Справа № 454/2056/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/811/909/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

адвоката Богдан З.С. представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою Виконавчого комітету Великомостівської міської ради на рішення Сокальського районногосуду Львівської області від 29 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні2015року ОСОБА_2 звернулася досуду зпозовом до Виконавчого комітету Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області та ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідачів Комунальне підприємство "Житловокомунальне господарство Великомостівської міської ради", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення частини підвального приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак на даній ділянці частково розміщена будівля підвалу (льоху), якою користується ОСОБА_1 , однак така на балансі комунального підприємства міськради не перебуває, жодних документів на неї немає і ця споруда чинить їй перешкоди вкористуванні належною їй земельною ділянкою (том 1, а.с. 3-6).

У вересні2015року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Великомостівської міської ради Сокальського району, третя особа на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житловокомунальне господарство Великомостівської міської ради", у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_2 утриматися від дій, спрямованих на демонтаж спірного підвального приміщення та відновити верхнє ґрунтове перекриття цього приміщення; зобов`язати Виконавчий комітет Великомостівської міськради виконати всі дії для постановки спірного підвального приміщення на облік.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 приміщення, яке належить до даного будинку та яким вона користується з 1977 року, частково знаходиться на території земельної ділянки ОСОБА_2 .

Дане підвальне приміщення перебувало на балансі Великомостівського міськкомунгоспу та існувало до відведення під забудову земельної ділянки ОСОБА_3 (попередньому власнику будинку ОСОБА_2 ), який зобов`язувався не руйнувати спірний підвал.

Також зазначала, що демонтаж підвального приміщення призведе до зміщення ґрунтів та руйнування будинку, в якому вона проживає.

В свою чергу, ОСОБА_2 зняла верхній шар ґрунту над частиною підвального приміщення, яка розташована на території земельної ділянки останньої (том 1, а.с. 48-57).

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року судові рішення по справі (якими позов ОСОБА_2 було частково задоволено, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено) було скасованоі справупередано нановий розгляддо судупершої інстанції (том 1, а.с. 217-219).

За результатами нового розгляду справи судом першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 утриматися від будь-яких безпосередніх або опосередкованих дій, спрямованих на знесення, демонтаж або інше пошкодження підвального приміщення, належного до житлового будинку АДРЕСА_1 , частина якого знаходиться на території земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 відшкодувати в натурі шкоду, завдану нерухомому майну, а саме - підвальному приміщенню, частина якого розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення верхнього ґрунтового перекриття вказаної частини підвального приміщення.

Зобов`язано Виконавчий комітет Великомостівської міської ради вчинити всі дії, необхідні для постановки на облік фактично існуючого підвалу, який належить до житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питання судових витрат (том 2, а.с. 65-70).

Дане рішенняоскаржили ОСОБА_2 та Виконавчий комітет Великомостівської міської ради.

Апелянт ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити, покликаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає необґрунтованими висновки суду стосовно того, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 є достатнім та належним доказом законності користування і володіння ОСОБА_1 підземним підвальним приміщенням, оскільки ОСОБА_1 «є власником лише вищенаведеної квартири».

Вважає, що суд не врахував того, що рішенням виконкому Великомостівської міської ради депутатів трудящих від 21.01.1958 року Великомостівському міськкомунгоспу було дозволено знести спірний підвал, як непридатний до подальшого використання, і такий «в користування ОСОБА_1 не надавався».

Вважає, що «жодних доказів, що ОСОБА_2 знищила грунтове перекриття підвалу в матеріалах справи не міститься», а тому вважає, що «суд безпідставнозмушує ОСОБА_2 виконувати роботуяку вонане робила,фактично виконатиремонтні роботичужого підвалуза власнікошти,що єнезаконною вимогою» (том 2, а.с. 79-82).

Виконавчий комітетВеликомостівської міськоїради просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Виконавчого комітету Великомостівської міської ради вчинити дії, необхідні для постановки на облік фактично існуючого підвалу, який належить до житлового будинку АДРЕСА_1 , та стягнення зі згаданого апелянта судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_1 , покликаючись на невідповідність висновків суду в оскаржуваній частині обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що на даний час відсутні будь-які «підстави не зарахування даного підвалу на баланс, оскільки в інвентаризаційній справі спірне приміщення існує», так як спірне підвальне приміщення (цегляний погріб площею 11 кв.м.) не є самостійним об`єктом нерухомого майна, право власності на яке може бути зареєстрованим окремо від житлового будинку, і таке згідно матеріалів інвентарної справи відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, у якому всі квартири є приватизованими (том 2, а.с. 84-90).

Виконавчий комітет Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області та Комунальне підприємство "Житловокомунальне господарство Великомостівської міської ради", будучи своєчасно (31.03.2020 року) належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (том 2, а.с. 98, 101, 104-107), явку своїх представників в судове засідання не забезпечили і суд про причину такої неявки не повідомили.

Представник апелянта ОСОБА_2 , адвокат Чернявський Р.І., 11.06.2020 року подав до суду заяву про відкладення апеляційного розгляду справи «на іншийдень» - з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин і «Рада суддів України в своєму зверненні до громадян, які є учасниками судових процесів, висловила прохання утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи».

Розглянувши вищезгадану заяву представника апелянта про відкладення апеляційного розгляду справи «на інший день», колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщоскаржнику небула наданаможливість бутиособисто заслуханимапеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявнимив нійі додатковоподаними доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на якіучасники справипосилаються вапеляційній скарзіта (або)відзиві нанеї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дана справа перебуває в провадженні судів з серпня 2015 року (майже 5-ть років) і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення свої доводів у поданих до суду позовах, запереченнях на ці позиви, письмових поясненнях, апеляційних і касаційних скаргах та запереченнях на ці скарги тощо.

Станом на час апеляційного розгляду справи (15.06.2020 року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше трьох місяців і строки його завершення нікому не відомі: ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України).

Щодо посилання на звернення Ради суддів України з проханням «утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників справи», то дана справа не передбачає обов`язкової присутності в судових засіданнях її учасників.

В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак, ні від ОСОБА_2 , ні від її представника заяви до суду про участь у апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції не поступало.

За вищенаведенихобставин колегіясуддів вважаєможливим апеляційнийрозгляд справиза відсутності ОСОБА_2 і їїпредставника на підставінаявних усправі данихта доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційних скарг зі сторони представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Великомостівської міської ради до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 17 жовтня 2014 року та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (том 1, а.с. 15-17).

Відповідно до витягу із Державного земельного кадастру обмежень щодо використання даної земельної ділянки не зареєстровано.

Як убачається із листа Великомостівської міської ради від 05 серпня 2015 року №32/02-14, будь-які відомості щодо підземного підвального приміщення, яке розташоване по межі земельних ділянок АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 , в міській раді відсутні. Крім того, встановлено, що технічні та правовстановлюючі документи на даний об`єкт відсутні.

Згідно з довідкою КП «Житлово-комунального господарства Великомостівської міської ради» від 28 травня 2015 року № 74 та відповіді КП «ЖКГ Великомостівської міської ради» від 03 вересня 2015 року № 94 ніяких господарських споруд, що знаходяться на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_3 , на балансі КП «ЖКГ Великомостівської міської ради» не рахується та згідно з інвентаризаційною справою такі відсутні.

Також судами установлено, що підвальне приміщення, частина якого знаходиться на даній земельній ділянці, ні у приватній власності, ні на балансі міської ради не перебуває.

Згідно зі свідоцтвом про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (том 1, а.с. 46, 47).

Підвальне приміщення належало до жилого будинку АДРЕСА_4 ) і перебувалона балансіВеликомостівськогоміськкомунгоспу (а.с. 38 оціночний акт будинку АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_3 ), в якому зазначено, що є цегляний погріб площею 11 кв. м; а. с. 37 технічний опис будівель, є погріб, цегляний, дах шифер, підлога дощата).

Спірне підвальне приміщення існувало і використовувалося за призначенням ще до моменту виділення із присадибної ділянки будинку АДРЕСА_5 земельної ділянки під будівництво жилого будинку та відведення ОСОБА_3 (попередньому власнику будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки під будівництво жилого будинку АДРЕСА_6 АДРЕСА_1 ).

Спірне підвальне приміщення і земельна ділянка були предметом спору в період з 1957 року до 1961 року, який був вирішений у позасудовому порядку.

Із документів КП «Червоноградське МБТІ» вбачається наступне.

Відповідно до рішення виконкомуВеликомостівської ради депутатів трудящих Львівської областівід 26 жовтня 1957 року ОСОБА_3 було відведено земельну ділянку площею 600 кв. м під будівництво жилого будинку АДРЕСА_7 , а.с. 30).

У зв`язку з даним рішенням мешканці будинку АДРЕСА_4 ) подали колективну скаргу, заперечуючи проти відводу земельної ділянки ОСОБА_3 . Одною із основних причин оскарження рішення виконкому було те, що у межу відводу входила частині капітально обладнаного підвалу. У подальшому в процесі врегулювання даного спору ОСОБА_3 взяв на себе письмове зобов`язання від 19 лютого 1959 року про те, що він згоден,що навідведеній йомуземельнійділянці підбудівлею по АДРЕСА_3 знаходивсяпідвал,який частковорозміщений одноюстороною навідведеній йомуприсадибі,що належитьміськкомунгоспу (том 1, а.с. 3233).

РішеннямвиконкомуВеликомостівської ради депутатів трудящих Львівської області від 17 квітня 1959 рокудозволено продовжити будівництво, не руйнуючипідвал (том 1, а.с. 34).

РішеннямвиконкомуВеликомостівської міської ради депутатів трудящих Львівської області від 23 червня 1961 року накладено штраф на ОСОБА_3 за порушення проекту будівництва і зобов`язано останнього звернулися до Львівського МБТІ і замінити проект до 15 липня 1961 року (том 1, а.с. 35).

Таким чином, підвальне приміщення, розміщене на межі будинків АДРЕСА_8 НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 , не єсамочинним будівництвом в розумінні ст. 376 ЦК України, на яку ОСОБА_2 посилається у позовній заяві, оскільки воно було збудовано, взято на балансВеликомостівським міськкомунгоспом, використовувалось за призначенням ще до відведення земельної ділянки і будівництва будинку АДРЕСА_1 . При цьому однією із основних передумов будівництва будинку АДРЕСА_1 була вимога не руйнувати спірний підвал.

Крім цього, згідно пункту 2.4 резолютивної частини Висновку експерта № 5412 від 31.01.2019 року проведеної по справі Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз будівельно-технічної експертизи, демонтаж частини льоху, що займає частину площі земельної ділянки позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), є недоцільним, оскільки призведе до руйнування всього льоху та його не функціональності як такого (том 2, а.с. 5-9).

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що судом не було враховано те, що рішенням виконкому Великомостівської міської ради депутатів трудящих від 21.01.1958 року Великомостівському міськкомунгоспу було дозволено знести спірний підвал, як непридатний до подальшого використання, і такий «в користування ОСОБА_1 не надавався», до уваги прийматися не можуть.

Крім того, у процесі погодження меж земельної ділянки при оформленні документів від ОСОБА_2 ніяких зауважень не було.

В ході повторного розгляду справи судом першої інстанції Великомостівська міська рада в особі Міського голови подала до згаданого суду клопотання від 15.01.2020 року про розгляд справи без участі її представника і про те, що «розгляд даної справи покладаємо на розсудсуду» (том 2, а.с. 59).

Крім цього, Виконавчим комітетом Великомостівської міської ради (як і будь-яким іншим учасником процесу) так і не було подано до суду жодних доказів про зняття з балансу (шляхом списання, передачі тощо) спірного підвального приміщення так само, як і самого жилого будинку АДРЕСА_5 АДРЕСА_3

Наявність «набалансі» юридичноїособи певногооб`єкту нерухомостіне тотожнопоняттю «державноїреєстрації» даногооб`єкту нерухомості.

За вищенаведених обставин доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Великомостівської міської ради стосовно неправомірності зобов`язання згаданого відповідача вчинити дії, необхідні для постановки на облік фактично існуючого спірного підвалу, який належить до житлового будинку АДРЕСА_3 (який в свою чергу - перебуває у комунальній власності місцевої ради), також до уваги прийматися не можуть, що (однак) не перешкоджає відповідному органу місцевого самоврядування розпорядитися цим підвалом у подальшому (зокрема шляхом його відчуження чи передачі у інший, передбачений чинним законодавством спосіб, спосіб) фактичному користувачу цього підвалу.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які можна було б визнати належними та допустимими, про знищення ОСОБА_2 «грунтового перекриття підвалу».

Відтак, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутніми підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 відшкодувати в натурі шкоду, завдану спірному підвальному приміщенню, шляхом відновлення його верхнього ґрунтового перекриття, а тому приходить до висновку про те, що в цій частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову ОСОБА_1 у задоволенні згаданої позовної вимоги за її недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.2, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Великомостівської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сокальськогорайонногосуду Львівськоїобласті від29січня 2020рокув частині зобов`язання ОСОБА_2 відшкодувати в натурі шкоду, завдану нерухомому майну, а саме - підвальному приміщенню, частина якого розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення верхнього ґрунтового перекриття вказаної частини підвального приміщення, - скасувати і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цієї позовної вимоги.

В решті рішення Сокальського районногосуду Львівської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 16 червня 2020 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.