КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 761/8345/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5213/2020

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Притули Н.Г. в м. Київ 13 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "СЕТАМ" Міністерства юстиції України, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи ОСОБА_3 , Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація в особі служби у справах дітей про визнання недійсними та скасування електронних торгів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними та скасування електронних торгів, просив визнати недійсними та скасувати електронні торги, проведені ДП "СЕТАМ" 26 лютого 2018 року в рамках виконавчого провадження № 53862303 щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів № 318742 та акт реалізації квартири за вказаною адресою.

Заявлені вимоги мотивував тим, що в провадженні Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на виконанні перебуває виконавче провадження № 53862303 від 03 травня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 761/13133/16-ц від 24 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 18000 доларів США, що еквівалентно 469800 грн. та судового збору. В межах вказаного виконавчого провадження проводились заходи примусового виконання шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а саме зазначеної квартири за адресою АДРЕСА_2 шляхом реалізації на електронних торгах, здійсненої з недотриманням органом державної виконавчої служби та організаторами електронних торгів встановлених правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна, а тому результати торгів підлягають скасуванню. При проведенні повторних торгів вартість лоту встановлювалась у відповідності п. 4 розділу ІV Порядку, тобто 75 % вартості нерухомого майна, визначена недійсним звітом оціночної вартості від 22 червня 2017 року, який втратив свою чинність 23 грудня 2017 року, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Крім того, квартира, реалізована на електронних торгах, перебувала у користуванні малолітньої дитини ОСОБА_5 , 2004 року народження, однак реалізацію здійснено без отримання дозволу органу опіки та піклування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що позиція Верховного Суду України зазначила про необхідність безумовного виконання умов щодо дійсності оцінки майна саме на момент передачі лоту на торги, в тому числі повторних. Недотримання даної умови призводить до недійсності таких торгів, адже здійснено реалізацію без визначення реальної ціни лоту.

Посилався на практику Верховного Суду та Верховного Суду України із наведенням конкретних судових рішень.

Зазначав, що квартира реалізована без надання дозволу органу опіки та піклування, хоча у квартирі проживала неповнолітня дитина. Представник відділу державної виконавчої служби в судовому засіданні підтвердив, що при здійсненні звернення стягнення на квартиру не звертався до служби у справах дітей для отримання дозволу, більше того, виконавцями не вживались заходи щодо встановлення факту проживання у спірній квартирі неповнолітньої дитини. В матеріалах виконавчого провадження наявна довідка форми 3 щодо зареєстрованих осіб у спірній квартирі, отриманої у 2017 році. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 861 з 01 грудня 2016 року довідку за формою № 3 скасовано, витребування і подання довідки за цією формою не передбачено законодавством. Тобто інформація з такої довідки є не тільки неактуальною, але й доказ такий є недопустимим та нікчемним в силу закону. Спростування факту проживання дитини у квартирі під час її опису та під час двох передач на реалізацію майна, де зареєстрована та проживала дитина, третьою особою не надано. Усі документи, які складено після реалізації квартири, є неналежним доказом. Міркування відповідача чи третьої особи щодо відсутності необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування не заслуговують уваги, оскільки позивачем документально підтверджено факт проживання дитини. Висновок суду щодо обов`язку повідомлення позивачем виконавця про зареєстрованих та проживаючих у квартирі неповнолітніх дітей не має нормативного обґрунтування.

Вказував, що суд також допустив помилку щодо визначення характеру спірних правовідносин. Так, у рішенні визначено, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Разом з тим, позивач прямо оскаржує процедуру проведення торгів, та зазначає, що відповідно до положення про порядок реалізації, Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Від відповідача ДП "СЕТАМ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначав, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню. Відповідно до абзацу 4 п. 4 Порядку реалізації арештованого майна перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відповідного органу державної виконавчої служби.

Вказував, що судами не можуть братись до уваги посилання позивача на дії державного виконавця як підставу для визнання електронних торгів недійсними, так як надання оцінки діям органів державної виконавчої служби не може відбуватись в межах розгляду цивільної справи про визнання електронних торгів недійсними, а тільки в межах скарги на дії державного виконавця.

Вказував, що якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Крім того, Верховний Суд в п. 45 Постанови від 02 травня 2018 року по справі № 910/10136/17 чітко зазначив, що визначення вартості майна не входить до предмету доказування про визнання електронних торгів недійсними. Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження порушення Порядку в ході проведення електронних торгів, і що ці порушення вплинули на результати торгів, та що під час торгів були порушені права позивача.

Зазначав, що необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності чи користування предметом іпотеки на момент укладення договору, і що позивачем не надано жодного доказу, що вказані у позовній заяві неповнолітні діти проживали в спірній квартирі до укладення іпотечного договору.

Третьою особою ОСОБА_3 надано відзив на апеляційну скаргу у формі пояснення, в якому вона просила відмовити в апеляційній скарзі в повному обсязі, посилаючись на те, що строк дійсності звіту оціночної вартості від 22 червня 2017 року закінчився 23 грудня 2017 року, але інформацію щодо реалізації квартири внесено до системи під час його дії 20 грудня 2017 року, тому повторна оцінка квартири не проводилася. У постановах Верховного Суду України, на які посилається позивач, наведена правова позиція у редакції закону, яка зазнала змін, тому ця позиція не може враховуватися при вирішенні даного спору.

Зазначала, що дана квартира переобладнана під приміщення офісного типу та використовувалася ТОВ "Кофе Пост" як офіс, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, і дитина жодного дня фактично в цій квартирі не проживала.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування електронних торгів, суд першої інстанції виходив із того, що оцінка вартості квартири може бути оскаржена в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та не може бути підставою для визнання торгів недійсними. Відповідно до ч. 6 ст. 57 Закону України, якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна на проводиться.

Крім того, позивачем не доведено, що він повідомив державного виконавця про реєстрацію дитини в квартирі, яка мала бути виставлена на торги, а також не доведено, що неповнолітня дитина, про порушення прав якої зазначено у позові, взагалі проживала саме у вказаній квартирі, враховуючи, що квартира була передана в оренду як офісне приміщення.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в провадженні Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження ВП № 53862303 по примусовому виконанні виконавчого листа № 761/13133/16-ц, виданого 24 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 18000 доларів США, що еквівалентно 469800 грн., та судових витрат 4861,82 грн. (а. с. 115 - 117 т. 1).

03 травня 2017 року постановою державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 53862303 (а. с. 206 т. 1).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 10 серпня 2017 року виконавчі провадження № 49785690, № 53862303 об`єднано у зведене виконавче провадження № 49785690 (а. с. 174 т. 1).

В рамках виконавчого провадження № 49785690 постановою державного виконавця від 12 грудня 2016 року здійснено опис і накладено арешт на квартиру за адресою, що складається з квартири АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 (а. с. 219 - 220 т. 1).

В рамках виконавчого провадження № 49785690 державним виконавцем складено акт від 10 червня 2016 року про те, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 встановлено, що за даною адресою перебуває ТОВ "Кофе Пост" відповідно договору оренди № 1-16 від 05 січня 2016 року та договору оренди № 2-16 від 05 січня 2016 року, за якими боржник виступає орендодавцем як фізична особа-підприємець. Особистого майна боржника не виявлено. Акт підписаний від імені директора ТОВ "Кофе Пост" Роговченко А.В. (а. с. 234 т. 1).

Згідно довідки Комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 02 серпня 2017 року, в АДРЕСА_2 власником особового рахунку та власником житла є ОСОБА_1 , за даною адресою не зареєстрований (а. с. 216 т. 1).

Згідно довідки № 9289/50 від 10 жовтня 2017 року про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , із 10 жовтня 2017 року по теперішній час (а. с. 47, 84 т. 1).

ОСОБА_1 також зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , із 10 жовтня 2017 року згідно відмітки у паспорті (а. с. 53 т. 2).

В межах виконавчого провадження ФОП ОСОБА_6 проведено оцінку об`єкту нерухомого майна, яке підлягає реалізації на електронних торгах, про що складено звіт від 22 червня 2017 року за ідентифікатором в базі ФДМУ № 1957662_22062017_379, згідно якого вартість квартири станом на 22 червня 2017 року складала 1 481 805 грн. (а. с. 8 - 34, 71 - 76 т. 1).

Позивачем надано звіт про оцінку майна, складений ТОВ "Українське бюро технічної інвентаризації та оцінки майна" на замовлення ОСОБА_1 , згідно якого вартість квартири станом на 14 березня 2018 року становить 1 941 839 грн. (а. с. 21 - 43 т. 2).

На а. с. 167 т. 1 знаходиться копія інформаційного повідомлення Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про те, що 17 липня 2017 року на адресу сторін виконавчого провадження направлено для ознайомлення копію звіту про оцінку майна, станом на 11 грудня 2017 року інформація щодо оскарження сторонами виконавчого провадження даного звіту до ВДВС не надходила.

28 вересня 2017 року головним державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві складено акт про те, що до відділу з`явився боржник та пояснив, що йому терміново необхідно дізнатись реквізити, на які має бути сплачений борг згідно виконавчого провадження № 49785690, оскільки відносно його нерухомого майна заплановано проведення аукціона на електронних торгах найближчим часом. Державним виконавцем повідомлено боржника, що на виконанні перебуває також виконавче провадження № 53862303, проте пояснень щодо виконання вимог даного виконавчого провадження боржником не надано, та ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження № 53862303 боржник відмовився.

11 грудня 2017 року Шевченківським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві подано заяву по виконавчому провадженню № 53862303 на реалізацію арештованого майна, якою на реалізацію передано майно у вигляді трикімнатної квартири на мансардному поверсі, загальною площею 74,5 кв.м., житловою площею 35,30 кв.м., розташованої у 4 поверховому житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 . Вартість майна 1481805 грн. без урахування ПДВ (а. с. 166 т. 1).

Листом від 22 січня 2018 року ДП "СЕТАМ" повідомило ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, що 19 січня 2018 року не відбулися електронні торги по лоту 255990, про що системою сформовано Протокол № 312012 від 19 січня 2018 року, який додається (а. с. 48, 85 т. 1).

Згідно протоколу № 312012 проведення електронних торгів, які не відбулися, 19 січня 2018 року торги за стартовою ціною 1 481 805 грн. не відбулися в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (а. с. 49, 86 т. 1).

Згідно протоколу № 318742 проведення електронних торгів, торги відбулися 26 лютого 2018 року, реєстраційний номер лота 262546 , найменування майна - трикімнатна квартира АДРЕСА_6 , стартова ціна та ціна продажу - 1259534,25 грн., переможець торгів - учасник 7 (а. с. 40 - 41, 77 - 78, 149 - 150 т. 1).

05 березня 2018 року начальником ВДВС Шевченківського РУЮ затверджено акт про проведені електронні торги від 26 лютого 2018 року, згідно якого переможцем визнано ОСОБА_3 , майно придбане за сумою 1259534,25 грн. (а. с. 146 - 147 т. 1).

Згідно листа ТОВ "Кофе Пост", направленого на адресу ОСОБА_3 28 березня 2018 року, ТОВ "Кофе Пост" перебуває за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору оренди № 2 від 02 січня 2018 року, планує перебувати за даною адресою на юридичних підставах до 30 квітня 2018 року, і орендна плата за березень 2018 року в повному обсязі була сплачена ФОП ОСОБА_7 (а. с. 68 т. 2).

На а. с. 69 т. 2 знаходиться копія висновку, затвердженого начальником Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві 25 травня 2018 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 ; в ході проведеної перевірки та при неодноразовому відвідуванні двері до квартири АДРЕСА_5 ніхто не відчинив, шуму чутно не було; як повідомили сусіди, в спарених квартирах 11-12 тривалий час був розташований офіс; протягом останнього часу в даних приміщеннях нікого немає, а іноді лунає шум, схожий на ремонтні роботи; вони не бачили, щоб тут хтось проживав з дитиною.

На а. с. 101 - 104 т. 2 знаходяться копії актів обстеження умов проживання дитини, складені ОСОБА_9 ("квартира НОМЕР_3 "), ОСОБА_10 ("Квартира НОМЕР_4 ОСОБА_11 ("Квартира НОМЕР_5 станом на 18 червня 2017 року, 26 вересня 2017 року, 19 січня 2018 року, 26 лютого 2018 року, згідно яких в кімнаті проживання ОСОБА_5 знаходяться особисті речі дитини, навчальні посібники, кімната мебльована та має окремий санітарний вузол, для виховання та розвитку дитини створені всі необхідні умови.

На а. с 98 т. 2 знаходиться копія акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 01 квітня 2019 року співробітниками Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого за даною адресою не встановлено проживання неповнолітньої дитини.

На а. с 128 т. 2 знаходиться копія акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 22 серпня 2019 року співробітниками Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого квартира здається орендарям як офісне приміщення, факту проживання дитини не встановлено, дитячі речі відсутні.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною(сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, яке було чинним на момент проведення спірних прилюдних торгів.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на норми частини першої статті 16 ЦК України проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює і доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює прилюдні торги. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15 травня 2019 року у справі 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

Відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Згідно розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Виходячи із системного аналізу наведених вимог закону, для визначення вартості об`єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним станом на час внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Чинність звіту про оцінку нерухомого майна, складеного 22 червня 2017 року ФОП ОСОБА_6 , закінчувалася 23 грудня 2017 року

Як вбачається із відзиву Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на позов ОСОБА_1 , заявку на реалізацію арештованого майна підготовлено 11 грудня 2017 року, а дата публікації лоту № 255990 - 20 грудня 2017 року. Дані обставини також перевірені апеляційним судом як загальнодоступна інформація на веб-сторінці ДП "СЕТАМ" https://setam.net.ua/auction/257553.

Отже, з урахуванням вимог ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не повинна була проводитися і звіт про оцінку майна вважався чинним.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги лоту № 255990 відбулося 25 січня 2018 року, оскільки зазначене повідомлення внесено в систему вже після початку реалізації арештованого майна, враховуючи, що перші електронні торги з реалізації даного лоту проводились 19 січня 2018 року, але не відбулися.

Інформація по лоту № 255990 , про яку йдеться в апеляційній скарзі, фактично є повідомленням про виставлення на повторні електронні торги майна за ціною, що становить 85 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", а не про передачу його на реалізацію.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що при здійсненні реалізації квартири відповідачем грубо порушено порядок реалізації майна на прилюдних торгах, оскільки при реалізації лоту була відсутня ціна, не ґрунтуються на вимогах закону і відхиляються апеляційним судом.

Нерелевантними є посилання позивача в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду України і Верховного Суду, які у своїх постановах від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 та від 29 червня 2016 року у справі № 6-547цс16, у справі № 466/8974/16-ц від 27 березня 2019 року зазначили, що сукупний аналіз норм дає підстави стверджувати, що на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об`єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним.

Апеляційний суд враховує, що у зазначених постановах, на які посилається позивач, наведена правова позиція Верховного Суду України та Верховного Суду щодо ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" 1999 року, який втратив чинність на підставі Закону N 1404-VIII (1404-19) від 02 червня 2016 року, тому наведена правова позиція не може враховуватися при вирішенні даного спору.

Відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про те, що грубе порушення продажу майна без визначення його вартості підтверджується звітом про оцінку майна від 14 березня 2018 року, виконаним на замовлення позивача, згідно якого дійсна вартість майна становить 1 941 839 грн., а за недійсним звітом на момент передачі лоту на торги вартість квартири визначена 1 259 534,25 грн., і недотримання відповідачем обов`язкових умов закону щодо визначення ціни призвела до недоотримання позивачем 682 304,75 грн.

Апеляційний суд враховує, що оцінка майна на замовлення позивача проведена станом на час після проведення електронних торгів без урахування процедури уцінки майна, передбаченої ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", і що первинний звіт про оцінку майна від 22 червня 2017 року позивачем у передбаченому законом порядку позивачем не був оскаржений.

Не має відношення до предмету даного спору правова позиція Верховного Суду в постанові від 12 червня 2019 року № 308/12150/16-ц про те, що розбіжність у визначенні вартості майна може завдати суттєвих збитків боржнику у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості, враховуючи, що у справі, наведеній для порівняння, розглядалася скарга на дії та бездіяльність державного виконавця під час здійснення оцінки майна, а не позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів.

Крім того, позивачем оскаржувались електронні торги з підстав порушення прав неповнолітньої дитини, яка проживала у квартирі, оскільки квартира реалізована без отримання дозволу органів опіки та піклування.

Судом першої інстанції надано належної оцінки доводам позивача і обґрунтовано враховано, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у власних інтересах, в той же час позов саме в інтересах дитини до суду поданий не був.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує, що Пунктом 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Підпунктом 3 пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Отже, підставою для визнання недійсними електронних торгів у даному випадку є порушення майнових прав дитини внаслідок проведення електронних торгів, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Таких порушень майнових прав дитини судом першої інстанції встановлено не було, із чим погоджується апеляційний суд.

Із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що станом на час проведення електронних торгів квартира АДРЕСА_1 перебувала у користуванні ТОВ "Кофе Пост" як офісне приміщення на підставі договору оренди від 02 січня 2018 року № 2 (а. с. 68 т. 2), а отже неповнолітня ОСОБА_5 проживати в цій квартирі і користуватися нею не могла.

Раніше, в рамках виконавчого провадження № 49785690 державним виконавцем складено акт від 10 червня 2016 року про те, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 встановлено, що за даною адресою перебуває ТОВ "Кофе Пост" відповідно договору оренди № 1-16 від 05 січня 2016 року та договору оренди № 2-16 від 05 січня 2016 року, за якими боржник виступає орендодавцем як фізична особа-підприємець. Особистого майна боржника не виявлено. Акт підписаний від імені директора ТОВ "Кофе Пост" Роговченко А.В. (а. с. 234 т. 1).

Зазначеним доказом спростовуються доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факти проживання дитини у квартирі під час її опису та під час передачі на реалізацію майна.

Крім того, апеляційний суд враховує, що державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження отримано довідку Комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 02 серпня 2017 року про те, що в АДРЕСА_2 власником особового рахунку та власником житла є ОСОБА_1 , однак не зареєстрований за даною адресою і будь-яких інших зареєстрованих осіб за цією адресою не зазначено (а. с. 216 т. 1).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 повідомляв державного виконавця про реєстрацію неповнолітньої дитини у належній йому квартирі, щодо якої було розпочато процедуру звернення стягнення (здійснено опис і накладено арешт, складено звіт про оцінку майна), а із довідки від 02 серпня 2017 року вбачалося, що будь-які зареєстровані у квартирі особи відсутні, у державного виконавця не було передбачених законом підстав для звернення до органу опіки і піклування з метою отримання дозволу на реалізацію майна.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недопустимості та нікчемності даного доказу з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року № 61 довідку за формою № 3 скасовано. Вказана довідка не містить відомостей складення за формою № 3 і підтверджує лише факт відсутності зареєстрованих осіб за вказаною адресою.

Згідно доводів апеляційної скарги, доказами, які підтверджують факт користування ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1 , є довідка № 9289/50 від 10 жовтня 2017 року, акти обстеження умов проживання дитини, покази свідків.

Разом із тим, довідка № 9289/50 від 10 жовтня 2017 року є доказом реєстрації місця реєстрації ОСОБА_5 за вказаною адресою із 10 жовтня 2017 року, а не фактичного проживання у ній та користування спірною квартирою.

Акти обстеження умов дитини на а. с. 101 - 104 т. 2 складені невідомими особами ОСОБА_9 ("квартира НОМЕР_3 "), ОСОБА_10 ("Квартира НОМЕР_4 ОСОБА_11 ("Квартира НОМЕР_5, при цьому із актів не вбачається, на яких правових підставах вони складені, чи мають зазначені особи право складати такі акти, враховуючи, що складання актів обстеження умов проживання дитини покладено на служби у справах дітей (п. 4 Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року N 1068).

При цьому актами, складеними співробітниками Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, не встановлено проживання неповнолітньої дитини за даною адресою (а. с. 98, 128 т. 2).

Не є достовірним доказом проживання дитини в квартирі АДРЕСА_1 і показання свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , оскільки показання свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, ОСОБА_1 є позивачем, а отже його показання та показання ОСОБА_12 не можна вважати достатнім доказом для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що судом допущено помилку щодо визначення характеру спірних правовідносин і визначено, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, не спростовують правильний в цілому висновок суду першої інстанції про недоведеність позову і відсутність підстав для його задоволення, а відтак не приймаються апеляційним судом.

Виходячи із вищевикладеного, вирішуючи спір, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з яким погоджується апеляційний суд.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.