Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 281/129/17

провадження № 61-14661св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Лугинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, приватний нотаріус Лугинського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Можарівська Наталія Володимирівна,

треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , Лугинського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області, приватного нотаріуса Лугинського районного нотаріального округу ГТУЮ у Житомирській області Можарівської Н. В., треті особи: ОСОБА_3 , орган опіки і піклування Лугинської РДА Житомирської області, ПАТ «Райффайзен банк Аваль», про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу від 29 жовтня 2004 року позивач набула право власності на житловий будинок з житловою площею 54,5 кв. м по АДРЕСА_1 . 05 лютого 2008 року було проведено державну реєстрацію даного житлового будинку. 01 квітня 2010 року зареєстровано обтяження (договір іпотеки майнової поруки від 17 квітня 2008 року) на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями. 07 листопада 2011 було прийнято рішення про державну реєстрацію нежитлової будівлі-кафетерію по АДРЕСА_1 .

На підставі виконавчого листа, виданого 30 травня 2012 року Лугинським районним судом Житомирської області, було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 100 000 грн. 05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ Карпенковим С. М. було складено акт опису та арешту нежитлової будівлі-кафетерію. У листопаді 2013 року ПП «Україна-Експерт-Центр» виготовлено експертний звіт, відповідно до якого нежитлова будівля-кафетерію була оцінена в сумі 101 102 грн.

12 березня 2014 року були проведені перші прилюдні торги, стартова ціна нерухомого майна визначена - 101 102 грн. 25 березня 2014 року було призначено проведення других прилюдних торгів, які повинні відбутися 14 квітня 2014 року. Стартова ціна нерухомого майна, з урахуванням уцінки, становила 96 046,90 грн. 12 травня 2014 року було призначено треті прилюдні торги, які повинні відбутися 28 травня 2014 року. Стартова ціна нерухомого майна, з урахуванням уцінки, становила 55 606,10 грн. 30 травня 2014 року в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського РУЮ видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року. Переможцем торгів відповідно до протоколу від 28 травня 2014 року стала ОСОБА_2 .

Позивач вважала, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, не повідомлено позивача щодо продажу майна та стартової ціни реалізованого майна на прилюдних торгах; проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність; спеціалізована організація, яка проводила публічні торги, не опублікувала інформацію про нерухоме майно, що реалізується; порушено порядок реалізації майна, яке перебуває в іпотеці; у майні, яке реалізовано на публічних торгах проживав неповнолітній; у переможця торгів відсутній намір на купівлю майна; продано неіснуюче майно, оскільки по АДРЕСА_1 зареєстровано житловий будинок, а з публічних торгів продано нежитлову будівлю за цією ж адресою; відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не була розглянута заява позивача про рецензування звіту про оцінку майна. Вказані порушення вимог закону під час проведення прилюдних торгів є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а отже, тягне за собою визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з цих прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом.

ОСОБА_1 просила визнати недійсними:

прилюдні торги, оформлені протоколом від 28 травня 2014 року про проведення аукціону прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна філією № 06 ПП «Нива В. Ш.»;

свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області у складі судді: Данчук В. В. від 30 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів та факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів та його змісту, не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними, оскільки позивачем не доведено, що такі порушення вплинули на результати торгів. Також не надано доказів та судом не встановлено, що нежитлова будівля-кафетерій, яка була продана з прилюдних торгів перебуває в іпотеці. Посилання позивача на те, що на прилюдних торгах було продано неіснуюче майно, суперечить відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких нежитлова будівля-кафетерій знаходиться по АДРЕСА_1 . Щодо порушення прав неповнолітньої дитини, то зі змісту протоколу проведення прилюдних торгів продано майно - нежитлову будівлю-кафетерій, у якій неповнолітня особа не проживала, що в свою чергу підтверджується органом опіки і піклування у наданих запереченнях на позовну заяву.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б., апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. З матеріалів виконавчого провадження убачається, що спеціалізована організація, яка проводила прилюдні торги, 21 лютого 2014 року, 25 березня 2014 року, 12 травня 2014 року направляла позивачу повідомлення про проведення прилюдних торгів. Проте, ліквідація спеціалізованої організації ПП«Нива - В.Ш.» унеможливлює на даний час належним чином перевірити обставини вручення чи не вручення вказаних повідомлень позивачу. Разом з тим, позивачем не наведено доказів, яким чином неповідомлення про проведення торгів порушило її права і законні інтереси та вплинуло на результат торгів. З матеріалів виконавчого провадження, копії яких були надані представником ДВС, вбачається, що перші торги по реалізації арештованого майна відбулися 12 березня 2014 року. ПП«Нива - В. Ш . » 20 лютого 2014 року опублікувало на веб-саті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України оголошення про проведення прилюдних торгів, з значенням найменування лоту, призначення об`єкту, розмірів, стартової ціни. Після уцінки 19 березня 2014 року арештованого майна, яке не реалізувалось на аукціонних торгах, спеціалізована організація опублікувало 25 березня 2014 року на відповідному веб-сайті повідомлення про проведення повторних прилюдних торгів. Після уцінки майна 06 травня 2014 року, на веб-саті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 12 травня 2014 року було опубліковано оголошення про проведення прилюдних торгів 28 травня 2014 року. У зв`язку з чим, посилання на ту обставину, що спеціалізована організація не опублікувала відповідну інформацію про проведення прилюдних торгів є необґрунтованим. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неопублікування спеціалізованою організацією до початку проведення прилюдних торгів за місцезнаходженням іпотечного майна принаймні в двох місцевих друкованих засобах інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів, оскільки з торгів було реалізоване не іпотечне майно і позивачем не доведено, що такі порушення вплинули на результати торгів.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, про те, що проведені торги відбулись у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд не звернув увагу на те, що прилюдні торги, які відбулись 28 травня 2014 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакції, чинній на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги, а тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення рішення місцевого суду без змін. Поза увагою апеляційного суду також залишилось те, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки нерухоме майно, яке реалізовувалось на прилюдних торгах (будівля-кафетерію) не є предметом іпотеки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом від 28 травня 2014 року про проведення філією № 06 ПП « Нива В . Ш . » прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , а саме - нежитлової будівлі-кафетерію, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнано недійсним свідоцтво про придбання цього нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 18 лютого 2014 року між відділом державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції та ПП «Нива - В.Ш.» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна. 12 березня 2014 року проведено перші прилюдні торги за стартовою ціною нерухомого майна у розмірі 101 102 грн, однак, торги не відбулися. Призначені повторні прилюдні торги на 14 квітня 2014 року, за стартовою ціною нерухомого майна, з урахуванням уцінки, у розмірі 96 046,90 грн, також не відбулись. За результатами проведення 28 травня 2014 року втретє призначених прилюдних торгів, за стартовою ціною з урахуванням уцінки, у розмірі 55 606,10 грн, переможцем стала ОСОБА_2 30 травня 2014 року виконуючий обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року.

Апеляційний суд вказав, що пунктами 4.9, 7.3 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на момент проведення торгів) встановлено, що якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що проведені торги відбулись у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що прилюдні торги, які відбулись 28 травня 2014 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню у редакції, чинній на час проведення торгів, яким передбачено виключно перші та повторні торги, а тому дійшов передчасного висновку про законність проведених торгів. Крім того, суд не врахував, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» щодо можливості проведення третіх прилюдних торгів не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки нерухоме майно, яке реалізовувалось на прилюдних торгах (будівля-кафетерію) не є предметом іпотеки. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року Лугинський РВ ДВС ГТУЮ юстиції у Житомирській області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних відносин висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15. Крім того апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 760/23113/13-ц від 24 квітня 2019 року.

Вказує, що з 09 березня 2011 року процедура реалізації майна за новою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» була доповнена механізмом проведення повторної оцінки майна та наступного проведення прилюдних торгів, що своїм рахунком фактично є третіми. Оскільки Закон України «Про виконавче провадження» має вищу юридичну силу ніж Тимчасове положення, яке не приведено у відповідність з положеннями цього закону, то саме його приписи підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні заяви Лугинського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року відмовлено.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала мотивована тим, що в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні мотиви необхідності відступлення від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15. До того у постанові від 03 червня 2015 року у справі №6-72цс15 Верховний Суд України дійшов висновків про необґрунтованість рішення суду щодо правомірності проведення прилюдних торгів на підставі встановлення сукупності порушень норм Тимчасового положення щодо проведення прилюдних торгів, в тому числі, через несплату одним із учасників гарантійного внеску за участь у торгах. Такі обставини у справі, що передана на вирішення Великої Палати Верховного Суду, відсутні. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Отже, зазначені фактичні обставини у справі № 6-72цс15 у своїй сукупності не є подібними до обставин даної справи, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин може бути різним. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в обґрунтуванні ухвали про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду не зазначила в чому саме полягає виключна правова проблема у справі, яка розглядається. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що у самому тексті ухвали про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду проаналізувала діюче законодавство та дала відповідь на поставлені нею ж питання.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником двох об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 , а саме: житлового будинку, який зареєстровано 05 лютого 2008 року, та нежитлової будівлі-кафетерію.

На підставі виконавчого листа, виданого 30 травня 2012 року Лугинським районним судом Житомирської області, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 100 000 грн.

05 квітня 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ складено акт опису та арешту нежитлової будівлі-кафетерію по АДРЕСА_1 .

У листопаді 2013 року ПП «Україна-Експерт-Центр» виготовлено експертний звіт, яким вказана нежитлова будівля-кафетерію оцінена в 101 102 грн. Оцінювач визначив вартість об`єкта оцінки станом на 30 листопада 2013 року.

18 лютого 2014 року між відділом державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції та ПП «Нива-В.Ш.» укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

12 березня 2014 року проведено перші прилюдні торги за стартовою ціною нерухомого майна у розмірі 101 102 грн, однак, торги не відбулися.

