П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/93/19
Провадження № 11-6заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача - Оніщук С. П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року(судді Кравчук В. М., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Стародуб О. П., Мороз Л. Л.) у справі № 9901/93/19 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія)) про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 23 січня 2019 року № 12дп-19 «Про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 ».
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням вимог Конституції та законів України, за відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованим, упередженим, нерозсудливим та непропорційним.
3. Позивач указав, що не погоджується з висновком КДКП щодо порушення ним вимог пункту 2 розділу VI Положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року № 139 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810; далі - Положення № 139, ЄРДР, ГПУ відповідно), оскільки недолік щодо невідображення у ЄРДР суми завданих збитків у кримінальному провадженні № 12018180150000054 допущений не ним, а слідчим. ОСОБА_1 не звернув уваги на вказаний факт, оскільки був переконаний у повноті відображення таких відомостей слідчим. До того ж цей недолік у найкоротші терміни був усунутий шляхом внесення Костопільським відділом поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області (далі - Костопільський ВП) відомостей до статистичної звітності.
4. На думку позивача, є помилковим висновок щодо порушення ним вимог статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в частині затвердження обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018180150000054, який містив дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди, що не відповідають дійсності. Вказана стаття КПК України встановлює обов`язкові вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Зокрема, однією з таких вимог є відображення в акті відомостей щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Однак положення цієї статті КПК України не зобов`язують слідчого та/або прокурора зазначати в обвинувальному акті відомості про відшкодування чи невідшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Отже, зазначення таких відомостей в обвинувальному акті слідчим/прокурором допускається, але не є обов`язковим. Зазначення слідчим/прокурором у обвинувальному акті додаткових відомостей, відображення яких не вимагається положеннями статті 291 КПК України (розгорнуті анкетні дані обвинуваченого, відомості про судимості, дані про захисника, розмір відшкодованих збитків тощо), обумовлено судовою практикою у конкретному регіоні. Тому через необов`язковість зазначення таких відомостей їх помилковість не свідчить про порушення вимог статті 291 КПК України та про невідповідність акта вимогам цього Кодексу, відтак не може бути підставою для притягнення прокурора до відповідальності.
5. ОСОБА_1 указав, що не відповідають дійсності також твердження КДКП щодо порушення ним вимог наказів ГПУ в частині як невжиття заходів щодо відшкодування збитків у кримінальному провадженні № 12018180150000054, так і непередачі матеріалів для вжиття заходів цивільно-правового характеру. У цьому випадку постійним лісокористувачем, якому заподіяно шкоду незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, є юридична особа - Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив «Селянський ліс» (далі - СВСК «Селянський ліс»), в інтересах якої прокурор позбавлений права звертатися з позовом до суду (стаття 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру»; далі - Закон № 1697-VII). До того ж у своєму листі від 12 березня 2018 року № 31 СВСК «Селянський ліс» повідомив про відсутність претензій до свого колишнього працівника - обвинуваченого ОСОБА_2 . Крім цього, Господарський суд Рівненської області ухвалою від 26 грудня 2018 року у справі № 918/721/18, яка набрала законної сили, позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області до СВСК «Селянський ліс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 387 тис. 281 грн 84 коп. залишив без розгляду. Суд виходив із того, що позов подано прокурором як особою, яка не має процесуальної дієздатності. У цьому випадку прокуратура неправильно визначила організацію, бездіяльність якої стала підставою для звернення з цим позовом та в інтересах якої необхідно подавати позов, так само як і не довела бездіяльності органу місцевого самоврядування, що наділяло б прокурора правом звернутися до суду із цим позовом. На думку позивача, він правомірно не втрутився у діяльність СВСК «Селянський ліс», який вправі самостійно вирішувати питання наявності/відсутності підстав звернення до суду з позовом про стягнення з працівника заподіяної шкоди, а відтак вчинив правильно.
6. На переконання позивача, не відповідають фактичним обставинам твердження КДКП про те, що саме через його бездіяльність особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, змогла уникнути цивільної відповідальності щодо відшкодовування державі завданих збитків, оскільки залишилось незрозумілим, хто, в чиїх інтересах та до якого суду мав пред`явити позов про стягнення збитків. При цьому саме роботодавець обвинуваченого - СВСК «Селянський ліс» як постійний лісокористувач вправі самостійно вирішувати питання наявності чи відсутності підстав звернення до суду з позовом про стягнення з працівника завданої матеріальної шкоди.
7. Крім того, на думку позивача, вказівка КДКП в оскаржуваному рішенні на нібито безпідставне неоскарження Незнамовим В. В. як прокурором у кримінальному провадженні № 12018180150000054 ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року у справі № 564/213/18 про закриття кримінального провадження є протиправною в силу вимог частини першої статті 36 КПК України. При цьому відповідач не врахував, що регіональна прокуратура погодилась із законністю вказаної ухвали, що підтверджується довідкою про результати розгляду кримінального провадження. Тобто ухвала суду від 13 березня 2018 року ніким, у тому числі й регіональною прокуратурою, не оскаржена, а недолік, на який указано як на підставу оскарження ухвали суду в апеляційному порядку, суд, що постановив таку ухвалу, усунув самостійно шляхом постановлення 27 вересня 2018 року ухвали про виправлення описки.
8. ОСОБА_1 також указав на допущені регіональною прокуратурою порушення під час проведення службового розслідування, оскільки саме матеріали службового розслідування використані КДКП у ході дисциплінарного провадження. На порушення вимог пункту 1 розділу І, абзацу третього пункту 3 розділу V Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом ГПУ від 06 грудня 2017 року № 343 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2018 року за № 8/31460; далі - Інструкція № 343), виконувач обов`язків прокурора Рівненської області наказом від 10 вересня 2018 року № 66 призначив службове розслідування не стосовно конкретно визначеного прокурора, а за фактами можливих протиправних дій невизначених працівників органів Прокуратури Рівненської області. Позивача як особу, стосовно якої проводилося службове розслідування, про його проведення повідомлено лише 03 жовтня 2018 року, тобто з порушенням триденного строку. Такі порушення вимог Інструкції № 343 суттєво вплинули на результати службового розслідування, оскільки, по-перше, під дію наказу про проведення службового розслідування потрапили всі працівники органів Прокуратури Рівненської області. По-друге, через несвоєчасне повідомлення про початок службового розслідування (початок - 10 вересня 2018 року, повідомлення - 03 жовтня 2018 року, завершення - 22 жовтня 2018 року) позивач був позбавлений можливості своєчасно реалізувати права, визначені пунктом 6 розділу V Інструкції № 343, оскільки практично всі дії у службовому розслідуванні проведені до його повідомлення. Матеріали службового розслідування не містять рапорту голови комісії про необхідність продовження строку чи письмового наказу посадової особи, яка призначила службове розслідування, про його продовження. Крім того, члени комісії з проведення службового розслідування протиправно, з порушенням вимог статей 36, 107, 159 КПК України та пункту 4 розділу V Інструкції № 343 отримали доступ до матеріалів кримінального та наглядового проваджень та до звукозапису судового засідання у справі № 564/213/18. Проте КДКП усі вказані порушення комісії з проведення службового розслідування проігнорувала, доводів прокурора ОСОБА_1 не спростувала.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 28 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовив.
10. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді начальника Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської областіта будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 12018180150000054 за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України(далі - КК України), неналежно виконав службові обов`язки, а саме: на порушення вимог статті 291 КПК України затвердив обвинувальний акт, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків; на порушення вимог пунктів 1, 2 розділу VІ Положення № 139 перед внесенням до ЄРДР даних про результати досудового розслідування не забезпечив належну перевірку правильності та повноти відомостей про завдані збитки в розмірі 387 тис. 281 грн 84 коп. та їх відшкодування; ознайомившись з ухвалою суду про закриття кримінального провадження та виявивши в мотивувальній частині ухвали зазначення про встановлений факт повного відшкодування збитків при фактичному їх невідшкодуванні, не подав на таке рішення апеляційну скаргу про виключення вказаного формулювання з ухвали суду, чим порушив вимоги пункту 25 наказу ГПУ від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - наказ № 4гн); на порушення вимог пункту 1.4 наказу № 4гн не забезпечив своєчасного вжиття заходів щодо відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди; не передав матеріалів для вжиття заходів цивільно-правового характеру, чим порушив вимоги пункту 2 наказу ГПУ від 30 квітня 2016 року № 171 «Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва інтересів держави в судах» (далі - наказ № 171).
11. За висновком суду першої інстанції, КДКП дійшла правильних висновків про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, оскільки ним допущено невиконання та неналежне виконання службових обов`язків.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
12. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення прийнято судом за неповного дослідження доказів і з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
13. На думку скаржника, суд першої інстанції, акцентуючи увагу на необхідності безумовного виконання прокурором вимог Положення № 139, не врахував, що глава 8 розділу II цього Положення також наділяє реєстратора правом редагування (зміни) відомостей у разі виявлення неточностей, технічних помилок або неповноти даних, а відтак саме лише неповне відображення реєстратором даних у ЄРДР за умови подальшого усунення такого недоліку та неспричинення ним жодних негативних наслідків не свідчить про настання підстав для дисциплінарної відповідальності.
14. ОСОБА_1 також зазначив, що помилковим і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок затвердження позивачем обвинувального акта, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди, Костопільський районний суд Рівненської області ухвалою від 13 березня 2018 року звільнив обвинуваченого на підставі статті 48 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження № 12018180150000054 закрив, натомість підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності в цьому випадку стали не відомості обвинувального акта про відшкодування заподіяної злочином шкоди, а встановлення цим судом під час судового розгляду обставин, передбачених статтею 48 КК України, а саме того, що з моменту скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 перестав бути суспільно небезпечною особою, а вчинене діяння втратило суспільно небезпечний характер з огляду на те, що станом на день розгляду провадження обвинувачений був звільнений з посади майстра лісу, завдані збитки відшкодовані, що підтверджено відповідним листом лісокористувача - СВСК «Селянський ліс», і претензій до винної особи немає.
15. На переконання скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 291 КПК України, норми якої не зобов`язують слідчого та/або прокурора зазначати в обвинувальному акті відомості про відшкодування/невідшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Однак суд першої інстанції, надаючи оцінку відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018180150000054 вимогам КПК України, не врахував, що жодна із посадових осіб, у тому числі й члени комісії з проведення службового розслідування та члени КДКП, не наділені правом надавати оцінку відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Таким правом наділені виключно суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні (стаття 314 КПК України) та суд апеляційної інстанції у разі оскарження ухвали про повернення обвинувального акта прокурору (стаття 392 КПК України).
16. Суд, погодившись із законністю притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності через неподання ним апеляційної скарги та позову, порушив також закріплений у пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII принцип незалежності прокурорів. Одночасно поза увагою суду першої інстанції залишився й той факт, що посадові особи Прокуратури Рівненської області, зокрема заступник прокурора області, який проводив службове розслідування, будучи наділеним відповідними повноваженнями (положення частини четвертої статті 36 КПК України), самостійно ухвалу суду про закриття кримінального провадження не оскаржив, погодився з її законністю, а також не вжив заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення збитків, хоча мав і продовжує мати таку можливість.
17. ОСОБА_1 також зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишилися численні та суттєві порушення, допущені регіональною прокуратурою під час проведення службового розслідування, оскільки саме матеріали службового розслідування використані відповідачем у ході дисциплінарного провадження. При цьому позивач на обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та вказує на відсутність у рішенні суду оцінки його аргументів про численні порушення, допущені службовими особами Прокуратури Рівненської області.
