-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/1443/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (Сулім В.В., Буравльов С.І., Ткаченко Б.О.) та рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2019 (Лилак Т.Д.) у справі №911/1443/19
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", 2)Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним договору оренди
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (далі - Відповідач-1), Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, від 16.04.2016.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір оренди суперечить вимогам статей 2, 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 177, 179, 181, 182, 760 ЦК України, статті 283 ГК України і має бути визнаний недійсним, оскільки частина переданих в оренду нежитлових приміщень будівлі пасажирського терміналу "D" не є самостійними об`єктами нерухомості та об`єктами цивільних прав, внаслідок чого не можуть бути предметом оренди.
Крім того, укладення спірного договору не відповідало інтересам держави і суспільства, оскільки відбулося безпідставне передання в оренду державного нерухомого майна у незаконний спосіб та без погодження у встановленому законом порядку з Позивачем розміру орендної плати.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2019 в задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем-2 при укладенні спірного договору дотримано вимоги Методики щодо погодження розміру орендної плати з Позивачем; назви приміщень, вказані у розрахунку розміру орендної плати, погодженого Позивачем та у договорі №495 є тотожними; в договорі №495 додатково вказані назви цих же приміщень, як вони визначені в технічному паспорті БТІ, оформленого на будівлю пасажирського термінала "D".
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2019 залишено без змін з тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора
6. Прокурор подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 177, 179, 181, 182, 183, 760 ЦК України, статті 283 ГК України, статей 2, 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
8. Судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, статті 236, 237, 238, 269 ГПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень і обов`язковості врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах.
9. Суди не врахували, що Відповідачем-2 передано в оренду Відповідачу-1 не окремо індивідуально визначене нерухоме майно, а частину площ окремих нежитлових приміщень, а частина нерухомого майна, в тому числі нежитлового приміщення, не може бути предметом договору найму, оскільки не є самостійним об`єктом прав.
10. Суди безпідставно не врахували висновки Верховного Суду України в постанові від 18.09.2013 у справі №6-76цс13 та Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №5023/5383/12.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
11. Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу
12. Рішення та постанова судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу
13. Судова практика, наведена скаржником в касаційній скарзі, не є ідентичною щодо спору передачі майна в оренду, а тому не може застосовуватися до спору, що розглядається.
14. Судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджено докази, які були долучені до матеріалів справи та на підставі яких, з урахуванням характеру спору, ухвалено законні та обґрунтовані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами конкурсу на право укладення договору оренди державного нерухомого майна частин приміщень на 1-му, 2-му та 3-му поверхах пасажирського термінала "D", розміщених за адресою: Київська обл., м.Бориспіль, 16.04.2015 між Відповідачем-1 (Орендар) та Відповідачем-2 (Орендодавець) укладено договір №495, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частини приміщень на 1,2, 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 152,5 м2, а саме:
- на 1-му поверсі пасажирського термінала "D" - частина приміщення №1.1.4 площею 1,0 м2 та частина приміщення №201 площею 14,0 м2;
-на 2-му поверсі пасажирського термінала "D" - частина приміщення №201 площею 1,0 м2, частина приміщення №201 площею 1,0 м2; частина приміщення №205 площею 1,0 м2; частина приміщення №205 площею 1,0 м2; частина приміщення №205 площею 1,0 м2; частина приміщення №205 площею 1,0 м2; частина приміщення №2.1.1 площею 1,0 м2; частина приміщення №2.1.1 площею 1,0 м2; частина приміщення №2.1.1 площею 1,0 м2; частина приміщення №2.1.1 площею 1,0 м2;
-на 3-му поверсі пасажирського термінала "D" - частина приміщення №3.2.1 площею 28,1 м2; частина приміщення №3.1.27 площею 3,4 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 15,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 15,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 30,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 30,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 1,0 м2; частина приміщення № 3.1.4 площею 1,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 1,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 1,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 1,0 м2; частина приміщення №3.1.4 площею 1,0 м2.
Розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами та доповненнями), і за базовий місяць розрахунку - жовтень 2014 року без врахування ПДВ становить 137 658,96 грн згідно з розрахунком орендної плати, який додається до договору (пункт 3.1. договору).
Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата за користування майном за договором нараховується та індексується Орендодавцем відповідно до діючих методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. Орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% відповідно, щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (відповідно до розрахунку-фактури, який надає Орендодавець).
Відповідно до пункту 10.1 договору, договір укладено строком на 10 років - до 15.04.2024.
16. В обґрунтування позовних вимог Прокурор послався на те, що спірний договір оренди суперечить вимогам статей 2, 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 177, 179, 181, 182, 760 ЦК України, статті 283 ГК України, оскільки частина переданих в оренду нежитлових приміщень будівлі пасажирського терміналу "D" не є самостійними об`єктами нерухомості та об`єктами цивільних прав, внаслідок чого не можуть бути предметом оренди.
17. Приписами статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) й настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
18. Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зі змісту статті 287 ГК України вбачається, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;
3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом;
4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
Аналогічні приписи містить стаття 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Частиною 1 статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Найм будівлі або іншої капітальної споруди врегульовано положеннями статей 793-797 ЦК України. Змістом зазначених статей ЦК України передбачено найм як будівлі або іншої капітальної споруди, так і їх окремої частини.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік майна, яке не може бути об`єктами оренди.
19. Проте, як вірно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, майно, яке є об`єктом оренди за спірним договором, не належить до майна, яке згідно зазначеної норми права не може бути об`єктом оренди за вказаним договором. Кожна з частин приміщення, що передані за договором в оренду Відповідачу-1, мають схеми розташування, які є додатками до договору №495 з виокремленням площ стосовно кожного об`єкта, тобто, кожен об`єкт за договором має індивідуальні ознаки та є окремою частиною будівлі, що відповідає нормам статей 793-797 ЦК України. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги, наведені в пункті 9 постанови є помилковими.
20. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 2 пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, визначено, що у разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
21. Суди першої та апеляційної інстанції вірно визначили, що органом, з яким погоджується розмір орендної плати, у відповідності до абзацу 2 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є Позивач.
22. Відповідно до вимог пункту 2 Методики та статті 287 ГК України, наказом Фонду державного майна України №502 від 01.04.2011 затверджено Порядок погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна і, на виконання вимог пункту 2.1 цього Порядку, Відповідач-2 звернувся до Позивача з листом №01-22-1254 від 19.03.2015, в якому просив затвердити розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна.
Позивач листом №10-14-1251 від 24.03.2015 повідомив про погодження розрахунку плати за перший місяць оренди.
23. Пунктами 5, 6 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №906 від 31.08.2011, передбачено, що умовами конкурсу є, зокрема, стартовий розмір орендної плати. Стартова орендна плата визначається згідно з Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.
Учасники конкурсу в порядку черговості, визначеної згідно з їх реєстраційними номерами, подають голові конкурсної комісії конверти з конкурсними пропозиціями щодо орендної плати. Розмір орендної плати, зазначений у конкурсній пропозиції, не може бути меншим за розмір стартової орендної плати, зазначеної в оголошенні про проведення конкурсу (пункт 21 Порядку).
Пунктом 2 Методики передбачено, що у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.
24. Отже, як вірно зазначають суди, погодження розрахунку розміру орендної плати здійснюється до укладення договору оренди та до проведення конкурсу на право оренди державного майна і колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відхилення доводів позовної заяви щодо того, що укладення спірного договору не відповідало інтересам держави і суспільства, оскільки відбулося безпідставне передання в оренду державного нерухомого майна у незаконний спосіб та без погодження у встановленому законом порядку з Позивачем розміру орендної плати.
25. Крім того, суди обґрунтовано відхилили посилання Прокурора на те, що спірний договір не містить вартості об`єкту оренди, що, у відповідності до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є однією з істотних умов договору, оскільки пунктом 1.1 договору визначено, що загальна вартість окремого індивідуально визначеного майна станом на 31.10.2014 становить 11 091 516,00 грн.
26. З огляду на наведене, доводи Прокурора, зазначені в пункті 7 постанови, Судом відхиляються.
27. Щодо заяви Відповідача-1 про застосування строку позовної давності, то, оскільки суд першої інстанції правомірно відмовив в позові по суті спору, відпала і необхідність у застосуванні строку позовної давності.
28. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 10 постанови, Суд відхиляє, оскільки правовідносини у вказаних Прокурором справах та у цій справі не є подібними, з огляду на що, посилання, зазначене в пункті 8 постанови, як наслідок, також є помилковим.
29. Колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010, вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).
30. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
31. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
32. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Прокурора задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
Щодо розподілу судових витрат
33. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Прокуратури Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2019 у справі №911/1443/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.
скопійовано
-
скопійовано
-
