Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію трудової книжки, згідно якої наказом від 19.01.1978року позивача зараховано на роботу до інституту «Південдіпрошахт» на посаду машиністки (запис №3 трудової книжки). Згідно запису №8 в трудовій книжці відповідно до наказу міністерства вугільної промисловості України № 534 ВАТ «Південдіпрошахт» реорганізовано у ДП «Південдіпрошахт».

Наказом від 08.01.2020року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням (запис №9 трудової книжки).

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до п.2, п.8 Порядку №100 в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна вимога. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку за числом робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Позивачем надано також довідку з місця роботи, яка не приймається судом як доказ оскільки з неї вбачається, що сума заборгованості за період з 01.04.2018року по 08.01.2020року складає 79143 грн. 77 грн., тобто у довідці зазначена інша сума ніж та, яку просить стягнути позивач за вказаний період. Крім того, суду не надано доказів, що станом на момент видачі довідки 08.01.2020року ОСОБА_2 , який її підписав, був керівником ДП "ПІВДЕНДІПРОШАХТ", тобто мав повноваження на підписання такої довідки.

Також позивачем надано відомості з персоніфікованого обліку, згідно яких відомості щодо нарахування позивачу заробітної плати за 2019 рік та січень 2010року відсутні.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що наявна заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2018року по 08.01.2020року в сумі 74460 грн., однак доказів наявності нарахованої та невиплаченої заробітної за вказаний період саме в цій сумі не надає.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Облік використання робочого часу має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами, форми й порядок яких встановлені відповідними нормативними документами, зокрема, наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», передбачено типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

Табелів обліку використаного робочого часу за 01.04.2018року по 08.01.2020року роки відповідач суду не надав, що унеможливлює визначення кількості відпрацьованих днів завказаний період.

Крім того відсутні докази встановленого позивачу розміру заробітної плати.

Отже за відсутності зазначених доказів, суд позбавлений навести в рішенні суду розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Будь-яких клопотань з приводу надання доказів позивачем не заявлено.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, які б відповідали фактичним обставинам справи.

Стосовно визнання позивачем позову, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Тобто саме лише визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для його задоволення, оскільки необхідною умовою є наявність законних підстав для задоволення позову.

Оскільки матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження позовних вимог, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та вважає за необхідне відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст..2, 12, 13, 19, 49, 81, 141, 263 - 266, 268, 273, 274, 275, 354 ЦПК України, суд-

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» (ЄДРПОУ 00167606, м. Харків вул. Пушкінська б.5) про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 17.06.2020рку.

Суддя Бородіна Н.М.