Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 387/140/18

провадження № 61-41866св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Цотка В. В., від 04 квітня

2018 року і постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А., від 06 липня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області про визнання договору оренди поновленим та додаткової угоди укладеною.

Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2007 року між Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ним було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, загальною площею 5,00 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років, тобто

до 18 грудня 2017 року. Договір був зареєстрований у Добровеличківському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2007 року за № 214. Зазначав, що 15 вересня 2017 року він надіслав лист-повідомлення до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про свій намір поновити договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років, зі сплатою орендної плати у розмірі 8% від грошової оцінки землі, до якого долучив проект додаткової угоди. Оскільки подані ним документи були залишені відповідачем без належного реагування, 01 листопада 2017 року він повторно направив відповідачу лист-повідомлення. Однак, лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року також був залишений відповідачем без належного реагування. Посилався на те, що з моменту закінчення строку дії договору по день звернення до суду з позовом земельна ділянка продовжує перебувати в його користуванні, він в повному обсязі виконує взяті на себе зобов`язання. Протягом одного місяця з дня закінчення строку дії договору оренди землі

від відповідача не надійшло заперечень щодо поновлення договору на новий строк. За таких обставин вважав, що відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати поновленим договір оренди землі, укладений 18 грудня 2007 року між ним та Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрований за № 214; визнати укладеною додаткову угоду до зазначеного договору оренди землі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 04 квітня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області на виконання вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» протягом місяця з дня закінчення строку договору оренди землі направило позивачеві лист-повідомлення про заперечення у поновленні вказаного договору, що підтверджено належними та допустимими доказами, а оскільки підставою позову була частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» зазначеного Закону, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що згідно приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має повідомити орендаря про прийняте рішення, а не направляти саме рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 04 квітня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою, проте на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відповідно до листа-повідомлення відповідач повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі від 18 грудня

2007 року № 214. Крім того, позивачу було запропоновано підписати акт повернення земельної ділянки. Апеляційний суд зазначив, що оскільки підставою позову є виключно частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі між сторонами не може бути поновленим у зв`язку із запереченнями орендодавця про таке поновлення, та припинив свою дію відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач, діючи добросовісно, розумно та у повній відповідності до частин першої-третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» завчасно надіслав відповідачу лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі з доданим проектом додаткової угоди. Заявник вважає, що відповідач не виконав встановленого частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку та у місячний термін не розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення. На думку заявника, суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини для поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренди землі». Наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки листу відповідача від 20 грудня 2017 року про заперечення у поновленні договору оренди, не врахували, що підстави та мотиви заперечення відповідача у вказаному листі не зазначені, що є протиправним. Вказує, що відповідачем не приймалось рішення про заперечення, виключною юридичною формою якого відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, є накази. Крім того, заявник заперечує факт отримання вказаного листа-повідомлення у місячний строк після закінчення договору оренди землі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 387/140/18 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Поданий Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не може бути прийнятий судом касаційної інстанції до розгляду, оскільки він не підписаний представником.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 грудня 2007 року між Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, площею 5,0 га, у тому числі пасовище - 5,0 га, яка знаходиться на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, терміном на 10 років. Договір було зареєстровано у Добровеличківському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2007 року № 214.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 18 грудня 2007 року договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору оренди землі від 18 грудня 2007 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі

2 % від грошової оцінки земель у сумі 401,96 грн.

З урахуванням змін, які були внесені до Земельного кодексу України після укладення зазначеного вище договору оренди землі, та постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» розпорядником земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні позивача, на момент розгляду спору є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

15 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214. При цьому позивачем було запропоновано внести зміни до істотних умов договору, а саме щодо строку його дії до 7 років та орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі.

До листа-повідомлення було додано проект угоди про поновлення договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214, яким запропоновано внести зміни до пункту 8 договору щодо поновлення договору оренди на сім років. Крім того, передбачено внесення змін до пункту 9 договору, яким зазначити, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12,0% від грошової оцінки землі.

Вказані документи отримані відповідачем 15 вересня 2017 року, що визнається сторонами.

Листом-повідомленням від 04 жовтня 2017 року № К-18788/0-12858/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його листа-повідомлення, наявність в орендодавця заперечень щодо внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати на рівні 8 % та прийняття рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214.

01 листопада 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 18 грудня

2007 року № 214, яким було запропоновано внести зміни до істотних умов договору у частині його поновлення на 7 років та орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки землі. До вказаного листа-повідомлення було додано проект угоди про поновлення договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214.

Вказані документи були отримані відповідачем 01 листопада 2017 року, що також визнається сторонами.

Відповідно до листа-повідомлення від 05 грудня 2017 року № К-21524/0-15998/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення щодо заперечення у поновленні договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214 та запропонувало підписати акт повернення земельної ділянки.

Відповідно до листа-повідомлення від 20 грудня 2017 року № 31-11-0.63-11382/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» повідомило ОСОБА_1 про заперечення у поновленні договору оренди землі від 18 грудня 2007 року № 214. Позивачу було запропоновано підписати акт повернення земельної ділянки.

Факт направлення вказаного листа позивачу 20 грудня 2017 року підтверджується квитанцією УДППЗ «Укрпошта» від 20 грудня 2017 року та описом вкладення до цінного листа.

Згідно наданих позивачем квитанцій від 02 серпня 2016 року № 5,

від 28 серпня 2012 року № 6/7, від 03 серпня 2015 року № 55/70, від 05 липня 2017 року № 0.0.800082762.1, від 19 червня 2014 року № 1906201414032 ОСОБА_1 на рахунок Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області були здійснені грошові перекази з призначенням платежу «орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 29 617,98 грн.

Відповідно до акту від 06 лютого 2018 року № 134-11, складеного Добровеличківським відділенням Голованівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року

по 31 грудня 2017 року має позитивне сальдо по сплаті орендної плати з фізичних осіб в сумі 11 137,68 грн.

Згідно акту від 06 лютого 2018 року № 136-11, складеного Добровеличківським відділенням Голованівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 по 06 лютого 2018 року має позитивне сальдо по сплаті орендної плати з фізичних осіб в сумі 11 137,68 грн.

Відповідно до довідки від 12 лютого 2018 року № 587, виданої Тишківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, протягом дії вказаного вище договору оренди землі ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконував належним чином, орендна плата сплачувалася своєчасно та у повному обсязі. Після закінчення строку дії вказаного договору оренди землі зазначеною земельною ділянкою продовжує користуватися ОСОБА_1 та сплачувати відповідну орендну плату, заборгованість з якої відсутня.

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 сплатив орендну плату у розмірі

125,96 грн, що підтверджується квитанцією від 15 лютого 2018 року № 31.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 Цивільного кодексу Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 ЗК України).

Згідно із частиною першою статті 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема

ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про оренду землі» (у редакції Закону від 12 лютого 2015 року) передбачено, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Договір оренди землі припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено (пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Подібні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (провадження № 6-219цс14 та № 6-10цс15) та від 18 березня 2015 року (провадження № 6-3цс15 і № 6-4цс15).

За змістом частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовуу зв`язку з тим, що у встановлений частиною шостою

статті 33 Закону України «Про оренду землі» строк орендодавець надіслав на адресу орендаря лист-повідомлення, в якому висловив заперечення у поновленні договору оренди землі від 18 грудня 2007 року. Відповідно до листування орендаря та орендодавця на протязі вересня-грудня 2017 року сторонами не було досягнуто згоди щодо розміру орендної плати. Крім того, орендарем було запропоновано новий строк дії договору оренди - сім років.

Встановлені у справі обставини, а саме: звернення позивача до відповідача із листом-повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомлення відповідачем позивача про незгоду із запропонованими ним умовами у частині розміру орендної плати, які викладені у проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також заперечення орендодавця у поновленні договору оренди на новий строк, яке було надіслано на адресу позивача протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди, свідчать про те, що позивач не довів обґрунтованості своїх позовних вимог, отже підстави для задоволення позову відсутні.

За встановлених судами обставин відсутні правові підстави вважати, що право позивача на поновлення договору оренди землі, передбачене, зокрема, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є порушеним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, судами попередніх інстанцій зроблена належна оцінка доказів.

Доводи касаційної скарги недають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 04 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович