ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/3333/17 пров. № А/857/5132/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Чопко Ю.Т.

представників позивача Хміль Н.С., Кінь А.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року (головуючий суддя: Сакалош В.М., місце ухвалення - м. Львів, ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІКО» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправними дій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІКО», 29.09.2017 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо відмови повернути виконавчий документ без виконання, а саме: виконавчий напис нотаріуса № 4329, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за заявою ПАТ «Укрсоцбанк»; відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 463,8 м кв, позначені в поверхневому плані літерами « 24», «25», « 26», « 27», « 28», « 29», « 30», « 31», « 32», « 33», « 34», « 35», « 36», « 37», що знаходяться у будинку «А-9» за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, а також відмови зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25.07.2013 вищевказаного майна.

Обґрунтовує позов тим, що державним виконавцем протиправно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про відкликання виконавчого документа, а саме виконавчого напису нотаріуса від 14.09.2012 № 4329, без виконання з підстав неналежного її оформлення. Позивач стверджує, що представник ПАТ «Укрсоцбанк» був уповноважений на подання вказаної заяви, а тому відповідь державного виконавця на предмет відсутності у нього відповідних повноважень є незаконною. Додана до заяви копія довіреності була оформлена нотаріально, завірена штампом з написом «З оригіналом згідно» та підписом представника, а «Інструкція з організації примусового виконання рішень», взагалі не передбачає нотаріального посвідчення документів, що посвідчують повноваження представників. Вказує, що обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності, однак жодних застережень зміст останньої не містив.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що до заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення виконавчого документа не було додано належних документів, які посвідчують повноваження представника підписувати та подавати такого роду заяви. Вказано, що за змістом ксерокопії довіреності окремо не обумовлено вищевказаних повноважень. Крім того, ксерокопія довіреності не є засвідченою ні нотаріально, ні у відповідності до п. 5.27 ДСТУ 4263-2003, що на думку відповідача, свідчить про правомірність дій державного виконавця виражених у не винесенні постанови про повернення виконавчого документа.

Позивачем, 09.06.2020 подано відзив на апеляційну, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Адвокатом Біликом П.Б. засобами електронного зв`язку 09.06.2020, подано клопотання про відкладення судового розгляду справи.

Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказане клопотання, оскільки до нього не додано документа, що підтверджує повноваження адвоката, як представника позивача. Крім цього, доданий до матеріалів справи договір на представництво інтересів (а. с. 74 том 1), у відповідності до ч. 4 ст. 59 КАС України, не є документом який підтверджує повноваження адвоката, оскільки повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У свою чергу, вказаних документів до матеріалів справи не подано.

Апелянт засобами електронного зв`язку 09.06.2020, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки, апелянта належним чином було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, та враховуючи те, що вказана справа, відповідно до параграфу 2 Глави 11 КАС України, належить до категорії термінових адміністративних справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, її участь в судовому засіданні також обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Представники позивача Хміль Н.С., Кінь А.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Кінь А.В., у судовому засіданні заявив клопотання про заміну Головного територіального управління юстиції у Львівській області на належного відповідача - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання апелянта, підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 постановлено, ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Головне територіального управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до п. 3 цієї постанови, міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються, так, зокрема, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) - Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, враховуючи те, що відповідач у справі ліквідований, його правонаступником є Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), а спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що необхідно замінити Головне територіального управління юстиції у Львівській області на належного відповідача - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2008 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «ХІКО» укладено іпотечний договір, згідно якого ТзОВ «ХІКО» передало в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 463,8 м кв, а саме приміщення позначені в поверхневому плані літерами « 24», « 25», « 26», « 27», « 28», « 29», « 30», « 31», « 32», « 33», « 34», « 35», « 36», « 37», що знаходяться в будинку «А-9» за адресою: АДРЕСА_1 , 2 для забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором кредиту від 26.03.2008 № 600/03.3-64.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрований за номером № 2094. Вартість договору іпотеки оцінювалася сторонами в 3600000,00 грн.

Згідно умов договору кредиту ТзОВ «ХІКО» було отримано в ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 1963298,40 грн зі сплатою відсотків у сумі 15,5% та комісії у розмірі та в строк, що визначені договором.

Так, 14.09.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. було вчинено виконавчий напис № 4329 про звернення стягнення на нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463, 8 м кв, що знаходяться в будинку «А-9» за адресою: АДРЕСА_1 2.

На підставі виконавчого напису державним виконавцем ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області було відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт майна та передано його на реалізацію.

Начальник управління примусового погашення заборгованості ЗКМ ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 , 19.07.2013 подав до ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області заяву № 19.1-04/953, відповідно до якої просив повернути виконавчий документ стягувачу без виконання та зняти арешт, який був накладений на майно, яке належало банку на праві приватної власності, а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463, 8 м кв, що знаходяться в будинку «А-9» за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти його з реалізації.

ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області 24.07.2013 скерував ПАТ «Укрсоцбанк» заяву-відповідь, якою було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» оскільки така, на переконання посадових осіб відповідача, була подана неналежним представником через те, що ксерокопія довіреності не відповідала вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки відповідачами не надано доказів на доведення факту правомірності дій державного виконавця щодо відмови повернути виконавчий документ без виконання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV (тут і надалі в редакції чинній на момент подання заяви про повернення виконавчого документа без виконання, далі Закон № 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 Закону № 606-ХІV, сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Статтею 10 Закону № 606-ХІV визначено коло суб`єктів, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні: 1) особи, які не досягли 18-річного віку, крім випадків, передбачених законом; 2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування; 3) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження; 4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Згідно ст. 47 Закону № 606-ХІV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7 ) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-ХІV, начальник управління примусового погашення заборгованості ЗКМ ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 , подав до ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області заяву № 19.1-04/953 від 19.07.2013, відповідно до якої просив повернути виконавчий напис № 4329 вчинений 14.09.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., припинити чинність накладених арештів та зняти з реалізації нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІКО», зокрема: нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463, 8 м кв, що знаходяться в будинку «А-9» за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, реєстраційний номер 22739447.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, відповідач зазначив, що у державного виконавця були відсутні підстави, визначені п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», для повернення без виконання виконавчого документу стягувачу, оскільки заява останнього вчинена за підписом представника без долучення до неї належним чином завіреної копії довіреності на представництво інтересів стягувача, що суперечить п. 2.11. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5. Крім цього, відповідач зазначає, що зі змісту копії довіреності представника стягувача не вбачається наявності в нього повноважень на подання до органів виконавчої служби такої заяви.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.11 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 р. № 512/5 (тут і надалі в редакції чинній на момент подання заяви про повернення виконавчого документа без виконання, далі Інструкція), повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: а) довіреністю фізичної особи; б) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); в) рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у пункті 2.11 цього розділу, або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності (п. п. 2.11.1, 2.11.2, 2.11.3, 2.11.4, 2.11.5., п. 2.11 Інструкції).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що довіреністю від 09.11.2012 ПАТ «Укрсоцбанк» уповноважив начальника управління примусового погашення заборгованості Західного комерційного макрорегіону (Львів) Департаменту оперативної роботи з проблемною заборгованістю ПАТ «Укрсоцбанк» Цимбалова Сергія Олександровича вчиняти від імені ПАТ «Укрсоцбанк» дії, зокрема, представляти інтереси в органах місцевої влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності; представляти інтереси в правоохоронних органах, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, в судах; одержувати документи, підписувати та подавати заяви, клопотання інші процесуальні документи, крім скарг на дії суддів; вчиняти інші дії, пов`язанні з виконанням цієї довіреності.

Отже, представник ПАТ «Укрсоцбанк» Цимбалов С.О. був уповноважений на подання заяви про повернення виконавчого документу - виконавчого напису від 14.09.2012 № 4329 стягувачу - ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки застережень щодо вчинення вказаних дій у довіреності не має, а тому на думку суду апеляційної інстанції твердження апелянта, що довіреністю не було окремо обумовлено повноважень представника на подання саме заяви про повернення виконавчого документа є безпідставними.

Крім цього, проаналізувавши п. 2.11 Інструкції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідність нотаріального засвідчення копії довіреності представника сторони, яка бере участь у виконавчому провадженні не передбачено, а тому є необґрунтованими покликання скаржника на обов`язкове нотаріальне посвідчення такої довіреності від 09.11.2012 на представника Цимбалова С.О.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб`єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій при відмові повернути виконавчий документ без виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в судовому засіданні представник позивача підтвердив, що при поданні заяви про повернення виконавчого документа, подавався оригінал довіреності від 09.11.2012, однак, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, апелянтом не спростовано вказаного твердження під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Також, листом від 17.04.2015, який скерований слідчому CВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, директором з ризиків Блоку ризиків ПАТ «Укрсоцбанк» підтверджено повноваження працівника ПАТ «Укрсоцбанку» Цимбалова С.О. на повернення виконавчого документу.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки при відмові повернути виконавчий напис нотаріуса № 4329 Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. без виконання, відповідач діяв неправомірно, так як, представник ПАТ «Укрсоцбанк» Цимбалов С.О. був уповноважений на подання заяви про повернення вказаного виконавчого документу, що підтверджується довіреністю від 09.11.2012.

Апеляційна скарга Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 313, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі 813/3333/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12.06.2020.