г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/523/20

Номер провадження 2/213/854/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бабейкіної Н.О.,

без участі сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок смерті батька на підприємстві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що її батько ОСОБА_2 , тривалий час працював на підприємстві відповідача водієм БілАЗу . 26 березня 2004 року з батьком під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, він був доставлений в лікарню, де встановили діагноз: Термічний опік полум`ям - обличчя, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок З АБ ступеню 45% поверхні тіла. Опіки дихальних шляхів 1 -го ступеню. Опіковий шок 4-го ступеню». Знаходячись на лікуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в лікарні. Була створена комісія, яка провела розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, складені відповідні акти, в яких вказано в тому числі на наявність вини батька позивача.

Вважає, що в нещасному випадку є вина відповідача, оскільки її батько виконував роботу в інтересах відповідача.

Позивач втратила рідну людину, була позбавлена батьківського піклування і турботи на все життя. Смерть батька до сьогодні завдає нескінченних моральних страждань та переживань позивачу. Вона не може усвідомити його втрату, і досі переживає біль, страх, безпорадність. Щоденні переживання, самотність призводять до моральної виснаженості позивача. Вважає, що сума компенсації в розмірі 350000 грн зможе частково компенсувати перенесені нею страждання та переживання внаслідок смерті батька, тому просить стягнути з відповідача на її користь вказану суму коштів.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника за наявними у справі матеріалами. Позов підтримують та просять його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не явився, про час і дату судового засідання повідомлені своєчасно і належним чином, направили клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в країні карантину через спалах у світі коронавірусу. Встановлено, що за клопотаннями представника відповідача, з вказаної підстави, суд відкладав судові засіданні, які були призначені на 10 квітня 2020 року та 07 травня 2020 року.

Суд вважає, що дане клопотання про відкладення розгляду справи не заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV -2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

25 березня 2020 року Кабінет Міністрів України запровадив режим надзвичайної ситуації в Україні та продовжив карантин в Україні до 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами та доповненнями, з метою запобігання поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 11 травня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» термін карантину продовжено до 22 червня 2020 року та відповідно до п.4 вказаної постанови та етапів послаблення протиепідемічних заходів» на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 22 травня 2020 року, зокрема, регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Таким чином, представник позивача мав змогу прибути на судове засідання.

Крім того, віддаленість місцезнаходження відповідача від приміщення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в межах району міста є незначною.

Представником відповідача подано відзив на позов з якого слідує, що вина ОСОБА_2 , з яким стався нещасний випадок на виробництві відповідача підтверджений Актом про нещасний випадок від 20 квітня 2004 року. Останній допустив зберігання в кабіні легкозаймистих сумішей, яке через необережне поводження з вогнем призвело до пожежі. При цьому, ОСОБА_2 почав гасити одяг руками, не користуючись вогнегасником, що знаходився в кабіні транспортного засобу. Вважають, що порушення ОСОБА_2 вимог інструкції з охорони праці стали причиною нещасного випадку.

Крім того, причинно-наслідковий зв`язок смерті батька позивача з отриманим раніше ушкодженням здоров`я на підприємстві відповідача не підтверджено висновками відповідних медичних закладів. Також вважають, що відсутній причинний зв`язок між шкодою, протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні. А тому у відповідача відсутній обов`язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду завдану смертю батька.

Відповідач вважає, що зазначена позивачем сума на відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки жодних медичних документів про розлади здоров`я, пов`язаних з психологічним станом позивача, до позову не додано.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів правомірності нарахування та стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з надання професійної правничої допомоги у розмірі 1000 грн. Такі вимоги на думку представника відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач вважає, що сума моральної шкоди, яка зазначена позивачем, не відповідає засадам розумності та справедливості, вимоги позивача щодо сплати їй моральної шкоди такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі.

Дослідив і оцінив у сукупності письмові матеріали, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7). ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6).

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Інгулецької районної в місті ради (а.с.4).

Із Акту №5 «а» про нещасний випадок на виробництві, форми Н-1, складеного 20 квітня 2004 року видно, що 26 березня 2004 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, потерпілим є батько позивача ОСОБА_2 . Нещасний випадок стався за таких обставин: 25 березня 2004 року водій автомобіля БілАЗ 7512-10 госп. № 73 ОСОБА_2 був направлений на вивозку гірничої маси від екскаватора ЕКГ- 8 І госп №50 з горизонту «-45» на автовідвали позначки «+140» і о 19 год. 40 хв. розпочав роботу.

Впродовж зміни водій ОСОБА_2 зробив БілаЗом 17 ходок від екскаватора № 50 на автовідвал позначки «+140м» і після розвантаження останньої ходки о 06 год. 20 хв. 26 березня 2004 року почав рухатись автомобілем до автогаражу. Від`їхавши від розвантажувального майданчика відвалу, приблизно на 200 м. ОСОБА_2 побачив через ліве бічне скло дим, що виходив з-під кабіни. Зупинивши автомобіль та поставивши його на стояночні гальма, він по східцях спустився на землю і побачив горіння ізоляції електропроводки під кабіною водія.

За допомогою куртки він спробував загасити місце загоряння, але побачивши, що однією курткою це не зробити, побіг за другою в кабіну. В той час, коли ОСОБА_2 зайшов в кабіну, через дотик вогню з легкозаймистими сумішами, що знаходилися там, стався хлопок, в результаті чого ОСОБА_7 обдало парами суміші і на ньому загорівся спецодяг.

Не до кінця загасивши пожежу, ОСОБА_2 почав гасити одяг руками, не користуючись вогнегасником, що знаходився в кабіні. Коли зрозумів, що загасити не зможе, почав зривати її з себе. Після чого, в обгорілому одязі, побіг до автомобіля водія ОСОБА_9 , який стояв на відстані 150 м від нього. І повідомивши його, що у його автомобіля загорівся двигун, і він його гасив. ОСОБА_9 по рації повідомив про цей випадок диспетчера цеху, механіка ГТЦ і викликав швидку допомогу.

Під`їхавши до БілАЗу № 73 ОСОБА_9 не виявив слідів горіння вимкненого двигуна, а побачив, що кабіна повна диму і через декілька хвилин вона загорілась. За допомогою робітників гірничо-транспортного цеху, які підійшли, вогонь в кабіні був погашений.

Викликаною машиною швидкої допомоги ОСОБА_2 був доставлений до опікового відділення 2-ї міської лікарні, де встановили діагноз: Термічний опік полум`ям - обличчя, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок З АБ ступеню 45% поверхні тіла. Опіки дихальних шляхів 1 -го ступеню. Опіковий шок 4-го ступеню». Знаходячись на лікуванні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в лікарні.

Відповідно до п.7 вказаного Акту причиною нещасного випадку вказано: зберігання у кабіні легкозаймистих сумішей, яке через необережне поводження з вогнем призвело до пожежі. Порушення п.16.1.38 Правил охорони праці на автомобільному транспорті. Низька трудова дисципліна серед трудящих рудоуправління.

Відповідно до п.10 Акту Н -1 особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є: водій автомобіля БелАЗ ОСОБА_2, який порушив п.1.1 і 6.6 (б) «Інструкції №1 з охорони праці для водіїв автотранспорту ГТУ РУ ВАТ «ПівдГЗК», п.9.2.9 (4) «Правил пожежної безпеки для підприємств та організацій автомобільного транспорту України», п.16.1.38 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті»; контрольний майстер ГТЦ РУ ОСОБА_10, який послабив контроль за виконання підлеглим йому персоналом трудової та виробничої дисципліни, чим порушив п.2.11 Посадової інструкції; начальник ГТЦ РУ В.Д.Дідур, який послабив контроль за виконання трудящими цеху трудової та виробничої дисципліни, чим порушив п.2.9 Посадової інструкції (а.с.14-17).

Зазначені обставини нещасного випадку та висновки щодо його причин викладені також в Акті розслідування нещасного форми Н-5 від 20.04.2004 року (а.с.9-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 34 роки ОСОБА_2 помер, актовий запис про смерть №310, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 05 травня 2010 року (а.с.8).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Тому, оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, що потягло втрату життєвих зв`язків позивача з рідною людиною, суд вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати позивачу, як доньці, завдану моральну шкоду.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди у позивача суд відхиляє, оскільки сам факт втрати близької людини веде до висновків про наявність моральних страждань, що в свою чергу входить до поняття моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 27 липня 2004 року по справі "Ромашов проти України" звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила батька будучи малолітньою дитиною, залишилась без його піклування та підтримки, батьківської любові і поради. Факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивача є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини нещасного випадку, що стався з батьком позивача, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивача, те, що ці страждання у неї довічні, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили. Також суд враховує, що причинами нещасного випадку визначено зберігання легкозаймистих сумішей в кабіні автомобіля, яке через необережність поводження з вогнем призвело до пожежі. Порушення потерпілим п.1.1 і 6.6 (б) «Інструкції №1 з охорони праці для водіїв автотранспорту ГТУ РУ ВАТ «ПівдГЗК», п.9.2.9 (4) «Правил пожежної безпеки для підприємств та організацій автомобільного транспорту України», п.16.1.38 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті», що встановлено актом №5 «а» форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві», який складено 20 квітня 2004 року. Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці визнано: водія автомобіля БілАЗ ОСОБА_2 , який допустив зберігання в кабіні робочого автомобіля легкозаймистих речовин; контрольного майстра ГТЦ РУ ОСОБА_10, начальника ГТЦ РУ В.Д. Дідур, стосовно послаблення контролю за виконання трудової та виробничої дисципліни працівниками.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню. Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача. Суд вважає суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, зазначеної позивачем в розмірі 350000,00 грн завищеною та не доведеною. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 275000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю батька. У задоволенні іншої частини вимог необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Також , у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та частковим задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 2750,00 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,5,12, 13, 79-81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, внаслідок смерті батька на підприємстві - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві 275000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення - 09 червня 2020 року.

Суддя О.В. Алексєєв