Призначені повторні прилюдні торги на 14 квітня 2014 року, за стартовою ціною нерухомого майна, з урахуванням уцінки, у розмірі 96 046,90 грн, також не відбулись.

За результатами проведення 28 травня 2014 року втретє призначених прилюдних торгів, за стартовою ціною з урахуванням уцінки, у розмірі 55 606,10 грн, переможцем стала ОСОБА_2

30 травня 2014 року виконуючий обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби Лугинського районного управління юстиції видано акт проведення прилюдних торгів від 28 травня 2014 року.

05 червня 2014 року приватним нотаріусом Лугинського районного нотаріального округу Можарівською Н. В. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на ім`я ОСОБА_2

04 січня 2016 року ПП « Нива-В.Ш. » припинено, що підтверджено відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При задоволенні позовних вимог апеляційний суд зазначив, що прилюдні торги, які відбулись 28 травня 2014 року, були фактично третіми, що суперечить Тимчасовому положенню (у редакції, чинній на час проведення торгів), яким передбачено виключно перші та повторні торги, а суд першої інстанції зробив передчасний висновок про законність проведених торгів.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26 червня 2018 року в справі № 914/224/17 вказано, що: «частиною 5 статті 62 Закону передбачено, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. Аналогічні положення містять приписи Інструкції. Підпунктами 4.5.11 та 4.5.12 Інструкції передбачено, якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його уцінки, державний виконавець проводить повторну уцінку в порядку, визначеному підпунктом 4.5.10 цього пункту. Якщо майно не було реалізовано в установленому порядку після його повторної уцінки, державний виконавець пропонує стягувачу (стягувачам) залишити це майно за собою. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 Закону. Згідно з пунктами 4.8, 4.9 Тимчасового положення на повторних торгах стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 %. Якщо майно не було продане або прилюдні торги не відбулися, то майно знімається з прилюдних торгів. Пунктом 7.3 Тимчасового положення визначено, якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця. З наведеного видно, що норми Закону та Інструкції прямо передбачали повторне зниження стартової ціни лота на торгах та проведення торгів тричі - у тому числі за результатами повторного зниження стартової ціни, тоді як приписи Тимчасового положення визначають лише однократне зменшення ціни лота та проведення прилюдних торгів двічі. Між тим, посилаючись на розбіжності у застосуванні до спірних правовідносин норм Закону та Тимчасового положення, із доводами, що Тимчасове положення реалізує норми ЦК України, скаржник між тим не врахував в контексті наведеної норми частини 7 статті 11 ГПК України, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню норми Закону, який має вищу юридичну силу порівняно з Тимчасовим положенням як підзаконним нормативним актом». Отже доводи скаржника, що приписи Тимчасового положення мають переваги перед нормами Закону, Суд відхиляє як такі, що суперечать частині 7 статті 11 ГПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 760/23113/13-ц (провадження № 61-38687св18) зазначено, що: «скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що Тимчасовим положенням не передбачено проведення прилюдних торгів втретє, якщо перші та другі торги не відбулись, а тому наявні підстави для визнання їх недійсними. На підтвердження свого висновку послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 червня 2015 року у справі № 6-72цс15. Такий висновок апеляційного суду є помилковим, оскільки ним не було ураховану чинну редакцію статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» на момент проведення прилюдних торгів та правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2411цс15, у якому фактично змінено правове регулювання даних правовідносин та зазначено про можливість призначення повторних прилюдних торгів з реалізації арештованого майна з його уцінкою не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна, які за своєю черговістю фактично є третіми. Відповідно до частин першої, третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі якщо майно не реалізовано у місячний строк з дня проведення уцінки, воно повторно уцінюється, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна (частина п`ята статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зважаючи на викладене та урахувавши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушень його цивільних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів під час проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна були проведені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання прилюдних торгів недійсними та всі інші позовні вимоги, які є похідними від вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, не підлягають задоволенню».

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах.

Відповідно до частини п`ятої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

Згідно частини шостої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що:

Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) передбачалося проведення повторної уцінки майна, на яке звертається стягнення, та не заборонялося проведення третіх прилюдних торгів;

у Тимчасовому положенні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплювалося тільки одноразове зменшення ціни майна, на яке звертається стягнення, та проведення прилюдних торгів двічі;

Тимчасове положення приймалося на виконання статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону N 606-XIV від 21 квітня 1999 року);

після прийняття Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року до Тимчасового положення не були внесені зміни з урахуванням зміни Закону України «Про виконавче провадження»;

норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - в редакції закону N 2677-VI від 04 листопада 2010 року) мають вищу юридичну силу ніж норми Тимчасового положення, і відповідно, саме норми закону мають застосовуватися до регулювання спірних правовідносин. А тому в момент проведення третіх прилюдних торгів законом не заборонялося їх проведення.

За таких обставин суд першої інстанції встановивши фактичні обставини у справі зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Лугинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області сплачено 2 560 грн судового збору при поданні касаційної скарги. А тому з ОСОБА_1 на користь Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року скасувати.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 2 560 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков