Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 319/654/17

провадження № 61-11383св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Бєлки В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал страхування»), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що 31 серпня 2015 року між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1357/15-Т/ЗП1, а саме застраховано майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу Nissan X Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2015 року випуску, який належить позивачу на праві приватної власності.

15 червня 2016 року о 21 год 30 хв на проспекті Східний в м. Бердянську, Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням позивача.

17 червня 2016 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

07 липня 2016 року постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області кримінальне провадження за фактом ДТП закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

19 вересня 2016 року відповідач листом повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 28.1 договору страхування, а саме з огляду на те, що на момент ДТП позивач знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

07 листопада 2016 року постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за частиною першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, а за статтею 124 КУпАП визнано винним, провадження в цій частині закрито на підставі статті 38 КУпАП.

Вважаючи відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування неправомірною, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 177 774,92 грн; пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 12 грудня 2016 року по 19 вересня 2017 року в розмірі 3 429,61 грн; інфляційні збитки за період з 12 грудня 2016 року по 19 вересня 2017 року в розмірі 16 052,99 грн; відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн та судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 за договором добровільного страхування наземного транспорту від 31 серпня 2015 року № 1357/15-Т/ЗП1 суму страхового відшкодування у розмірі 172 539,10 грн, пеню в розмірі 2 096,86 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 052,99 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 4 229,94 грн, а всього 199 918,89 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування за фактом знаходження його в момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння, оскільки постановою суду в адміністративній справі провадження відносно позивача за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Арсенал страхування» задоволено. Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал страхування» відшкодування витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 152,58 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що пункт 28.1 укладеного між сторонами у цій справі договору страхування не пов`язує відмову страховика у виплаті страхового відшкодування з притягненням чи не притягненням страхувальника до адміністративної відповідальності. У даному випадку достатнім є лише встановлення факту наявності у страхувальника алкогольного сп`яніння, а не складу правопорушення.

Апеляційний суд дійшов висновку, що у справі зібрано достатньо належних, неспростованих доказів факту перебування ОСОБА_1 під час керування застрахованим транспортним засобом в момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння, тому відмова ПрАТ «СК «Арсенал страхування» у виплаті йому страхового відшкодування на підставі пункту 28.1 договору страхування є правомірною.

Також апеляційний суд зазначив, що при ухваленні постанови від 07 листопада 2016 року, в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статі 130 КУпАП, Куйбишевський районний суд Запорізької області не вивчав питання щодо дій позивача під час ДТП, при цьому суд вирішував не питання наявності у особи (позивача) алкогольного сп`яніння, як такого, а наявність складу чи події адміністративного правопорушення.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- протиправно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону;

- не звернув увагу на те, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, полягає саме в керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що можливе лише при встановленні факту наявності в організмі водія відповідної кількості алкоголю. Оскільки Куйбишевський районний суд Запорізької області закрив провадження у справі № 319/1203/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статі 130 КУпАП за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, то факт перебування ОСОБА_1 під час керування застрахованим транспортним засобом в момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння не встановлено;

- прийняв до уваги акт медичного огляду заявника від 15 червня 2016 року № 667, складений лікарем Комунальної установи «Бердянський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради, хоча він є недопустимим доказом у розмінні положень статті 78 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);

У квітні 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому просило залишити її без задоволення з підстав необґрунтованості, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зав`язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що наявні у справі докази не підтверджують факт перебування заявника в момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 лютого 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачу Коротуну В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал страхування», третя особа - ПАТ «Кредобанк», про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року; витребувано матеріали справи № 319/654/17 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2018 року матеріали справи № 319/654/17 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та матеріали справи № 319/654/17 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу № 319/654/17 призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Арсенал страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1357/15-Т/ЗП1 (далі - Договір), яким застраховано майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу Nissan X Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2015 року випуску, що належить позивачу на праві приватної власності.

На виконання умов цього Договору позивачем внесено (сплачено) страховий платіж в розмірі 35 486,28 грн.

Відповідно до підпункту 24.1.3 Договору відповідач зобов`язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 27 Договору (пункт).

Вигодонабувачем за договором визначено ПАТ «Кредобанк».

Пунктом 28.1 договору страхування передбачено, що не підлягають відшкодуванню збитки, які стались під час керування транспортним засобом страхувальником (іншою особою) у стані алкогольного сп`яніння, під впливом наркотичних, токсичних речовин чи медичних препаратів, протипоказаних (заводом виробником або лікарем) при керуванні транспортним засобом, а також збитків, які стались під час керування транспортним засобом особою, яка не мала посвідчення на право управління транспортним засобом відповідної категорії.

15 червня 2016 року о 21 год 30 хв на проспекті Східний в м. Бердянську, Запорізької області сталося ДТП за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням позивача та автомобіля «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_3 .

Актом медичного огляду № 667, складеним о 23 год 40 хв 15 червня 2016 року лікарем Комунальної установи «Бердянський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради Холодом М. Г. з метою виявлення у ОСОБА_1 стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час ДТП, встановлено перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння (алкоголь в крові 2, 6 ‰).

17 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомив відповідача про настання страхового випадку.

19 червня 2016 року представником ПрАТ «СК «Арсенал страхування» проведено огляд пошкодженого автомобіля та складено акт технічного стану, у якому перелічені пошкодження отримані застрахованим автомобілем.

07 липня 2016 року слідчим СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області за результатами проведеного досудового розслідування вказаної ДТП, винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Однак було встановлено, що в діях позивача вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Листом від 26 липня 2017 року № 49-2606/17 ПАТ «Кредобанк» відмовилось від свого права на отримання страхового відшкодування за договором від 31 серпня 2015 року, у зв`язку з чим таке право перейшло до страхувальника, яким є позивач.

07 вересня 2016 року та 09 вересня 2016 року відносно позивача були складені протоколи про адміністративні правопорушення за ознаками правопорушень передбачених: статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП (відповідно).

19 вересня 2016 року відповідач листом № 190916-02166 повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 28.1 Договору, вказуючи, що останній на момент ДТП знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

07 листопада 2016 року постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області в адміністративній справі № 319/1203/16-п позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та провадження в цій частині закрито на підставі статті 38 КУпАП. Провадження відносно позивача за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За приписами статті 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП та не притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння під час ДТП на проспекті Східнийв м. Бердянську Запорізької області, не спростовує самого факту його сп`яніння під час керування застрахованим транспортним засобом, що відповідно до пункту 28.1 умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, то відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги акт медичного огляду ОСОБА_1 від 15 червня 2016 року № 667, складений лікарем Комунальної установи «Бердянський психоневрологічний диспансер» Запорізької обласної ради, хоча він є недопустимим доказом у розмінні положень статті 78 ЦПК України,Верховний Суд відхиляє, оскільки вони направлені на переоцінку доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що оскільки Куйбишевський районний суд Запорізької області своєю постановою від 07 листопада 2016 року закрив провадження у справі № 319/1203/16-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статі 130 КУпАП за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, то не можна вважати, що позивач керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними, оскільки сам по собі факт закриття провадження в адміністративній справі не свідчить про те, що під час ДТП позивач не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння підтверджується іншими наявними у справі доказами, що досліджені та оцінені судом у цивільній справі у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Разом з тим Верховний Суд не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що викладений у мотивувальній частині його постанови, а саме: «При ухваленні постанови, в частині притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, суд не вивчав питання щодо дій позивача під час ДТП, при цьому суд вирішував не питання наявності у особи (позивача) алкогольного сп`яніння як такого, а наявність складу чи події адміністративного правопорушення», з огляду на таке.

Зі змісту частини четвертої статті 61 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення суду першої інстанції, вбачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Аналогічна за змістом норма міститься у частині шостій статті 82 ЦПК України в чинній редакції.

Таким чином, обставини викладені у постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, є преюдиційним фактом.

Преюдиція - це встановлене процесуальним законом правило (нетиповий нормативний припис) звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, вироком, іншим кримінально-процесуальним актом, коли в силу закону завершення провадження по кримінальній справі не може бути закінчене постановленням вироку про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої їх ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно або неповно, та не має права їх тлумачити на власний розсуд.

У супереч вищевикладеному, суд апеляційної інстанції досліджуючи зміст постанови Куйбишевського районного суду Запорізької області від 07 листопада 2016 року, яка винесена у адміністративній справі № 319/1203/16-п, здійснив критичну оцінку її змісту та вийшов за межі повноважень, визначених ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року, шляхом виключенняіз її змісту висновків про те, що: «При ухваленні постанови, в частині притягнення позивача до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, суд не вивчав питання щодо дій позивача під час ДТП, при цьому суд вирішував не питання наявності у особи (позивача) алкогольного сп`яніння як такого, а наявність складу чи події адміністративного правопорушення».

В іншій частині постанова Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та зміну оскаржуваної постанови апеляційного суду лише в частині її змісту, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року висновок проте, що: «При ухваленні постанови, в частині притягнення позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд не вивчав питання щодо дій позивача під час ДТП, при цьому суд вирішував не питання наявності у особи (позивача) алкогольного сп`яніння як такого, а наявність складу чи події адміністративного правопорушення».

В іншій частині постанову Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик