В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.06.2020 представник відповідача підтримав заявлене клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи по справі від 05.06.2020 за вих. № 54-01-316 в повному обсязі, зазначивши про необхідність спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для справи. Також просив суд залишити без розгляду клопотання про призначення експертизи від 01.06.2020 за вих. № 54-01-305.

Присутній представник позивача не заперечував проти призначення судової експертизи (інженерно-екологічної) у даній справи, проте не погодився із запропонованими відповідачем питаннями, з яких має бути проведена дана експертиза.

Щодо заявленого відповідачем клопотання Харківської державної Зооветеринарної академії про призначення судової інженерно-екологічної експертизи від 01.06.2020 вих № 54-01-305 (вх. №5398 від 02.06.2020), то враховуючи основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність, положеннями статей 169, 170, 226 ГПК України, зважаючи на подання відповідачем заяви про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи та звернення до суду апеляційної інстанції з іншим клопотанням про призначення експертизи у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення вказаного клопотання без розгляду

Вирішуючи питання щодо необхідності призначення експертизи у даній справі, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 99 ГПК України).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч.4, 5, 6 ст. 99 ГПК України).

Згідно зі статтею 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень визначається, зокрема, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N53/5 (зі змінами та доповненнями).

У відповідності до підпункту 1.2.2 пункту 1.2 Інструкції основними видами (підвидами) експертизи є інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; телекомунікаційна. Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.

Експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції (п.1.6. Інструкції).

Згідно з підпунктом 1.2.13 пункту 1.2 Інструкції згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Відповідно до пункту 11 глави 11 "Інженерно-екологічна експертиза" розділу ІІ "Інженерно-технічні експертизи"Рекомендацій, до основних завдань інженерно-екологічної експертизи належать: визначення обставин, що пов`язані з настанням надзвичайної екологічної ситуації; встановлення технічних та організаційних причин порушень технологічного процесу виробництва, якщо це сприяло виділенню забруднюючих речовин, енергії та викидам інших шкідливих речовин і накопиченню промислових відходів; встановлення відповідності дій осіб (або їх бездіяльності), причетних до надзвичайної екологічної ситуації, вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань: Які причини виникнення надзвичайної екологічної ситуації та які обставини їх обумовили? Недотримання вимог яких нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища допущені у досліджуваному випадку надзвичайної екологічної ситуації? Дії яких осіб не відповідали вимогам нормативних актів з охорони навколишнього природного середовища? Дії (бездіяльність) яких осіб знаходяться з технічної точки зору у причинному зв`язку з настанням досліджуваної події?

Наведений перелік не є вичерпним. Перед інженерно-екологічною експертизою можуть бути поставлені й інші питання в межах предмета експертного дослідження.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову у цій справі є вимога Державної екологічної інспекції у Харківській області про стягнення з Харківської державної Зооветеринарної академії шкоди, заподіяної державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок видобування підземних вод без спеціального дозволу понад встановленого статтею 23 Кодексу України про надра обсягу добового видобування.

Як вже було зазначено, в обґрунтування позовних вимог позивач з посиланням на приписи статті 23 Кодексу України про надра вказує на те, що відповідачем заподіяно шкоду державі внаслідок самовільного користування надрами (підземною водою) із артезіанської свердловини у період із 01.01.2017 по 31.12.2018 за відсутності відповідного дозволу.

В свою чергу, відповідач в апеляційній скарзі та інших поданих до апеляційного господарського суду документах, заперечуючи проти наявності підстав для відшкодування шкоди, вказує на додержання ним вимог статті 23 Кодексу України про надра внаслідок користування надрами для видобування підземних вод з дотриманням умови щодо обсягу такого видобування без спеціального дозволу. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує на те, що статтею 23 Кодексу України про надра передбачено необхідність такого дозволу у випадку, якщо видобуток з одного водозабору перевищує добовий обсяг 300 метрів кубічних. Водночас, на балансі Харківської державної Зооветеринарної академії перебуває три свердловини, а тому, на його думку, добовий обсяг за спірний період із кожного окремого водозабору не перевищував встановленої норми (т.1, а.с. 190-194, 223-227, т. 2, а.с. 73-76).

Тобто, позивач на підтвердження своїх доводів неодноразово зазначав про те, що наявні на його балансі свердловини є окремими водозаборами, що в свою чергу зумовлює необхідність встановлення факту дотримання (перевищення) добового обсягу видобування підземних вод із кожного з водозаборів (свердловин) та спростовує твердження позивача щодо порушення вимог статті 23 Кодексу України про надра.

Натомість, не погоджуючись з такими твердженнями апелянта, позивач у відзиві вказує на те, що водозабір Харківської державної Зооветеринарної академії складається з трьох артезіанських свердловин 4349/1, 3980 (№2), 4349/3, розташованих на вул. Академічна, 1, смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область. Тобто, відповідач наголошує, що вказані свердловини увійшли до складу єдиного водозабору.

Судова колегія зазначає, що приписами статті 23 Кодексу України про надра передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до положень абзацу 18 статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта.

Пунктом 1.5.4 Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 N 23, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.02.2000 за N 109/4330, водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об`єкта. Водозабір підземних вод може складатися з одної або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).

При цьому, позивач у своєму відзиві та письмових поясненнях щодо призначення судової експертизи з посиланням на вимоги статті 23 Кодексу України про надра вказує на те, що продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількість свердловин єдиного водозабору.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного вирішення даного спору необхідно встановити такі істотні обставини справи, як то чи входять водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, до єдиного водозабору та є групою компактно розміщених водозабірних споруд, або ж вказані свердловини є окремими водозаборами.

Обґрунтовуючи наявність підстав для призначення судової експертизи у даній справі відповідач зазначив про необхідність вирішення спору щодо кількості водозаборів з урахуванням трьох артезіанських свердловин, які перебувають на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, з метою встановлення фактичного обсягу видобутку підземної води з окремих водозабірних споруд за 2017-2019 роки, а також необхідність спеціальних знань для з`ясування таких обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "DomboBeheer B.V. v. theNetherlands" від 27.10.1993 (n. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996 р. (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 року (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Отже, враховуючи положення статті 23 Кодексу України про надра, та зважаючи на наявність спору щодо встановлення та документального підтвердження кількості водозабірних споруд (свердловин) єдиного водозабору, що знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, та з яких було здійснено видобуток підземних вод, що входить до предмету дослідження та доказування у цій справі з урахуванням предмету та підстав позову, доводів та вимог апеляційної скарги, фактів, на які учасники справи посилаються в суді апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що для визначення цих даних необхідні спеціальні знання у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, з огляду на те, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань, а доводи сторін є взаємно суперечливими та мають істотне значення для справи, колегія суддів вважає, що висновок судової інженерно-технічної експертизи зможе встановити фактичні обставини справи, що, у свою чергу, є необхідною умовою для встановлення дійсних обставин, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, а тому дійшла висновку щодо задоволення клопотання відповідача про призначення у справі інженерно-технічної експертизи.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання відповідача в частині поставлення перед судовим експертом питання щодо кількості водозаборів (в розумінні статті 23 Кодексу України про надра) знаходиться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, оскільки дане питання відноситься до питань права, та в силу положень частини 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта бути не може.

Щодо двох інших питань запропонованих відповідачем, а саме: "Чи є три водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозабірними спорудами? Чи є три водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, одним водозабором?", то дані питання судова колегія вважає частково обґрунтованими через частковий вихід за межі предмету спору та некоректної редакції.

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем питання, вирішила викласти їх в наступній редакції: "чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір".

Отже, за своїм змістом визначене судом апеляційної інстанції питання охоплює (включає в себе) інші запропоновані відповідачем питання в сукупності, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість зміни редакції запропонованих учасником справи питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта.

Доводи позивача про те, що питання, поставлені на вирішення експерта, носять суто правовий характер, є безпідставними, оскільки встановлення обставин щодо входження водозабірних споруд (свердловин) до єдиного водозабору має інженерно-технічний аспект, а тому вимагає спеціальних знань в цій галузі, з дослідженням відповідних документів, що і слугувало підставою для призначення інженерно-технічної експертизи.

Щодо запропонованого позивачем питання, що на його думку, потребує висновку експерта, а саме: "З якої артезіанської свердловини (№4349/1, №3980 (№2), №4349/3), які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, здійснювалося самовільне користування надрами (підземні води) в період, за який Інспекцією розраховано збиток у розмірі 1351318,95 грн", колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, позивачем було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Харківської державної зооветеринарної академії, за результатами якої складений акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 19.04.2019 № 259/01-04/03-06.

Вищенаведене свідчить, що позивачем під час здійснення вказаної перевірки підлягали з`ясуванню обставини щодо використання відповідачем артезіанських свердловин №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, у тому числі, з метою встановлення факту додержання вимог законодавства під час видобування підземних вод, а тому поставлене позивачем питання відноситься до його компетенції та не є такими, що потребує спеціальних знань. За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє зазначене питання.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 99 ГПК України, п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 N 1950/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N1/22533, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що проведення судової експертизи слід доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф М.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-А).

Експертам роз`яснити права та обов`язки, передбачені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, та попередити їх про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покладених обов`язків та за статтею 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Оплата експертизи покладається на відповідача, як на зацікавлену сторону, а за результатами розгляду справи вказані витрати будуть розподілені між сторонами відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

У зв`язку з призначенням судової експертизи провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи відповідно до статей 228, 229 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69, 99, 100, 228, 229, 234, 269 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИЛА:

1. Клопотання Харківської державної Зооветеринарної академії про призначення судової інженерно-технічної експертизи від 05.06.2020 вих № 54-01-316 (вх. №5667 від 10.06.2020) задовольнити частково.

2. Призначити у справі № 922/3488/19 судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, Харківська обл., місто Харків, вулиця Золочівська, будинок 8А).

3. На вирішення судового експерта поставити наступне питання:

1) Чи є водозабірні свердловини №4349/1, №3980 (№2), №4349/3, які знаходяться на балансі Харківської державної зооветеринарної академії, окремими водозаборами чи вони в комплексі складають єдиний водозабір?

4. Попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

5. Для проведення експертизи матеріали справи №922/3488/19 разом з ухвалою про призначення експертизи направити до експертної установи - Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (61177, Харківська облкасть, місто Харків, вулиця Золочівська, будинок 8А).

6. Оплату за проведення судової експертизи покласти на відповідача Харківську державну Зооветеринарну академію (62341, Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Мала Данилівка, вулиця Академічна, будинок 1, ідентифікаційний код 00493758); докази своєчасної оплати експертизи надати до Східного апеляційного господарського суду.

7. Провадження у справі № 922/3488/19 зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок та строки її оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель