СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа № Б-23/75-02

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

позивача адвоката Єфременка О.О. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №6537/10 від 23.03.2018, довіреність № 14-192 від 17.05.2019)

відповідача адвоката Сивака А.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1359 від 14.11.2005, довіреність № б/н від 10.01.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ - 5» с. Подвірки (вх. № 1176 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 (суддя Усатий В.О.; повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020)

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ - 5» с. Подвірки

про визнання недійсним правочину в межах справи про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

15.11.2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі АТ «НАК «Нафтогаз України»; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про визнання недійсним одностороннього правочину Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (далі ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5») - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний правочин вчинений із порушенням положень статей 601-602 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено. Судом вирішено визнати недійсним односторонній правочин ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн. Також з ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» стягнуто 1921,00 грн. судового збору за звернення з позовом у даній справі.

Дане рішення мотивоване зокрема тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532 відносно припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн. не відповідає вимогам законодавства; ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» з власної ініціативи, в односторонньому порядку, самостійно здійснило перерахунок отриманого за договорами природного газу в бік зменшення без будь-якого узгодження із НАК «Нафтогаз України» і такі дії ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» щодо здійснення перерахунку є неправомірними; під час виконання договорів від 21.12.2015 № 2092/16-ТЕ-32; від 29.09.2016 № 2424/1617-ТЕ-32, від 29.09.2016 № 2425/1617-РО-32, що укладені ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» з АТ «НАК «Нафтогаз України» про поставку природного газу, і які є чинними, ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» підписувало акти приймання - передачі природного газу, в яких чітко визначено обсяг та ціну реалізації газу, крім того, укладались спільні протокольні рішення щодо здійснення розрахунків за газ за державні кошти.

Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ - 5» із даним рішенням суду першої інстанції не згодне, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо визнання недійсним одностороннього правочину ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 №01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Скаржник вважає, що:

1)суд першої інстанції невірно застосував до спірних відносин ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, та не застосував норми ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», п. 3, 16 Положення №758, та помилково виходив з того, що узгодження сторонами регульованої Державою ціни має правове значення у випадку визнання адміністративним судом нечинним нормативно-правового акту державного органу про її затвердження;

2)висновок оскаржуваного рішення від 18.03.2020 про те, що при укладанні сторонами договорів від 21.12.2015 №2092/16-ТЕ-32, від 29.09.2016 №2424/1617- ТЕ-32, від 29.09.2016 №2425/1617-РО-32 їх умови в частині ціни відповідали вимогам чинного на той момент законодавства не відповідає обставинам справи (п. 3 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України);

3)суд першої інстанції необґрунтовано заперечив правомірність здійснення ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перерахунку вартості природного газу за попередніми цінами у зв`язку із втратою з 27.04.2016 чинності постановою Кабінету Міністрів України №315 щодо підвищення цін та помилково виходив з недостатності судових рішень у справі №826/9665/16 для такого перерахунку;

4)в оскаржуваному рішенні суд дійшов помилкового висновку про необґрунтоване застосування відповідачем при здійсненні розрахунку різниці між вартістю природного газу з використанням визначених постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 регульованих цін, що діяли до 01.05.2016;

5)висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні розрахунку за отриманий ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» за договорами від 21.12.2015 №2092/16-ТЕ-32, від 29.09.2016 №2424/1617-ТЕ-32 природний газ, частина його вартості була сплачена відповідачем за рахунок державного бюджету України, ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 для розгляду справи № Б-23/75-02 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду від 16.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № Б-23/75-02 з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ - 5» с. Подвірки на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020; запропоновано Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ подати у строк до 04.05.2020 до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2020 АТ «НАК «Нафтогаз України» засобами поштового зв`язку направило 30.04.2020 відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4192 від 05.05.2020), в якому проти доводів скаржника категорично заперечує, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі № Б-23/75-02 без змін. Позивач стверджує, що ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» безпідставно здійснило перерахунок ціни природного газу за виконаними договорами, а припинення зобов`язання зарахуванням є неможливим, оскільки зустрічні вимоги не є безспірними.

