Номер провадження: 22-ц/813/5431/20

Номер справи місцевого суду: 521/12506/19

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого Цюри Т.В.

суддів Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання заборгованості такою, що відсутня

В С Т А Н О В И В :

У липні2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання заборгованості такою, що відсутня. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка обслуговується, зокрема, КП «Теплопостачання м. Одеси».

Позивач зазначив, що регулярно і у повному обсязі сплачував послуги теплопостачання, що надаються відповідачем, з урахуванням призначеної йому субсидії. Однак, не зважаючи на викладене, станом на 01 травня 2019 року по особовому рахунку ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 2741,09 гривень.

Із наявністю даної заборгованості ОСОБА_1 не згоден, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду, в якому просив суд визнати відсутність заборгованості за період з 01 січня 2018 року до 01 серпня 2019 року перед відповідачем.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Теплопостачання містаОдеси» провизнання заборгованостітакою,що відсутня відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа проситьсуд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до нормматеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанціївстановлено, що ОСОБА_1 було запрошено до Управління соціального захисту населення Малиновського району за вих. №420 від 15 липня 2019 року для отримання субсидії, із якого вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 01 травня 2019 року наявна заборгованість за опалення у розмірі 2741,09 гривень.

Як вбачається із рахунку за теплопостачання № НОМЕР_1 за лютий 2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 3561, 2 гривень, за березень 2019 року 3779,0 гривень.

Згідно із квитанцією №922/999 ПАТ АБ «Південний» від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 сплачено 1037,94 гривень на рахунок КП «Теплопостачання м. Одеси».

Відповідно до квитанції №16/20 ПАТ АБ «Південний» від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 сплачено 1037,94 гривень на рахунок КП «Теплопостачання м. Одеси».

Відповідно до повідомлення про призначення субсидії на ЖКП до особової справи №90440 ОСОБА_1 розраховано субсидію на 4 місяці, з грудня 2018 року по березень 2019 року щомісячно у розмірі 1362,85 гривень, зокрема, за надання опалення 748,73 гривень на місяць.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, районний суд виходив з того, що заборгованість, наявна у ОСОБА_1 за теплопостачання розрахована із урахуванням встановлених норм та наданих держаних допомог, у тому числі і субсидії та при перевищені соціальних нормативів користування послугою централізованого опалення споживач повинен оплачувати понаднормативне споживання теплової енергії за приладами обліку теплової енергії, за тарифом, діючим у період надання послуги, так як кількість енергії для надання пільг з централізованого опалення не повинна перевищувати норми витрат теплоти на опалення житлових будівель.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Згідно із ст. 12 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

У силуст.13ч.ч.1,2ЗаконуУкраїни«Про житлово-комунальніпослуги»,договір пронаданнякомунальноїпослуги укладаєтьсяміжвиконавцемвідповідної послугитаспоживачемабо особою,якавідповіднодо договоруабозаконуукладає такийдоговірвінтересах споживача,абозуправителем багатоквартирногобудинкузметою постачанняелектричноїенергіїдля забезпеченняфункціонуванняспільногомайна багатоквартирногобудинку. Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно з п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством.

Згідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Постанова КМУ № 409 передбачає, що в залежності від особливостей регіонів та типів будинків соціальні нормативи користування послугою централізованого опалення корегуються з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, враховуючих кліматичні умови регіону і тип ( поверховість) жилого будинку, згідно Додаткам 1 та 2 до вищевказаної Постанови, в даному випаду для Одеської області встановлено 0,309 (для 5 поверхових будинків та вище).

Для КП «Теплопостачання міста Одеси» НКРЕКП своєю постановою № 1392 (додаток 95) від 09 листопада 2017 року, якою було внесено зміни до постанови № 1171 від 31 березня 2015 року, було встановлено тариф для абонентів житлових будинків обладнаних будинковими приладами обліку теплової енергії, який складає 1229,20 грн./гкал.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він сплачував послуги теплопостачання за своїми нормативами, які вказані були у субсідії, а перевищення нормативів на опалення не залежить від нього та сплачувати понаднормово по 300-350 гривень, які йому нараховує відповідач, ОСОБА_1 невзмозі, оскільки є пенсіонером та отримує незначну пенсію, тому на його думку вказаний процес повинен регулювати відповідач та своєчасно зменшувати температуру опалення в разі перевищення соціальних нормативів централізованого опалення.

Апеляційний суд критично оцінює вказані посилання апелянта з огляду на наступне.

Постанова Кабінету Міністрів № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 6 серпня 2014 року встановлює норми та нормативи в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплатужитлово-комунальних послуг

Разом з тим всі коефіцієнти, соціальні норми та нормативи, які утворюють відповідну методику та формулу, встановлюються виключно центральними органами виконавчої влади, а не КП «Теплопостачання м. Одеси», тому теплопостачальне підприємство не може індивідуально зменшувати температуру кожному споживачу, а підтримує нормативний показник, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року та похідних положень.

Апеляційний суд вважає, що свій обов`язок споживача комунальних послуг ОСОБА_1 не виконав, чим порушив п.1, ч,2 статті 7 ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» та у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати послуг з теплопостачання у нього накопичилась заборгованість в розмірі 2741,09 гривень.

За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання заборгованості такою, що відсутня - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 18.06.2020 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А.Гірняк

С.М. Сегеда