18. На думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що його діями не завдано та не могло бути завдано жодних негативних наслідків правам та законним інтересам будь-яких інших осіб, авторитету органів прокуратури, оскільки, як він вказав у позовній заяві, провадження у справі № 564/213/18 судом було закрито, а пред`явлений місцевою прокуратурою за вказівкою регіональної прокуратури позов повернуто прокурору без розгляду.
19. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рух апеляційної скарги
20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, а ухвалою від 10 лютого 2020 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
21. 27 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
22. На думку відповідача, доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що згідно зі статтею 291 КПК України слідчий (прокурор) не зобов`язаний в обвинувальному акті зазначати про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не ґрунтуються на нормах процесуального закону. Водночас суд першої інстанції надав правильну оцінку вказаним обставинам та застосував указану норму права. Встановлені під час дисциплінарного провадження КДКП факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішень Комісії в межах її компетенції щодо вирішення питання про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та ніяк не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень, а відтак суд правильно відхилив доводи позивача про те, що КДКП надала юридичну оцінку обвинувальному акту щодо його відповідності вимогам КПК України, що є повноваженнями суду, до якого надійшов обвинувальний акт.
23. Відповідач зазначає, що доводи скаржника про те, що Костопільський районний суд Рівненської області ухвалою від 27 вересня 2018 року (через понад 6 місяців) самостійно вніс виправлення до абзацу двадцять першого мотивувальної частини ухвали цього ж суду від 13 березня 2018 року у справі № 564/213/18 у частині виключення інформації про повне відшкодування завданої шкоди, лише підтверджує неналежне виконання прокурором Незнамовим В. В. своїх обов`язків, а саме те, що за наявності підстав ним своєчасно не оскаржено ухвалу суду від 13 березня 2018 року. Оскільки подання апеляційної скарги на судове рішення у кримінальній справі є прямим процесуальним обов`язком прокурора у разі, якщо судове рішення ґрунтується на невстановлених обставинах, доводи апеляційної скарги про порушення КДКП принципу незалежності прокурора також не заслуговують на увагу.
24. На переконання відповідача, є безпідставними та не впливають на законність прийнятих КДКП та судом першої інстанції рішень посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 грудня 2018 року у справі № 918/721/18 залишено без розгляду позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області до СВСК «Селянський ліс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 387 тис. 281 грн 84 коп., оскільки залишення господарським судом позову без розгляду не свідчить про те, що процесуальний керівник ОСОБА_1 не повинен був ужити заходів щодо відшкодування заподіяної державним інтересам шкоди, встановленої під час розслідування кримінального провадження. При цьому обов`язком прокурора як процесуального керівника у кримінальному провадженні є особиста перевірка правильності та повноти внесених відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, а доводи ОСОБА_1 про те, що вказане порушення допущено не ним, а слідчим, не відповідають фактичним обставинам справи.
25. У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
26. Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
27. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
28. Наказом керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області від 15 грудня 2015 року № 17 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області.
29. З ГПУ до прокурора Рівненської області надійшов лист від 05 вересня 2018 року № 25/2-33590-17, у якому йшлось про те, що Генеральною інспекцією ГПУ отримано інформацію про можливе використання начальником Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей на користь приватних інтересів обвинуваченого ОСОБА_2 . Запропоновано прокурору області призначити за вказаним фактом службове розслідування.
30. Наказом Прокуратури Рівненської області від 10 вересня 2018 року № 66 призначено службове розслідування за фактами можливих протиправних дій працівників органів Прокуратури Рівненської області під час організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання обвинувачення, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, у тому числі повноти відображення відомостей у ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018180150000054. Доручено комісії провести службове розслідування у строк до 09 жовтня 2018 року та надати висновок для його затвердження.
31. Прокуратура Рівненської області листом від 10 вересня 2018 року № 11-590вих-18 повідомила начальника Генеральної інспекції ГПУ Уварова В. Г. про призначення службового розслідування.
32. Для належного проведення службового розслідування голова комісії - заступник прокурора області ОСОБА_3 звернувся з листом від 14 вересня 2018 року до Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області з проханням у строк до 18 вересня 2018 року надати до прокуратури області технічний носій інформації, на якому зафіксовано перебіг судового провадження у суді першої інстанції у кримінальному провадженні № 12018180150000054. 18 вересня 2018 року надано вказаний технічний носій інформації.
33. 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надав голові комісії пояснення, у яких, зокрема, зазначив, що при надходженні прокурору будь-якого кримінального провадження для затвердження обвинувального акта розділ (щодо шкоди) в системі заповнює слідчий. Знаючи про те, що збитки у кримінальному провадженні не відшкодовані, перевіряючи відповідний розділ у ЄРДР (картка форми 1.2), він не побачив відсутності відомостей про спричинену шкоду. Разом з тим він перевірив факт внесення до ЄРДР інформації про те, що шкода обвинуваченим не відшкодована і дійсно у картці форми 1.2 в системі ЄРДР такі відомості не були відображені. Відомості до обвинувального акта щодо відшкодування суми збитків були внесені помилково. Допускає, що слідчим допущено технічну помилку, а саме перед словом «відшкодовано» пропущено слово «не». Чи звернув на це увагу, підписуючи обвинувальний акт, пояснити не може. З ухвалою суду від 13 березня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 367 КК України ознайомився та погодився. Не пригадує, чи звертав увагу на формулювання суду, наявне в згаданій ухвалі про те, що завдані збитки повністю відшкодовані. Причиною непред`явлення позовної зави в інтересах СВСК «Селянський ліс» є те, що останнє не є державним підприємством. Крім того, за результатами розгляду судом указаного кримінального провадження матеріали для пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_2 поза межами кримінального провадження ним не скеровувались.
