Справа № 562/2210/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2020 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Мички І.М.

при секретарі Берун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс» позовом про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсними договорів факторингу, про відступлення прав за іпотечними договорами, скасування державної реєстрації права власності на квартиру; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання іпотечного договору недійсним, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування .

В позовній заяві зазначає, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс« набуло право вимоги по кредитному та іпотечному договорах від 13 лютого 2018 року, укладених між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року. На підставі рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності від 17 жовтня 2016 року вказане Товариство набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Просить усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом надання доступу до неї, а також визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування нею.

В запереченні проти позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона проживає з сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 на законних підставах. Реєстрація за ТОВ «Вектор Плюс» права власності на квартиру не дає підстав для визнання її такою, що втратила право користування цією квартирою(фактично - виселення). Вважає, що визнання її такою, що втратила право користування житлом, може проводитися виключно з підстав, передбачених житловим законодавством. Таких підстав немає. Окрім того, посилається на недійсність договору факторингу, на підставі якого позивач набув право вимоги за кредитним та іпотечним договором. Стверджує про незаконність реєстрації права власності на квартиру за позивачем.

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним іпотечного договору від 13 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ « Сведбанк» та ОСОБА_1 , оскільки квартира АДРЕСА_1 належить йому з ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності та придбана у період шлюбу, а вищезазначений договір укладений без його згоди. Укладенням договору іпотеки порушені права малолітньої дитини.

ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 стверджує про безпідставність позовних вимог. Вважає, що іпотечний договір укладений відповідно до вимог законодавства. Про укладення цього договору було відомо ОСОБА_2 . Його права, як і права дітей не порушені. Підстав для визнання правочину недійсним немає.

В зустрічній позовній заяві про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним , визнання недійсними договорів факторингу, про відступлення прав за іпотечними договорами, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, уточненій в ході судового розгляду, ОСОБА_1 зазначає, що кредитний договір укладено з порушенням прав споживача. Умови кредитного договору від 13 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , не відповідають вимогам законодавства. ТОВ «Кредитні ініціативи» не мало ліцензії на укладення договору факторингу щодо валютного кредитного договору. Предметом договору факторингу може бути тільки грошова вимога. Уступлення права вимоги за іпотечним договором не може бути предметом договору факторингу. Посилається на рішення судів, що мають преюдиційне значення для вирішення справи.

Заперечуючи проти зустрічного позову щодо визнання недійсним кредитного договору від 13 лютого 2008 року ТзОВ «Вектор Плюс» посилається на те, що договір підписаний сторонами, які досягли згоди відносно всіх істотних умов цього договору, позичальнику було надано всю необхідну інформацію як споживачу щодо умов кредитування, рішенням Здолбунівського районного суду від 02 лютого 2012 року з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Сведбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 389908 грн.

Заперечуючи щодо визнання недійсними договору факторингу та уступлення права вимоги ТзОВ «Вектор Плюс» посилається на те, що воно є фінансовою установою, а тому вправі укладати договори факторингу, уступлення права вимоги. Якихось додаткових дозволів на укладення такого роду договорів не потрібно . Договір факторингу відповідає вимогам закону; у Фактора є всі необхідні ліцензії; права ОСОБА_1 укладенням цього договору не порушені.

Стверджує, що реєстрація права власності на квартиру за позивачем проведена відповідно до законодавства, умов договорів. Таким способом Товариство задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. З цього приводу ОСОБА_1 надсилалося відповідне повідомлення.

Просить в зустрічному позові відмовити.

Справа неодноразово призначалася судом до судового розгляду. Представник позивача його позовні вимоги підтримав, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнав.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник заявлений ним позов підтримали. Первісний позов не визнали.

ОСОБА_1 та її представник первісний позов не визнали, зустрічний позов підтримали, позов ОСОБА_2 визнали.

В подальшому сторонами було подано заяви про закінчення розгляду справи без їх участі та участі представників.

Приватний нотаріус в судові засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав не дивлячись на неодноразові повідомлення.

Розглянувши подані сторонами процесуальні документи, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про те, що :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія Вектор Плюс» до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування не підлягає до задоволення ;

зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВм «Вектор Плюс» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним , визнання недійсними договорів факторингу, про відступлення прав за іпотечними договорами, скасування державної реєстрації права власності на квартиру підлягає до часткового задоволення;

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання іпотечного договору недійсним підлягає до задоволення в повному обсяз , виходячи з наступного:

Щодо позову ТОВ «Факторингу Вектор Плюс»

Суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування нею. Наявність договору іпотеки, набуття права власності на об`єкт іпотеки за позивачем не дає йому права на обмеження права відповідача на користування житлом. Підстав для визнання її такою, що втратила право користування житлом, передбачених ст.405 ЦК України , немає . Відсутні підстави для позбавлення її користування житлом згідно норм ЦК України, виселення в розумінні вимог ст.109 ЖК України немає. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року № 649/15833/16-ц.

Окрім того, суд виходить з того, що договір факторингу, на підставі якого позивач за первісним позовом набув право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не відповідає вимогам Закону, вбачаються підстави для визнання його недійсним.

Право власності на квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» зареєстроване незаконно.

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ «Вектор Плюс» незаконно та безпідставно.

Щодо позову ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору від 13 лютого 2008 року .

Суд виходить з того, що у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Оспорюваний договір потребує нотаріального посвідчення, а також державної реєстрації. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, що належить на праві сумісної власності подружжя (ст.60 СК України). Відповідно до ст.70 СК України ОСОБА_2 має право на Ѕ частину квартири. А тому договір міг бути укладений тільки за його згодою про передачу в іпотеку належної мені половини квартири. Він же згоди ні усної, ні письмової, на це не давав.

При таких обставинах твердження відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про те, що відсутність згоди іншого із подружжя на укладення договору про розпорядження спільним майном, іпотеки, сама по собі не може бути підставою для визнання договору недійсним - суперечить змісту ч.3 ст.65 СК України, котра вимагає обов`язкову наявність письмової згоди на укладення такого роду договорів.

Згідно ст. 578 ЦК України, ст.6 Закону України про іпотеку майно, що є в спільній власності, може бути передане в заставу тільки за нотаріально посвідченою згодою всіх співвласників.

Відсутність письмової згоди є безумовною підставою для визнання договору недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України,ч.3 ст.65 СК України, ст.578 ЦК України, ст.6 Закону про іпотеку.

Відповідно до ч. ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч.1 ст. 215 того ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст оспорюваного правочину суперечить іншим актам цивільного законодавства - ч.3 ст.65 СК України, ст.578 ЦК України.

Доводи відповідача за позовом ОСОБА_2 про те, що він давав письмову згоду на укладення іпотечного договору, не відповідають дійсності.

В матеріалах справи є іпотечний договір . В цьому договорі немає відмітки про згоду ОСОБА_2 як чоловіка іпотекодавця на його укладення. Не приєднано такої згоди до самого договору.

Між тим, згідно п.п.43,44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року №20/5, затвердженої Наказом Міністерства юстиції , така згода мала бути викладена в письмовій формі, засвідчена нотаріально. Про наявність такої згоди зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер та дату посвідчення.

Так, Згідно п.43 вказаної Інструкції правочини щодо розпорядження майном, що є спільною

сумісною власністю, які подаються для нотаріального посвідчення,

підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими

ними особами. При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову згоду інших співвласників. Згода на укладення таких правочинів повинна бути посвідчена нотаріально.

Відповідно до п.44 Інструкції дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому

персонально (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи,

найменування юридичної особи) він погоджується продати,

подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну

продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні

такого договору зобов`язаний перевірити додержання умов,

зазначених у такій згоді».

Є безпідставним посилання відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на п.4 іпотечного договору як на доказ згоди ОСОБА_2 на укладення такого договору.

В зазначеному пункті не міститься відомостей про обізнаність ОСОБА_2 , а тим більше - про згоду на укладення іпотечного договору. Містяться відомості про свідчення Іпотекодавця щодо Предмету іпотеки. Зокрема, зазначається, що «Іпотекодавець свідчить, що його дружина згідна з укладенням цього договору та його умовами. На підтвердження цього дружина Іпотекодавця надала Іпотекодержателю письмову заяву про таку згоду». Свідчення Іпотекодавця про наявність згоди іншого з подружжя на укладення договору та згода іншого з подружжя на таке укладення - є абсолютно різними поняттями. Свідчення іпотекодавця не можуть замінити письмову та нотаріально засвідчену згоду іншого з подружжя на укладення договору, яка передбачена законом. Тим більше, що в договорі згадується про «дружину» іпотекодавця. ОСОБА_2 не є дружиною ОСОБА_1 і цей пункт договору, текст якого складений іпотекодержателем, його не стосується.

Про те, що відсутність згоди іншого з подружжя є безумовною підставою для визнання договору іпотеки недійсним зазначається в Постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2018 року у цивільній справі № 372/504/17 про визнання договору іпотеки недійсним.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 .

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним кредитного договору, укладеного 13 лютого 2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 . Зазначений договір відповідає вимогам законодавства. Сторонами не оспорювався. Прийнятий до виконання. Виконувався ОСОБА_1 .

Щодо визнання недійсним договору факторингу .

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега банк», та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу №15.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. вищезазначеного договору, банк відступає фактору (ТОВ «ФК «Вектор плюс») свої права вимоги щодо сплати вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними боржниками щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

З моменту відступлення банком фактору прав вимоги щодо сплати заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржникам щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема, і права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, і комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином ОСОБА_1 наділена правом оспорювати правочин факторингу, що укладений між ПАТ «Сведбанк» і TOB "Факторингова компанія "Вектор Плюс" так як її права безпосередньо порушені укладеними договорами факторингу та відступлення права вимоги. Адже на підставі цих договорів ТзОВ «Вектор Плюс » пред`явлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване право власності на вказану квартиру за Товариством.

Суд прийшов до висновку, що оспорювані договори факторингу та уступлення права вимоги за іпотечним договором, укладені всупереч вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.1 ст.1078 того ж Кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З вказаних норм Закону однозначно випливає, що предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги. Валюта не може бути предметом договору факторингу.

Відповідно до статті 1079 ЦК України фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до положень статті 24 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається із змісту кредитного договору №1701/0208/020, укладеним із ОСОБА_1 , кредитні кошти було надано в іноземній валюті (долар США).

Згідно п. 2.1. договору факторингу від 28 листопада 2012 року, що укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" , Клієнт відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржникам, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у Переліку кредитних догорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором. При цьому Сторони погодили, що Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, та Права Вимог по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками відступаються/передаються Клієнтом Фактору за цим Договором на основі "як є" без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі .

Таким чином, згідно договору факторингу сторони погодили передачу Клієнтом Фактору права вимоги за кредитними договорами у валюті кредитування.

Згідно пункту 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

В ТОВ «Вектор Плюс» відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. А тому вказане Товариство не були вправі укладати договори факторингу , предметом яких є саме право вимоги за валютним кредитним договором.

Про те, що здійснення операцій відповідачем - фактором, предметом яких є передача права вимоги за кредитом в іноземній валюті, потребує відповідної ліцензії, зазначається в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року, прийнятою в справі № 756/668/15-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про захист прав споживача, визнання правочинів недійсними, котра розглядається Оболонським районним судом м.Києва. Предметом розгляду вказаної є справи є визнання недійсним договору факторингу від 28 листопада 2012 року, який оспорюється у справі, розглянутій судом.

Верховний Суд прийшов до висновку про те, що згідно пункту 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг належить до фінансових послуг.

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

Виходячи з висновків суду касаційної інстанції, здійснення операцій факторингу по оспорюваних договорах - права грошової вимоги у іноземній валюті, а не в гривні, є валютною операцією і потребує отримання ліцензії.

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону «Про статус суддів та судоустрій» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

ТОВ «Кредитні ініціативи», як і ТОВ «Вектор Плюс» не мали права на здійснення валютних операцій і по тій причині, що такий вид діяльності відсутній у свідоцтві про реєстрацію цих фінансових установ.

Згідно додатку до свідоцтва ТзОВ «Кредитні ініціативи» видами фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова установа без отримання ліцензій, є : фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій, факторинг.

Тобто, відповідач за зустрічним позовом має право здійснювати без ліцензії лише ті послуги, які зазначені у додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Така послуга як валютні операції в свідоцтві та в додатку до нього не зазначені.

Щодо незаконності передачі прав за іпотечним договором суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч.1 ст.1078 того ж Кодексу предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведені норми можна однозначно стверджувати, що предметом договору факторингу є виключно право грошової вимоги.

Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму.

Відповідно ж до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року (зі змінами) іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Отже, зобов`язання за договором іпотеки виконуються в натуральній формі, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю, тобто банку.

Коли відбувається передача права вимоги за кредитним договором, передається тільки грошова вимога. При передачі права вимоги за іпотечним договором - передається право на отримання предмета застави. Саме тому зобов`язання за договором іпотеки не можуть бути предметом договору факторингу.

Таким чином, вимоги клієнта до боржника, пов`язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

Передача права за іпотечними договорами здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення права за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В договорі про уступлення права вимоги за іпотечним договором зазначається про уступлення вимоги саме за договором. Причому - не зазначається договір, укладений з ОСОБА_1 .

Згідно абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України, положення якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оспорюваний договір факторингу не посвідчений нотаріально, відомості про відступлення права вимогами за іпотечними договорами не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідач-фактор не мав права на уступлення права вимоги за іпотечним договором , так як такий вид діяльності (уступлення права вимоги за іпотечними договорами) відсутній у свідоцтві про реєстрацію цієї фінансової установи.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між ПАТ «Сведбанк»(Клієнт) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Фактор) без наявності у Фактора ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями, наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання недійсним договору факторингу, що укладений 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" в частині передачі прав вимоги за кредитним договором №1701/0208/020, укладеним 13 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 ,а також договору про уступлення права вимоги за іпотечним договором №1701/0208/71-020-Z-1.

Обставини, вказані в зустрічній позовній заяві встановлені постановою апеляційного суду Рівненської області від 06 вересня 2018 року в справі № 562/2258/15-ц, провадження № 22-ц/787/1185/2018, за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання недійсними кредитного договору та договору факторингу. Цією постановою визнано недійсним той же договір факторингу від 28 листопада 2012 року, який оспорюється ОСОБА_1 .

В постанові, зокрема, зазначається»:

Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.

Судом встановлено, що у ТОВ "Кредитні ініціативи" як і у ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відсутня ліцензія на вчинення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 вересня 2018 року встановлено обставини щодо необхідності ліцензії на здійснення валютних операцій та відсутності такої ліцензії щодо однієї із сторін справи - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» . А тому ця обставина не підлягає доказуванню.

Відповідачем за зустрічним позовом не спростовано доводи, викладені в позовній заяві

Окрім того, суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів сплати грошових коштів за відступлене право вимоги за договором факторингу від 28 листопада 2012 року. Вказана обставина є самостійною та достатньою підставою для висновку про недійсність зазначеного договору. Такий висновок випливає із правової позиції, що міститься в Постанові Верховного Суду України в справі № 916/2286/16 від 17 січня 2020 року (п.п.10.18-10.22).

При вирішенні питання про визнання недійсним договору факторингу та договору уступлення права вимоги за іпотечним договором суд виходить також з того, що є недійсним договір іпотеки, так як укладений без згоди ОСОБА_2 А тому ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не міг набути право вимоги за недійсним іпотечним договором.

Щодо скасування державної реєстрації права власності на квартиру.

Право власності ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31889062 від 17.10.2016 року, приватний нотаріус Кобелева Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Підставою для реєстрації зазначено іпотечний договір від 13.02. 2008 року.

Реєстрація права власності на квартиру за відповідачем проведена незаконно.

Ця реєстрація проведена відповідно до іпотечного договору, договору факторингу, договору про уступлення права вимоги, щодо яких наявні підстави для визнання їх недійсними , про що зазначається в судовому рішенні.

Окрім того, відповідач за зустрічним позовом не надав суду достовірних доказів щодо наявності у нього відповідно до Закону України «Про іпотеку» , договору іпотеки безспірного права звернення стягнення на предмет іпотеки, що також є підставою для відмови в позові.

Стаття 35 Закону «Про іпотеку» встановлює обов`язок повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору - У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідач за зустрічним позовом не повідомив ОСОБА_1 як іпотекодавця належним способом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не надіславши повідомлення про усунення порушень.

Доказів направлення ОСОБА_1 як іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на заставне майно у зв`язку з непогашенням заборгованості та отримання ОСОБА_1 такого повідомлення факторингова компанія не надала. ОСОБА_1 цю обставину заперечила .

Відповідач за зустрічним позовом набув право власності на квартиру всупереч вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», котра передбачає передбачає : «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді». Відповідно до вказаної норми права ОСОБА_1 оскаржила рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Реєстрацією права власності на предмет іпотеки порушені права третьої особи - чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , котрий є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Адже ця квартира придбана 13.02.2008 року. На той час вони перебували в шлюбі , котрий зареєстровано 29 серпня 2007 року. Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте в період шлюбу, є спільною власністю подружжя.

Окрім того, в порушення вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» перед реєстрацією права власності на квартиру за відповідачем не проведено її оцінку незалежним оцінювачем.

Судові витрати в справі слід покласти на ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13-16, 203, 207, 215, 216, 227, 548, 1077,1078 ЦК України, ст. ст. 19, 24 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 3, 15-17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.ст. 258-263 ЦПК України суд

вирішив :

Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в позові до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування чужим майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування - відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання недійсним іпотечного договору задовільнити повністю. Визнати недійсним договір іпотеки від 13 лютого 2008 року № 1701/0208/71-020, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задовільнити частково.

Визнати недійсними:

договір факторингу від 28 листопада 2012 року, укладений між Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

договір про уступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, укладений між Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», в частині відступлення прав за іпотечним договором від 13 лютого 2008 року, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 31889062 від 17.10.2016 13:37:22. приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ, згідно якого зареєстроване право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія «Вектор Плюс» на користь держави судові витрати в сумі 640 ( шітсот сорок ) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя