Постанова

Іменем України

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 243/9873/17

провадження № 61-46399св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у складі судді Проніна С. Г., ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Соломахи Л. І., Дундар І. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Космачевської Т. В., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у сумі 3 801, 60грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1 361, 50 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 25 056 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 550 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що до 31 березня 2017 року працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді оператора з введення даних в ЕОМ відділу по формуванню корисного відпуску фізичних осіб Горлівського РЕМ у м. Горлівка Донецької області, оскільки, незважаючи на Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, керівництвом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було прийняте рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України, а саме у місті Горлівка Донецької області з залишенням відповідної частини працівників для нормального функціонування підприємства.

Відповідач, який звільнив її 31 березня 2017 року за угодою сторін, в порушення норм трудового права не погасив заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, не виплатив компенсацію за невикористану відпустку, а також не видав їй трудову книжку. ОСОБА_1 вказує, що її письмові вимоги щодо проведення з нею розрахунку при звільнені, надання їй копії наказу про звільнення, довідки про заборгованість по заробітній платі та іншим компенсаційним виплатам, а також вимоги щодо пересилання їй трудової книжки на зазначену нею адресу відповідачем були проігноровані. В той же час жодних перешкод, які унеможливлюють здійснення відповідачем вищеперелічених дій на виконання приписів трудового законодавства, не існувало, оскільки заробітну плату позивач отримує через банківську установу, яка розташована на підконтрольній владі України території, керівництво підприємства, в тому числі працівники, які ведуть кадровий та бухгалтерській облік, знаходяться у містах Краматорську та Маріуполі відповідно до місця реєстрації підприємства.

Враховуючи те, що працівникам, які здійснюють свої трудові обов`язки на території, підконтрольній владі України, заробітна плата за вказаний період була виплачена, а також те, що з 15 березня 2017 року на підприємстві виник простій не з вини працівника, оскільки структурні підрозділи підприємства, які знаходились у м. Горлівка, з цього часу були захоплені, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності заборгованості відповідача із заробітної плати за березень 2017 року та вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, видачі позивачуі належно оформленої трудової книжки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв ОСОБА_2 , оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в частині оскарження рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки у розмірі 25 056 грн повернуто позивачу.

Ухвала апеляційного суду обґрунтована тим, що позивач у встановлений строк не виконала вимоги ухвали суду, якою апеляційну скаргу залишено без руху, а саме не сплатила судовий збір за оскарження рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки.

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 3 801, 60 грн та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 361, 50 грн залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у трудових відносинах між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та його працівниками, зокрема позивачем, із 13 березня 2017 року виникли, і станом на момент розгляду справи судами, існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, яке відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдало збитків як підприємству у цілому, так і його працівникам, у період існування яких ПАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» об`єктивно, з незалежних від нього причин, позбавлене можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. На день звільнення позивача за згодою сторін 31 березня 2017 року відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації, отже, висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку є правильними, оскільки наявність та розмір заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги заявнику в частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки.

В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки є заробітною платою (винагородою), яка виплачується працівнику за період, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати.

Наведене підтверджується позицією Апеляційного суду Донецької області у справі № 243/7089/16-ц.

Посилання суду на постанову Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними, оскільки в наведеному судовому рішенні мова йде про необхідність сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка передбачена статтею 117 КЗпП України. Однак у цій справі позивач звернулася з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки на підставі частини п`ятої статті 235 КЗпП України, відтак ці позовні вимоги не є тотожні.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року і постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково застосували статті 263 та 617 ЦК України з огляду на природу спірних правовідносин.

Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України, який був наданий відповідачем на підтвердження настання форс-мажорних обставин, не є допустимим доказом у справі, оскільки відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, які є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та витребувано її матеріали зі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

14 листопада 2018 року справа № 243/9873/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 20 квітня 2018 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» назву відповідача змінено на АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», у зв`язку з чим до Статуту відповідача внесено відповідні зміни.

ОСОБА_1 працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у м. Горлівка на посаді оператора з введення даних в ЕОМ відділу по формуванню корисного відпуску фізичних осіб Горлівського РЕМ у м. Горлівка Донецької області.

Згідно з наказом директора з управління персоналом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ОСОБА_3 «Про звільнення» № 3-к від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 31 березня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін.

Листом від 12 квітня 2017 року голова Донецької обласної організації профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України (Укрелектропрофспілка) звернувся до АТ «Систем Кепітал Менеджмент» про грошові розрахунки зі звільненими працівниками. У листі вказано, що 10 квітня 2017 року до Донецької обласної організації Укрелектропрофспілки з колективною скаргою звернулись члени профспілки - працівники ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» щодо масової невиплати їм з боку власника товариства грошових коштів при припиненні трудових договорів.

10 липня 2017 року ОСОБА_1 направила відповідачу письмову заяву про виплату їй всіх належних сум при звільненні, а у разі відмови у виплаті просила надати письмову довідку про наявність заборгованості по заробітній платі та інших компенсаційних виплатах, що належать їй при звільненні, а також видати належно завірену копію наказу про звільнення.

28 вересня 2017 року позивач направила відповідачу письмову заяву про видачу їй трудової книжки шляхом направлення її поштою на зазначену нею адресу.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене місто Горлівка.

Крім того, місто Горлівка включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який є додатком № 1 до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» № 1085 від 07 листопада 2014 року.

Згідно з пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» № 263 від 07 травня 2015 року суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» № 289-ОД від 08 травня 2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ведення бухгалтерського обліку на неконтрольованій території було доручено працівникам бухгалтерії, які знаходяться на неконтрольованій території; ведення і зберігання документації на персонал, який знаходиться на непідконтрольній території, покладено на працівників дирекції по персоналу, який знаходиться на непідконтрольній території; дирекції з фінансів було доручено здійснювати фінансування витрат на неконтрольованій території за рахунок коштів, отриманих від здійснення діяльності на неконтрольованій території; обмін інформацією та документами між контрольованою та неконтрольованою територією було наказано здійснювати з використанням засобів електронного зв`язку, а переміщення документів та персоналу через лінію зіткнення - здійснювати у виключних випадках зі згоди директора.

Згідно наказу № 188-а-ОД від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності», виробнича діяльність підприємства із застосуванням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачено контроль з 13 березня 2017 року, визнана припиненою у зв`язку з втратою контролю над усім рухомим та нерухомим майном ПАТ «Донецькобленерго», а також запасами, документацією, архівами, комп`ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що розташовані у зоні антитерористичної операції на території, яка не контролюється українською владою в Донецькій області та у місті Донецьку.

На підставі заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 18 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 12017100000000150 за фактом вчинення 13 березня 2017 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 206 КК України, яке виявилося у блокуванні законної господарської діяльності структурних одиниць ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

Про втрату контролю над здійсненням своєї господарської діяльності у населених пунктах на непідконтрольній Україні території, відсутність доступу, зокрема, до кадрового діловодства, відсутність контролю схоронності всіх особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності співробітників товариства, відповідач повідомив Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж, Державну службу України з питань праці, Головне управління з Держпраці у Донецькій області, Державну аудиторську службу України, Державну регуляторну службу України, Міністерство соціальної політики України, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерство інфраструктури України, Антимонопольний комітет України, Державну екологічну інспекцію України, Міністерство оборони України, а також Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби листом від 17 березня 2017 року.

Листом від 20 березня 2017 року відповідач повідомив Дніпропетровське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про те, що станом на 20 березня 2017 року вивезення первинних документів товариства, які знаходяться на території проведення антитерористичної операції, є неможливим у зв`язку з ризиками, пов`язаними з блокуванням невідомими особами з 13 березня 2017 року господарської діяльності тих структурних одиниць товариства, які знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній владі України. У листі приведено загальний перелік документів, вивезення яких є тимчасово неможливим, серед яких зазначені розрахунково-платіжні відомості, табелі обліку робочого часу та інші документи.

04 липня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» письмово повідомило Департамент кіберполіції Національної поліції України про вчинення злочину, а саме про те, що 27 червня 2017 року близько 10:30 год та 29 червня 2017 року близько 10:00 год здійснено несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп`ютерних мереж товариства, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації, порушення встановленого порядку її маршрутизації.

З витягу з кримінального провадження № 12017050390001995 вбачається, що 14 липня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за частиною першою статті 361 КК України за фактом втручання 27 червня 2017 року невстановленої особи за допомогою електронної обчислювальної техніки та шкідливої програми в роботу електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем та комп`ютерних мереж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що призвело до втрати ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» інформації.

Актом перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 05- 20- 333/0028, проведеної 03 серпня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Донецькій області, встановлено, що перевірка питань щодо невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, невиплати розрахункових сум, невиплати надбавок за стаж роботи в електроенергетичній галузі працівникам, які перебувають на неконтрольованій території, не вбачається можливою через втрату контролю над всім майном, документацією, архівом, комп`ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО.

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Управління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2017 року, заробітна плата позивачу за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.

За інформацією Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, наданою на виконання ухвали суду від 16 січня 2018 року, ОСОБА_1 отримала за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року заробітну плату від ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за 1 квартал 2017 року у розмірі 6 670, 10 грн, нараховано податку та перераховано в бюджет 1 200, 61 грн.

Встановлено, що позивач не перемістилась з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Сторонами визнається факт виконання роботи позивачкою саме на непідконтрольній території. Наказ № 3-к від 31 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін видано 31 березня 2017 року, тобто на день звільнення позивача відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації.

З науково-правового висновку Торгово-промислової палати України № 2370/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року «Щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)», слідує, що втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться, зокрема, на території міста Горлівка Донецької області, внаслідок терористичної загрози та загрози територіальній цілісності України, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році, яка триває на теперішній час, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед його працівниками щодо видачі належно оформлених трудових книжок.

Щодо касаційної скарги на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року і постанову Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2018 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсацію за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу,

а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла

її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати

в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили)

є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України

у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15,

від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 24 липня 2017 року

за № 2370/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають

є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити

чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об`єктивно, з незалежних

від нього причин було позбавлене можливості виконати зобов`язання, передбачені законом, щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Об`єднаною палатою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18.

Встановивши, що з березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» фактично втратило контроль над своїми ресурсами, потужностями та документацією, у відповідності до узагальнених висновків науково-правового висновку, складеного Торгово-промисловою палатою України від 24 липня 2017 року, дії ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров`я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном, не можуть бути регламентовані строками, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність під час дії невідворотних обставин підстав для задоволення позову.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідальність за затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові встановлено частиною п`ятою статті 235 КЗпП України, згідно з приписами якої у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк трудової книжки.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Відповідно до частини 1 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановивши, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук