Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2-о/641/100/2020 Справа № 641/4297/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Харків

Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Онупко М.Ю., розглянувшизаяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просив встановити факт, що пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» не відповідають положенням ст.ст. 8, 19, 21, 22, 113, 129-1 Конституції України.

Дослідивши подану заяву з додатками, суд приходить до наступного.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити належність справи до юрисдикції суду та підсудності, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України.

У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно положенням ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного, тобто це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень статей 55, 124Конституції України та статті 4Цивільного процесуальногокодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст.19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:1)наказного провадження; 2)позовного провадження(загальногоабо спрощеного); 3) окремого провадження.

Із поданої заяви вбачається, що заявник просить встановити факт невідповідності Конституції України постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649.

Частиною 1 ст.293ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У ст.315ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Однак, вказана норма не передбачає можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту невідповідності Конституції України законів України та інших нормативно-правових актів.

Так, відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто, від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Встановлення факту не повязується із подальшим вирішенням спору про право.

Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.

Згідно до ст. 150 Конституції України до повноваженьКонституційного СудуУкраїни належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) :законів таінших правовихактів ВерховноїРади України; актівПрезидента України; актівКабінету МіністрівУкраїни; правовихактів ВерховноїРади АвтономноїРеспубліки Крим; офіційнетлумачення КонституціїУкраїни; здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

Виходячи з наведеного, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Відповідно до ст. 151-1Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду виключно Конституційним Судом України, та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також слід зазначити, що правовідносини на які у своїй заяві посилається заявник, виникли у зв`язку з призначенням та здійсненням виплати ОСОБА_1 . Пенсійним фондом України в Харківській області пенсії, тобто випливають з публічно-правового спору з суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19Кодексу адміністративногосудочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 провстановлення факту,що маєюридичне значення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому необхідно відмовити у відкритті провадження.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що він має право звернутися у встановленому законом порядку з відповідною заявою до адміністративного суду або Конституційного Суду України.

Керуючись ст.186ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У відкриттіпровадження посправі зазаявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Комінтернівський районний суд м.Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Суддя -М. Ю. Онупко