34. 05 жовтня 2018 року відбиралися також пояснення від заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_1 на її запитання пояснив, що в обвинувальному акті дані про відшкодування шкоди в розмірі 387 тис. 281 грн 84 коп. зазначені помилково.
35. Слідчий слідчого відділу (далі - СВ) Костопільського ВП ОСОБА_5 пояснив, що не пригадує, чи вносив до ЄРДР відомості про шкоду, заподіяну злочином.
36. У висновку члена комісії ОСОБА_6 від 04 жовтня 2018 року, поданому голові комісії ОСОБА_3 , зазначено, що у підготовчому судовому засіданні позиція прокурора ОСОБА_1 , який не заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, відповідає вимогам закону. Разом з тим прокурор, перевіривши судове рішення та виявивши в ньому посилання на докази, які не досліджувалися або не містяться в матеріалах кримінального провадження, а також дані, які неправильно (помилково) відображені у судовому рішенні, зобов`язаний був реагувати на таке рішення шляхом внесення апеляційної скарги з вимогою виключення цього доказу (документа) з мотивувальної частини рішення. Таким чином, прокурор ОСОБА_1, ознайомившись з ухвалою суду та виявивши в мотивувальній частині вказівку про «повне відшкодування збитків» при фактичному їх невідшкодуванні, зобов`язаний був відповідно до вимог пункту 25 наказу № 4гн подати на таке судове рішення апеляційну скаргу про виключення вказаного формулювання.
37. 22 жовтня 2018 року прокурор Рівненської області затвердив висновок за результатами службового розслідування за фактами можливих протиправних дій працівників органів Прокуратури Рівненської області під час організації та процесуального керівництва досудовим розслідуванням, підтримання обвинувачення, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, у тому числі повноти відображення відомостей у ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018180150000054.
38. У висновку службового розслідування від 22 жовтня 2018 року встановлені такі обставини.
38.1 06 вересня 2017 року СВ Костопільського ВП на підставі листа голови СВСК «Селянський ліс» ОСОБА_8 за фактом незаконної порубки невстановленими особами лісу на території Звіздівського лісництва внесено відповідні відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017180150000693 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 КК України.
38.2 В ході досудового розслідування вказаного провадження слідчим СВ Костопільського ВП установлено факт службової недбалості з боку майстра лісу СВСК «Селянський ліс» ОСОБА_2 та 27 січня 2018 року внесено відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018180150000054 за частиною другою статті 367 КК України.
38.3 Слідство встановило, що ОСОБА_2 , працюючи на посаді майстра лісу СВСК «Селянський ліс», будучи працівником державної лісової охорони, несумлінно поставився до виконання своїх службових обов`язків щодо охорони лісу від незаконних порубок, які здійснено протягом липня 2017 року в його обході, зокрема незаконної порубки 425 дерев різних порід на загальну суму 387 тис. 261 грн 84 коп., що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
38.4 30 січня 2018 року начальник Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 погодив повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.
38.5 31 січня 2018 року процесуальний керівник ОСОБА_1 затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018180150000054 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, який супровідним листом від 31 січня 2018 року за № 35/4-145 вих-17 скеровано до Костопільського районного суду Рівненської області для розгляду по суті.
38.6 Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12018180150000054 через неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_2 заподіяно шкоду внаслідок незаконної порубки 425 дерев на загальну суму 387 тис. 261 грн 84 коп. Крім того, зазначено, що завдана кримінальним правопорушенням матеріальна шкода відшкодована.
38.7 Проте в матеріалах наглядового та кримінального проваджень підтверджуючих документів про відшкодування матеріальної шкоди в указаному розмірі немає.
38.8 На порушення вимог статті 291 КПК України ОСОБА_1 , будучи процесуальним керівником, затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018180150000054, що містив дані, які не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної шкоди. При цьому на порушення вимог пункту 1.4 наказу № 4гн процесуальний керівник не забезпечив своєчасного вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди.
38.9 19 березня 2018 року до прокуратури області зі Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області листом від 15 березня 2018 року за № 35/4-358 вих-18 надійшла довідка про результати судового розгляду кримінального провадження № 12018180150000054 відносно ОСОБА_2 за частиною другою статті 367 КК України, тобто із порушенням строку (через 6 днів після прийняття судового рішення), визначеного підпунктом 23.2 пункту 23 наказу ГПУ № 4гн.
38.10 Перевіркою правильності та повноти внесення відомостей про кримінальне правопорушення, правопорушника та наслідки розслідування (електронні картки форми № 1, 2, 1.1) порушень не виявлено. Разом з тим установлено, що в електронній картці форми 1.2 «Картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності» слідчим ОСОБА_10 не відображено даних про заподіяні та відшкодовані збитки, які зазначено в обвинувальному акті. Відтак процесуальний керівник ОСОБА_1 перед внесенням до ЄРДР даних про результати досудового розслідування не забезпечив належну перевірку правильності та повноти відомостей про заподіяні збитки та їх відшкодування, чим порушив пункт 2 розділу VI Положення № 139.
38.11 У звітність форми № 1-СЛ «Про роботу слідчих органів Національної поліції» Костопільського ВП за III квартал 2018 року внесено корегування, а саме включено до таблиці 12 відомості про установлені збитки в сумі 387 тис. грн, які заподіяні у кримінальному провадженні № 12018180150000054.
38.12 Під час службового розслідування вивчено судове рішення та технічний носій інформації (диск), на якому зафіксовано перебіг судового засідання у суді першої інстанції у кримінальному провадженні № 12018180150000054.
38.13 У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 13 березня 2018 року, брав участь прокурор ОСОБА_1, який висловив позицію щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду та надав суду матеріали кримінального провадження.
38.14 Захисник подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження, до якого було додано копію наказу голови кооперативу від 31 січня 2018 року № 10 про звільнення ОСОБА_2 з роботи, а також лист СВСК «Селянський ліс» від 12 березня 2018 року № 31 про відсутність у кооперативу претензій до ОСОБА_2 стосовно збитків, завданих незаконною порубкою лісу у виділі 6 кварталу 23 Звіздівського лісництва, скоєного невідомими особами в липні 2017 року.
38.15 Відповідно до дослідженого звукозапису судового засідання суд з`ясовував питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, на яке один з учасників відповів про її відшкодування. Будь-яких заперечень від інших учасників, у тому числі прокурора ОСОБА_1 , не надходило. Прокурор ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення поданого захисником клопотання. Інших доказів суд не досліджував.
38.16 Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року у справі № 564/213/1 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження № 12018180150000054 закрито. При цьому, як убачається з абзацу двадцять першого мотивувальної частини ухвали, суд керувався тим, що ОСОБА_2 звільнений з посади майстра лісу, що підтверджується наказом СВСК «Селянський ліс» від 31 січня 2018 року № 10, завдані збитки повністю відшкодовані і СВСК «Селянський ліс» претензій до нього не має, що підтверджено листом від 12 березня 2018 року. Тобто внаслідок зміни обстановки вчинене ОСОБА_2 діяння втратило характер суспільно небезпечного, а особа перестала бути суспільно небезпечною.
38.17 У подальшому ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 вересня 2018 року у справі № 564/213/18 внесено виправлення до абзацу двадцять першого мотивувальної частини ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року, відповідно до яких виключено вказівку про те, що завдані збитки повністю відшкодовані.
38.18 За таких обставин позиція прокурора ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні, який не заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, відповідає вимогам закону.
38.19 Разом з тим прокурор, перевіривши судове рішення та виявивши в ньому посилання на докази, які не досліджувалися або не містяться в матеріалах кримінального провадження, а також дані, які помилково відображені у судовому рішенні, зобов`язаний був реагувати на таке рішення шляхом подання апеляційної скарги з вимогою виключення цього доказу (документа) з мотивувальної частини рішення. Таким чином, прокурор ОСОБА_1, ознайомившись з ухвалою суду від 13 березня 2018 року та виявивши в мотивувальній частині цієї ухвали вказівку про «повне відшкодування збитків» фактичному їх невідшкодуванні, зобов`язаний був відповідно до вимог пункту 25 наказу № 4гн подати на таке судове рішення апеляційну скаргу про виключення вказаного формулювання з ухвали суду.
38.20 З огляду на зазначені обставини в діях начальника Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 установлено порушення пункту 2 розділу VI Положення № 139, оскільки він як процесуальний керівник перед внесенням до ЄРДР даних про результати досудового розслідування не забезпечив належну перевірку правильності та повноти відомостей про заподіяні збитки та їх відшкодування. Крім того, на порушення вимог статті 291 КПК України ОСОБА_1 , будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 1201818015000І0054, затвердив обвинувальний акт, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди.
38.21 На порушення вимог пункту 25 наказу ГПУ № 4гн прокурор ОСОБА_1, ознайомившись з ухвалою суду та виявивши в її мотивувальній частині зазначення встановленого факту повного відшкодування збитків при фактичному їх невідшкодуванні, не подав на таке судове рішення апеляційну скаргу про виключення вказаного формулювання з ухвали суду.
38.22 Крім того, всупереч вимогам пункту 1.4 наказу № 4гн ОСОБА_1 як процесуальний керівник не забезпечив своєчасного вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди.
38.23 Також ОСОБА_1 не дотримався вимог пункту 2 наказу ГПУ № 171 та пункту 6.2 наказу ГПУ від 28 травня 2018 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» (чинного на нас виникнення спірних правовідносин) у частині передачі матеріалів для вжиття заходів цивільно-правового характеру, оскільки Здолбунівською місцевою прокуратурою Рівненської області не вирішено питання про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо стягнення з СВСК «Селянський ліс» шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, у сумі 387 тис. 261 грн 84 коп.
39. Відтак комісія з проведення службового розслідування дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 убачаються порушення вимог пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
40. 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ознайомився з висновком службового розслідування, на який подав скаргу.
41. Прокуратура Рівненської області за результатами розгляду скарги на висновок службового розслідування листом від 09 листопада 2018 року повідомила ОСОБА_1 , що підстав для скасування зазначеного висновку немає.
42. 30 жовтня 2018 року прокурор Рівненської області направив до КДКП дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
43. КДКП рішенням від 23 січня 2019 року № 12дп-19 за результатами розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді догани. Копію цього рішення ОСОБА_1 отримав 01 лютого 2019 року.
44. На підставі вказаного рішення КДКП прокурор Рівненської області 11 лютого 2019 року видав наказ № 156к про застосування до начальника Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.
45. Вважаючи рішення Комісії від 23 січня 2019 року № 12дп-19 протиправним, позивач оскаржив його до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
46. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
47. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
48. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.
49. На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.
50. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
51. Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.
Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
52. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
53. Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.
54. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).
55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.
56. Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
57. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
58. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).
59. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком Комісії про наявність у діях позивача ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, оскільки під час дисциплінарного провадження з`ясовано, що прокурор ОСОБА_1 , здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12018180150000054 щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 367 КК України, неналежно виконав службові обов`язки, а саме:
- перед внесенням до ЄРДР даних про результати досудового розслідування не забезпечив належну перевірку правильності та повноти відомостей про заподіяні збитки та їх відшкодування;
- затвердив обвинувальний акт, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди;
- ознайомившись з ухвалою суду про закриття кримінального провадження та виявивши зазначення в мотивувальній частині судового рішення встановленого факту повного відшкодування збитків при фактичному їх невідшкодуванні, не подав на таку ухвалу суду апеляційної скарги про виключення вказаного формулювання;
- не забезпечив своєчасного вжиття заходів щодо відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди;
- не передав матеріалів для вжиття заходів цивільно-правового характеру.
60. При цьому суд першої інстанції установив, що вчинення позивачем дій, які розцінені як дисциплінарний проступок, підтверджується матеріалами дисциплінарного провадження, а саме матеріалами кримінального провадження № 12018180150000054, відомостями з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні, звукозаписом судового засідання у кримінальному провадженні № 12018180150000054, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . Зміст оскаржуваного рішення КДКП свідчить про те, що Комісія враховувала пояснення, надані ОСОБА_1
61. Водночас ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги стверджує про помилковість висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що внаслідок затвердження позивачем обвинувального акта, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди, ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 13 березня 2018 року обвинуваченого на підставі статті 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження № 12018180150000054 закрито. При цьому скаржник посилається на те, що підставами для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності стали не відомості обвинувального акта про відшкодування заподіяної злочином шкоди, а встановлення Костопільським районним судом Рівненської області під час судового розгляду обставин, передбачених статтею 48 КК України, а саме того, що з моменту скоєння кримінального правопорушення обвинувачений перестав бути суспільно небезпечною особою, а вчинене ним діяння втратило суспільно небезпечний характер з огляду на те, що станом на день розгляду провадження обвинувачений був звільнений з посади майстра лісу, завдані збитки відшкодовані, що підтверджено відповідним листом лісокористувача - СВСК «Селянський ліс», та відсутність претензій до винної особи.
62. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.
63. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 1697-VII прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов`язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню. Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень зумовлює відповідальність, передбачену законом.
64. Згідно з пунктами 13-15, 20, 21 частини другої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
65. Частинами першою та другою статті 291 КПК України (в редакції, чинній на час затвердження позивачем обвинувального акта) визначено, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 71) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
66. Пунктом 2 частини першої статті 66 КК України визначено, що добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, яка пом`якшує покарання.
67. Як установив суд першої інстанції, прокурор ОСОБА_1, будучи процесуальним керівником у кримінальному провадженні від 27 січня 2018 року № 12018180150000054, затвердив обвинувальний акт, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків.
68. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позивач не заперечує того факту, що він дійсно затвердив обвинувальний акт із зазначеними в ньому недостовірними відомостями щодо відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди. Разом з тим під час виконання вимог частини першої статті 291 КПК України прокурор зобов`язаний перевірити правильність, повноту і достовірність даних, відображених слідчим у цьому документі, що є обов`язковою умовою затвердження обвинувального акта. Нездійснення такої перевірки свідчить про неналежне виконання прокурором своїх обов`язків, установлених частиною другою статті 36 КПК України. При цьому зазначені в обвинувальному акті неправдиві відомості про відшкодування обвинуваченим шкоди по суті були вирішальними під час прийняття Костопільським районним судом Рівненської області судового рішення про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, оскільки, як видно зі змісту ухвали суду від 13 березня 2018 року, факт нібито здійсненого відшкодування матеріальної шкоди суд використав як один з основних аргументів на користь висновку про втрату суспільної небезпеки обвинуваченим і його протиправними діями. Дійсно, обвинувальний акт не був єдиним джерелом інформації щодо цієї обставини, проте в ньому як основному процесуальному документі за підсумками досудового розслідування відшкодування збитків було зазначено як факт, нібито встановлений правоохоронними органами, що окреслило предмет судової перевірки та мало істотне значення для формування висновків суду щодо достовірності цього факту.
69. Не ґрунтуються на нормах процесуального закону посилання позивача на те, що положення статті 291 КПК Українине зобов`язують слідчого та/або прокурора зазначати в обвинувальному акті відомості про відшкодування/невідшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки вказана обставина є такою, що пом`якшує покарання (пункт 2 частини першої статті 66 КК України), а відтак була вказана в обвинувальному акті на виконання вимог пункту 6 частини другої статті 291 КПК України. При цьому перевірка достовірності всієї інформації, що фактично викладається в обвинувальному акті, охоплюється повноваженнями прокурора щодо нагляду за додержанням слідчим вимог закону під час досудового розслідування.
70. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими також аргументи позивача про те, що висновки дисциплінарного органу по суті становлять оцінку затвердженого ним обвинувального акта в позапроцесуальний спосіб.
71. Усупереч цим твердженням КДКП, з висновками якої погодився й суд першої інстанції, не оцінювала обвинувальний акт як процесуальний документ і підставу для прийняття тих чи інших рішень у межах кримінального провадження, а, діючи в межах своїх законних повноважень, оцінила лише дії та бездіяльність ОСОБА_1 , пов`язані з перевіркою і затвердженням цього документа, з погляду належності виконання ним як прокурором своїх службових обов`язків у контексті вирішення питання про наявність або відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку.
72. При цьому суд першої інстанції констатував, що під час дисциплінарного провадження було з`ясовано, що ОСОБА_1 як процесуальний керівник перед внесенням до ЄРДР даних про результати досудового розслідування кримінального провадження № 12018180150000054 не забезпечив належну перевірку правильності та повноти внесення до ЄРДР відомостей про заподіяні збитки у сумі 387 тис. 261 грн 84 коп. Під час моніторингу ЄРДР установлено, що до підрозділу «Сума матеріальних збитків» розділу «Характеристика кримінального правопорушення» та до розділу «Збитки та їх відшкодування» провадження № 12018180150000054 реєстратором до цього часу не внесено інформації про встановлену суму матеріальних збитків та їх відшкодування.
73. В електронній картці форми 1.2 «Картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності» слідчим ОСОБА_10 не відображено відомостей про заподіяні та відшкодовані збитки на загальну суму 387 тис., які зазначено в обвинувальному акті в указаному провадженні, чим порушено вимоги пункту 1 глави 2 розділу І, пункту 8 глави 4 розділу II Положення № 139, відповідно до яких до ЄРДР вносяться суми збитків (у тисячах гривень), установлених під час досудового розслідування у закінчених кримінальних провадженнях, розмір збитків повинен відповідати сумі, зазначеній в обвинувальному акті.
74. З пояснень ОСОБА_1 , наданих як під час дисциплінарного провадження, так і під час судового засідання, з`ясовано, що він визнає, що таке порушення мало місце, проте недолік у системі допущено не ним, а слідчим.
75. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VI Положення № 139 прокурори, керівники органів досудового розслідування усіх рівнів забезпечують у відомствах контроль за своєчасним, повним та достовірним внесенням інформації до ЄРДР у строки, визначені КПК Українита цим Положенням.
Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перед внесенням до ЄРДР відповідно до частини третьої статті 283 КПК України даних про результати досудового розслідування особисто перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне правопорушення, осіб, які їх учинили, та рух кримінальних проваджень.
76. Отже, за викладених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов`язком прокурора як процесуального керівника у кримінальному провадженні є особиста перевірка правильності та повноти внесених до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення. Посилання скаржника на те, що згодом Костопільским РВ були внесені виправлення до відомостей про статистичні дані, у звітність форми № 1-СЛ «Про роботу слідчих органів Національної поліції» Костопільського ВП за III квартал 2018 року внесено корегування, а саме включено до таблиці 12 відомості про установлені збитки в сумі 387 тис. грн, які заподіяні у кримінальному провадженні № 12018180150000054, не спростовують факту порушення ОСОБА_1 його прямих посадових обов`язків, передбачених Положенням № 139. Цей факт порушення передував внесенню виправлень до відомостей про статистичні дані. Відтак Комісія мала обґрунтовані підстави для реагування на порушення, що мали місце під час виконання прокурором його посадових обов`язків.
77. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 також указує на те, що суд першої інстанції, акцентуючи увагу на необхідності безумовного виконання прокурором вимог Положення № 139, не врахував, що глава 8 розділу II цього Положення наділяє реєстратора також правом редагування (зміни) відомостей у разі виявлення неточностей, технічних помилок або неповноти даних, а відтак саме лише неповне відображення реєстратором даних у ЄРДР за умови подальшого усунення такого недоліку та неспричинення ним жодних негативних наслідків не свідчить про настання підстав для дисциплінарної відповідальності.
78. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що прокурор ОСОБА_1 як процесуальний керівник, не дотримавшись вимог пунктів 1, 2 розділу VI Положення № 139, перед внесенням до ЄРДР відповідно до статті 283 КПК України даних про результати досудового розслідування належним чином не перевірив правильності й повноти відомостей, відображених у ЄРДРслідчим, тоді як характер і розмір завданої шкоди як тяжких наслідків становили кваліфікуючу ознаку інкримінованого обвинуваченому злочину. Інформація про відшкодування чи невідшкодування такої шкоди мала істотне значення для кримінального провадження, в тому числі для вирішення питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. Доводи позивача про те, що зазначені помилки допущені слідчим, а не ним, є безпідставними, оскільки відповідно до зазначених вище правових норм саме на прокурора покладено обов`язок контролювати дії слідчого та виправляти його помилки в межах своїх повноважень процесуального керівника.
79. Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду констатував, що Комісією встановлено, що внаслідок затвердження ОСОБА_1 обвинувального акта, який містив дані, що не відповідають дійсності в частині відшкодування заподіяної злочином шкоди, Костопільський районний суд Рівненської області ухвалою від 13 березня 2018 року на підставі статті 48 КК України звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження № 12018180150000054 закрив. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2 перестав бути суспільно небезпечною особою, а вчинене діяння втратило суспільно небезпечний характер з огляду на те, що станом на день розгляду провадження обвинувачений був звільнений з посади майстра лісу, завдані збитки відшкодовані, а СВСК «Селянський ліс» не має претензій до ОСОБА_2 . Відповідно до дослідженого Комісією звукозапису судового засідання від 13 березня 2018 року Костопільський районний суд Рівненської області з`ясовував питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, на яке один з учасників відповів про її відшкодування. Жодних заперечень від інших учасників, у тому числі й прокурора ОСОБА_1 , не надходило. Прокурор ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення поданого захисником клопотання. Інших доказів вказаний суд не досліджував. Також установлено, що прокурор ОСОБА_1 ознайомився з ухвалою суду про закриття кримінального провадження та не міг не побачити зазначення в цій ухвалі фактів, на які посилався суд як на підстави та докази для закриття кримінального провадження, зокрема встановлення факту «повного відшкодування збитків» при фактичному їх невідшкодуванні. Проте ОСОБА_1 , будучи процесуальним керівником, апеляційну скаргу на вказану ухвалу не подав.
80. Пунктом 25 наказу № 4гн встановлено обов`язок прокурора - процесуального керівника досудового розслідування щодо забезпечення оскарження незаконних судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, за нововиявленими обставинами та до Верховного Суду України, повноту та якість поданих документів реагування.
81. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що прокурор, перевіривши судове рішення та виявивши у ньому посилання на докази, які не досліджувалися або не містяться в матеріалах кримінального провадження, а також дані, які неправильно (помилково) відображені в судовому рішенні, зобов`язаний був вжити відповідних заходів, а саме подати апеляційну скаргу. Подання чи неподання апеляційної скарги на судове рішення у кримінальній справі не може розцінюватись як втручання у процесуальну діяльність прокурора, а є його прямим процесуальним обов`язком у разі, якщо судове рішення ґрунтується на невстановлених обставинах. Відтак неподання ОСОБА_1 апеляційної скарги становить порушення його посадових та службових обов`язків.
82. Комісія також установила, що зазначені дії прокурора призвели до того, що ним не було забезпечено своєчасного вжиття заходів щодо відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, не передано матеріалів для вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення завданої шкоди.
83. Водночас ОСОБА_1 не надав доказів вжиття ним таких заходів, а навпаки, вважає, що шкоду завдано СВСК «Селянський ліс», в інтересах якої прокурор позбавлений права звертатися з позовом до суду. До того ж СВСК «Селянський ліс» повідомив про відсутність претензій до свого колишнього працівника - обвинуваченого ОСОБА_2 . Крім того, Господарський суд Рівненської області ухвалою від 26 грудня 2018 року, яка набрала законної сили, позов заступника прокурора Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області до СВСК «Селянський ліс» залишив без розгляду, оскільки позов подано прокурором як особою, яка не має процесуальної дієздатності.
84. Відповідно до пункту 2 наказу ГПУ № 171 керівників підрозділів прокуратур усіх рівнів, зокрема які здійснюють нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, в тому числі у формі процесуального керівництва, у разі необхідності усунення суспільно-небезпечних наслідків злочинних діянь (стягнення збитків, відшкодування шкоди, скасування або визнання протиправними та скасування незаконних рішень (актів), застосування наслідків нікчемності правочинів та інші способи відновлення інтересів держави) у господарському, адміністративному чи цивільному судочинстві, зобов`язано передавати до підрозділів представництва матеріали, наявні у наглядових провадженнях чи справах, які підтверджують обставини, вказані у пункті 3 цього наказу.
Такі матеріали необхідно також передавати у разі неможливості вжиття заходів цивільно-правового характеру у кримінальному провадженні після його закриття на підставі статті 284 КПК України, залишення цивільного позову в ньому без розгляду.
85. Під час дисциплінарного провадження з`ясовано, що шкода, заподіяна державі внаслідок неналежної охорони лісу від незаконних рубок дерев, у сумі 387 тис. 261 грн 84 коп. не відшкодована, що підтверджується довідками Головинської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 02 жовтня 2018 року № 852/02-16 та Державної екологічної інспекції в Рівненській області від 20 вересня 2018 року № 1953/01-10/11.
86. Крім того, заходи щодо відшкодування шкоди були вжиті лише в результаті перевірки матеріалів кримінального провадження заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_11 , яка за розподілом обов`язків відповідає за організацію роботи з представництва інтересів держави в суді, виконання рішень за позовами органів прокуратури, організації роботи з виявлення корупційних правопорушень, ювенальної юстиції тощо.
87. Таким чином, суд першої інстанції, зважаючи на наявність саме у процесуального керівника обов`язку вжиття заходів цивільно-правового характеру у кримінальному провадженні та на встановлення факту його невиконання, правильно погодився з висновком КДКП про порушення прокурором ОСОБА_1 вимог пункту 2 наказу ГПУ № 171.
88. Велика Палата Верховного Суду вважає, що доводи позивача про відсутність підстав для заявлення ним як прокурором цивільного позову в інтересах держави з огляду на те, що шкоду завдано не державі, а підприємству-лісокористувачу, не ґрунтуються на вимогах закону. Виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами. Прокурор ОСОБА_1 як процесуальний керівник мав повноваження і був зобов`язаний пред`явити в інтересах держави позов про відшкодування завданої злочином шкоди, однак цього не зробив, чим допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків.
89. Безпідставними є доводи скаржника й про порушення судом першої інстанції, що погодився із законністю притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності через неподання ним апеляційної скарги та позову, закріпленого в пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII принципу незалежності прокурорів.
90. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 указує на те, що члени комісії з проведення службового розслідування протиправно, з порушенням вимог пункту 4 розділу V Інструкції № 343 та статей 36, 107, 159 КПК України отримали доступ до матеріалів кримінального провадження № 12017180150000693, матеріалів наглядового провадження у кримінальному провадженні № 12018180150000054 та до звукозапису судового засідання у справі № 564/213/18.
91. Як установив суд першої інстанції, рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 12017180150000693, матеріалах наглядового провадження у кримінальному провадженні № 12018180150000054 та звукозапису судового засідання у справі № 564/213/18. Для належного проведення службового розслідування голова комісії з проведення службового розслідування - заступник прокурора області звертався листом від 14 вересня 2018 року № 09-425вих18 до Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області з проханням у строк до 18 вересня 2018 року надати до прокуратури області технічний носій інформації, на якому зафіксовано перебіг судового засідання в суді першої інстанції у кримінальному провадженні № 12018180150000054. Здолбунівська місцева прокуратура листом від 17 вересня 2018 року № 35/4-127вих-18 направила технічний носій інформації (а. с. 50, 51, т. 1).
92. Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
93. Згідно з пунктом 4 розділу V Інструкції № 343 голова та члени комісії з проведення службового розслідування мають право, зокрема, отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до матеріалів кримінальних проваджень, розгляду звернень, інших документів і матеріалів, у тому числі з обмеженим доступом, або таких, що містять охоронювану законом таємницю, що пов`язані зі службовим розслідуванням, за потреби знімати з них копії, які долучаються до матеріалів службового розслідування.
94. Отже, немає підстав для висновку про те, що вказані докази, використані під час службового розслідування, були отримані в незаконний спосіб. У цьому випадку матеріали було надано органом прокуратури, в якому ОСОБА_1 обіймав посаду, на запит голови комісії з проведення службового розслідування - заступника прокурора області, що не суперечило наведеним правовим нормам.
95. З цього приводу суд першої інстанції також правильно зазначив, що рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
96. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «X. проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «C. проти Сполученого Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11 лютого 2003 року у справі «Рінгвольд проти Норвегії», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
97. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та 9901/728/18 відповідно).
98. Ураховуючи наведене, КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку.
99. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
100. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
101. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
102. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
103. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Д. А. Гудима О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
