ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року ЛуцькСправа № 803/381/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

суддів Костюкевича С.Ф., Сороки Ю.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженнні) заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі №803/381/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останнього посадою, зобов`язання Апеляційного суду Волинської області нарахувати і виплатити вихідну допомогу в зазначеному розмірі, зобов`язання Державної судової адміністрації України виділити Апеляційному суду Волинської області кошти на виплату вихідної допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що оскільки статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, в редакції до 01.04.2014 (далі Закон №2453-VI), якою передбачалась виплата вихідної допомоги, було виключено Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII (далі Закон №1166-VII), і який не визнаний неконституційним на день звільнення позивача, тому у відповідачів відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги.

Заявник вказує, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Оскільки при розгляді адміністративної справи №803/381/17 суд застосував положення Закону №1166-VII, які вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому наявні підстави для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у зв`язку з виключними обставинами.

З наведених підстав заявник просить скасувати за виключними обставинами постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі №803/381/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 відкрито провадження у справі за виключними обставинами та призначено судове засідання на 14:30 04.06.2020 (а.с.196).

У поданих до суду поясненнях по суті заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 відповідач Апеляційний суд Волинської області зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. З врахуванням викладеного просив в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити, постанову Волинського окружного адміністративного суду у даній справі залишити в силі (а.с.204-205).

У відзиві на заяву відповідач Державна судова адміністрація України просить залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 у справі без змін з огляду на те, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 15.04.2020 №2-р(ІІ) 2020 не є підставою для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді у зв`язку з виходом у відставку в первинній редакції, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (а.с.212-218).

Інших заяв по суті справи не надходило.

В судове засідання учасники справи не прибули, при цьому заявник подала клопотання про розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами без її участі (а.с.223).

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, не повідомили про причини неявки, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду заяви (а.с.203, 211).

Частиною другою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 у справі №803/381/17 за виключними обставинами, дослідивши матеріали адміністративної справи №803/381/17, суд приходить до таких висновків.

Як слідує із адміністративного позову ОСОБА_1 , позивач просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати позивачу при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов`язати Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 №97/15 позивача відраховано зі штату працівників апеляційного суду. Позивач зазначає, що при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. При цьому вказує, що бездіяльність суду з приводу не нарахування та невиплати їй вихідної допомоги є протиправною, оскільки за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Тому скасування при виході у відставку Законом №1166-VII гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , Волинський окружний адміністративний суд у постанові від 07.04.2017 зазначив наступне.

15.12.1992 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (далі-Закон №2862-ХІІ), згідно із частинами першою-третьою статті 43 якого було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Згідно зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» від 24.02.1994 № 4015-ХІІ, частину третю статті 43 Закону №2862-ХІІ було викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

07.07.2010 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (далі Закон №2453-VІ), з набранням чинності яким Закон №2862-ХІІ втратив чинність.

При цьому, у Законі № 2453-VІ була збережена норма щодо отримання вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку. Так, згідно із частиною першою статті 136 Закону №2453-VІ судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Згідно із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 №2756-VI, частину першу статті 136 Закону №2453-VІ викладено в іншій редакції, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Проте, в подальшому, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII (далі Закон №1166-VII), згідно з яким статтю 136 Закону №2453-VІ було виключено.

При цьому, необхідно також звернути увагу, що Законом №1166-VII були виключені із відповідних законів норми, які передбачали право на отримання вихідної допомоги не лише суддями, які вийшли у відставку, а й іншими посадовими особами держави у зв`язку з виходом на пенсію, зокрема виключено: частину шістнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (якою було передбачено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури); частину тринадцяту статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (якою було визначено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів); частину одинадцяту статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2011 №2493-ІІІ (якою було передбачено, що у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв`язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців); частину п`яту статті 40 Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 №2728-ІІІ (якою було визначено, що працівникам дипломатичної служби у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів).

Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII (далі Закон №192-VIII) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у новій редакції, проте, розділом Х, який регулював статус судді у відставці, не було передбачено виплату суддям, які вийшли у відставку вихідної допомоги.

30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), згідно з яким втратив чинність Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції.

Крім того, Законом №1402-VIII було відновлено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку: згідно із частиною першою статті 143 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку із поданням заяви про відставку (15.09.2016) чинна на цей день редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» взагалі не містила будь-яких правових норм, які б регламентували виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, та розмір такої допомоги, з огляду на що відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 в справі №803/381/17 за виключними обставинами, суд виходить з того, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятою статті 361 КАС України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.

Розглядаючи матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, застосоване Волинським окружним адміністративним судом при вирішенні справи №803/381/17, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 року у справі №803/381/17.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Позивач звернулася з заявою до суду 12.05.2020, після ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19), тобто з дотриманням строку звернення до суду з відповідною заявою, встановленого пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України.

Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.

При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.

У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» №2 (Popov v. Moldova № 2), заява №19960/04, п. 46).

На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку із застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.

Крім того, норма пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може з великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв`язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.

Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

На думку суду, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 у справі №803/381/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи №803/381/17, позивач ОСОБА_1 з 03.08.1987 по 14.09.1988 працювала на посаді стажиста Ківерцівського районного народного суду Волинської області, з 15.09.1988 по 12.04.1990 виконувала обов`язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області, з 12.04.1990 по 12.09.1991 на посаді народного судді Маневицького районного народного суду, з 13.09.1991 по 16.07.1999 на посаді народного судді Ківерцівського районного народного суду Волинської області, з 19.07.1999 по 20.08.2001 на посаді судді Волинського обласного суду, з 20.08.2001 по 15.09.2016 на посаді судді Апеляційного суду Волинської області, що підтверджується біографічною довідкою від 30.03.2017, виданою Апеляційним судом Волинської області (а.с.43), записами у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.13-15). Крім того, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.08.2006 встановлено, що ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , з 22.02.1988 по 22.03.1988 та з 16.05.1988 по 27.05.1988 виконувала обов`язки народного судді Ківерцівського районного народного суду, з 15.08.1988 по 12.09.1988 - обов`язки народного судді Іваничівського районного народного суду Волинської області (а.с.8).

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, у зв`язку із поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного Суду Волинської області (а.с.23-24).

Згідно із пунктом 8 наказу Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 №9.7/15 «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 вважати такою, що звільнена з посади судді Апеляційного суду Волинської області, та відраховано позивача зі штату працівників апеляційного суду 15.09.2016 (а.с.21-22).

При звільненні з посади судді 15.09.2016 ОСОБА_1 нараховано до виплати 27791,17 грн (в т.ч.: оклад за період з 01.09.2016 по 15.09.2016 в сумі 7975,00 грн, доплата за вислугу років в сумі 2610,00 грн, компенсація за невикористану відпустку в кількості 20 днів в сумі 17206,17грн), при цьому вихідну допомогу їй не було нараховано та не виплачено, що підтверджується довідкою Апеляційного суду Волинської області від 30.03.2017 №21 (а.с.44).

Водночас біографічною довідкою від 30.03.2017 підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді станом на 15.09.2016 28 років 2 місяці 13 днів (а.с.43).

У постанові від 07.04.2017 Волинський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що на день звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку із поданням заяви про відставку (15.09.2016) у Законі №2453-VI була відсутня норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, тому у відповідача Апеляційного суду Волинської області не було правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд зазначив, що Закон №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону №2453-VI (яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку), неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.

Постанова Волинського окружного адміністративного від 07.04.2017 набрала законної сили 02.08.2017.

Вирішуючи заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд зазначає, що частиною першою статті 136 Закону №2453-VI (в редакції до 01.04.2014) було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, у Законі №2453-VI статтю 136 виключено.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 28.03.2015, яка визначена Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIIІ від 12.02.2015 (далі - Закон №192-VIIІ) не передбачено виплату вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIIІ, який набув чинності з 30.09.2016, статтею 143 відновлено право судді на отримання вихідної допомоги у зв`язку з відставкою в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Отже, судді, щодо яких в період з 01.04.2014 по 30.09.2016 було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, були позбавленні права на отримання вихідної допомоги.

Разом з тим, Конституційний Суд України рішенням від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яким із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI в редакції до внесення змін Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Отже, рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) відновлено право суддів, щодо яких в період з 01.04.2014 по 30.09.2016 було прийнято рішення Верховною Радою України про звільнення з посади у відставку, до складу яких входить і позивач, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Волинським окружним адміністративним судом при прийнятті судового рішення від 07.04.2017 застосовано положення закону (підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII), яке Конституційним Судом України визнано неконституційним.

Відтак, оскільки відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи №803/381/17, суд застосував положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яке рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України, суд вважає заяву позивача про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 за виключними обставинами обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 набула право на виплату вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат ще до прийняття законодавчих змін, якими було виключено статтю 136 Закону №2453-VI, оскільки в позивача станом на 15.09.2016 наявний стаж роботи на посаді судді більше 28 років. Відтак позивач, набувши право на відставку, мала законні сподівання (очікування), що в разі виходу у відставку їй буде нарахована та виплачена вихідна допомога. Позбавленням позивача права на отримання вихідної допомоги порушується принцип правової визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права(рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд зазначає, що ЄСПЛ серед елементів принципу правової визначеності називає запобігання випадкам набрання чинності положеннями законодавства Співтовариства до моменту їх публікації. Така можливість є винятковою, коли це обумовлено цілями відповідного законодавства та у випадку, якщо законні очікування тих, на кого воно поширюється, належним чином забезпечені (рішення у справах Racke н Hauptzollamt Mainz (1979) та Hauptzollamt Landau (1979).

Відтак, для забезпечення принципу передбачуваності закон має бути, за можливості, проголошений наперед до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків. Коли особа переконана у досягненні запланованого результату, має легітимні (законні) очікування, діючи згідно з нормами права, їй має бути гарантований захист цих очікувань.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 в справі №803/381/17 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю; визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов`язати Державну судову адміністрацію України виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 640,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №13 від 16.03.2017.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року у справі №803/381/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язати Апеляційний суд Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Червоного Хреста, будинок 10, код ЄДРПОУ 02890400) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) виділити кошти Апеляційному суду Волинської області на виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Червоного Хреста, будинок 10, код ЄДРПОУ 02890400) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Судді С.Ф.Костюкевич

Ю.Ю.Сорока

Повне судове рішення складено 09 червня 2020 року.