ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 826/10668/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу, за заявою про скасування заходів реагування вжитих

за позовом

Публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії"

до

Державна авіаційна служба України

про

визнання протиправною та скасування постанови №6539 від 13.06.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 Публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" (далі - позивач/ ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (далі- відповідач/ ДАС України) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 6539 від 13.06.2016 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, а відтак підлягає скасуванню, оскільки, був відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації визначений вимогами п. 94, 118 Положення про використання повітряного простору України. Так, щодо всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування. Підставою для розслідування порушення є доповідь командира повітряного судна, повідомлення органів ОПР та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення використання повітряного простору. Жодних повідомлень від командира повітряного судна, повідомлення органів ОПР та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення використання повітряного простору не було, а отже не було жодного розслідування факту порушення використання повітряного простору. Протокол про порушення у галузі цивільної авіації був складений без належних доказів виявлення факту правопорушення, що мало місце порушення вимог Порядку під час складання Протоколу. Вважають, що відповідач мав встановити наявність беззаперечних доказів в підтвердження певних обставин, які у відповідності до вимог законодавства за своїми кваліфікуючими ознаками передбачають настання конкретних видів відповідальності. Тому в голови Державіаслужби України були відсутні правові підстави для винесення постанови № 6539 від 13.06.2016 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації. З цих підстав просили позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 06.10.2016 провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення і набранням законної сили рішення в адміністративній справі №826/10462/14 та зобов`язано сторін негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 10.06.2020 провадження в адміністративній справі відновлено, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмове провадження).

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Так, відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався, а тому суд відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України вирішує спір за наявними матеріалами.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Судом установлено, що за наслідками перевірки інформації, викладеної у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07 червня 2016 року та телеграмі Украероцентру тлг№141156, Державна авіаційна служба України встановила порушення ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1637 14 січня 2016 року о 11.16 год., здійснивши політ через заборонену зону повітряного простору України без відповідно дозволу та заявки на використання повітряного простору, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пунктів 94 та 118 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про користування повітряного простору України» від 29 березня 2002 року №401.

13.06.2016р. головою Державної авіаційної служби України на підставі ст. 127-130 Повітряного кодексу України, а саме абз. 4 п. 1 ч. 1 ст. 127 Повітряного кодексу України та з урахуванням вищезазначеного протоколу розглянуто матеріали справи щодо порушення ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1637 14 січня 2016 року о 11.16 год. без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України. Головою ДАСУ прийнято оскаржувану постанову № 6539, якою встановлено порушення позивачем правил та порядку використання повітряного простору України та застосовано санкції за правопорушення у галузі цивільної авіації, у виді штрафу в розмірі 136 000,0 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначену постанову такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи діяльності в галузі цивільної авіації встановлює Повітряний кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 4 Повітряного кодексу України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Приписи пункту 26 ч.1 ст. 1 Повітряного кодексу України визначають, що використання повітряного простору України - провадження діяльності, пов`язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об`єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 16 ПК України, державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.

Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2012 року за № 73/20386 (далі по тексту - Порядок №637).

Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів авіаційної діяльності (далі - Суб`єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п.1.2 Порядку).

Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.

Згідно ч. 1 ст. 129 ПК України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.

Статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб`єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Згідно п. 121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.

Частина перша ст.33 Повітряного кодексу зазначає, що обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.

Частини 6, 7 ст. 46 Повітряного кодексу, передбачають, що для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України.

Наказом № 897/703 від 28.11.2005 Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони затверджено «Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України»(далі -Правила).

Згідно пп.1.2. вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України (далі - Державіаслужба України) за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.

Розділ 7 «Положення про використання повітряного простору України» Постанови КМ України № 401 від 29.03.2002 (далі - Положення про використання повітряного простору України) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.

Згідно п. 93 зазначеного Положення передбачено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.

Пункти 101, 102 Положення про використання повітряного простору України, визначають, що заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору.

Відповідно до підпункту п) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. «Службы аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов`язковими як для України так і для Російської Федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 913/9512 (далі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об`єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).

Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв`язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та Ц1488/14 та в наступному NOTAM №А2461/14.

Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 №142 (далі - Порядок № 142).

Розділом 3 Порядку № 142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.

Так, запит на видання NOTAM (далі - запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил № 564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв`язків.

Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил № 564).

Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв`язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (пункт 3.4. Порядку № 142).

Згідно з додатком 5 Порядку № 142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зв`язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку № 142).

Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку № 142).

У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв`язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (пункт 3.8. Порядку №142).

Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку № 142).

Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.

Зокрема, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 «Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ».

Також, відповідно до пункту 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.

Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. та містяться у Додатку 15 тa Doc.8126.

Зокрема, п. 5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический матеріал». п. 5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.

Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126". п. 5.2.2.1 Додатку 15: "Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке".

Таким чином, NOTAM є складовою частиною об`єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил № 564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - пункт 1.4 глави І Правил №564).

Отже, починаючи з 09год. 00хв. 27.06.2014 над півостровом Крим була встановлена заборонена зона, про що свідчить опублікована в NOTAM A2461/14 інформація.

Оскільки, Європейський Аеронавігаційний план встановлює, що аеронавігаційне обслуговування в межах всього Сімферопольського РПІ, включаючи відкрите море над акваторією Чорного моря здійснює Україна, та враховуючи відповідні NOTAM, суд вбачає доведення до відома позивача в офіційному порядку обставин закриття аеропорту Сімферополь. Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. зумовлює відсутність підстав у позивача для користування аеропортом Сімферополь, навіть і за наявності повідомлень посадових осіб аеропорту про готовність прийняти відповідний рейс.

Як вбачається з протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації №6539 від 07.06.2016р. відповідачем встановлено порушення 14.01.16р. о 11.16 год. ПС здійснено політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, за рейсом AFL 1637 незважаючи на заборону використання повітряного простору (а.с. 10)

Отже, позивачем було допущено порушення норм Положення про використання повітряного простору України без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, а відтак і положень ст.30 Повітряного кодексу.

Щодо інших доводів позивача заявлених у позовних вимога, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Стосовно дозволів на використання повітряного простору, особи заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору (абз.1 п.56 Положення про використання повітряного простору України).

Органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.61 Положення про використання повітряного простору України).

Як вбачається зі змісту пунктів 74, 75 Положення про використання повітряного простору України передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.

Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.76 Положення про використання повітряного простору України).

Таким чином, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб`єктний склад осіб, які їх видають).

Отже, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті по ним рішення, що передбачено п.76 Положення про використання повітряного простору України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.77 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Виходячи з вищенаведеного, позивач повинен спростувати доводи відповідача щодо відсутності відповідних заявок та дозволів на використання повітряного простору і надати суду відповідні заявки та рішення щодо них. Вказаного позивачем суду не надано.

Дозвіл на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ у позивача відсутній, а тому вказане доводить допущення ним порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.

Стосовно розслідувань порушень порядку використання повітряного простору.

Відповідно до абз. 2 п. 118 Положення про використання повітряного простору України встановлено, що відносно всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування.

Поряд з цим, п. 124, 125 (Положення про використання повітряного простору України) визначено, що для розслідування порушень порядку використання повітряного простору рішенням Державіаслужби призначається комісія із службового розслідування, до складу якої включаються представники заінтересованих державних органів, підприємств, установ та організацій. Комісія із службового розслідування у своїй діяльності керується Повітряним кодексом України, Правилами польотів у повітряному просторі України, Інструкцією про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України та цим Положенням.

Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій (ч. 8 ст. 4 Повітряного кодексу).

Будь-яке адміністративне, службове, прокурорське, судове розслідування, спрямоване на встановлення вини або відповідальності, повинне проводитися окремо від технічного розслідування авіаційних подій, серйозних інцидентів, інцидентів, надзвичайних подій та пошкоджень повітряних суден на землі (ч. 4 ст. 119 Повітряного кодексу України).

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо не дотримання відповідачем вимог відносно створення Комісії із службового розслідування, яке є відмінним від технічного розслідування, проте вказане не спростовує обставин порушення позивачем порядку використання повітряного простору України.

Щодо перевірок суд вважає за необхідне зазначити.

Так, згідно з пп. 2.1 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» (Міністерство інфраструктури України, № 637 від 26.12.2011) підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням. Протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації. (пп.2.2, 2.3, 2.5 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті).

Факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов`язків.

У відповідності до п.6.1 «Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України» (№68 від 09.02.2010) державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб`єктів та об`єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.

Таким чином, оскільки позивач не є суб`єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України (що підтверджується свідоцтвом №032.175 від 21.06.1994), об`єкти авіаційної діяльності (повітряні судна - порушники) розміщені, як за межами України, так і на анексованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці (як того вимагає абз.2 ч.1 ст.16 Повітряного кодексу), суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об`єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п.2.5 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» (№ 637 від 26.12.2011).

Вказане кореспондується нормам п. 5.6 «Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України» (№ 68 від 09.02.2010) згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.

Політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.

Вказані вище обставини унеможливлюють проведення належної самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту. Разом з цим, згідно п.5.3 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (№ 637 від 26.12.2011) передбачається складення акту відносно суб`єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.

Щодо перевірки факту, правопорушення, то вказані обставини встановлюються під час розгляду справи, проте позивачем не було надано відповідачу доказів, які спростовують обставини порушень в галузі цивільної авіації.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.06.2018р. у справі №826/11572/14 та в постанові від 07.03.2018р. у справі №826/10898/14.

При цьому, судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що постанова № 6539 від 13.06.2016р. прийнята Державною авіаційною службою України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для її скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293,295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська