Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/459/20

2/330/210/2020

"11" червня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - Гусарової В.В., при секретарі - Колєдаєвої Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ТОВ «Агропродінвест», третя особа ПП «Золоте джерело» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки.

в с т а н о в и в:

Позивач в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агропродінвест», третя особа ПП «Золоте джерело» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільно зайнятої земельної ділянки, мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташована на контурі НОМЕР_2 , землях колишнього КСП "ім.Чапаєва", що розташована на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320382400:08:003:0024.

07.04.2017 року між позивачем та третьою особою ПП "Золоте Джерело" було укладено договір оренди землі на території Новоданилівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, строк дії договору становить 15 років.

Наприкінці липня 2019 року, виїхавши за місцем розташування даної земельної ділянки, директором ПП "Золоте джерело" ОСОБА_3 було виявлено, що частина вказаної вище земельної ділянки площею 4,6 га. засіяна соняшником.

З цього приводу директором ПП "Золоте джерело" ОСОБА_3 як представником третьої особи, яка здійснює обробку даної земельної ділянки, було встановлено особу, яка самовільно вчинила засів земельної ділянки, даною особою виявилося ТОВ "СП "Агропродінвест".

З метою мирного врегулювання спору, ПП "Золоте джерело" негайно звернулося до відповідача ТОВ "СП "Агропродінвест" з відповідною претензією щодо самовільного засіву земельної ділянки, яка на законних підставах обробляється ПП "Золоте джерело", та з вимогою надати розрахунки по засіву та обробці відповідної площі самовільно захопленої земельної ділянки з метою відшкодування понесених відповідачем витрат. Вказані дії третьої особи повністю відповідають як вимогам чинного законодавства, так і правилам ділового співробітництва.

Відповідач ТОВ "СП "Агропродінвест", достеменно володіючи інформацією, що незаконно здійснило засів землі, діючи умисно, самовільно здійснило збір врожаю соняшника із захопленої земельної ділянки площею 4,6 га.

Директор ПП "Золоте джерело" ОСОБА_3 була змушена звернутися до Новоданилівської сільської ради з метою фіксації самовільного захоплення земельної ділянки та зібрання врожаю, про що складено відповідний Акт від 30.08.2019 року за № 05.

В вересні-жовтні 2019 року, з метою мирного врегулювання спору директор ПП "Золоте джерело" ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 неодноразово зверталися до директора ТОВ "СП "Агропродінвест", але остання навідріз відмовлялася відшкодовувати завдані позивачу збитки, натомість пропонувала несумісні умови щодо обміну частинами земельних ділянок, надання землі для обробки третьою особою в майбутньому, тощо.

Суму збитків позивач оцінює у 84 000,00 грн., яка розраховується, виходячи з наступного: площа самозахвату становить 4,6 га.; середня врожайність соняшника по Якимівському району у 2019 році згідно даних Державної служби статистики України, що оприлюднені на сайті ukrstat .gov.ua, становить 1,66 т. з 1 га.; середня ринкова вартість насіння соняшнику згідно об`яв в мережі Інтернет становить близько 11 000,00 грн. за тонну. Тобто, 4,6 га. х 1,66 т. х 11 000,00 грн. = 83 996,00 грн.

Таким чином, права позивача ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки було порушено і продовжуються порушуватися діями відповідача СФГ ТОВ "СП "Агропродінвест", яке позбавив і позбавляє надалі позивача та третю особу можливості користуватися та володіти земельною ділянкою.

В зв`язку з вище викладеним позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки.

Додатково представник позивача надав пояснення про те, що розрахунок збитків відповідно до порядку, що був затверджений постановою КМУ № 284 від 19.04.1993 р. не є єдиним належним доказом у даному випадку. Схожа правова позиція міститься в постанові ВСУ у справі № 3-463гс17 від 14.06.2017 р. Крім того, своїм листом від відповідача на ім`я третьої особи, представник відповідача фактично визнана, що підприємство відповідала незаконного посіяло соняшник на земельній ділянці відповідача, при цьому представник відповідача не заперечував що лист був направлений їх підприємством, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню відповідно до ст. 82 ч.1 ЦПК України.

Ухвалою про відкриття провадження по справі від 23 березня 2020 р. суд ухвалив слухати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

02.04.2020р представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву згідно якого позов відповідач не визнає, просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що в позові позивач вказує договір оренди земельної ділянки укладений між ним та ПП «Золоте джерело» 07.04.2017р строком на 15 років, але не надав доказів того, що вказаний договір набрав законної сили тобто не зареєстрований належним чином.

Позивачем не надано доказів складання і оформлення компетентним державним органом акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства з усіма необхідними додатками (план-схеми самовільно зайнятої земельної ділянки), чи протоколу про адміністративне правопорушення, чи припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства.

Також не надано обґрунтованого розрахунку завданих позивачу збитків внаслідок незаконних дій відповідачем. Крім того, за думкою представника відповідача позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку позивача. Щодо листа, на якій посилається позивач, представник відповідача зазначив, що текст листа вказує на те, що відповідач не виключав, що помилково, можливо частина земельної ділянки позивача була оброблена та посіяна, при цьому пропонував вказане питання вирішити у позасудовому порядку. Однак позивач не скористався цієї пропозицією і на теперішній час представник позивача не може ні підтвердити ні спростовати факт оброблення земельної ділянки.

У судовому засіданні були вивчені наступні докази по справі :

Паспорт, код позивача ( а.с.5-6)

Витяг з державного реєстру речових прав (а.с.7)

Договір оренди землі укладений 04.04.2017 між ОСОБА_1 та ПП «Золоте джерело» (а.с.8-10)

Акт приймання - передачі земельної ділянки від 17.04.2017 (а.с.11)

Кадастровий план земельної ділянки (а.с.12-13)

Лист претензія ПП «Золоте джерело» до ТОВ "СП "Агропродінвест" (а.с.14)

Лист ТОВ "СП "Агропродінвест" до ПП «Золоте джерело» (а.с.15)

Акт обстеження земельної ділянки від 30.08.2019р (а.с.16)

Інформація про юридичну особу ТОВ "СП "Агропродінвест" (а.с.25-30)

Вивчив матеріали справи та вислухав думку сторін, суд дійшов до наступного :

У своєму позові позивач посилався на положення ЗУ «Про оренду земельної ділянки» та зазначав, що права позивача як орендаря земельної ділянки було порушено діями відповідача, яке позбавило позивача та третю особу можливості користуватися та володіти земельною ділянкою ( а.с.2). Разом з позовом позивач надав документи, які підтверджують, що позивач є власником земельної ділянки ( а.с. 7) та договір оренди земельної ділянки між позивачем та третьою особою, відповідно до якого ( п.9 договору) договір укладено на 15 років з дати його регістрації ( а.с.8). Однак у судовому засіданні було встановлено, що вказаний договір у передбаченому порядку не зареєстрований, а тому, на думку суду, сторона позивача помилково надає правову кваліфікацію відносинам сторін і у даному випадку суд не може керуватись положеннями ЗУ «Про оренду землі».

Натомість, керуючись принципом «суд знає закони» ( позиція щодо можливості застосування цього принципу висловлена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17), суд виходить з того, що позивач заявляє про порушення своїх прав як власника земельної ділянки. Суд вважає, що для вирішення спору необхідно встановити чи надала сторона позивача належні, допустимі та переконливі докази порушення відповідачем прав позивача як землевласника.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо загальновідомих обставин ( на які посилається сторона позивача при розрахунку шкоди від зайняття земельної ділянки), суд не може погодитись зі стороною позивача : бо

по -перше, сторона позивача посилалась на середню врожайність соняшника по Якимівському району, однак доказів наявності вказаний даних на сайті Державної служби статистики суду не надав. Крім того, середня ринкова вартість насіння соняшника «згідно об`яв у мережі інтернет» взагалі не є загальновідомою обставиною і оприлюднення вказаної інформації у мережі інтернет не робить її такою, бо вона не базується на даних, що мають офіційний характер ( і у даному випадку сторона позивача штучно замінила загальновідомі обставини загально оприлюдненими), що не звільняє її від доказування вказаної обставини.

Щодо посилання сторони позивача про те, що своїм листом(а.с.15), сторона відповідача визнала факт незаконного зайняття земельної ділянки, що на думку позивача, звільняє сторону від доказування, суд також не погоджується з даним твердженням. По-перше, у листі відповідач допускав можливість помилкового оброблення земельної ділянки позивача та запропонував з`ясувати цю обставину. А по-друге, звільнення від доказування в сенсі ст. 82 ч.1 ЦПК України повинно відбуватися в процесі розгляду справи, згідно з правилами ЦПК і не може бути проведено на підставі листування сторін до подачі позову до суду.

Посилання сторони позивача на правову позицію ВСУ щодо доказування шкоди від самовільного зайняття земельної ділянки в даному випадку недоречно ( бо в справі, що розглядалась ВСУ сторони надали інші докази наявності розміру шкоди), а у нашому випадку такі докази взагалі відсутні.

Стороною позивача суду були представлені достатні, належні та допустимі докази того, що позивач є власником земельної ділянки і що у серпні 2019 р. земельна ділянка позивача була засіяна соняшником, частина соняшника була зібрана невідомою особою ( а.с.7,16). Однак, ким була засіяна земельна ділянка, хто зібрав врожай соняшника та чи були порушені права позивача як землевласника, чи було самовільно зайнята земельна ділянка позивача - на встановлення вказаних

обставин сторона позивача доказів судові не надала.

Натомість, для встановлення факту порушення цивільних прав та наявності права на відшкодування шкоди, суду необхідно представити докази противоправної поведінки особи, наявності збитків позивача та причинного зв`язку між противоправною поведінкою особи та збитками, крім того суду необхідно представити докази вини та встановлення заходів,вжитих стороною для отримання неправомірної вигоди. Вказаних елементів цивільної відповідальності судом встановлено не було. І хоча діючими законодавством ( ст. 152, 157,156,211 ЗК України) передбачена цивільна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та її використання, однак у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від ЗО березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ).

За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст.152,156,157,211 ЗК України, ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» , ст.4 ч.1,12ч.1-4,13 ч.1,76 ,81 ч.1,82,77,78,79,80,89,263,265,279 ЦПК України, постанови ВП ВС від 04.12.2019 р. за справою № 917/1739/17 , суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 ( код НОМЕР_3 , мешкає АДРЕСА_1 ) до ТОВ СП «Агропродінвест» ( код ЄРДПОУ 03370051, адреса с. Шевченко вул. Малиновського б.1 Якимівського району Запорізької області), третя особа: ПП «Золоте Джерело» ( код ЄРДПОУ 32720827, адреса 72522 с. Велика Тернівка Якимівського району Запорізької області вул. Шкільна б.5/1) про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд. Строк оскарження продовжується на період карантину, встановленого відповідно до постанови КМУ

Суддя: