ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №820/1681/17

адміністративне провадження №К/9901/32893/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (суддя Зінченко А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (судді: Катунов В.В. (головуючий), Бершов Г.Є., Ральченко І.М.)

у справі № 820/1681/17

за позовом Державного підприємства «БЛАГОДАТНЕ»

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Державне підприємство «БЛАГОДАТНЕ» (далі - ДП «БЛАГОДАТНЕ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Харківська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2017 року № 0000431203 та №0000441203.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, задовольнив адміністративний позов ДП «БЛАГОДАТНЕ».

Судові рішення мотивовані тим, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв всупереч вимогам чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «БЛАГОДАТНЕ».

На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України, зокрема, щодо обов`язку платника з нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток та щодо оподаткування дивідендів, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи Харківської ОДПІ - безпідставними, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

03 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДП «БЛАГОДАТНЕ» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код - 22994509). На обліку як платник податків позивач перебуває в Харківській ОДПІ.

ДП «БЛАГОДАТНЕ» у 2016 році знаходилося на спеціальному податковому режимі оподаткування та є платником єдиного податку 4 групи.

24 березня 2017 року Харківською ОДПІ проведено камеральну перевірку позивача з питання нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів та з питання неподання декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, за результатами якої складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 24 березня 2017 року № 1629/20-40-12-03-21/22994509.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач не нарахував та не сплатив авансові внески з податку на прибуток за 4 квартал 2016 року на суму 27 776,00 грн, а також не подав податкову декларацію з податку на прибуток у зв`язку з виплатою дивідендів за 2016 рік, внаслідок чого порушив підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

04 квітня 2017 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000431203, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України;

- № 0000441203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на 41 664 грн (зокрема 27 776 грн - за основним платежем, 13 888 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судами також встановлено, що відповідно до фінансової звітності підприємства за 9 місяців 2016 року ДП «БЛАГОДАТНЕ» отримало чистий прибуток у сумі 1 068 983 грн, за 2016 рік - 1 274 733 грн. Сума чистого прибутку за 4 квартал 2016 року склала 205 750 грн.

Згідно з Розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 4 квартал 2016 року ДП «БЛАГОДАТНЕ» нараховано та сплачено до бюджету частину чистого прибутку в сумі 154 313 грн. При камеральній перевірці вказаного розрахунку щодо порядку його заповнення та сплати до бюджету порушень не встановлено.

Однак в акті камеральної перевірки зазначено, що ДП «БЛАГОДАТНЕ» не подало декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, внаслідок чого не відображено по рядку 20 АВ суму нарахованого внеску у зв`язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному податковому періоді.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 11.2 та 11.3 статті 11 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Пунктом 57.1-1 статті 57 Податкового кодексу України врегульовано порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Так, за положеннями підпунктів 57.1-1.1 - 57.1-1.2 вказаної норми у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об`єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацами першим та другим цього підпункту є вартість такої виплати, визначена у рішенні про виплату дивідендів, або вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими. Обов`язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

Це положення поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.

Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Не є платниками цього податку суб`єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу (пункт 133.5 статті 133 Податкового кодексу України).

Аналогічне положення закріплено також у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, за змістом якого платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, у разі настання яких підприємство зобов`язано перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України. Вказаний підпункт не містить скасування пільги зі сплати податку на прибуток у разі сплати частини чистого прибутку до бюджету.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ДП «БЛАГОДАТНЕ» у 2016 році перебувало на спеціальному податковому режимі оподаткування, є платником єдиного податку 4 групи, а також що позивачем було нараховано та сплачено до бюджету частину чистого прибутку в сумі 154 313 грн згідно з розрахунком частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 4 квартал 2016 року. При камеральній перевірці вказаного розрахунку щодо порядку його заповнення та сплати до бюджету контролюючим органом порушень не встановлено.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищенаведені норми податкового законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що доводи відповідача щодо необхідності нараховувати та вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів, розрахований з усієї суми такої виплати юридичною особою, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що має відповідний податковий статус державного підприємства, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 820/1234/17.

Посилання скаржника на положення пункту 297.4 статті 297 Податкового кодексу України, відповідно до якого дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу, також є неприйнятними з огляду на те, що вказана норма почала діяти з 01 січня 2017 року та на спірні правовідносини, які мали місце у 2016 році, не могла розповсюджуватися.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим такі підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова