01.06.2020

Справа №487/8532/19

Провадження №2/489/1343/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комерційного директора Акціонерного товариства «Миколаївгаз» про компенсацію витрат на купівлю та встановленого індивідуального лічильника газу

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до комерційного директора Акціонерного товариства «Миколаївгаз» в якому просив компенсувати його витрати на купівлю лічильника та його встановлення за рахунок коштів, що сплачуються ним за тарифом на розподіл природного газу.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 10.05.2018 він письмово звернувся до клієнтського сервісу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» з проханням встановити безкоштовний окремий квартирний лічильник обліку природного газу за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .

На це звернення, начальником управління клієнтського сервісу ПАТ «Миколаївгаз» Трибрат А. М. було надано відповідь, що відповідно до плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Миколаївгаз» за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено загально будинковий лічильник газу. Також, у відповіді було зазначено, що у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показами будинкового вузла обліку на будинку, він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

11.03.2019. згідно з його заявою на встановлення індивідуального лічильника, фахівцями ПАТ «Миколаївгаз» було проведено роботи з встановлення індивідуального квартирного лічильника газу за його власні кошти, за адресою його проживання.

16.04.2019 він письмово звернувся до клієнтського сервісу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу, на що отримав повідомлення про відмову у задоволенні його вимог, в зв`язку з чим, змушений звернутися до суду з даним позовом.

Від представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник товариства зазначає, що заперечує проти зазначеного у позовній заяві, вважає викладені в позові обставини необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Позовна заява подана з суттєвими порушеннями вимог до змісту позовної заяви, оскільки, відповідач просить су компенсувати витрати на купівлю та встановлення індивідуального лічильника газу, зазначаючи відповідачем у справі комерційного директора АТ «Миколаївгаз».

Вказує, що звернення позивача до суду, на його думку, є передчасним, адже на сьогоднішній день відсутня відповідна Постанова Кабінету Мвіністрів України, а відповідно і встановлений КМУ, механізм визначення компенсації витрат побутовому споживачу на придбання та встановлення індивідуального лічильника газу.

Зазначає, що позивач, згідно з даними товариства, використовує газ виключно для приготування їжі (ПГ-4 плита газова), а тому на виконання норм Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» Кодексу ГРМ, відповідно до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Миколаївгаз» на 2016-2025 року, який було затверджено Постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 403, за адресою: АДРЕСА_2 в грудні 2017 року вчасно було встановлено загально будинковий лічильник газу.

Наголошує на тому, що законом не передбачено встановлення саме індивідуальних лічильників газу, лише покладено обов`язок забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу, що й було вчасно зроблено ПАТ «Миколаївгаз» у 2017 році.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь- якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2статті 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом, відповідно до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Миколаївгаз» на 2016-2025 роки, який було затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 24.03.2016 за № 403, за адресою проживання позивача ОСОБА_1 , в будинку АДРЕСА_2 , було встановлено загально будинковий лічильник газу.

Відповідно до ч. ч. 2-3ст. 18 ЗУ «Про ринок природного газу»приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу (далі - ВОГ) обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першійстатті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Підпунктом «а» п. 1 ч. 1ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

Згідно з главою 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620(далі -Тимчасове положення).

Відповідно до Тимчасового положення ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

10.05.2018 ОСОБА_1 письмово звернувся до клієнтського сервісу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» з проханням встановити безкоштовний окремий квартирний лічильник обліку природного газу за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .

На це звернення, начальником управління клієнтського сервісу ПАТ «Миколаївгаз» ОСОБА_2 було надано відповідь, що відповідно до плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Миколаївгаз» за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено загально будинковий лічильник газу. Так, у відповіді було зазначено, що у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показами будинкового вузла обліку на будинку, він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу ( а. с. 3).

11.03.2019. згідно з заявою ОСОБА_1 на встановлення індивідуального лічильника, фахівцями ПАТ «Миколаївгаз» було проведено роботи з встановлення індивідуального квартирного лічильника газу за його власні кошти, за адресою його проживання.

16.04.2019 ОСОБА_1 письмово звернувся до клієнтського сервісу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» щодо компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуального квартирного лічильника газу.

На своє звернення, ОСОБА_1 отримав відповідь комерційного директора ОСОБА_3 , в якій позивачу роз`яснено, що порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. На момент надання відповіді, відповідна Постанова КМУ відсутня, що унеможливлює АТ «Миколаївгаз» провести компенсацію витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку (а. с. 4).

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку, визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 20.01.2018 за № 2260-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу - фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач скористався наданим йому правом на встановлення індивідуального газового лічильника.

Посилання представника відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову на те, що порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів встановлюється Кабінетом Міністрів України і на дату звернення позивача із цим позовом такого порядку КМУ не встановлено, не звільняють відповідача від обов`язку здійснення такої компенсації.

Разом із тим, як вбачається зі змісту ст.51,175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положеньст. 51 ЦПК Українита з урахуванням ч. 5ст. 12 ЦПК Українироз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1ст. 189 ЦПК Українита іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач визначив як відповідача - комерційного директора Акціонерного товариства «Миколаївгаз».

Разом із цим, як зазначив позивач, та вбачається з матеріалів цивільної справи, в даному випадку, відповідні правовідносини щодо стягнення компенсації витрат на купівлю та встановлення індивідуального лічильника газу, виникли між позивачем та АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», тому його комерційний директор є неналежним відповідачем, у нього відсутня належна цивільна процесуальна правоздатність.

Пленум Верховного Суду України у п. 8постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномустаттею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістомст. 51 ЦПК Україниналежними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Крім того, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені участині другійстатті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 12 частини другоїстатті 16 ЦК Українисуд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйКонституцієюабо законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В даному випадку, позивач просить компенсувати його витрати на купівлю та встановлення лічильника за рахунок коштів, які сплачуються за тарифом на розподіл природного газу, таким чином, позивачем не вірно обрано спосіб захисту цивільного права.

Статтею 141 ЦПК Українивстановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тож, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комерційного директора Акціонерного товариства «Миколаївгаз» про компенсацію витрат на купівлю та встановленого індивідуального лічильника газу відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Строк подання апеляційної скарги під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19 продовжується на строк дії такого карантину (Розділ ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України).

Починаючи с офіційної дати закінчення карантину апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: комерційний директор Акціонерного товариство ««Миколаївгаз», код ЄДРПОУ 05410263, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Погранична, 159.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «01» червня 2020 року.