Ухвалою суду від 07.05.2020 справу № Б-23/75-02 за апеляційною скаргою ПрАТ «Харківська ТЕЦ - 5» с. Подвірки на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 призначено до апеляційного розгляду на 26.05.2020 о 12:30 год.

Ухвалою суду від 25.05.2020 задоволено заяву представника АТ «НАК «Нафтогаз України» - адвоката Верхацького І.В. (вх. № 4990 від 25.05.2020) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання вирішено здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon».

Проте враховуючи технічну неможливість проведення відеоконференцзв`язку, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, особливості конкретних обставин даної справи, апеляційний розгляд справи відкладено на 11.06.2020 об 11:00 год.

04.06.2020 позивач направив суду засобами поштового зв`язку заяву за підписом представника АТ «НАК «Нафтогаз України» адвоката І.В. Верхацького вих. № 14/4-3789-20 від 04.06.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду при розгляді даної справи.

Вказана заява надійшла до суду 09.06.2020 та зареєстрована канцелярією суду за вх. № 5551.

Ухвалою суду від 09.06.2020 заяву представника АТ «НАК «Нафтогаз України», м. Київ - адвоката Верхацького І.В. вих. № 14/4-3789-20 від 04.06.2020 (вх. № 5551 від 09.06.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, проте представник позивача прибув у судове засідання у призначену дату та у визначений судом час.

Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.06.2020 представник скаржника висловив правову позицію ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» щодо суті спору, навів обґрунтування підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу.

Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» заперечив проти доводів скаржника, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 21.12.2015 між відповідачем - ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» та позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (яке у подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») укладено Договір постачання природного газу № 2092/16-TE-32, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу (Споживачу) у 2016 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору. Згідно пункту 1.2. Договору газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 5.1. Договору № 2092/16-TE-32 від 21.12.2015 передбачено, що регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Пунктом 5.2. Договору № 2092/16-TE-32 від 21.12.2015 визначено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ 2% та податок на додану вартість (ПДВ) 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1806,15 грн., крім того ПДВ -20% - 361,23 грн., всього з ПДВ 2167,38 грн.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до Договору № 2092/16-TE-32 від 21.12.2015 пункти 5.1., 5.2. Договору викладено в новій редакції та визначено, що регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» установлюються НКРЕКП і є обов`язковими за цим Договором з моменту введення їх в дію. Ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 498,70 грн., крім того ПДВ 20%, всього до сплати з ПДВ 598,44 грн. Разом до сплати за 1000 куб.м газу 2269,44 грн., крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ 2723,33 грн.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 234 від 30.03.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758» до Положення № 758 були внесені зміни: в абзаці першому слова і цифри «по 31 березня 2016 р.» замінено словами і цифрами «по 30 квітня 2016 р.»; в абзацах другому і четвертому слова «до газотранспортної системи» замінені словами «до магістральних газопроводів».

У зв`язку з цим Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 до Договору № 2092/16-TE-32, зокрема пункт 5.2. Договору викладено в новій редакції та визначено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим Договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2124,89 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 № 758» до Положення №758 внесені зміни, зокрема, пунктом 2 (підпункт 4) пункт 16 Положення №758 викладений у новій редакції:

«НАК «Нафтогаз України» у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 грн. за 1000 куб. метрів», а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб.метрів».

Також, матеріали справи свідчать про те, що 29.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 2424/1617-ТЕ-32, згідно пункту 1.1. якого постачальник (позивач) зобов`язався поставити Споживачеві (відповідачу) у період жовтня 2016 року березня 2017 року природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Згідно пункту 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 5.1. Договору № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 передбачено, що регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим Договором, в період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Пунктом 5.2. Договору № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 визначено, що ціна за 1000 куб.м газу природного газу за цим Договором становить 4942,00 грн., крім того ПДВ 20%. Усього до сплати разом з ПДВ 5930,40 грн.

Крім того, між 29.09.2016 між відповідачем - ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» та позивачем - АТ «Національна акціонерна Компанія «Нафтогаз України» укладено Договір постачання природного газу № 2425/1617-РО-32, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Згідно пункту 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій.

Пунктом 5.1. Договору № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 визначено, що регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподіл природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим Договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Пунктом 5.2. Договору № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 визначено, що ціна за 1000 куб.м природного газу за цим Договором становить 2471,00 грн., крім того ПДВ 20%. Усього до сплати разом з ПДВ 2965,20 грн.

У преамбулі вищезазначених договорів зазначено, що при укладенні договору сторони керуються Законом України «Про ринок природного газу», постановою Кабінету міністрів України від 1 жовтня 2015 № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)», іншими нормативно-правовими актами.

Сторони у справі не оспорюють, що дані договори погоджені між ними, підписані у встановленому законом порядку, є чинними та недійсними в установленому порядку не визнавалися.

22.03.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, пунктом 13 якої також було встановлено ціну продажу газу виробникам теплової енергії з 1 квітня 2017 року з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню 4942,00 грн. за 1000 куб.м.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у спірний період з 01.05.2016 по 31.03.2017 ціна природного газу для ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» визначалася за регульованими цінами відповідно до пункту 16 «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» № 758, в редакції згідно з Постановою № 315 від 27.04.2016.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі №826/9665/16, яке набрало законної сили 08.07.2019, постанова Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 № 758» була визнана протиправною та нечинною з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016.

Тобто з 08.07.2019 втратили чинність положення пункту 5 Постанови № 315 щодо підвищення ціни за 1000 куб.м. газу з 1770,74 грн. до 4942,00 грн., та було відновлено дію пункту 16 Положення № 758 щодо ціни 1770,74 грн. за 1000 куб.м.

У зв`язку із цим ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» вважає, що сплачена ним у повному обсязі вартість спожитого природного газу за Договорами № 2092/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 та № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 була здійснена за підвищеною ціною.

ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» зазначило, що різниця у вартості природного газу за регульованими цінами, визначеними постановою КМУ № 315 від 27.04.2016 та попередньою редакцією пункту 16 «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», отримана АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» неправомірно та складає 606.931.910,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2019 ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» складено Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 01-12/1532, згідно з якою на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, частини першої статті 202, частини третьої статті 203 Господарського кодексу України заявлено про припинення зарахуванням:

-частини грошових зобов`язань АТ «НАК «Нафтогаз України» перед ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» з повернення грошових коштів, сплачених Товариством за поставлений по Договорам від 21.12.2015 № 2092/16-ТЕ-32, від 29.09.2016 № 2424/1617-ТЕ-32, від 29.09.2016 № 2425/1617-РО-32 природний газ, правова підстава отримання яких відпала з моменту набрання законної сили рішеннями у справі № 826/9665/16 у сумі 757983,65 грн.;

- та в повному обсязі грошових зобов`язань ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» по оплаті 358316,32 грн 3% річних; 399667,33 грн. інфляційних втрат (загалом 757983,65 грн.), нарахованих за порушення зобов`язань за договором № 1202/1718-КП-32 від 22.09.2017 (справа № 922/2387/19).

Дана заява отримана АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 07.10.2019 за вх. № 5713/18-19.

До заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог ПрАТ « Харківська ТЕЦ-5» додало розрахунки різниці між вартістю природного газу за цінами постанови КМУ № 315 та попередньою редакцією «Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» (відносини у перехідний період), згідно якого ПрАТ « Харківська ТЕЦ-5» здійснено перерахунок отриманого природного газу за Договорами № 2092/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 та № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 за періоди поставок природного газу на загальну суму 945.848.391,60 грн. з 01 травня 2016 року по березень 2017 року включно.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснило перерахунок отриманого та вже оплаченого ним природного газу за Договорами № 2092/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 та № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 природного газу в бік зменшення з 945.848.391,60 грн. до 338.916.480,84 грн. (різниця становить 606.931.910,76 грн).

Не погодившись із вчиненим ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» одностороннім правочином, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду із даним позовом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Предметом спору у цій справі є вимога АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсним одностороннього правочину ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 вих. № 01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначило, що стосовно суми, яка заявлена ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» до припинення, існує судовий спір (справа № 922/2387/19), тому дана сума не є безспірною. Крім того, на думку позивача ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» за відсутності правових підстав здійснило перерахунок ціни природного газу за вже виконаними договорами, в тому числі й за рахунок сплачених сум державними коштами (пільг та субсидій) на підставі спільних протокольних рішень у відповідності до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, Договору про організацію взаєморозрахунків та постанови КМУ № 256 від 04.03.2002.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції послався на те, що ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» з власної ініціативи, самостійно, в односторонньому порядку, без будь-якого узгодження з НАК «Нафтогаз України» та правових підстав, неправомірно здійснило перерахунок отриманого та вже оплаченого природного газу за період поставки з 01.05.2016 по 31.03.2017, використавши регульовані ціни попереднього періоду, а саме ціну, визначену постановою Кабінету Міністрів України на період з 01.10.2015 по 30.04.2016, що вже вичерпала свою дію.

Суд першої інстанції зауважив, що під час виконання договорів № 2092/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 та № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» схвалило та прийняло умови цих договорів до виконання; прийняло поставлений позивачем природний газ за ціною, яка погоджена сторонами; підписало акти приймання-передачі природного газу, в яких чітко визначено обсяг та ціну реалізації газу; провело оплату прийнятого від позивача природного газу, у тому числі частково розрахувалось за газ державними коштами; станом на момент розгляду справи зазначені договори виконані та припинили свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ. При цьому, сторонами у договорах поставки погоджено, що всі зміни до договорів поставки природного газу будуть оформлені у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, або окремих угод та підписуються уповноваженими представниками сторін; можливість односторонньої зміни умов щодо ціни договорами не передбачена; здійснений ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перерахунок за укладеними та виконаними договорами є фактично зміною їх істотних умов в односторонньому порядку, що не передбачено ані умовами чинного законодавства, ані умовами договорів.

За висновком суду першої інстанції, ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» не доведено та не наведено жодної норми чинного законодавства та положень договору, які б дозволяли в односторонньому порядку вносити зміни до істотних умов договорів, які є виконаними.

Враховуючи встановлені обставини спору, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а отже й наявність правових підстав для їх задоволення шляхом визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язань на суму 757983,65 грн.

З даними висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, оскільки між сторонами наявний спір щодо змісту та умов виконання зобов`язань, а отже існує невідповідність усім умовам для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, до якого застосовуються загальні положення про правочин.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтями 202, 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В розумінні зазначеної норми необхідною умовою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог є те, щоб за обома вимогами вже настав строк виконання, оскільки неможливо пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Тобто має бути вимога і ця вимога повинна носити безспірний характер та визнаватись другою стороною.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», положення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду, зокрема від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17 та ін.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17 наголошено, що з огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас, однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку (аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17).

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Аналогічний висновок про застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16 та від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16.

Під час розгляду даної справи, як судом першої, так і апеляційної інстанції, не встановлено у спірних правовідносинах безспірність вимог, які зараховуються, та визнання іншої стороною зарахування зустрічних однорідних вимог, як необхідної передумови для застосування статті 601 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що вимога НАК «Нафтогаз України» до ПрАТ «Харківська ТЕЦ -5» на суму 757983,65 грн. (358316,32 грн. 3% річних + 399667,33 грн. інфляційних, нарахованих за порушення договірних зобов`язань) виникла на підставі укладеного та підписаного договору постачання природного газу № 1202/1718-КП-32 від 22.09.2017. На виконання умов Договору, НАК «Нафтогаз України» передав у власність ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» на загальну суму 82.551.168,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Спір, який виник між НАК «Нафтогаз України» і ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» на суму 757983,65 грн., розглядається у судовому порядку (справа № 922/2387/19).

Спір за вимогами АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» коштів за договором постачання природного газу № 1202/1718-КП-32 від 22.09.2017, зокрема про стягнення 358316,32 грн. 3% відсотків річних та 399667,33 грн. втрат від інфляції судом не вирішено.

Отже, є обґрунтованими посилання позивача на те, що в частині суми, яку заявлено ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» до припинення згідно спірної заяви, існує судовий спір, а отже така сума не є безспірною у розумінні вимог статті 601 Цивільного кодексу України.

Крім того спірним є і сам факт існування зобов`язань АТ «НАК «Нафтогаз України» перед ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», обсяг яких останнє підтверджує відповідним розрахунком, здійсненим на підставі перерахунку вартості природного газу за виконаними договорами, що також фактично унеможливлює зарахування таких вимог як зустрічних.

АТ «НАК «Нафтогаз України» у позові категорично не визнає спірного зарахування, посилаючись на те, що здійснений ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перерахунок є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства, а зарахування не є можливим, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності підстав та обсягу зобов`язань, що зазначені у перерахунку вартості природного газу.

У справі, що переглядається, колегія суддів вважає, що недотримання вказаних умов та наявність аргументованих заперечень АТ «НАК «Нафтогаз України» на заяву ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» про зарахування, які ґрунтуються на безпідставному здійсненні з боку ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перерахунку вартості поставленого та вже оплаченого газу за виконаними договорами, виключають можливість зарахування зустрічних вимог за оспорюваним в межах даної справи одностороннім правочином з огляду на положення статей 601, 602 Цивільного кодексу України, 203 Господарського кодексу України та відповідні висновки Верховного Суду.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наявність на момент вчинення оспорюваного правочину передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України умов, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» в апеляційній скарзі зазначає, що з 27.04.2016 застосування державних регульованих цін на природний газ в сумі 4942,00 грн. з ПДВ за 1000,00 куб.м для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та в сумі 2471,00 грн. (без ПДВ) за 1000,00 куб.м для виробництва теплової енергії для релігійних організацій не відповідає вимогам ч. 1 ст. 191 ГК України, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», п.п. 3, 16 Положення №758.

Проте колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, також вважає, що здійснення ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» перерахунку вартості поставленого природного газу з травня 2016 по березень 2017 року за ціною, визначеною на попередній період з 01.10.2015 по 30.04.2016, є безпідставним та не ґрунтується на жодних нормах права.

Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

За загальним правилом постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки були покладені на АТ «НАК «Нафтогаз України» згідно із «Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (далі Положення №758).

У преамбулі Положення №758 вказано, що ним визначено обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Положення №758 діяло з 1 жовтня 2015 року. Окремими постановами Кабінету Міністрів України до нього вносилися зміни, зокрема, і щодо рівня ціни, за якою АК «НАК «Нафтогаз України» здійснює закупівлю газу для населення та інших вразливих категорій, і щодо методики ціноутворення (формули) та рівня відпускних цін для населення та виробників теплової енергії, а також кінцевих тарифів.

Ці ціни встановлювалися на певні періоди часу.

Отже, регульовані ціни продажу АК «НАК «Нафтогаз України» природного газу, зокрема виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, встановлюються спеціальними постановами Кабінету Міністрів України, які діють виключно в межах визначених у них строків.

Так, постановою КМУ «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 01.10.2015 №758, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 №872 «Про деякі заходи щодо соціального захисту громадян», визначено, що НАК «Нафтогаз України» постачає природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для релігійних організацій та/або з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), яка у період з 1 жовтня 2015 р. по 31 березня 2016 р. (включно) визначається для: виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню для всіх інших виробників теплової енергії - 1 770,74 грн за 1 000 куб. метрів; виробництва теплової енергії для релігійних організацій для всіх інших виробників теплової енергії - 2 265,59 грн за 1 000 куб. метрів.

В подальшому цей строк було продовжено до 30 квітня 2016 року (включно) згідно з постановою Кабінету Міністрів України №234 від 30.03.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758».

У пункті 16 Положення №758 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №234 від 30.03.2016 було також зазначено, що регульована ціна для виробників теплової енергії в період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Таким окремим рішенням і була постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758», якою було встановлено регульовану ціну продажу АТ «НАК «Нафтогаз України» природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно).

Даною постановою пункт 16 Положення № 758 викладено в наступній редакції: НАК «Нафтогаз України» у період з 01.05.2016 по 31.03.2017 (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового Кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942,00 грн. за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій в розмірі 2471,00 гривня за 1000 куб. метрів.

Статтею 117 Конституції України унормовано, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є невиконання законних постанов, розпоряджень, наказів, рішень та приписів суб`єктів владних повноважень на ринку природного газу, а також створення перешкод для виконання службових обов`язків посадовими особами таких суб`єктів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758» була чинною на момент виконання сторонами договорів в частині проведення розрахунків за отриманий газ та не могла не бути врахованою АТ «НАК «Нафтогаз України» при визначенні ціни природного газу, який він зобов`язаний був поставити ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5».

Отже аргументи скаржника про неправомірне отримання АТ «НАК «Нафтогаз України» вартості газу за підвищеними цінами є безпідставними та судом апеляційної інстанції відхиляються.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини третьої 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за Договорами постачання природного газу № 2092/16-ТЕ-32 від 21.12.2015, № 2424/1617-ТЕ-32 від 29.09.2016 та № 2425/1617-РО-32 від 29.09.2016 сторони зі спору виконали взяті на себе зобов`язання, зокрема постачальник поставив споживачу, який той прийняв та оплатив.

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що на момент вирішення спору договори виконані та припинили свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ. Доводи скаржника зазначені висновки жодним чином не спростовують.

Позивач схвалив та прийняв умови договорів до виконання, зокрема прийняв поставлений відповідачем природний газ за спірною ціною, підписав акти приймання-передачі природного газу та провів оплату прийнятого природного газу.

При укладенні сторонами спору договорів на постачання природного газу їх умови в частині визначення ціни відповідали вимогам чинного на той момент законодавства, договір у подальшому був виконаний сторонами, тобто настали наслідки, які сторони очікували від його укладення, про що вірно зазначив суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення.

Натомість, як вбачається з розрахунку ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», останнім за період поставок з травня 2016 по березень 2017 року були використані регульовані ціни іншого періоду, а саме ціну, визначену на період з 01.10.2015 по 30.04.2016.

Проте положення попередніх постанов Кабінету Міністрів України, які визначали інші ціни продажу природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» для відповідних споживачів, не можуть застосовуватися, оскільки їх дія була обмежена чіткими часовими проміжками, визначеними у них.

Більше того, у Положенні №758 було чітко зафіксовано, що на період з 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) регульована ціна для виробників теплової енергії встановлюється окремим рішенням Кабінету Міністрів України.

Крім того, доцільно зазначити і про те, що у випадку, якщо відповідач вважає, що внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015», яка в подальшому була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку, йому завдано шкоди, він не позбавлений права на звернення з позовом про її відшкодування державою на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Правовим наслідком прийнятого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень незаконного рішення, у відповідності до зазначеної норми є відшкодування державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі.

Доводи ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» про необхідність проведення саме такого перерахунку вартості спожитого природного газу, у зв`язку з набуттям чинності рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 у справі № 826/9665/16, яким визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015», колегія суддів вважає безпідставними, адже визнання судом протиправним правового акта органу державної влади не має правовим наслідком автоматичне здійснення перерахунку вартості отриманого та оплаченого природного газу за цінами, що були визначені Кабінетом Міністрів України на попередній період.

Отже, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції і скаржником не спростовано, що викладені в спірному односторонньому правочині - заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532 про припинення зарахуванням зобов`язання на суму 757983,65 грн. посилання на наявність підстав для припинення правовідносин сторін у зв`язку із визнанням нечинною постанови КМУ № 315 від 27.04.2016 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015» не ґрунтуються на нормах права, спростовуються наявними у справі доказами, що вказує на невідповідність такого правочину положенням вимогам законодавства, зокрема статтям 601, 602 Цивільного кодексу України, та в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам щодо зарахування зустрічних вимог.

При аналізі інших доводів скаржника щодо змісту рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційного господарського суду враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні «Трофимчук проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Колегія суддів вважає, що в іншій частині подана апеляційна скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, без наведення обґрунтованих аргументів в спростування висновків суду першої інстанції. Натомість скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Скаржник не спростував висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення у справі.

Рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсним одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 757983,65 грн., вчиненого ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» у формі заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 02.10.2019 № 01-12/1532, є законним та обґрунтованим.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При апеляційному розгляді даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що спір вирішено місцевим господарським судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням належної правової оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ - 5», с. Подвірки на рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 по справі № Б-23/75-02 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ - 5».

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 16.06.2020.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко