22-ц/804/2019/20

263/16688/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року місто Маріуполь

справа № 263/16688/17

провадження № 22-ц/804/2019/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,

секретар судового засідання Сікора М.М.

сторони:

позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Шатілової Л.Г. від 20 червня 2019 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Первісний позов мотивовано тим, що 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США на купівлю автотранспортних засобів. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на вересень 2017 року має заборгованість.

АТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 :

суму заборгованості за кредитом - 5 756,62 доларів США;

суму заборгованості за відсотками - 3 105,35 доларів США;

судові витрати.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до АТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів, визнання договору кредиту та договору застави недійсними.

Зустрічний позов мотивовано тим, що в пункті 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року вказано, що кредитор відкриває позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 . В пункті 2.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів зазначено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті. Кредитним договором не передбачений рахунок для повернення кредитних коштів. Рахунок, зазначений в пункті 3.1.1., позичальнику не відкривався, про що свідчить відсутність відповідного договору про відкриття рахунку. На підставі Банківської ліцензії та письмового Дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій банк має право видавати кредит готівковою іноземною валютою тільки з поточного рахунку клієнта: рахунок НОМЕР_2 , «рахунки клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України», Постанови Правління Національного банку України № 280, тому використання банком для надання суми кредиту позичальником рахунку № НОМЕР_1 та використання для повернення суми кредиту інші транзитні та аналітичні рахунки, взагалі суперечить діючому законодавству України, а вказаний вище рахунок є аналітичним для внутрішніх операцій банку та до зберігання, видачі та отримання коштів від позичальника не має жодного стосунку. Пункт 3.1.1. договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 2 21/24-263, в якому зазначено порядок повернення та видачі кредитних коштів по кредитному договору, суперечить встановленому чинним законодавством порядку надання та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою іноземною валютою, порядку відображення операцій з готівковою іноземною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету КМУ «Про валютне регулювання та валютний контроль», статті 162 КпАП, і тому є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Відповідно до висновку аудитора від 28 грудня 2017 року реальна процентна ставка за кредитом складає 28,1382% у доларах США, у той час як у пункті 1.1. договору зазначено процент у розмірі 13,50 річних, тому позичальник під час укладення договору не міг знати ні реальну процентну ставку, ні абсолютне значення подорожчання кредиту, яке згідно з висновком аудитора дорівнює 7 844,08 доларів США. Під час укладення договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк приховав від нього повну та об`єктивну інформацію щодо реальної відсоткової ставки, що приводить до збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту та кінцевої загальної суми кредиту, що є беззаперечним обманом з боку банку. При цьому про такий обман з боку банку при укладенні оспорюваного договору ОСОБА_1 стало відомо лише після дослідження аудитора, до якого він звернувся у грудні 2017 року.

ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір кредиту від 30 червня 2008 року № 221/24-263 з моменту підписання; визнати недійсним договір застави № 221/24-265 від 30 червня 2008 року з моменту підписання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року позов АТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 221/24-263 від 13 червня 2008 року в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5 756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3 105,35 доларів США, що за курсом 26,33 гривень за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 20 червня 2019 року складає 233335,67 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів та визнання договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів та договору застави недійсними відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту - 10 червня 2013 року. ОСОБА_1 не спростовує сам факт фактичного отримання кредитних коштів по договору кредиту № 221/24-263 на купівлю автотранспортних засобів від 13 червня 2008 року, а тому між сторонами договірні правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився, про що розписався в договорі кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 від 13 червня 2008 року та у Додатках № 1 та № 2, в яких у повній мірі викладені умови, мета, суми і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Таке приєднання ОСОБА_1 вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України. При цьому ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що укладений між сторонами договір кредиту є несправедливим до нього, або наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману з боку відповідача. Оскільки ОСОБА_1 умови договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів не виконує, з останнього підлягає стягненню на користь позивача за первинним позовом сума заборгованості за договором в розмірі 8 861,97 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 5 756,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 3 105,35 доларів США.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши АТ «Укрсоцбанк» в задоволенні вимог про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсними з моменту підписання договору кредиту та застави.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 зазначає, що взагалі не отримував кредитних коштів в іноземній валюті, а в матеріалах справи не має жодного доказу на отримання коштів в іноземній валюті. Надання кредитних коштів в іноземній валюті фізичній особі підтверджується виключно первинними бухгалтерськими документами (заявою на видачу готівки) у відповідності до «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року.

Твердження суду першої інстанції в своєму рішенні про те, що позивачу за зустрічним позовом надані кредитні кошти у розмірі 11 169 доларів США не має свого документального та аргументованого підтвердження та є безпідставним, з огляду на що судом порушено норми частини друга статті 640, частина друга статті 1046 ЦК України при встановленні факту укладання кредитного договору.

Суд не врахував, що перед підписанням договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів банк навмисно ввів ОСОБА_1 в оману через свідомо надану недостовірну інформацію, зокрема щодо відсоткової ставки з акредитним договором, яка у дійсності складала 29,86% у доларах США, про що відповідача не було повідомлено.

Згідно наданих умов банком щодо кредиту, ОСОБА_1 отримав кредит під відсоткову ставку у розмірі 13,50% річних, а реальна ставка складає 29,86% у доларах США, що є значно більшою, аніж сторони узгодили. Наданий бакнком розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки навіть експертне дослідження №434/435-18 від 30 листопада 2018 року не дало висновку щодо його відповідності умовам договору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24 липня 2019 року представник позивача АТ «Укрсоцбанк» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої істанції є правильним, законним і відповідачем не наведено підстав для скасування рішення.

Рух справи

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року залишено без змін.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Укрсоцбанк» відмовити та задовольнити зустрічний позов про визнання договору недійсним. При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року скасовано в частині первісних позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США. Передано справу в частині первісних позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишено без змін.

13 травня 2020 року цивільна справа надійшла до Донецького апеляційного суду та протоколом повторного автоматизованого розподілу від 19 травня 2020 року передана на розгляд колегії суддів і ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року призначена до розгляду у судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено кредитний договір № 221/24-263 на суму 11 169,00 доларів США, на купівлю автотранспортного засобу Geely JL7162, 2008 року випуску, з кінцевим строком повернення кредиту 10 червня 2013 року.

18 листопада 2009 року додатковою угодою № 2 до договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 221/24-263 сторони домовилися, що погашення кредиту здійснюється в наступному порядку до 10 числа (включно) кожного місяця починаючи з 10 липня 2008 року (останній платіж 10 червня 2015 року) згідно з графіком.

Банк виконав свої зобов`язання та надав ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 не оспорював сам факт заборгованості, але посилався на те, що договір кредиту незаконний, порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та вказує, що розмір заборгованості, визначений банком, не відповідає дійсності.

Станом на 18 вересня 2017 року відповідач має заборгованість, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту - 5 756,62 доларів США; відсотками - 3 105,35 доларів США.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором та розподілу судових витрат не відповідає, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США апеляційний суд виходить з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

Звертаючись до сду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками в розмірі 3 105,53 доларів США, які нараховані за період з 11 лютого 2009 року по 17 вересня 2017 року, в той час, коли строк дії договору кредитування відповідно до умов договору закінчився 10 червня 2013 року.

Суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за відсотками в розмірі 3 105,35 доларів США, не врахував, що настав строк кредитування; в рішенні не зазначив за який період нараховані проценти за користування кредитом; не врахував, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування; не врахував, що після настання строку виконання договору кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, проте такі позовні вимоги заявлені не були.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.15-18) вбачається, що за період з 13 червня 2008 року по 10 червня 2013 року, тобто за період строку дії кредитного договору заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 246,24 долари США, що і підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України апеляційний суд в постанові вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При подачі позову АТ «Укрсоцбанк» сплатив судовий збір в розмірі 3 590,95 грн та заявляв вимоги на загальну суму 8 861,97 доларів США.

Вимоги банка підлягають задоволенню на загальну суму 6 002,96 доларів США, тобто на 67,74 %.

Відповідно до положень ч 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» належить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 2 431,87 грн, а тому рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 червня 2019 року в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Маріуполя Донецької області, ІНН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (юридична адреса: м. 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за відсотками по кредитному договору № 221/24-263 від 13 червня 2008 року в розмірі 246 (двісті сорок шість ) доларів 34 центи США та судові витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 2 431 (дві тисячи чориреста тридцять одна) гривня 87 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 15 червня 2020 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

М.Ю. Лопатіна