ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/15114/17

адміністративне провадження №К/9901/57732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №826/15114/17

за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав його представник - адвокат Славянін Михайло Олександрович, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Сорочка Є.О., суддів: Літвіної Н.М., Федотова І.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року №99/3106 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

1.2. зобов`язати Київську міську раду, у відповідності до вимог чинного законодавства України, затвердити проект землеустрою (справа А-12685) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

2. Позовна заява мотивована тим, що в результаті зобов`язання відповідача в судовому порядку розглянути питання про затвердження розробленого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 позивач отримав безпідставну відмову у вигляді рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року № 99/3106 з посиланням на норму ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 26 вересня 2017 року №99/3106 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

Зобов`язано Київську міську раду повторно розглянути проекту землеустрою (справа №А-12685) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незатвердження відповідачем детального плану або плану зонування відповідної території не може бути формальною підставою для відмови у передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог. Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року залишено без змін.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що для території, на якій розташована спірна земельна ділянка, наразі не розроблені та не затверджені у встановленому законом порядку план зонування та детальний план території. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився з оскаржуваним рішенням відповідача про відмову у передачі позивачу у власність земельної ділянки, оскільки норми чинного законодавства прямо це забороняють.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Славяніна Михайла Олександровича звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що норми статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI на момент виникнення правовідносин, спрямованих на набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку (отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, розробка проекту та його погодження) не діяла. Крім того, позивачем погоджено проект землеустрою структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, що підтверджує безпідставність відмови відповідача у його затвердженні.

9. Верховний Суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гриціва М.І., суддів: Бучик А.Ю., Стародуба О.П. ухвалою від 26 вересня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подав його представник - адвокат Славянін Михайло Олександрович, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

10. У зв`язку із введенням судді-доповідача по справі Гриціва М. І. до складу Великої Палати Верховного Суду (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі №826/15114/17.

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 липня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у складі: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2016 у справі №826/27261/15 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов`язання прийняти рішення зобов`язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа №А-12685) щодо відведення громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 в межах законодавства України.

14. На виконання вказаної постанови суду Київською міською радою прийнято рішення від 26.09.2017 №99/3106, яким вирішено відмовити у передачі земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (справа № А-12685).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

21. За змістом статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини восьмої статті 118, частини четвертої статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як у власність, так і в користування, погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно частини другої цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною сьомою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

22. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2016 у справі №826/27261/15 Київською міською радою розглянуто проект землеустрою (справа №А-12685) щодо відведення позивачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 в межах законодавства України. За результатами розгляду відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у передачі спірної земельної ділянки з посиланням на частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку із відсутністю затвердженого детального плану території або плану зонування у районі, де розташована земельна ділянка.

23. З цього приводу колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

Згідно частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Таким чином, як правильно зазначив апеляційний суд, нормами чинного законодавства встановлена пряма заборона передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам при відсутності плану зонування або детального плану території.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що для території, на якій розташована бажана позивачем земельна ділянка, наразі не розроблені та не затверджені у встановленому законом порядку план зонування та детальний план території. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача про відмову у передачі позивачу у власність земельної ділянки з огляду на пряму заборону, встановлену частиною третьою статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

24. Посилання касатора на те, що норма статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вони розпочались ще до вступу її в законну силу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на момент прийняття спірного рішення відповідача дана норма була чинною та підлягала застосуванню.

25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

27. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

28. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав його представник - адвокат Славянін Михайло Олександрович, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року -залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі №826/15114/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій