договір б/н ,останній платіж за даним кредитним договором відповідачем здійснено 31 жовтня 2014 року .

Відповідно до ст. 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 своєї постанови від 18 грудня 2009 року 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом 13 квітня 2018 року, строк звернення до суду сплинув, про наслідки застосування якого просив представник відповідача , суд застосовує позовну давність до заявлених вимог та відмовляє в задоволенні позову ПАТ «КБ «Приватбанк» .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що 03.03.2015 року близько 11 години 02 хвилин, на прохання ОСОБА_1 він підійшов до ВЗ № 25 м. Харкова, для того щоб підтвердити факт відмови ОСОБА_1 від послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» та факту знищення кредитної картки та відправлення листа до ПАТ КБ «ПриватБанк». Біля поштового відділення вже знаходилась ОСОБА_1 , після до них підійшла ОСОБА_5 раніше він з нею знайомий не був. При ньому та при ОСОБА_5 , ОСОБА_1 розрізала банківську картку навпіл, також показала нам заяву, в якій вона відмовляється від послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки умови кредитування порушують її конституційні права на достатній життєвий рівень, на життя, та здоров`я. Після цього, вони все поклали до конверту та відправили цей конверт на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» на вул. Грушевського 1Д за місцем реєстрації ПАТ КБ «ПриватБанк», далі останні зайшли до поштового відділення, де склали акт щодо цього. Через деякий час, а саме в червні 2018 року до нього звернулася ОСОБА_1 з проханням скласти висновок, про те, які моральні страждання вона понесла, у зв`язку з тим, що кредитування з боку ПАТ КБ «ПриватБанк» порушило її права на достатній життєвий рівень, на життя, та здоров`я, також, у зв`язку з тим, що кредитування було недійсним, оскільки вона була вимушена оформити під дією тяжких обставин та на не вигідних умовах. 11.06.2018 року використовуючи спеціальні наукові знання, з урахуванням практики ЕСПЧ склав науковий висновок спеціаліста (компетентної особи) про те, що розмір завданого ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 складає 1945 728 грн., в ціні на 01.05.2018 року, розмір переплати, розраховано на підставі наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» позову складає 47138,69 грн., в ціні на 01.05.2018 року (тобто по кредиту ПАТ КБ «ПриватБанк» винен ОСОБА_1 , а не вона їм. 21.01.2019 року ОСОБА_1 запросила його до інтернет-кафе на станції метро « Студентська », де вони оглянули сайт, на який посилається ПАТ КБ «ПриватБанк», де знаходяться «умови та правила надання банківських послуг» та «тарифи», які є невід`ємною частиною договору кредитування ОСОБА_1 , але по адресу privatbank. ua/terms/pages/70/ вони були відсутні, про що був складений акт у присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та його.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що 03.03.2015 року близько 11 години 05 хвилин, на прохання ОСОБА_1 підійшла до відділення зв`язку № 25 м. Харкова на Південному вокзалі. Біля поштового відділення вже знаходилась ОСОБА_1 та ОСОБА_3 де ОСОБА_1 в їх присутності розрізала банківську картку навпіл, та поклала її до конверту, туди ж поклала письмову відмову від кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», де зобов`язалась більше не брати кредитів в ПАТ КБ «ПриватБанк» та не повертати на останню дату нараховані разом в пенею, штрафами та процентами по кредиту у розмірі 14000 грн.00 коп., оскільки ліміт був встановлений по картці 8000 грн., які вона раніше вже виплатила. Звідки взялися 14000 грн., ОСОБА_1 не знає, так як більше 8000 грн. вона в ПАТ КБ «ПриватБанк» по цій кредитній картці не отримувала, і ліміт більш8000 грн., їй не встановлювали в ПАТ КБ «ПриватБанк». Також, ОСОБА_1 вважала, що кредитування порушує її конституційні права на достатній життєвий рівень, на життя, та здоров`я, оскільки вона пенсіонер, мешкає сама, потребує матеріальної підтримки. Свідок ОСОБА_5 неодноразово позичала ОСОБА_1 по 100 грн. на їжу. В присутності свідків, ОСОБА_1 поклала в конверт письмову відмову та картку, закрила конверт, та кинула його до жовтого ящику, який стояв на вулиці біля дверей, відправили за адресою: АДРЕСА_2 останні зайшли до поштового відділення, де склали акт щодо цього, де розписалися. 21.01.2019 року ОСОБА_1 запросила її до інтернет-кафе на станції метро « Студентська », де вони оглянули сайт, на який посилається ПАТ КБ «ПриватБанк», де знаходяться «умови та правила надання банківських послуг» та «тарифи», які є невід`ємною частиною договору кредитування ОСОБА_1 , але на по адресу privatbank. ua/terms/pages/70/ вони були відсутні, про що був складений акт у присутності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її.

Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено , що під час укладення договору про надання кредиту ОСОБА_1 діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши характер правочину і узгодивши всі його істотні умови, отримавши кошти у кредит тривалий час виконувала свої зобов`язання з повернення цих коштів та сплати відповідних відсотків, позивачем не доведено, що при укладенні оскаржуваного кредитного договору їй не була надана інформація, яка б не давала можливості у повній мірі усвідомлювати який договір вона укладає та на яких умовах, або що умови, оспорюваного кредитного договору є несправедливими, тобто такими, що призводять до істотного дисбалансу прав та інтересів сторін.

Відповідно до роз,яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв,язку з ушкодженням здоров,я, у порушенні нормальних життєвих зв,язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При з,ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з,ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Крім того, згідно п.5ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч.2ст. 22 цього ж Закону, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже , відповідно до положень вказаних норм права споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння внаслідок недоліків продукції (дефекту продукції) у випадках, передбачених законом.

Всупереч вищевказаних вимог, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наявності причинного зв,язку між завданою їй шкодою та протиправними діями ПАТ КБ «Приватбанк» відносно неї, а також вини ПАТ КБ «Приватбанк» в заподіянні будь-якої шкоди, а тому в задоволенні зустрічного позову в цій частині суд відмовляє.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійним та зобов,язання вчинення дій .

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач за основним позовом та відповідач за зустрічним позовом : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ,ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження юридичної особи : м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д .

Відповідач за основним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІН НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складений 18 червня 2020 року.

Суддя: І. М. Колодяжна